Житомирський апеляційний суд
Справа №279/6048/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/277/25
Категорія ч.2 ст.286 КК України Доповідач ОСОБА_2
14 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю
секретаря: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
прокурора: ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12024060490000416 за апеляційною скаргою прокурора Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 листопада 2024 року, яким засуджено
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Дідковичі Коростенського району Житомирської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
- ч. 2 ст. 286 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Звільнено ОСОБА_6 на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк в один рік, якщо він протягом зазначеного строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки .
Зобов'язано ОСОБА_6 відповідно до ст.76 КК України періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Речовий докази - автомобіль марки «БАЗ А079.14» р.н.з. НОМЕР_1 повернуто ОСОБА_10 .
Судові витрати за проведення експертиз в сумі 10601,92 грн. стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави.
Як встановив суд, ОСОБА_6 о 08.07.2024 близько 11 години 40 хвилин, керуючи технічно справним маршрутним автобусом «БАЗ А079.14» реєстраційний номер НОМЕР_1 «№7 Залізничний вокзал - Гастелло», рухаючись ним по проїзній частині вул. Героїв Небесної Сотні у напрямку пров. Леся Курбаса в м.Коростень Житомирської області, проявив неуважність до дорожньої обстановки, а саме до пішоходів, які рухалися лівим тротуаром в бік пішохідного переходу, яких він об'єктивно міг та спроможний був бачити, чим грубо порушив вимоги пункту 2.3(6) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, виконуючи маневр лівого повороту до пров.Леся Курбаса, водій в порушення вимог пунктів 16.2 та 18.1 цих же Правил, на нерегульованому перехресті, повертаючи ліворуч, не дав дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертав, а наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебували пішоходи, своєчасно не зменшив швидкість, не зупинився, щоб дати дорогу пішоходам, продовжив рух, що призвело до наїзду на пішохода ОСОБА_11 , яка переходила проїзну частину дорогу по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо відносно руху автобуса. У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_11 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, які перебувають в причинному зв'язку з її смертю, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 у відділенні інтенсивно: терапії "Коростенська міська лікарня Коростенської міської ради", у виді відкритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась переломами кісток основи та склепіння черепа, крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку, та ускладнилась набряком головного мозку.
Своїми необережними діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ст.286 ч.2 КК України
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість.
Просить постановити новий вирок, яким призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст.75 КК України звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з встановлення іспитового строку 3 роки. В решті вирок залишити без змін.
Вказує, що суд необґрунтовано не застосував додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Крім цього, зазначає, що судом не враховано, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настали тяжкі безповоротні наслідки у вигляді смерті людини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, заперечення обвинуваченого та його захисника, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про фактичні обставини кримінального провадження та доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю досліджених під час судового розгляду і наведених у вироку доказів, є обґрунтованими і законними та апелянтом не оспорюються.
Не оспорюється в апеляційній скарзі також правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України.
Що стосується призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, то воно на думку колегії суддів є явно несправедливим через його м'якість.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Частиною 1 ст. 414 КПК України визначено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.п. 20, 21 постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23.12.2005, при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а і характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, а також обставини, які пом'якшують, обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку при призначенні покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
На переконання колегії суддів, наведених вимог закону при постановленні вироку суд першої інстанції в повній мірі не дотримався.
Так, суд першої інстанції призначив покарання обвинуваченому ОСОБА_6 за ч.2 ст.286 КК України, із застосуванням положень ст.75 КК України, встановивши мінімальний іспитовий строк та без позбавлення права керувати транспортними засобами, однак на переконання колегії суддів, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, таке покарання є явно несправедливим внаслідок його м'якості.
Суд при призначенні покарання ОСОБА_6 зосередився на позитивних даних, які характеризують обвинуваченого та врахував те, що його дії носили необережний характер, він має інвалідність, працює водієм, по місцю проживання характеризується позитивно, на спеціалізованих обліках не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягувався, позицію потерпілого.
Однак, суд першої інстанції, в даному випадку, недостатньо врахував та не надав належної оцінки обставинам вчинення кримінального правопорушення, ступеню його тяжкості, наслідкам та характеру порушень правил безпеки дорожнього руху. Судом належно не враховано, що обвинувачений в світлу пору доби грубо порушив вимоги пунктів 2.3(б), 16.2, 18.1 Правил дорожнього руху України, а також проявив неуважність до дорожньої обстановки, а саме до пішоходів, які рухалися лівим тротуаром в бік пішохідного переходу, яких він об'єктивно міг та спроможний був бачити, виконуючи маневр лівого повороту, не дав дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертав, а наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебували пішоходи, своєчасно не зменшив швидкість, не зупинився, щоб дати дорогу пішоходам, продовжив рух, що призвело до наїзду на пішохода ОСОБА_11 , яка переходила проїзну частину дорогу по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо відносно руху автобуса, яка від отриманих тілесних ушкоджень загинула.
Зазначені обставини, на думку апеляційного суду, вказують, що призначене ОСОБА_6 покарання є явно несправедливим внаслідок його м'якості.
На думку апеляційного суду, не може бути підставою для не призначення додаткового покарання зайняття ОСОБА_6 діяльністю з перевезення пасажирів, оскільки у зв'язку з такою діяльністю сталася ДТП з вини обвинуваченого, що жодним чином не свідчить про можливість незастосування щодо обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, враховуючи невідворотні наслідки злочину.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_6 слід призначити покарання за ч. 2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі - 5 (п'ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки та звільнити ОСОБА_6 на підставі ст.ст. 75, 76 КК України від відбування основного покарання з покладенням на нього відповідних обов'язків строком на 2 (два) роки.
На думку суду апеляційної інстанції, саме такий вид та розмір покарання буде необхідним, справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченим, так і іншими особами.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання скасуванню, з ухваленням нового вироку.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 листопада 2024 року щодо ОСОБА_6 , в частині призначеного покарання скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 призначити покарання за ч. 2 ст. 286 КК України - 5 (п'ять) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування основного покарання з встановленням іспитового строку 2 (два) роки з покладенням на нього обов'язків: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
В решті вирок залишити без змін.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Касаційного Кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: