Справа № 552/9278/24 Номер провадження 11-сс/814/200/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
08 квітня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем з участю прокурора адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «ДБК Квант» - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 30 січня 2025 року у кримінальному провадженні №12023170000000291,
Оскаржуваним рішенням слідчий суддя задовольнив клопотання детектива підрозділу детективів Територіального управління Бюро економічної безпеки у Полтавській області ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №12023170000000291 за ч.3 ст.191, ч.5 ст.191, ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України та наклав арешт на певне майно ТОВ «ДБК Квант», а саме: причіп Дніпро Д-201, днз НОМЕР_1 , VIN код НОМЕР_2 , із забороною користування та розпорядження майном, а також на грошові кошти в розмірі 43803000 грн, що знаходяться на банківських рахунках ТОВ «ДБК Квант» в АТ «ПУМБ», АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та АБ «Пiвденний» із забороною проводити певні банківські операції, крім обов'язкових платежів до бюджету та виплати заробітної плати.
Мотивуючи прийняте рішення слідчий суддя зазначив, що накладення арешту на майно відповідає вимогам забезпечення кримінального провадження, є необхідним для подальшого відшкодування шкоди в разі винесення обвинувального вироку та забезпечення цивільного позову.
В апеляційній скарзі з доповненнями представник ТОВ «ДБК Квант» - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива про арешт майна.
При цьому зазначає, що ухвала слідчого судді не містить обґрунтування необхідності накладення арешту на майно ТОВ «ДБК Квант».
Вказує, що належний підприємству причіп та грошові кошти на банківських рахунках не мають відношення до кримінального провадження №12023170000000291.
Звертає увагу на необґрунтованість підозри та відсутність факту вчинення кримінального правопорушення.
Стверджує, що втручання у власність шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «ДБК Квант» не є виправданим, оскільки стороною обвинувачення не доведено наявність для цього правової підстави.
Вказує, що цивільний позов прокурора подано до фізичної особи ОСОБА_10 , а тому він не може бути забезпечений майном юридичної особи, директором та засновником якої є ОСОБА_10 .
Зауважує, що заборона проведення банківських операцій позбавляє підприємство можливості виконувати свої зобов'язання за договорами, брати участь у проведенні процедур закупівель робіт та послуг.
Ставить під сумнів показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а також висновок експерта у кримінальному провадженні, який ґрунтується на акті Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників власника майна на підтримання доводів апеляційної скарги, міркування прокурора про законність та обґрунтованість судового рішення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.
Доводи адвоката про відсутність визначених законом підстав для арешту транспортного засобу та грошових коштів на рахунках ТОВ «ДБК Квант» є непереконливими.
Приписами ч.1 ст.170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до ч.2ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з п.4 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Як вбачається з матеріалів провадження, Територіальним управлінням БЕБ у Полтавській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12023170000000291 за ч.3 та ч.5 ст.191, ч.1 ст.364 та ч.1 ст.366 КК України за фактом зловживання директором ТОВ «ДБК Квант» ОСОБА_10 своїм службовим становищем, а також розтрати коштів місцевого бюджету на загальну суму 43803000 грн в результаті умисного завищення обсягів наданих послуг за договором №49 від 26 вересня 2022 року, укладеним між Управлінням ЖКГ виконавчого комітету Полтавської міської ради та ТОВ «ДБК Квант» про закупівлю робіт «Послуги з прибирання вулиць та інших територій Полтавської міської територіальної громади (утримання в належному санітарно-технічному стані об'єктів благоустрою, у т.ч. утримання вулично-дорожньої мережі)».
22 січня 2025 року детективом Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Полтавській області ОСОБА_9 повідомлено ОСОБА_10 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191 та ч.1 ст.366 КК України.
Вирішуючи питання про накладення арешту на майно, у відповідності до вимог ст.173 КПК України, слідчий суддя врахував правову підставу для арешту майна та можливість використання майна, на яке накладено арешт: для відшкодування в подальшому шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) з огляду на те, що арешт накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу.
За таких обставин, відповідно до ч.6 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Підставою для арешту майна з цієї метою є сукупність фактичних даних кримінального провадження, що вказують на завдання кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди, в наслідок чого заявлено цивільний позов про її відшкодування, а також докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.
При цьому, необхідність арешту майна з метою забезпечення відшкодування шкоди зумовлюється обґрунтованою підозрою, що незастосування цього заходу забезпечення кримінального провадження зумовить труднощі чи неможливість виконання вироку в частині цивільного позову.
Слідчий суддя, на думку колегії суддів, в повній мірі врахував зазначені вимоги закону при застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження, а обираючи спосіб арешту врахував розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Як вбачається з матеріалів провадження, Полтавською обласною прокуратурою заявлено цивільний позов про стягнення з директора ТОВ «ДБК Квант» ОСОБА_10 на користь Полтавської міської ради шкоди у вигляді суми несплачених до бюджету податків, заподіяної внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, на загальну суму 43803000 грн.
Враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191 та ч.1 ст.366 КК України, та значний розмір заподіяної шкоди, а також наявність в матеріалах провадження цивільного позову, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про накладення арешту на належний підприємству транспортний засіб, а також на грошові кошти, що розміщені в банківських установах, в сумі 43803000 грн.
Твердження адвоката в апеляційній скарзі про відсутність підстав для накладення арешту на майно юридичної особи з огляду на те, що цивільний позов пред'явлено прокурором до ОСОБА_10 як до фізичної особи є непереконливими, оскільки з матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191 та ч.1 ст.366 КК України, які інкримінуються йому саме у зв'язку з виконанням ним повноважень службової особи - директора ТОВ «ДБК Квант». При цьому, кошти місцевого бюджету в сумі 43803000 грн, заволодіння якими інкримінується ОСОБА_10 , та які використовуються в господарській діяльності ТОВ «ДБК Квант» були перераховані підприємству саме внаслідок протиправних дій підозрюваного.
Крім того, позовні вимоги прокурора у даному провадженні звернені до ОСОБА_10 як до посадової особи суб'єкта господарювання - директора ТОВ «ДБК Квант».
Твердження в апеляційній скарзі про обмеження права підприємства на здійснення господарської діяльності є непереконливими, адже арешт на грошові кошти ТОВ «ДБК Квант» накладено лише в межах суми, заволодіння якої ставиться у провину ОСОБА_10 та яка була перерахована на рахунки підприємства з місцевого бюджету.
Наведене свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення цивільного позову, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Крім того, відповідно до положень ст.174 КПК України арешт майна може бути скасований на будь-якій стадії кримінального провадження, якщо в подальшому застосуванні цього заходу відпаде потреба.
Також колегія суддів враховує, що 31 березня 2025 року заступник керівника Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_13 направив обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_10 за ч.5 ст.191 та ч.1 ст.366 КК України до Октябрського районного суду м. Полтави у порядку ст.291 КПК України для розгляду по суті.
Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 404, 405, 407 та 422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтава від 30 січня 2025 року у кримінальному провадженні №12023170000000291 залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «ДБК Квант» - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4