1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/3010/25 1-кс/335/1237/2025
10 квітня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисників підозрюваного - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні об'єднані в одне провадження за скаргою адвоката ОСОБА_6 не незаконне затримання, та за клопотанням старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 , поданого в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР під № 12024082060001474 від 01.11.2024, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нор-Кянк Республіки Вірменія, громадянина України, офіційно працевлаштованого у фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 , освіти повної середньої, неодруженого, такого, що проживає з жінкою однією сім'єю без реєстрації шлюбу, такого, що на утриманні дітей не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255-1 КК України,
10.04.2025 до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів без права звільнення під заставу.
За змістом клопотання, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255-1 КК України, який кваліфікується як умисне встановлення та поширення в суспільстві злочинного впливу, тобто дії особи, яка завдяки авторитету, іншим особистим якостям чи можливостям сприяє, спонукає, координує або здійснює інший вплив на злочинну діяльність, організовує або безпосередньо здійснює розподіл коштів, майна чи інших активів (доходів від них), спрямованих на забезпечення такої діяльності, за відсутності ознак, зазначених у ч. 5 ст. 255 КК України - тобто особою, яка не перебуває у статусі суб'єкта підвищеного злочинного впливу, у тому числі у статусі «вора в законі», вчинені в слідчому ізоляторі.
09.04.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, і тоді ж він був затриманий в порядку п. 4 ч. 1 ст. 208 КПК України.
Клопотання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою обґрунтовується наявністю ризиків, зазначених у п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, 10.04.2025 від захисника ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 , надійшла скарга на незаконне затримання ОСОБА_5 , подана в порядку ст. 206 КПК України.
Скарга обґрунтована посиланням на те, ОСОБА_5 був затриманий 09.04.2025 о 16 год. 00 хв. до повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255-1 К України, а також з посиланням на явно необґрунтовану підозру і за відсутності підстав для затримання в порядку п. 4 ч. 1 ст. 208 КПК України, тобто в порушення п. 1 ст. 5 Ковенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Ухвалою слідчого судді від 10.04.2025 провадження за вказаними зверненнями були об'єднані в одне провадження в порядку ст. ст. 7, 9, 334 КПК України, для їх спільного розгляду.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання про застосування до ОСОБА_10 тримання під вартою підтримав, пославшись на факти та доводи, викладені у ньому.
Слідчий ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення скарги адвоката ОСОБА_6 на незаконне затримання ОСОБА_5 , посилаючись на те, що затримання було проведене безпосередньо після повідомлення ОСОБА_5 про підозру у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255-1 КК України на підставі п. 4 ч. 1 ст. 208 КПК України. Зокрема, слідчий керувався відомостями про те, що раніше, у вересні 2023 року, ОСОБА_5 , якому було повідомлено про підозру в межах іншого кримінального провадження, ухилився від органу досудового розслідування, почав переховуватись, перебував у розшуку та в подальшому був затриманий і поміщений під варту. Відтак, слідчий вважала, що й після отримання нового повідомлення про підозру ОСОБА_5 може вжити заходів щодо втечі та переховування.
ОСОБА_5 проти задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу заперечував, пояснивши, що не розуміє, в чому його підозрюють, і чому його затримали.
Захисники ОСОБА_5 , адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , проти задоволення клопотання заперечували. Адвокат ОСОБА_6 також наполягав на задоволенні своєї скарги на незаконне затримання його підзахисного.
Доводи сторони захисту в узагальненому виді полягали в такому:
1)підозра, про яку повідомлено ОСОБА_5 , є необґрунтованою, оскільки в ній не викладено жодної конкретної обставини, що вказувала бодай на якусь ознаку об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255-1 КК України;
2)у повідомленні про підозру не зазначено, на кого конкретно здійснював злочинний вплив ОСОБА_5 , і які саме кримінальні правопорушення були вчинені або готувались до вчинення під таким впливом, що робить підозру неконкретною і необмеженою жодними часовими та просторовими критеріями;
3)відсутність конкретних фактів вчинення під впливом ОСОБА_5 кримінальних правопорушень (готування до них або замаху на них), виключає наявність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255-1 КК України;
4)додані до клопотання матеріали досудового розслідування не можуть бути взяті до уваги під час оцінки обгрунтованості підозри, оскільки допитані свідки надали показання проти ОСОБА_5 з чужих слів, не вказавши конкретне джерело своїх показань, і також не надали відомостей про жодні конкретні факти злочинного впливу з боку ОСОБА_5 ; додані до клопотання протоколи огляду матеріалів негласних слідчих дій не можуть бути взяті до уваги під час розгляду клопотання про запобіжний захід, оскільки слідчий не надав ані матеріалів на підтвердження законності таких слідчих дій, ані оригінальних носіїв, на які були зафіксовані результати цих слідчих дій;
5)посилання слідчого на існування всіх без виключення ризиків, які відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України можуть бути підставою для застосування запобіжного заходу, також є необґрунтованим, оскільки ОСОБА_5 є раніше не судимим; будучи обвинуваченим в межах іншого кримінального провадження, що перебуває на розгляді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, свої процесуальні обов'язки виконує належним чином; будучи звільненим з-під варти 19.02.2025 під заставу в розмірі 605 тис. грн., ОСОБА_5 від суду не ухиляється, інших обов'язків не порушує, є офіційно працевлаштованим, відповідно, має офіційний дохід, має міцні соціальні зв'язки з батьками і дружиною, що є достатніми запобіжниками, що позитивно впливають на процесуальну поведінку ОСОБА_5 .
