СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/807/25
пр. № 2/759/2130/25
10 квітня 2025 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Петренко Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів на утримання дитини,
І. Зміст позовних вимог.
У грудні 2024 року позивач звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. на утримання дитини.
Позовну заяву мотивує тим, що сторони мають сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає за місцем проживання позивача та перебуває на її утриманні. Відповідач ухиляється від обов'язку утримувати свою дитину, відповідач є працездатною особою, а тому просить стягнути з відповідача аліменти на рівні частки з усіх видів заробітку (доходу) , але не менше 50 відсотків від прожитого мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно з дня подачі позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14 січня 2025 року відкрито провадження в порядку спрощеного без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.
ІІІ. Позиції учасників судового провадження.
Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Відповідачем не оспорюється той факт, що ОСОБА_3 проживає разом з позивачем.
Відповідно до довідки від 24.12.2024 року № 01-15/71 зазначено, що ОСОБА_2 участі у шкільному житті сина не приймав.
Відповідно до довідки № 1140 від 19.12.2024 року ОСОБА_3 навчається на денному відділенні Київського фахового коледжу архітектури, будівництва та управління.
V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.
Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до закону батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, зазначене лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
Розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Відповідно до ст. 182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.
При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.
Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містити незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Відповідно до положень частини 3 статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до частини другої статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно із ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За правилами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, виходячи з рівності обов'язку батьків утримувати дитину, оцінюючи в сукупності зібрані докази, з урахуванням матеріального становища сторін, зокрема суд враховує, що відповідач є особою працездатного віку, не має на утриманні непрацездатних осіб, суд вважає за необхідним, позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 27 грудня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Одним із різновидів аліментних зобов'язань між батьками і дітьми є зобов'язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України): Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення.
За частиною другоюстатті 185 СК Українирозмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 749/106/17 (провадження № 6-1489цс17) та постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 643/11742/16-ц (провадження № 61-26879св18), в постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року в справі № 201/15248/16-ц.
Позивач просить стягнути додаткові витрати на навчання у розмірі 100 % за період з 01.09.2019 року.
Системне тлумачення частини другої статті 185 СК України і статті 182 СК України дозволяє констатувати, що розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Так, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування, виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Позивачем не надано суду достатніх доказів на підтвердження існування особливих обставин, які б вимагали покладення обов'язку з несення 100 відсотків витрат на навчання дитини виключно на відповідача. Зокрема, не доведено:
наявності домовленості між батьками про те, що відповідач нестиме повний обсяг витрат на навчання;
виключної платоспроможності відповідача та вкрай скрутного матеріального становища позивача, що унеможливлює її участь у несенні цих витрат;
наявності особливих потреб дитини, які б вимагали саме цього конкретного платного навчання та не могли б бути задоволені іншим чином;
відсутності можливості здобуття дитиною освіти на безоплатній основі або на більш прийнятних фінансових умовах.
Крім того, відповідачем не було висловлено згоди на несення 100 відсотків витрат на навчання дитини. Суд вважає, що рішення щодо форми та умов навчання дитини мають прийматися обома батьками з урахуванням думки дитини та її найкращих інтересів.
Враховуючи принцип рівності батьківських обов'язків, відсутність належних доказів наявності особливих обставин, які б виправдовували покладення повного обсягу додаткових витрат на навчання лише на відповідача, а також необхідність врахування матеріального становища обох батьків, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 100 відсотків додаткових витрат на навчання дитини необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Разом з тим, враховуючи обов'язок обох батьків брати участь у вихованні та утриманні дитини, а також надану квитанцію про оплату навчання, суд вважає за можливе частково задовольнити вимогу про стягнення додаткових витрат, поклавши на відповідача обов'язок брати участь у цих витратах пропорційно до його доходів та з урахуванням інтересів дитини. Однак, оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення саме 100 відсотків додаткових витрат без надання обґрунтування іншого розміру, суд розглядає справу в межах заявлених вимог.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину слід залишити без задоволення.
Крім того, у відповідності до ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1211,60 грн.
Керуючись статтями 180, 181, 182, 183 Сімейного кодексу України, статтями 4, 12, 13, 81,141, 247, 263 265, 430 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів на утримання дитини- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27 грудня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_2 на користь держави 1211,60 гривень судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2
Суддя Н.О. Петренко