Справа № 539/2840/24 Номер провадження 11-кп/814/875/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
09 квітня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
представника потерпілої - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву обвинуваченого ОСОБА_10 про заміну захисника ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12024170570000344 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 вересня 2024 року,
Цим вироком
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нова Олександрівка, Ірбейського району Красноярського краю, РФ, громадянина України, з середньою базовою освітою, розлученого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого:
22.11.2023 Лубенським міськрайонним судом Полтавської області за ч.2 ст.125 КК України на 1 рік обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробування з іспитовим строком 1 рік,
засуджено за ч.1 ст.115 КК України на 9 років позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст. 71, пп. б п.1 ч.1 ст.72 КК України до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22.11.2023 та остаточно призначено ОСОБА_9 покарання у виді 9 років 1 місяця позбавлення волі.
Вирішено питання щодо запобіжного заходу, процесуальних витрат, арешту майна та речових доказів.
На вирок суду обвинувачений подав апеляційну скаргу, у якій просить вирок суду переглянути.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_9 заявив відвід захиснику ОСОБА_8 та просив замінити йому захисника іншим, мотивуючи його тим, що захисник не подав апеляційну скаргу в його інтересах, тому він йому не довіряє.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_9 в підтримку заяви, думку захисника, який не погодився з обвинуваченим, та вказав, що оскільки ОСОБА_9 в суді першої інстанції свою вину визнавав та з усім погоджувався, домовленості із обвинуваченим про оскарження вироку не було, тому немає підстав для його заміни, думку прокурора, який заперечив проти заміни захисника, представника потерпілого, який поклався на розсуд суду, колегія суддів дійшла такого висновку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9 захисника самостійно не залучав, а захисник ОСОБА_8 призначений центром з надання безоплатної правничої допомоги.
Пунктом 3 частини 3 статті 42 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право, зокрема, на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв'язку з відсутністю коштів для оплати такої допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 КПК України участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів.
За приписами ч. 1 ст. 54 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право відмовитися від захисника або замінити його. Водночас вимогами ч. 3 цієї статті передбачено, що відмова від захисника не приймається у випадку, якщо його участь є обов'язковою. У такому випадку, якщо підозрюваний, обвинувачений відмовляється від захисника і не залучає іншого захисника, захисник повинен бути залучений у порядку, передбаченому ст. 49 цього Кодексу, для здійснення захисту за призначенням.
Отже, на всіх стадіях кримінального провадження закон забезпечує особу, яка підозрюється, обвинувачується або засуджена у вчиненні кримінального правопорушення, можливістю мати захисника як обраного нею, так і призначеного їй. Забезпечена така особа й можливістю відмовитися від захисника або замінити його відповідно до вимог процесуального закону.
Право особи на заміну захисника, передбачене ст. 54 КПК України, є похідним від права вільного вибору захисника своїх прав, яке особа реалізує самостійно, укладаючи договір з обраним нею захисником. Це право не поширюється на зміст права на безоплатну правничу допомогу, де особа не обирає собі захисника, а отримує захист, гарантований державою та за державні кошти.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» безоплатна вторинна правнича допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.
Під час реалізації цієї державної гарантії особа позбавлена можливості вільно обирати собі захисника, оскільки на підставі ст. 49 КПК України захисник такій особі призначається за постановою слідчого/прокурора або ухвалою судді чи суду. Тому особа, що отримує безоплатну правничу допомогу, не може на власний розсуд вимагати від суду заміни захисника за призначенням з особистих мотивів за відсутності обґрунтованих підстав для цього.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини особа має право обрати собі адвоката в разі, якщо є можливість оплатити його послуги. Особа, якій надається безоплатна юридична допомога, не має права обирати захисника. У випадках, коли безоплатно призначений захисник явно не виконує своїх обов'язків, органи влади мають позитивне зобов'язання замінити його.
