1Справа № 336/12943/24 2-а/335/43/2025
02 квітня 2025 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суду м. Запоріжжя у складі головуючого судді Романько О.О., за участі секретаря судового засідання Корсунової Г.В., представника позивача адвоката Лобаченка О.В., представника відповідача Скулинця В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 поданим через представника адвоката Лобаченка Олександра Вікторовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
10.02.2025 до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшла за підсудністю адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови №748 від 27.12.2024 про накладення на нього адміністративного стягнення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірною постановою його притягнуто до відповідальності через неявку до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Матеріали справи не містять доказів того, що повістка про виклик до ТЦК була вручена належним чином та завчасно. Жодного повідомлення та повістки про необхідність прибути 18.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 завчасно не отримував, тому не мав можливості прибути у визначений строк. Зазначив, що лише 20.12.2024 за телефонним дзвінком з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де у відношенні нього було складено протокол. Наголошує, що жодного наміру ухилятися від визначеного законодавством обов'язку не мав, оскільки добровільно вживав заходи щодо перевірки облікових даних, зокрема, своєчасно оновив дані. Має бронювання, належним чином оформлене та зареєстроване. Також невідкладно з'явився до ТЦК за викликом по телефону. На підставі вищенаведеного, вважав, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню. Матеріали адміністративної справи не містять беззаперечних доказів наявності вини позивача з вчиненні ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вказують на те, що факт порушення позивачем ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підтверджується жодними належними доказами. Одна тільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є безперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.
Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Вважають постанову винесену 27 грудня 2024 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковником ОСОБА_2 протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою судді від 14.02.2025 відкрито провадження по справі, призначено судове засідання.
24.02.2025 представником відповідача надано до суду відзив, в якому проти задоволення позовних вимог заперечують в повному обсязі. У відзиві зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_6 не є належним відповідачем. У відповідності до п.4 ст.46 КАСУ відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Отже, основною ознакою відповідача є не статус юридичної особи, а наявність статусу окремого суб'єкту владних повноважень. У відповідності до п.9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення), що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: - звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення. Надалі в Положенні зазначаються окремі функції, які притаманні обласним та районним територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки. Отже, кожний ТЦК та СП, в незалежності від того, районний він, або обласний, має вищезазначені повноваження. Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_7 , який ухвалив постанову про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності є окремим суб'єктом владних повноважень.
У відповідності до п. 7 Положення районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя. Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_7 є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_8 , ухвалена ним постанова про притягнення до адміністративної відповідальності могла бути оскаржена Позивачем в адміністративному порядку до ІНФОРМАЦІЯ_8 . У цьому випадку ІНФОРМАЦІЯ_6 міг бути відповідачем по цієї справі, але цього не відбулось.
Таким чином, відповідач вважає, що він не є належним відповідачем.
Розглянувши адміністративний позов, відповідач вважав, що може висловити свою думку з питання його обґрунтованості позову. Суть адміністративного правопорушення, за яке позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності є у тому, що він отримав повістку про виклик до ТЦК та СП, але не з'явився у зазначений час та за зазначеною адресою, чим порушив чинне законодавство.
У відповідності до пункту 9 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Позивач, обґрунтовуючи свої доводи посилається на те, що ніякої повістки він не отримував, а до територіального центру комплектування прибув за телефонним дзвінком. Проте, ніяких доказів про те, що він дійсно мав місце не наводить. Відповідач у свою чергу також не може підтвердити наявність повістки, але це цілком обґрунтовано. У відповідності до Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджена наказом Міністерства оброни України від 01.01.2024 №3 матеріали справи зберігаються у ІНФОРМАЦІЯ_9 , і витребувати їх відповідач може лише з підстави розгляду скарги позивача на відповідну постанову. Але така скарга від позивача на адресу відповідача не надходила.
Просили в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.
