Справа № 527/3105/24 Номер провадження 11-кп/814/1109/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
09 квітня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12024175500000151, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 - захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2024 року,
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком суду
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Остап'є, Великобагачанського району, Полтавської області, не працюючого, освіта середня, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 21.09.2023 Глобинським районним судом Полтавської області за ст.ст. 126-1, 71, 72 КК України до покарання у виді 3 місяців 10 днів арешту; 01.04.2024 ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави замінено невідбуте покарання у виді арешту на покарання у виді пробаційного нагляду строком на 14 днів; 20.05.2024 знятий з обліку, визнано винуватим та засуджено:
- за ст. 126-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 1 місяць.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 28.11.2024 більш суворим покарання за цим вироком, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 1 місяць.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 встановлено обчислювати з часу його фактичного затримання, тобто з 29.09.2024.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено раніше обраний - тримання під вартою.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 , раніше судимий вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 21.09.2023 за ст. ст. 126-1, 71, 72 КК України до покарання у виді 3 місяців 10 днів арешту. Ленінським районним судом м. Полтава від 01.04.2024 заміна невідбутого покарання у виді арешту на покарання у виді пробаційного нагляду строком на 14 днів, на шлях виправлення не став та повторно, у період часу з 28.04.2024 по 25.07.2024, перебуваючи в домоволодінні колишньої співмешканки за адресою: АДРЕСА_1 , в порушення вимог ст. 28 Конституції України і Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», умисно, систематично, на ґрунті сварок, вчиняв стосовно своєї колишньої співмешканки психологічне та фізичне насильство, принижував людську честь та гідність, що призвело до психологічного страждання та погіршення якості життя ОСОБА_9
28.04.2024, близько 19:41 год., ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , маючи прямий умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинив психологічне насильство щодо своєї колишньої співмешканки ОСОБА_9 , а саме ображав її нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, принижував людську честь та гідність. Отже, своїми діями ОСОБА_7 спричинив своїй колишній співмешканці психологічні страждання та погіршення якості її життя.
За даним фактом 01.05.2024 відносно ОСОБА_7 складено терміновий заборонний припис, а саме: заборона на 3 доби у будь-який спосіб контактувати з колишньою співмешканкою.
Цього ж дня, відносно ОСОБА_7 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 316634 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Крім того, 29.04.2024, о 06:58 год., ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , маючи прямий умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинив психологічне та фізичне насильство щодо своєї колишньої співмешканки ОСОБА_9 , а саме ображав її нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, тим самим принижував людську честь та гідність. Отже, своїми діями ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_9 психологічні та фізичні страждання, погіршення якості її життя.
01.05.2024 відносно ОСОБА_7 складено терміновий заборонний припис, а саме: заборона на 3 доби у будь-який спосіб контактувати з колишньою співмешканкою.
За даним фактом 01.05.2024 відносно ОСОБА_7 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 316633 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Крім того, 29.04.2024 близько 15:55 год. ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , маючи прямий умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинив психологічне насильство щодо своєї колишньої співмешканки ОСОБА_9 , а саме ображав її нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, принижував людську честь та гідність. Отже, своїми діями ОСОБА_7 спричинив своїй колишній співмешканці ОСОБА_9 психологічні страждання та погіршення якості її життя.
Цього дня відносно ОСОБА_7 складено терміновий заборонний припис, а саме: заборона на 3 доби у будь-який спосіб контактувати з потерпілою.
За даним фактом 01.05.2024 відносно ОСОБА_7 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 316633 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
06.05.2024 ОСОБА_7 постановою Глобинського районного суду Полтавської області по справі № 527/1271/24 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.
Також, 05.05.2024 близько 19:41 год. ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , маючи прямий умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинив фізичне насильство щодо своєї колишньої співмешканки ОСОБА_9 , а саме ображав її нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, принижував людську честь та гідність, а також, наніс удар качалкою для тіста в ділянку голови, спричинивши легкі тілесні ушкодження, що підтверджується висновком експерта № 105 від 07.05.2024 року.
Крім того, 25.07.2024 протягом дня близько 09:32 год., 11:18 год., 14:00 год., ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем проживання колишньої співмешканки ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , продовжив вчиняти систематичне домашнє насильство, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинив психологічне насильство щодо своєї колишньої співмешканки ОСОБА_9 , а саме ображав її нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, тим самим принижував людську честь та гідність останньої.
Крім того, 22.07.2024 близько 12:00 год. ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , маючи прямий умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинив фізичне насильство щодо своєї колишньої співмешканки ОСОБА_9 , а саме ображав її нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, принижував людську честь та гідність, а також, наніс удар лівою ногою у стегно та один удар рукою в ліве око, спричинивши легкі тілесні ушкодження, що підтверджується висновком експерта № 224 від 26.07.2024 року.
Систематичне домашнє насильство ОСОБА_7 щодо колишньої співмешканки ОСОБА_9 , негативно вплинуло на її психологічний та фізичний стан, та згідно висновку експерта № 500 від 13.06.2024 року вона перебуває в стані сталої психоемоційної напруги, що супроводжується погіршенням загального фізичного та морального стану, апатією, порушенням сну, підвищеною тривожністю, страхом за свою безпеку, побоюванням та постійним очікуванням конфліктів з колишнім співмешканцем. Наявний у ОСОБА_9 , на даний час емоційний стан зумовлений агресивними діями її колишнього співмешканця, які полягали у застосуванні психологічного та фізичного насильства. Тривале погіршення умов повсякденного функціонування, наявність постійних конфліктних умов, необхідність систематичного залучення додаткових ресурсів для відновлення самовладання, чим знижують загальну якість життя потерпілої ОСОБА_9 , ушкоджують її соціальне функціонування.