Матеріалами кримінального провадження підтверджено, що зі стадії досудового розслідування для захисту ОСОБА_9 було залучено захисника за призначенням ОСОБА_8 , який надалі також брав участь у судовому провадженні. Під час судового розгляду в суді першої інстанції захист прав обвинуваченого ОСОБА_9 також здійснював адвокат ОСОБА_8 . При цьому обвинувачений від захисника не відмовлявся, не зазначав про невиконання ним обов'язків щодо забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів обвинуваченого, не надає йому належної правової допомоги чи неузгодженість позицій. Тобто жодних зауважень чи нарікань з боку ОСОБА_9 щодо якості наданої правової допомоги і належного захисту його прав та інтересів не надходило.
До того ж заявлене клопотання обвинуваченого не містить обґрунтувань, у чому саме полягає неналежне виконання захисником своїх обов'язків.
З матеріалами справи вбачається, що захисник ОСОБА_8 здійснював захист ОСОБА_9 впродовж усього кримінального провадження, брав участь у слідчих діях, знайомився з матеріалами справи, здійснював захист обвинуваченого під час судового провадження в суді першої інстанції, тобто брав активну участь у кримінальному провадженні, виступав у судових дебатах, обґрунтовуючи позицію захисту щодо пред'явленого обвинувачення, тим самим застосовував передбачені законом засоби для належного захисту прав та інтересів засудженого, жодних відомостей, які б свідчили, що такий захист якимось чином ставив під загрозу реалізацію права обвинуваченого на справедливий судовий розгляд, не здобуто. Висловлені захисником ОСОБА_8 позиції узгоджувалися з позицією самого ОСОБА_9 , який підтримував свого захисника в питаннях, щодо яких суд приймав рішення після заслуховування думки учасників судового провадження. Підтримав захисник і подану обвинуваченим апеляційну скаргу та просив переглянути вирок місцевого суду щодо обвинуваченого. Отже, процесуальна поведінка адвоката ОСОБА_8 безсумнівно надає підстави для висновку про те, що заява ОСОБА_9 про неналежне виконання ним своїх обов'язків захисника є надуманою. Тому відмова від захисника за призначенням, участь якого є обов'язковою, з вимогою залучити іншого захисника за рахунок держави ґрунтувалася лише на особистих мотивах обвинуваченого, не пов'язаних з неналежним забезпеченням його захисту, тому в цьому конкретному випадку немає підстав вважати порушеним його право на захист унаслідок неприйняття судом такої відмови від захисника.
Об'єктивних даних про неналежне виконання професійних обов'язків адвокатом ОСОБА_8 , зокрема під час судового розгляду в суді першої та апеляційних інстанцій, що могло призвести до істотного обмеження чи порушення прав обвинуваченого ОСОБА_9 , передбачених ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 59 Конституції України, ст. 20, частинами 3, 4 ст. 42 КПК України, не встановлено. А відповідно і немає підстав вважати, що було порушено право ОСОБА_9 на захист, справедливий судовий розгляд або існували перешкоди для реалізації ним інших передбачених законом прав.
Ефективність захисту не є тотожним досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату, а полягає в наданні йому належних і достатніх можливостей з використанням власних процесуальних прав та кваліфікованої юридичної допомоги, яка в передбачених законом випадках є обов'язковою, захищатися від обвинувачення в передбачений законом спосіб. Подальша незгода обвинуваченого з позицією і тактикою захисту не свідчить про його неефективність.
Тому апеляційний суд, не встановивши в матеріалах справи обставин, які б указували на неналежне виконання адвокатом ОСОБА_8 обов'язків захисника, не вбачає підстав вважати про порушення прав обвинуваченого.
Наведене вище узгоджується з позицією Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеної в постанові від 21 листопада 2024 року (справа №748/1972/19).
Отже, перевіркою матеріалів справи не встановлено та ОСОБА_9 не наведено будь-яких підтверджених об'єктивних даних, які б свідчили про факт неналежного виконання захисником ОСОБА_8 професійних обов'язків адвоката, що могло б призвести до обмеження чи ускладнення реалізації прав обвинуваченого, до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою/скаргою на дії захисника ОСОБА_8 обвинувачений не звертався.
Відсутні підстави і для відводу захисника ОСОБА_8 , передбачені ст. 78 КПК України.
Враховуючи викладене вище, заява ОСОБА_9 не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.54, 78, 81, 419 КПК України, колегія суддів,
Відмовити у задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_9 про заміну захисника ОСОБА_8
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4