1Справа № 335/13306/24 2/335/695/2025
14 квітня 2025 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Шалагінової А.В.,
за участі секретаря судового засідання Савченко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 107Б, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи - ОСОБА_6 , приватний нотаріус Присяжнюк Аліна Володимирівна, про визнання договору купівлі-продажу дійсним,
05.12.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи - ОСОБА_6 , приватний нотаріус Присяжнюк А.В., про визнання договору купівлі-продажу дійсним.
В обґрунтування позову позивачка зазначала, що з 24.11.1984 перебувала у шлюбі з ОСОБА_7 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина у вигляді, зокрема, частини квартири АДРЕСА_1 , яка належала останньому на підставі договору купівлі-продажу № 1735 від 13.12.1994, укладеного між відповідачами та ОСОБА_7 , та посвідченого Універсальною біржою «Хортиця» згідно зі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу». Право власності на квартиру ОСОБА_7 було зареєстроване Запорізьким бюро технічної інвентаризації, що підтверджується реєстраційним посвідченням від 19.12.1994. На підставі ч. 1 ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, чинного на час придбання квартири, вказана квартира є спільною сумісною власністю позивачки і ОСОБА_7 .
Спадкоємцями першої черги за законом щодо майна ОСОБА_7 є позивачка ОСОБА_1 та третя особа - ОСОБА_6 , син спадкодавця.
23.11.2024 позивачка звернулась до приватного нотаріуса Присяжнюк А.В. із заявою про прийняття спадщини за законом. Приватним нотаріусом було встановлено, що договір № 1735 від 13.12.1994 підлягає визнанню дійсним в судовому порядку, оскільки однією зі сторін договору була неповнолітня особа, а тому договір підлягав нотаріальному посвідченню.
Разом із тим, чинним на момент укладення договору купівлі-продажу законодавством не передбачалось обов'язкового нотаріального посвідчення такого договору, а також не було встановлено заборони для посвідчення біржою договору, стороною якої є дитина, в інтересах якої діє законний представник. Договір № 1735 від 13.12.1994 сторонами виконано у повному обсязі. Однак, на теперішній час здійснити нотаріальне посвідчення вказаного договору неможливо.
З наведених підстав просила визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомості № 1735 від 13.12.1994, укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діяла також в інтересах своєї доньки ОСОБА_5 , 1991 року народження, з однієї сторони, та ОСОБА_7 з іншої сторони, щодо квартири АДРЕСА_1 , зареєстрований Універсальною біржою «Хортиця» в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю 13.12.1994, судові витрати залишити за позивачкою (а.с. 23-25).
Судом проведено такі процесуальні дії у цій справі.
Ухвалою судді від 06.12.2024 позовну заяву залишено без руху із наданням позивачці строку на усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення копії ухвали (а.с. 17).
16.12.2024 до суду надійшли матеріали в порядку усунення недоліків позовної заяви (а.с. 20-25а).
Ухвалою судді від 20.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження; розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання на 23.01.2025 (а.с. 39).
23.01.2025 підготовче судове засідання було відкладено у зв'язку із неявкою учасників справи на 18.02.2025.
Ухвалою суду від 18.02.2025 закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та справу призначено до судового розгляду по суті на 18.03.2025 на 13:00 год.
18.03.2025 у зв'язку з першою неявкою відповідачів у судове засідання розгляд справи відкладено до 14.04.2025 до 15:00 год.
Позивачка у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності. У заяві зазначила, що позов підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачі у судове засідання повторно не з'явились, про дату, час та місце підготовчого судового засідання повідомлялись належним чином в порядку ч. 10 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, оскільки інформація про їх зареєстроване місце проживання відсутня. Причини неявки в судові засідання відповідачі не повідомили. Заяв, клопотань про відкладення судового засідання або про розгляд справи за їх відсутності не подали.
Третя особа приватний нотаріус Присяжнюк А.В. у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, надіслала заяву про розгляд справи за її відсутності згідно з вимогами законодавства України.
Третя особа ОСОБА_6 у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення судового засідання не подавав.
З урахуванням викладених обставин, судом за згодою позивачки, висловленою в поданій нею заяві, в судовому засіданні постановлено ухвалу про заочний розгляд справи за відсутності відповідачів на підставі наявних у справі доказів (із занесенням до протоколу судового засідання) відповідно до вимог ст.ст. 280, 281 ЦПК України.
