Справа № 613/1130/17 Номер провадження 11-кп/814/168/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
10 квітня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12017220220000511 за апеляційною скаргою першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 01 липня 2021 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Петропавлівка, Богодухівського району Харківської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
засуджено за ч.1 ст. 162 КК України на 2 роки обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_10 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 162 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_10 за ч.1 ст. 162 КК України закрито.
Цим же вироком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , засуджено за ч.3 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
За вироком суду ОСОБА_10 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
ОСОБА_10 , 30 липня 2017 року, приблизно о 02.00 год., перебуваючи разом з ОСОБА_8 поряд з домоволодінням за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на незаконне проникнення до житла, не усвідомлюючи дійсних намірів ОСОБА_8 , щодо проникнення до житла з метою здійснення відкритого викрадення чужого майна, який не повідомляв про свої дійсні наміри ОСОБА_11 , діючи умисно, незаконно, без згоди власників на такі дії, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 зайшли на територію подвір'я вказаного домоволодіння, підійшли до будинку та через незачинені вхідні двері незаконно проникли до його приміщення в якому проживає ОСОБА_12 разом з ОСОБА_13 , без дозволу вищевказаних осіб, при цьому ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , вперто не реагували на вимоги ОСОБА_13 покинути приміщення будинку зазначеного домоволодіння, а ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_12 та наніс останньому декілька ударів рукою в область обличчя, від яких останній впав на підлогу, після чого ОСОБА_8 наступив ногою на голову ОСОБА_12 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у виді синців на обличчі, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, при цьому ОСОБА_8 подавивши своїми діями волю ОСОБА_12 на активний опір, наказав останньому викласти вміст його кишень на стіл, на що ОСОБА_12 виклав на стіл грошові кошти в сумі 207 грн, якими відкрито заволодів ОСОБА_8 в присутності неповнолітнього ОСОБА_14 , потім з іншої кімнати будинку в присутності ОСОБА_13 та неповнолітнього ОСОБА_14 відкрито заволодів грошовими коштами в сумі 2000 грн, які знаходились на холодильнику та належать ОСОБА_12 . Після чого, ОСОБА_8 разом з ОСОБА_10 залишили місце події, а ОСОБА_8 розпорядився викраденими коштами на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на суму 2207 грн.
На вирок суду прокурор подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, просить вирок суду скасувати, ухвалити новий, яким призначити покарання ОСОБА_10 за ч.1 ст. 162 КК України у виді 3 років обмеження волі та на підставі ст. 49 ОСОБА_10 звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Свою апеляційну скаргу обґрунтував тим, що суд призначаючи покарання не врахував встановлені обставини вчинених кримінальних правопорушень, а саме те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_10 протиправно зайшли в житло потерпілого в нічний час, та ОСОБА_8 з жорстокістю застосував насильство до потерпілого, продовжував бити ОСОБА_12 після того, як він впав, а потім наступив ногою на голову, чим виразив зневагу до потерпілого. Тому вважає, що призначене ОСОБА_10 покарання є занадто м'яким.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
Заслухавши доповідача, прокурора, який просив кримінальне провадження щодо ОСОБА_10 закрити у зв'язку із закінченням строків давності, обвинуваченого та захисника, які при розгляді апеляційної скарги прокурора щодо ОСОБА_10 поклалися на розсуд суду, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Відповідно до положень ст.417 КПК України - суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Пунктом 1 частини 2 статті 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
За правилами ч.4 ст.286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Як вбачається зі змісту положень ст.49 КК України та ч.3 ст.285 КПК України, за наявності підстав та умов, передбачених ст.49 КК України та за наявності згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності саме з підстав закінчення строків давності - звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду.
Отже, якщо строки давності минули під час розгляду судом першої інстанції, а жоден з учасників не звернувся з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності (за наявності згоди підозрюваного), суд повинен роз'яснити обвинуваченому, що закінчилися строки давності, і він може бути звільнений від кримінальної відповідальності.
Обвинуваченому судом роз'яснюється суть обвинувачення і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. Судом роз'яснюється, що обвинувачений має право відмовитись від звільнення від кримінальної відповідальності, і судовий розгляд буде проводитися в загальному порядку, і прокурор буде зобов'язаний довести винуватість поза розумним сумнівом.
Положення ч. 1-3 ст. 49 КК України, якими передбачено підстави та умови звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, не наділяють суд дискрецією. Адже законодавець чітко визначив, що суд звільняє від кримінальної відповідальності особу у разі існування підстав для застосування положень ст. 49 КК України. Ця підстава звільнення від кримінальної відповідальності є безумовною, на відміну від інших, наприклад, передбачених ст. ст. 47, 48 КК України, в яких вказано, що суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності.
