15.04.2025 Справа № 756/9617/19
Окрема думка судді
18 липня 2019 року до Оболонського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Оболонського районного суду м. Києва від 19 вересня 2011 року.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 09 листопада 2022 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року, постановлено залишити без задоволення вищевказану заяву ОСОБА_1 .
У подальшому, постановою Верховного Суду від 22 жовтня 2024 року було ухвалено скасувати ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 09 листопада 2022 року та Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Підстави для скасування ухвал були наступні.
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 19 вересня 2011 року було ухвалено судом у складі суддів: Дев'ятка В.В., Майбоженко А.М. та Ліщука Т.О.
Водночас, ч. 11 ст. 35 КПК України вказує, що розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим самим складом суду, який ухвалив рішення, що переглядається.
Натомість, після надходження заяви ОСОБА_1 до суду, для її розгляду було сформовано склад колегії у складі суддів Шестаковської Л.П., Луценка О.М. та Шевчука А.В.
При цьому, матеріали справи не містять інформації про неможливість формування складу суду з того самого складу суду, який постановив вирок щодо ОСОБА_1 .
З урахуванням вказаного, Верховний Суд прийшов до висновку, що заява ОСОБА_1 було розглянута незаконним складом суду, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення.
Після цього, 27 листопада 2024 року, на підставі протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду, заяву ОСОБА_1 передано суддям Дев'ятку В.В. та Майбоженко А.М. на підставі ч. 11 ст. 35 КПК України.
Цього ж дня, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, до складу колегії суддів визначено суддю Діденка Є.В.
Згідно приписів ч. 1 ст. 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.
Загальна декларація прав людини проголошує, що кожна людина для встановлення обґрунтованості пред'явленого їй кримінального обвинувачення має право на те, щоб її справу розглянув з додержанням усіх вимог справедливий, незалежний і безсторонній суд (стаття 10). Міжнародний пакт про громадянські і політичні права також визначає, що кожен має право при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, пред'явленого йому, або при визначенні його прав та обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також наголошує право кожного на справедливий розгляд справи судом, встановленим законом.
Так, відповідно до пунктів 4 та 5 ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, а також у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Станом на момент надходження заяви ОСОБА_1 до суду -18 липня 2019 року, стаття 35 КПК України діяла в редакції Закону № 4651-VI від 13.04.2012.
Відповідно до ч. 1 ст. 464 КПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, що надійшла до суду, передається судді, колегії суддів, які визначаються у порядку, встановленому статтею 35 цього Кодексу.
Частина 11 ст. 35 КПК України прийнята на підставі Закону № 2147-VIII від 03.10.2017. Водночас у примітці до вказаної статті вказано, що зміни до статті 35 по Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 будуть внесені з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
При цьому, Єдина судова інформаційно-комунікаційна система впроваджена лише Законом № 3604-IX від 23.02.2024.
Таким чином, визначення складу колегії в порядку ч. 11 ст. 35 КПК України, з урахуванням дати надходження заяви ОСОБА_1 та положень процесуального закону, який діяв на той час, є неприйнятним та може вказувати, знову ж таки, на незаконність складу суду, оскільки колегія суддів для розгляду заяви ОСОБА_1 підлягала визначенню на підставі ч. 3 ст. 35 КПК України в редакції Закону № 4651-VI від 13.04.2012.
Окремо зауважую, що у даному випадку, не має місця невиконання рішення Верховного Суду, оскільки останнє фактично виконано Відділом організаційного забезпечення розгляду кримінальних справ в Оболонському районному суді м. Києва. Справу за заявою ОСОБА_1 було передано тому самому складу суду, який ухвалив рішення, що переглядається.
У судовому засіданні від 08.04.2025 мною було заявлено заяву про самовідвід з огляду на вищевказані обставини, однак за результатами наради суддів шляхом голосування, членами колегії його не було погоджено та ухвалою від 08.04.2025 у його задоволенні було відмовлено.
Водночас, з огляду на вищевказані мотиви, я не можу погодитись з ухвалою від 08.04.2025 та вважаю, що підлягав відводу від розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Оболонського районного суду м.Києва від 19 вересня 2011 року, оскільки подальший розгляд справи може свідчити про порушення принципу законності, а також розгляду справи незаконним складом суду (таким, що визначений всупереч вимогам ст. 35 КПК України).
Головуючий суддя В.В. Дев'ятко