Також адвокат ОСОБА_6 наполягав на задоволенні своєї скарги, стверджуючи, що ОСОБА_5 був затриманий на підставі необґрунтованої підозри і без передбачених законом підстав.
Заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо обґрунтованості підозри.
Як випливає із змісту клопотання. І доданого до нього повідомлення про підозру від 09.04.2025, ОСОБА_5 було повідомлено про підозру, що дослівно виглядає так:
«Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через сприяння та координацію злочинної діяльності в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, 36, встановив та у подальшому поширив злочинний вплив за наступних обставин.
Так, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачений у низці умисних злочинів проти життя та здоров'я особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, авторитету органів державної влади, 13.06.2024 затриманий УСР в Запорізькій області ДСР НПУ як особа, що перебувала у розшуку від органу досудового розслідування за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 186, ч. 5 ст. 186, ч.1 ст.14, ч. 4 ст.187 КК України, у зв'язку із чим ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 14.06.2024, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ “Запорізький слідчий ізолятор», де він утримувався по 19.02.2025 року.
Перебуваючи тривалий проміжок часу в слідчому ізоляторі - ДУ “Запорізький слідчий ізолятор» ОСОБА_5 , будучи заарештованим за вчинення умисних тяжких злочинів, підтримуючи злодійські традиції, не бажаючи ставати на шлях виправлення, перешкоджаючи процесам позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правосвідомої поведінки, не підкоряючись вимогам чинного законодавства України, що визначають порядок утримання та відбуття покарань ув'язненими в місцях позбавлення волі, правилам поведінки в місцях позбавлення волі, а також загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві, використовуючи свої особисті якості та можливості, маючи повагу та авторитет серед засуджених і заарештованих осіб, позиціонує себе, як особа в статусі суб'єкта злочинного впливу.
ОСОБА_5 , в період часу з 14.06.2024 до лютого 2025 року, завдяки авторитету, іншим особистим якостям та можливостям, сприяв, спонукав, координував та здійснював інший вплив на злочинну діяльність, організовував та безпосередньо здійснював розподіл коштів, майна та інших активів, спрямованих на забезпечення такої діяльності, тобто умисно встановив та поширив злочинний вплив в установі виконання покарань, а саме в ДУ “Запорізький слідчий ізолятор» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, 36.
При цьому ОСОБА_5 , користуючись своїм особливим положенням в злочинному світі, одноособово, для реалізації своїх намірів систематично залучав своїх знайомих, із числа осіб, які на його думку повністю підходили б на ролі активних членів злодійського товариства, а саме неодноразово судимих осіб за вчинення злочинів та за своїми власними переконаннями дотримуються так званих «злодійських понять» - традиційних негласних правил поведінки злочинців, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі, а також кримінальних правопорушників, які перебуваючи на свободі відносять себе до кола представників кримінального світу і підпорядковуються так званій «злодійській ієрархії».
Протиставляючи себе нормам законності та бажаючи продовжувати свою злочинну діяльність у противагу загальновизнаним етичним правилам існування у правовому суспільстві, за протекторату загальновизнаних у кримінальному співтоваристві суб'єктів підвищеного злочинного впливу, при невстановлених досудовим слідством обставинах, був визнаний кримінальним авторитетом, тим самим отримав статус суб'єкта злочинної ієрархії та повноваження із нагляду за дотриманням загальноприйнятих у кримінальних колах неформальних правил поведінки визначених злодійськими традиціями в межах ДУ “Запорізький слідчий ізолятор».
Так, згідно з вимогами статті 9 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені зобов'язані, в тому числі:
- виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України;
- неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб;
- виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань;
- ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених.
Конституцією України від 28.06.1996 №254к/96-ВР визначені основоположні права, свободи та обов'язки людини та громадянина.
Згідно з статтею 21 усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Відповідно до статті 23 кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.