28.02.2025 від представник позивача адвоката Лобаченка О.В. надійшли додаткові пояснення у справі. Так, представник позивача заперечував щодо посилань відповідача про його неналежність.
Позивач в судове засідання не з'явився, повідомлявся судом належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовну заяву в повному обсязі, прохав її задовольнити.
Представник відповідача, в судовому засіданні заперечував стосовно позову, підтримав позицію викладену у відзиві на позов просив в задоволенні позову відмовити.
Дослідивши та оцінивши в сукупності докази по справі, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлені наступні обставини.
27.12.2024 тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 748 відносно ОСОБА_1 . Як слідує зі змісту постанови №748, в обґрунтування прийнятого рішення відповідачем вказано наступне.
18.10.2024 військовозобов'язаний ОСОБА_1 не з'явився за повісткою про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 , про причини неявки не повідомив.
Так, 08.10.2024 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів було сформовано повістку на військовозобов'язаного ОСОБА_1 про його виклик на 18.10.2024 об 11 годині ранку до ІНФОРМАЦІЯ_5 та надіслано засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення на адресу його місця проживання. В подальшому рекомендоване поштове відправлення на ім'я ОСОБА_1 було повернуто до ІНФОРМАЦІЯ_5 з відміткою в Довідці про причини повернення/досилання - «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до абз. 3 п/п. 2 п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 р. № 560 - Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів. Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки піл час уточнення своїх облікових даних. В протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 пояснив, що повістку не отримував.Про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_3 належним чином був повідомлений, що підтверджується його підписом в протоколі про адміністративне правопорушення від 20.12.2024 року № 748. 24.12.2024 від ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшла заява про перенесення розгляду адміністративної справи на 27.12.2024.
Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, що передбачено ч.3 ст. 210-1 КУпАП - накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн.
В постанові зазначено, що громадянин ОСОБА_1 , 27.12.2024 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 в зазначений час та дату, доказів наявності поважних причин за повісткою не надав, чим порушив вимоги законодавства України, а саме ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Разом з тим, представником відповідача у відзиві не заперечується того, що ОСОБА_1 не був присутній при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Вважали його належним чином повідомленим шляхом зазначення місця, дати і часу розгляду справи про адміністративне правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення від № 748.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
За змістом ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
За змістом оскаржуваної постанови кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є порушення правил мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період.
Згідно із абзацом одинадцятим статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 1 цієї статті визначені обов'язки громадян, а саме: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Пункт 3 цієї ж статті передбачає, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв'язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.
Під час вручення повістки представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов'язані назвати свої прізвища, ім'я та по батькові, посади, а також пред'явити службові посвідчення.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» доручено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу (далі - Указ №65).
Згідно пункту 79 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (в редакції від 30.12.2022) (далі Порядок №1487) районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, у тому числі організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Відповідно до пункту 56 Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2002 року №352, повістки громадянам можуть вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
При цьому, норми діючого законодавства вимагають, щоб повістка була вручена особисто і підписана особою, якій вона призначена.
Форма розписки та її зміст визначені в Додатку 11 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, згідно з яким повістка має відривну частину розписку про те, що повістка про виклик у визначений час до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, одержана певним громадянином із засвідченням його особистим підписом.
Інші форми запрошення, сповіщення про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки законодавцем не встановлені.
У разі відмови від підписання повістки посадовою особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки у присутності свідків складається акт про відмову від отримання.
Окремо, вручення громадянам повісток про явку до ТЦК та СП регламентується Порядком призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою КМУ від 16.05.2024 № 560 (далі-Порядок).
Згідно абз. 1 п. 31 Порядку, повістки мають право вручати представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки - в межах адміністративної території, на яку поширюється повноваження відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
В даному випадку, відповідачем не доведено того, що повістка позивачу була надіслана на його зареєстровану адресу місця перебування та поштове повідомлення повернулося з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Крім того судом встановлено те, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 (Оріхів), дата уточнення даних в Резерв+ 21.05.2024, категорія обліку військовозобов'язаний, відстрочка до 27.04.2025, тип відстрочки бронювання.