У зв'язку із неявкою у судове засідання учасників справи, фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах позовних вимог, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого Відділом ЗАЦС Жовтневого райвиконкому міста Запоріжжя 24.11.1984, актовий запис № 540, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 зареєстрували шлюб 24.11.1984, внаслідок чого дружині присвоєне прізвище ОСОБА_9 (а.с. 8).
ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Відділом ЗАЦС Жовтневого райвиконкому міста Запоріжжя 08.10.1985, актовий запис № 849. Батьками ОСОБА_6 зазначені ОСОБА_7 і ОСОБА_1 (а.с. 9).
13.12.1994 між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діяла від свого імені та від імені неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , 1991 року народження, як Продавцями, від імені яких діяла брокер ОСОБА_10 , та ОСОБА_7 як Покупцем, від імені якого діяв брокер ОСОБА_11 , відповідно до результатів біржових торгів, що відбулись на Універсальній біржі «Хортиця» 13.12.1994 по лоту № 1 укладено договір купівлі-продажу нерухомості № 1735, відповідно до умов якого Продавці продали, а Покупець придбав 4-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 95,76 кв.м, житловою площею 69,65 кв.м. Цей договір зареєстрований Універсальною біржою «Хортиця» в Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю 13.12.1994 за № 1735 (а.с. 12).
19.12.1994 за ОСОБА_7 зареєстровано право власності на вказану квартиру Запорізьким бюро технічної інвентаризації, що підтверджується копією реєстраційного посвідчення від 19.12.1994 (а.с. 13).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 22.10.2024 Запорізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), актовий запис № 2417 від 22.10.2024 (а.с. 10).
23.11.2024 позивачка з метою прийняття спадщини після смерті чоловіка звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Присяжнюк А.В., внаслідок чого заведено спадкову справу № 38/2024, що підтверджується копією витягу зі спадкового реєстру № 79271952 від 23.11.2024 (а.с. 11).
Проте, позивачка позбавлена можливості оформити спадщину у зв'язку із тим, що договір купівлі-продажу нерухомості № 1735 від 13.12.1994 не був посвідчений нотаріально, у зв'язку із чим позивачка 05.12.2024 звернулась до суду із цим позовом, в якому просить визнати вказаний договір дійсним в судовому порядку (а.с. 1-4).
Відповідності до статті 5 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з пунктом 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, що набрав чинності 01.01.2004, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Оскільки спірний договір купівлі-продажу укладений та зареєстрований на Універсальній біржі «Хортиця» 13.12.1994, тому при вирішенні спору підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі - ЦК Української РСР), Закон України «Про власність», Закон України «Про товарні біржі».
Відповідно до статті 49 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 № 697-ХІІ, чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про товарні біржі» від 10.12.1991 № 1956-ХІІ (в редакції на час укладення спірного договору купівлі-продажу нерухомості) товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій. Крім того, статтею 2 цього Закону встановлювалось, що основними принципами діяльності товарної біржі є рівноправність учасників біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін, публічність проведення біржових торгів.
На товарних біржах здійснюються біржові операції, які повинні відповідати сукупності вимог, установлених статтею 15 вказаного Закону, згідно з якою угода вважається укладеною на біржі: якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
При цьому слід зазначити, що чинним законодавством України на момент вчинення правочину не було передбачено такої форми угоди, як біржова.
Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти.
Згідно зі статтею 41 ЦК Української РСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Відповідно до статті 42 ЦК Української РСР угоди можуть укладатися усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).
Водночас згідно зі статтею 47 ЦК Української РСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди.
За змістом статей 128, 153 ЦК Української РСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 224 ЦК Української РСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 227 ЦК Української РСР передбачалася обов'язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про товарні біржі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Таким чином, на час укладання спірного договору купівлі-продажу нерухомості існувала колізія у чинному законодавстві, оскільки згідно зі статтями 224, 227 ЦК Української РСР договір купівлі-продажу житлових квартир повинен бути нотаріально засвідчений, якщо хоча б одна зі сторін є громадянином, а недотримання даної вимоги тягне недійсність договору. Проте, згідно зі статтею 15 Закону України «Про товарні біржі», біржі мають право вчиняти угоди з будь-якими видами нерухомості і такі угоди не підлягають наступному нотаріальному посвідченню.