Згідно статті 24 громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до статті 68 кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
У статті 10 Закон України «Про попереднє ув'язнення» від 30.06.1993 № 3352-XII визначено обов'язки осіб, взятих під варту, які зобов'язані:
- додержуватися порядку, встановленого в місцях попереднього ув'язнення, і виконувати законні вимоги адміністрації;
- бути ввічливими до працівників місця попереднього ув'язнення, а також поміж собою; не вступати в суперечки з представниками адміністрації, не принижувати їх гідність, не протидіяти виконанню ними своїх обов'язків.
Нехтуючи передбаченими Законом України «Про попереднє ув'язнення» та Кримінально-виконавчим кодексом України обов'язками ув'язнених та засуджених, з метою здобуття і укріплення авторитету серед осіб негативної кримінальної спрямованості, які пов'язані “злодійськими» традиціями, способом життя та утримувалися в ДУ “Запорізький слідчий ізолятор», ОСОБА_5 неодноразово порушував режим утримання, як під час поточного арешту так і під час попередніх тримань під вартою, за що піддавався заходам стягнення адміністрацією установи.
Внаслідок даних порушень, в тому числі порушень розпорядку дня, зберігання заборонених предметів, порушень меж локалізації, невиконання законних вимог адміністрації установ виконання покарань, ОСОБА_5 також здобув повагу і авторитет серед засуджених та заарештованих.
Одночасно з цим, як кримінальний авторитет, ОСОБА_5 зобов'язався дотримуватися чітко визначених правил особистісної поведінки щодо взаємовідносин з іншими учасниками кримінального світу та поширення свого злочинного впливу, серед яких:
- повне неприйняття зовнішніх загальноприйнятих норм і правил поведінки;
- заборона будь-якої співпраці під час розслідування злочинів і спілкування із співробітниками правоохоронних органів (за виключенням власних слідчих дій та судових засідань), безумовне заперечення своєї вини у вчиненні злочинів, відмова в отриманні будь-якої допомоги від офіційних представників держави;
- заборона заняття будь-якою загальнокорисною працею, заміщення у виправних закладах будь-яких адміністративно-господарських посад;
- підтримування в місцях позбавлення волі «злодійських порядків» та виконання «суддівських» (арбітражних) функцій під час вирішення спорів між засудженими.
Перебравши на себе функцію кримінального авторитета в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», займаючи відповідну ланку у кримінальній ієрархії, а також завдяки авторитету, іншим особистим якостям та можливостям, ОСОБА_5 отримав змогу контролювати надходження, витрати та розподіл грошових коштів, у тому числі отриманих злочинним шляхом від постачання до ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» заборонених в обігу речей, засобів та речовин, призначених для забезпечення існування та функціонування ланок злодійського співтовариства, що існувало в межах цієї установи та було пов'язано спільними кримінальними зв'язками.
Для цього, ОСОБА_5 , будучи з 14 червня 2024 року ув'язненим в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, 36, маючи попередньо здобутий серед засуджених осіб авторитет, як особи, яка веде визначений «злодійськими» традиціями спосіб життя, з метою запровадження, підтримання та розширення сфер злочинного впливу як в даній установі, так і за її межами, в тому числі з використанням засобів мобільного зв'язку, як особа у статусі кримінального авторитета і уповноважений наглядати за дотриманням неписаних загальноприйнятих в злодійських колах правил поведінки та вирішення спорів і конфліктів, що виникають в злочинному середовищі осіб, які утримуються під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», з метою матеріального забезпечення та координації злочинної діяльності на території даної установи, організовував накопичення, утримання та подальший розподіл грошових коштів, майна чи інших активів (доходів від них), продуктів харчування та заборонених психоактивних препаратів та продуктів (наркотичних засобів, психотропних речовин та алкогольних напоїв) серед засуджених.
Поряд з цим, ОСОБА_5 , перебуваючи у статусі кримінального авторитета, здійснював наступні функції:
- встановлення та поширення у суспільстві злочинного впливу, як в місцях позбавлення волі, так і поза ними, а саме: сприяння, координування та здійснення впливу на злочинну діяльність;
- контроль за дотриманням представниками криміналітету, засуджених уперше та осіб які тримаються в установі за підозрою у вчиненні злочинів, загальноприйнятих в їх колах правил поведінки (так званих «понять»);
- виконання ролі арбітра, тобто вирішення конфліктів та спірних ситуацій, які виникають між представниками криміналітету, ґрунтуючись на зазначених вище «злодійських поняттях» з обов'язковим подальшим виконанням рішення ОСОБА_5 сторонами конфлікту, у тому числі санкцій у вигляді “штрафів» матеріального характеру або фізичного покарання із застосуванням насильства відносно винних, а також організація та участь в азартній грі «лото»,
Крім того, ОСОБА_5 , будучи ув'язненим в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», з метою встановлення та поширення свого злочинного впливу на заарештованих та засуджених, які утримуються та відбувають покарання в даній установі, встановив загально-визначені в слідчому ізоляторі правила поведінки серед засуджених та вимагав безумовного їх дотримання вказаними особами.