Конфліктна поведінка ОСОБА_7 , яка полягала у застосуванні психологічного та фізичного насильства, постає для ОСОБА_9 психотравмуючою та викликає формування й фіксацію негативних психоемоційних змін.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 - захисник в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить вирок суду змінити та призначити обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання з іспитовим строком.
На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що під час розгляду провадження, обвинувачений повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, повністю примирився з потерпілою, про що остання зазначила в судовому засіданні.
Вказує, що злочин, за який засуджено ОСОБА_7 , у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів.
Крім того зазначає, що оскаржуваним вироком суду, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 28.11.2024 більш суворим покаранням за цим вироком, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 1 місяць, але на момент прийняття рішення, вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 28.11.2024 не набрав законної сили, оскільки на нього подано апеляційну скаргу.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу з підстав у ній наведених та просили задовольнити. Потерпіла ОСОБА_9 також просила задовольнити апеляційну скаргу сторони захисту, оскільки вона примирилася з обвинуваченим. Прокурор ОСОБА_6 заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника в частині можливості застосування ст. 75 КК України, просив змінити вирок в частині призначення покарання за ст. 70 КК України, оскільки попередній вирок скасований.
Мотиви суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Кваліфікація дій обвинуваченого за ст. 126-1 КК України як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного та фізичного насильства щодо іншої особи з якою винний перебував у близьких відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя ОСОБА_9 , а також встановлені фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, є правильними та ніким не оспорюються.
В той же час, захисник ОСОБА_8 посилалася на безпідставне застосування до ОСОБА_7 положень ч. 4 ст. 70 КК України, а також просила застосувати до обвинуваченого ст. 75 КК України.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.
Колегією суддів встановлено, що попередній вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 28.11.2024, за яким ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ст. 126-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, та з урахуванням якого обвинуваченому призначено остаточне покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України у даній справі, скасований ухвалою Полтавського апеляційного суду від 07.04.2025 із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
З огляду на викладене, підлягає виключенню із вироку Глобинського районного суду Полтавської області від 18.12.2024 посилання суду на призначення остаточного покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі строком на 1 рік 1 місяць відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 28.11.2024 більш суворим покарання за цим вироком.
Що стосується призначеного покарання ОСОБА_7 за ст. 126-1 КК України, то на переконання колегії суддів, таке покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.
За змістом ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
У п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що, досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо (далі Постанова Пленуму №7).
Суд першої інстанції, при призначенні покарання виконав вказані вимоги закону та роз'яснення зазначені у Постанові Пленуму №7, врахував обставини вчиненого та особу обвинуваченого, а саме: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який за місцем проживання характеризується позитивно, не працює, має постійне місце проживання та реєстрації, на обліку у лікарів психіатра та лікаря нарколога не перебуває, неодноразово судимий за вчинення злочинів, передбачених ст. 126-1 КК України, за які були призначені різні види покарань, однак вчинення домашнього насильства не припинилось.
Враховано відсутність обставин, що пом'якшують покарання, а також наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення повторно.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Загальною підставою для звільнення від відбування покарання з випробуванням є результат об'єктивної можливості досягнення мети покарання без його реального виконання. Наявність цієї підстави підтверджується сукупністю обставин кримінального провадження, що передусім характеризують вчинений злочин і особу винного.
Ознаками, які характеризують особу винного та впливають на визначення загальної підстави звільнення від відбування покарання з випробуванням, є: вік; соціальний та професійний статус, робота або навчання; сімейний стан, діти; стан здоров'я, зловживання алкогольними напоями; щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні, визнання вини; поведінка у побуті і на роботі чи за місцем навчання; відносини винного із потерпілим. Також до вказаних обставин провадження, що зумовлюють рішення суду про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, належить: примирення з потерпілим, відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди, тощо.
Колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_7 визнав вину та вони із потерпілою ОСОБА_9 примирилися, проте зазначене не може бути враховане як щире каяття обвинуваченого.
Згідно вимог діючого кримінального процесуального законодавства, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у мотивованих висновках суду при ухваленні вироку.
Щире каяття - це певний психічний стан особи винуватого, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї винуватості, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної злочином шкоди, тобто визнання винуватості є складовою частиною щирого каяття особи. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину.
Як зазначив прокурор у судовому засіданні, що не заперечувалося обвинуваченим та потерпілою, протягом 2024 року потерпіла ОСОБА_9 біля 90 разів зверталася на гарячу лінію щодо вчинення відносно неї насильства, що також знаходить своє підтвердження із наданої інформації начальником СМ ВП № 1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області від 05.11.2024 (а.с. 23).
Зі змісту попередніх вироків вбачається, що ОСОБА_7 щоразу визнає свою вину у домашньому насильстві та висловлює жаль з приводу вчиненого, однак знову вчиняє систематичне домашнє насильство відносно ОСОБА_9 , а застосовані судом заходи примусу не мали виховного впливу на обвинуваченого.
Отже є сумнівним те, що ОСОБА_7 дійсно розкаюється у вчинених діях та не буде вчиняти аналогічних дій у майбутньому.
На підставі наведеного, на переконання колегії суддів, застосування до ОСОБА_7 звільнення від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, не буде відповідати характеру вчиненого злочину, особі обвинуваченого та меті призначення покарання.
З огляду на викладене, апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції слід змінити.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду ,-
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 - захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2024 року щодо ОСОБА_7 змінити.
Виключити із мотивувальної та резолютивної частини вироку вказівку суду про застосування до ОСОБА_7 положень ч. 4 ст. 70 КК України.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ст. 126-1 КК України до покарання призначеного судом першої інстанції у виді позбавлення волі строком на 1 рік 1 місяць.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, у той же строк з часу отримання копії ухвали.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4