Передбачений ст. 49 КК України вид звільнення від кримінальної відповідальності застосовується за наявності трьох умов: 1) закінчення зазначених у законі строків; 2) не вчинення протягом цих строків нового кримінального правопорушення певного ступеня тяжкості; 3) не ухилення особи від слідства або суду.
Якщо обвинувачений погоджується із звільненням від кримінальної відповідальності, встановивши, що строк давності минув, заслухавши думки потерпілого та інших учасників, суд зобов'язаний закрити кримінальне провадження у зв'язку зі звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України).
Таке звільнення та закриття кримінального провадження вирішується ухвалою суду, в якій не вирішується питання винуватості або невинуватості.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_10 обвинувачується за ч.1 ст.162 КК України, яка відповідно до положень ст.12 КК України (на момент вчинення кримінального правопорушення) є злочином невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років.
За правилами п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зазначені в обвинувальному акті обставини кримінального правопорушення мали місце 30 липня 2017 року, тому на момент розгляду місцевим судом провадження щодо ОСОБА_10 передбачені законом строки давності притягнення останнього до кримінальної відповідальності за вказані кримінальне правопорушення сплинули, що правильно встановлено судом першої інстанції.
Отже, суд першої інстанції встановивши вказані обставини в судовому засіданні під час розгляду вказаного провадження, після роз'яснення юридичних наслідків закриття провадження з цієї підстави, дотримуючись вимог, передбачених статтями 284, 286 КПК України, повинен був, за наявності згоди обвинуваченого, звільнити ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності та закрити зазначене кримінальне провадження щодо нього у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.
Водночас місцевий суд, звільняючи ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, відповідно до ст. 372 КПК України зазначив у вироку формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_10 , показання обвинуваченого та досліджені докази на підтвердження винуватості ОСОБА_10 , встановлені судом обставини щодо наявності передбачених законом підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності, а також мотиви, з яких суд виходив під час постановлення свого рішення, зокрема і вирішення питання щодо виду і розміру покарання. Проте жодним чином не зазначає про наявність згоди чи її відсутність під час вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Необхідно наголосити, що у результаті закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України за ініціативою та/або згодою особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, суд не може і не повинен констатувати факт вчинення цією особою кримінально-караного діяння. Адже кримінальний процесуальний закон зобов'язує суд розглянути клопотання сторони захисту про таке звільнення невідкладно. У разі розгляду такого клопотання без проведення повного судового розгляду суд не може констатувати винуватість або навпаки невинуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння та визначати покарання за вчинене кримінальне правопорушення.
Таке рішення місцевий суд має вирішити виключно ухвалою.
Натомість, у разі відсутності згоди обвинуваченого на закриття кримінального провадження з цих підстав, місцевий суд повинен був продовжити судовий розгляд в загальному порядку. Якщо суд дійде висновку про винуватість, ухвалює обвинувальний вирок, призначає обвинуваченому покарання, однак звільняє його від покарання внаслідок закінчення строків давності (ч. 5 ст. 74 КК України).
Вказаних вимог закону місцевим судом не дотримано, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та є підставою для скасування вироку суду щодо ОСОБА_10 .
Під час апеляційного розгляду від обвинуваченого ОСОБА_10 надійшло клопотання про закриття кримінального провадження щодо нього у зв'язку із закінченням строків давності.
З огляду на вказане, враховуючи встановлені обставини під час апеляційного розгляду, клопотання обвинуваченого, колегія суддів дійшла висновку за необхідне, у відповідності до вимог ст.288 КПК України звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження із підстав визначених п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Також колегія суддів звертає увагу, що оскільки ОСОБА_10 звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, визначених ст.49 КК України та провадження закривається, при цьому судом не вирішується питання щодо формулювання обвинувачення та правової кваліфікації кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_10 , вимоги прокурора в апеляційній скарзі про призначення більш суворого покарання за вчинене кримінальне правопорушення є безпідставними.
Отже, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду щодо ОСОБА_10 скасуванню.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 01 липня 2021 року щодо ОСОБА_10 - скасувати.
ОСОБА_10 звільнити від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 162 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, визначених ст.49 КК України.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_10 за ч.1 ст. 162 КК України закрити на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України.
В іншій частині вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 01 липня 2021 року щодо ОСОБА_10 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4