Таким чином, на час прийняття рішення суб'єктом владних повноважень, позивач у встановленому порядку оновив дані у відповідному застосунку і відомості щодо його бронювання були відомі.
Згідно з вимогами пп. 1 п. 27 Порядку під час мобілізації громадяни викликаються з метою:
1) до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів:
взяття на військовий облік;
проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);
призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Як вбачається з даної норми, військовозобов'язані не можуть викликатися до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою яка не передбачена в законодавстві.
Разом з тим, суду не надані відомості про те, яка саме повістка була сформована для позивача.
Відповідно до п. 30 Порядку, повістка формується за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або бланк повістки заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу.
Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Пункт 41-1 передбачає, що перевірка чинності повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, проводиться шляхом зчитування QR-коду за допомогою технічних засобів, які дають змогу відтворити відомості, зазначені у повістці, у тому числі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, зокрема з використанням мобільного додатка.
Матеріалів справи про адміністративне правопорушення, яка зберігається в ІНФОРМАЦІЯ_9 суду не надано. Клопотань щодо їх витребування сторонами не заявлялося. Разом з тим, у відзиві представник відповідача наводив міркування щодо правомірності дій суб'єкта владних повноважень.
Також, судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення № 748 не містить дати його складення, що не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
В цьому протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 09.00 год. 24.12.2024 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 . Позивач навів свої пояснення про те, що повістки не отримував.
Потім зі змісту постанови № 748 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 27.12.2024 встановлено, що розгляд справи було відкладено за заявою позивача. При цьому, відомостей про те, що останній був повідомлений про наступну дату та час розгляду справи суду не надано.
З огляду на зазначене, суд вважає, що факт вручення позивачу повістки про виклик не підтверджений належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови (ст.245 КУпАП).
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою або представниками громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст.258 КУпАП.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, суд доходить висновку, що відсутні належні, достатні та допустимі докази, про те, що позивач належним чином був повідомлений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 18.10.2024 та про розгляд справи щодо нього 27.12.2024.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
У зв'язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, суд доходить висновку, що спірна постанова не відповідає положенням ч.2 ст.2 КАС України.
Так суд має перевірити дотримання відповідачем чи прийнято таке рішення (п.3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); (п.4) безсторонньо (неупереджено); (п.5) добросовісно; (п.6) розсудливо; (п.7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
Також судом враховуються висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 20.10.2011 по справі «Рисовський проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд наголошує, що відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що позивач знав про час, дату та місце необхідної його явки 18.10.2024 об 11 год.00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_5 , внаслідок чого постанова підлягає скасуванню як протиправна, оскільки відсутні докази того, що позивач достеменно знав про виклик його за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 та свідомо ухилявся від виконання обов'язку щодо явки за викликом, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.ч.1, 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Доводи позивача з приводу неправильності оформлення документів та недоведеність відповідачем певних обставин також заслуговують на увагу.
За нормами п. 2 ч.3 ст. 286 КУпАП, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Щодо належності відповідача суд зазначає наступне.
Як слідує з матеріалів справи, предметом цього спору є постанова у справі про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі частини першої статті 210 КУпАП.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) (як і постанову адміністративної комісії чи рішення виконавчого комітету (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільської, селищної, міської ради (пункти 1, 2 цієї частини статті)) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Наведеним вище нормам статті 288 КУпАП кореспондують положення пункту 1 частини першої статті 20 КАС України щодо предметної підсудності адміністративних справ, а також статті 286 КАС України, що встановлюють особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
З вказаних положень висновується, що оскарження рішень дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється шляхом подання до суду позовної заяви.
Так, відповідно до пункту 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі-Положення), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Аналіз наведеної правової норми свідчить, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а відтак не мають статусу юридичних осіб.
