Справа №:755/12803/24
Провадження №: 1-кп/755/188/25
"10" квітня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Києва, громадянину України, з середньою спеціальною освітою, не одруженому, офіційно не працюючому, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040001475 від 28 квітня 2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,
за участі учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 лютого 2025 року ОСОБА_3 оголошено у розшук, а судове провадження зупинено до його розшуку для розгляду клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 квітня 2025 року судове провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040001475 від 28 квітня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, було відновлено у зв'язку з затриманням ОСОБА_3 .
У судовому засіданні прокурор заявив клопотанням про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою, посилаючись на наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, які дають підстави вважати, що останній може продовжувати злочинну діяльність, насамперед, ОСОБА_3 , будучи належним чином неодноразово повідомлений про час та місце розгляду кримінального провадження до суду не з'являвся, про поважність причин неявки суд не повідомляв, ухвали суду про примусовий привід його в судове засідання не виконувались, оскільки останній не проживав за місцем свого проживання, крім того, будучи обізнаним з покаранням за вчинене ним кримінальне правопорушення, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші кримінальні правопорушення; більш м'які запобіжні заходи, на думку прокурора, не зможуть забезпечити належну поведінку обвинуваченого.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 категорично заперечував щодо обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що наведені прокурором ризики необґрунтовані, а в тексті клопотання допущені помилки прізвища обвинуваченого та дати клопотання. Обвинувачений не має наміру переховуватись від суду, він раніше не судимий, вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким кримінальним правопорушенням, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, тому просив відмовити в застосуванні будь-якого запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_3 повністю підтримав позицію свого захисника та показав, що він знав про те, що обвинувальний акт щодо нього направлений до суду, він отримував повідомлення про його виклик у судові засідання, також дільнична йому повідомляла про дати проведення судових засідань та про необхідність явки до суду. Він боявся іти до суду. Крім того, він хотів спочатку спробувати отримати інвалідність, а потім вже з довідкою прийти у суд. На цей час, він не отримав інвалідності. Він тепер проживає з мамою, буде являтися до суду, він обіцяє не ухилятись від явки в судові засідання.
Обговоривши у судовому засіданні клопотання прокурора, вислухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам : 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зав'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання ; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
За правилами ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.176 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Водночас ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачується, відповідно до вимог ст. 12 КК України, у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачене покарання від трьох до п'яти років позбавлення волі.
При вирішенні питання про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу, відповідно до ст. 178 КПК України, слідча суддя враховує, крім іншого, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі доведеності його вини в інкримінованому кримінальному правопорушенні, те, що він отримував повідомлення про виклик до суду та ухилявся від явок у судові засідання, внаслідок чого був оголошений у розшук; його майновий стан, вік, наявність соціальних зав'язків, той факт, що він має місце реєстрації та постійне місце проживання, раніше не судимий.
З огляду на вищезазначені обставини, враховуючи поряд з цим, що ОСОБА_3 має постійне місце реєстрації та проживання, має соціальні зв'язки, зобов'язується з'являтися до суду, суд приходить до висновку, що обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є надмірним запобіжним заходом, який покликаний забезпечити його належну поведінку та виконання ним процесуальних обов'язків.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
За таких обставин, на підставі викладеного, суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який з урахуванням вищезазначених ризиків у кримінальному провадженні, обставин кримінальних правопорушень та даних про особу обвинуваченого, на даний час забезпечить належну його процесуальну поведінку та виконання останнім, покладених на нього процесуальних обов'язків.
Крім того, одночасно з цим, слідча суддя вважає за необхідне, згідно з положеннями ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_3 відповідні обов'язки.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 314, 199, 369-372, 376, 395 КПК України, суд, -
Відмовити прокурору Дніпровської окружної прокуратури міста Києва у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 .
Застосувати до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на строк 60 днів, тобто до 07 червня 2025 року (включно) з забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду, крім випадків необхідності звернення за медичною допомогою.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 з під варти в залі суду- негайно.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_3 , наступні обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту - м. Києва без дозволу прокурора або суду;
- прибувати до суду за першою вимогою;
- повідомляти суд про зміну місця свого проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
На період дії воєнного стану на території України, обвинуваченому ОСОБА_3 після сигналу «Повітряна тривога» і протягом 15 хвилин після сигналу «Відбій повітряної тривоги» відлучатися з визначеного в ухвалі місця проживання з метою перебування останньої в укритті.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід; крім того, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Виконання ухвали у частині застосування запобіжного заходу покласти на орган Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_3 .
Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це суд.
Контроль за виконанням постанови покласти на прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 .
Ухвала суду про обрання запобіжного заходу може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1