Положення статті 227 ЦК Української РСР спрямовані безпосередньо на встановлення форми договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири). Тобто, правові норми, закріплені цією статтею, мають спеціальний характер по відношенню до відповідних договорів, тоді як стаття 15 Закону України «Про товарну біржу» закріплює умови, за наявності яких угоду можна вважати біржовою. З цього випливає, що положення статті 15 Закону України «Про товарну біржу» по відношенню до угод про відчуження нерухомого майна житлового призначення мають загальний характер. Тобто, закон спеціальний переважає закон загальний.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 26.11.2018 в справі № 205/8493/16-ц (провадження № 61-40951св18), від 01.04.2020 в справі № 754/1466/15-ц (провадження № 61-11804св18), від 21.07.2021 в справі № 640/3509/19 (провадження № 61-10287св20).
Крім того, Пленум Верховного Суду України у своїй постанові «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28.07.1978 № 3 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25.12.1992 № 13 та від 25.05.1998 № 15) роз'яснив, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки ті угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини.
Таким чином, угоди щодо придбання на біржових торгах жилого будинку (квартири) чи його (її) частини вимагають оформлення в нотаріальній формі.
Ураховуючи вищевикладене, немає різниці, де фізичні або юридичні особи уклали угоду - на біржі чи поза нею. Тому необхідно дотримуватися законодавчо встановленої форми угод про відчуження нерухомого майна незалежно від місця, де ці угоди укладаються.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.07.2021 в справі № 640/3509/19 (провадження № 61-10287св20).
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу нерухомості від 13.12.1994 № 1735, укладений між сторонами у цій справі, підлягав нотаріальному посвідченню. При цьому, у даному випадку не мало вирішального значення для нотаріального посвідчення договору, зокрема, те, що одна з відповідачів ОСОБА_5 , 1991 року народження, була на момент укладення договору неповнолітньою, оскільки в її інтересах діяла її законний представник - мати ОСОБА_4 , адже вимога нотаріального посвідчення договору була встановлена спеціальними нормами, а саме ст.ст. 224, 227 ЦК Української РСР.
Водночас, частиною другою статті 220 ЦК України встановлено, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачка як дружина ОСОБА_7 , який виступав Покупцем за вищезазначеним договором купівлі-продажу нерухомості, в силу положень ч. 1 ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, є співвласницею майна (на праві спільної сумісної власності), право на яке набув ОСОБА_7 . Проте, як випливає зі змісту позовної заяви, позивачка не має можливості оформити своє право власності, а також право власності в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_7 , оскільки вищезазначений договір не був посвідчений нотаріально.
Водночас, з моменту продажу квартири відповідачами ОСОБА_7 , відповідачі не оспорювали договір купівлі-продажу нерухомості від 13.12.1994 № 1735, та ОСОБА_7 зареєстрував право власності на квартиру за цим договором у Запорізькому бюро технічної інвентаризації відповідно до чинної на той час Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966. Право власності ОСОБА_7 з того часу також ніким не оспорювалось. Відповідачами на засадах змагальності цивільного судочинства вказані обставини не спростовані.
Враховуючи, що відповідачі не вчинили дій щодо нотаріального посвідчення договору, а також не з'явились до суду та не спростували обставини, які зазначені позивачкою на обґрунтування позовних вимог, водночас, договір купівлі-продажу нерухомості був повністю виконаний сторонами, тому суд вважає наявними визначені ч. 2 ст. 220 ЦК України підстави для визнання дійсним вказаного договору.
За таких обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивачка не просила здійснити розподіл судових витрат, а тому це питання судом не вирішувалось.
На підставі ст.ст. 19, 89, 141, 244-245, 259, 264, 265, 272-273, 280-283, 289 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи - ОСОБА_6 , приватний нотаріус Присяжнюк Аліна Володимирівна, про визнання договору купівлі-продажу дійсним задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомості № 1735 від 13 грудня 1994 року, укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка також діяла в інтересах своєї доньки ОСОБА_5 , 1991 року народження, з однієї сторони, та ОСОБА_7 з іншої сторони щодо квартири АДРЕСА_1 , зареєстрований Універсальною біржою «Хортиця» в Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю 13 грудня 1994 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищезазначених строків, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи
Рішення складено в повному обсязі 14 квітня 2025 року.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач-1 - ОСОБА_2 , РНОКПП не відомий, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач-2 - ОСОБА_3 , РНОКПП не відомий, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач-3 - ОСОБА_4 , РНОКПП не відомий, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач-4 - ОСОБА_5 , РНОКПП не відомий, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Третя особа-1 - ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;
Третя особа-2 - Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Присяжнюк Аліна Володимирівна, РНОКПП не відомий, адреса: АДРЕСА_4 .
Суддя А.В. Шалагінова