При цьому визначення суб'єкта владних повноважень міститься у пункті 7 частини першої статті 4 КАС України та означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг
Отже, незважаючи на те, що ІНФОРМАЦІЯ_10 не має статусу юридичної особи та є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_1 , він є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України та може бути відповідачем у цьому спорі, пов'язаному зі скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення, яка прийнята начальником цього районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Схожих висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 19 жовтня 2022 року у справі №522/22225/21 (провадження № К/990/20744/22) та від 17 вересня 2020 року у справі № 742/2298/17 (адміністративне провадження № К/9901/4436/17).
Разом з тим, відповідно до пунктів 1-3 Положення (в редакції чинній на час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.
Покладення на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдань, не передбачених законодавством, не допускається.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки очолюють керівники, які організовують діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються оперативному командуванню, в зоні відповідальності якого вони перебувають згідно з військово-адміністративним поділом території України.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
Безпосереднє керівництво територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки і контроль за їх діяльністю здійснюють відповідні оперативні командування, а загальне - ІНФОРМАЦІЯ_11 , яке узгоджує основні питання діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з відповідними структурними підрозділами Генерального штабу Збройних Сил та Міноборони.
Діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки координується та спрямовується Міноборони.
Пункт 13 Положення визначає, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки скеровує діяльність підпорядкованого територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя підпорядковується командувачу військ оперативного командування згідно з військово-адміністративним поділом території України та є прямим начальником для військовослужбовців територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, керівником вищого рівня для працівників зазначеного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також підпорядкованих йому територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, що перебувають на території відповідальності зазначеного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя:
затверджує положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки;
визначає функціональні (посадові) обов'язки підлеглих йому керівників районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також військовослужбовців, державних службовців і працівників підпорядкованого територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
забезпечує в установленому порядку самопредставництво територіального центру комплектування та соціальної підтримки через осіб, уповноважених діяти від його імені, а також забезпечує представництво інтересів територіального центру комплектування та соціальної підтримки через представників у судах та інших органах.
Керівник районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки безпосередньо підпорядковується керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя та є прямим начальником для особового складу районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Позивач до суду не звертався з заявою про заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідача по справі.
Зважаючи на визначену ст. 43 КАС України адміністративну процесуальну правосуб'єктність, для реалізації своїх прав та обов'язків як учасника справи, визначених ст. 44 КАС України, юридична особа повинна мати правоздатність і дієздатність, які виникають з моменту створення юридичної особи та припиняються з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.
До основних ознак юридичної особи належать: державна реєстрація факту створення юридичної особи, наявність відокремленого майна, самостійна відповідальність за зобов'язаннями, придбання та реалізація цивільних прав від свого імені, можливість виступати позивачем і відповідачем у суді.
Зазначені ознаки мають бути наявними в сукупності, і відсутність хоча б однієї з них не дає можливості виокремити самостійну юридичну особу.
Згідно ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Частина 1 ст. 83 ЦК України передбачає, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що допущення відокремленим структурним підрозділом порушення прав позивача не позбавляє останнього можливості звернутися за їх захистом до суду визначивши відповідачем самостійну юридичну особу, до якої такий підрозділ входить. Тому, суд вважає, що в цій справі ІНФОРМАЦІЯ_12 також буде належним відповідачем.
Схожі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 27 березня 2024 року у справі № 344/6751/22 (провадження № 61-671св23) з урахуванням ухвали цього ж суду від 05.12.2022 у цій же справі.
Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 ..
Керуючись ст. ст. 4-5, 9, 19, 25, 43-44, 72-77, 90, 168, 241-246, 258, 268, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 поданий через представника адвоката Лобаченка Олександра Вікторовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову № 748 від 27.12.2024, винесену тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
Провадження по справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого як внутрішньо переміщена особа: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_12 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
Повне рішення складено 07 квітня 2025 року.
Суддя: О.О. Романько