При цьому, будь-який спротив дотриманню встановлених злодійських правил поведінки, в ході нагляду з боку ОСОБА_5 придушувався як ним особисто, так і опосередковано через наближених до нього та визначених ним засудженими та заарештованими шляхом застосування фізичного та психічного насильства.
Крім цього, з метою поширення свого злочинного впливу на ув'язнених та засуджених, які утримуються в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», а також контролю за дотриманням встановлених ним правил поведінки, ОСОБА_5 координував свої дії з неформально визначеними старшими за окремими напрямками (дільницями, корпусами, гуртожитками) установи, так званими «смотрящими».
Крім того, для контролю за діяльністю, розпорядком, матеріально-побутовими умовами проживання ув'язнених та засуджених, які утримуються в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», ОСОБА_5 використовував облік таких осіб, який здійснювався координовано із «смотрящими», з метою визначення кількості, персонального переліку, упорядкування ув'язнених в камерних приміщеннях в залежності із їх статусом, видом злочинів та інших характеристик, визначених «злодійськими поняттями».
Під час протиправної діяльності з встановлення та поширення в суспільстві злочинного впливу, ОСОБА_5 , утримуючись в державній установі “Запорізький слідчий ізолятор» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, 36, використовуючи термінали мобільного зв'язку з невстановленими абонентськими номерами, за допомогою яких здійснював телефонні розмови та листування в месенджерах з арештованими, засудженими та іншими особами, під час яких підтверджував свій статус суб'єкту підвищеного злочинного впливу; вимагав від заарештованих всіляко протидіяти адміністрації установи шляхом порушення правил режиму з метою схилення адміністрації щодо послаблення режиму та усунення перешкод надходження до установи заборонених предметів; вимагав від заарештованих дотримуватись «злодійських» традицій, тобто відповідних правил поведінки; організовував постачання та розповсюдження серед засуджених наркотичних засобів та психотропних речовин в межах установи; проводив співбесіди із особами, які прибувають до установи, і отримуючи їх пояснення, визначав їх подальший статус, вимагав від них дотримання «злодійських» традицій для поширення злочинного впливу в установі та за її межами, з метою матеріального забезпечення та координації злочинної діяльності на території даної установи, організовував накопичення, утримання та подальший розподіл грошових коштів, майна чи інших активів (доходів від них), продуктів харчування
В результаті вказаних дій, ОСОБА_5 , на кримінальне прізвисько « ОСОБА_11 », який у невстановлений період часу, але не пізніше ніж з 14 червня 2024 року до лютого 2025 року, перебуваючи у злочинному статусі кримінального авторитета в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», у вказаний період часу, діючи умисно, з мотивів встановлення та поширення злочинного впливу, обравши вчинення кримінального правопорушення проти громадської безпеки як спосіб досягнення авторитету серед засуджених, задля задоволення власних потреб, підтримуючи злодійські традиції, не бажаючи ставати на шлях виправлення, не підкоряючись вимогам чинного законодавства України, що визначають порядок утримання та відбуття покарань ув'язненими в місцях позбавлення волі, правилам поведінки в місцях позбавлення волі, а також загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві, завдяки авторитету, іншим особистим якостям та можливостям, стійкому однозначному позиціонуванню себе як представника кримінальної еліти ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», шляхом відкритих особистих висловлювань, які за змістом вказували на те, що він є особою, яка має високий статус в злочинній ієрархії у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» порівняно з іншими особами, які тримаються в цій установі і є представниками злочинного світу; координації та контролем їх діяльності; контролем надходження коштів до «общака» (фонду взаємодопомоги в злочинному середовищі) та їх подальшому розподілу; участі у забезпеченні ув'язнених цигарками, алкогольними напоями, іншими забороненими режимом установи предметами (як то термінали мобільного зв'язку); незаконного придбання та зберігання наркотичних засобів та психотропних речовин, з метою їх подальшого збуту серед ув'язнених як засобу заохочення за належне дотримання неформальних злодійських правил поведінки; контролю за дотриманням представниками кримінального середовища ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» правил та етикету злочинного світу; організації та участі в колективних розмовах з іншими особами, які мають певний статус в злочинному середовищі і здатні вирішувати наявні в ньому проблемні питання, які виражались у формі категоричного спонукання (настанов, розпоряджень і вказівок), адресованих іншим учасникам взаємовідносин в середовищі заарештованих та ув'язнених осіб в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», і таким чином сприяв, спонукав, координував та здійснював інший вплив на злочинну діяльність, організовував та безпосередньо здійснював розподіл майна та інших активів, спрямованих на забезпечення такої діяльності, тобто умисно встановив та поширив злочинний вплив в установі виконання покарань, а саме ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, 36.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255-1 КК України, який кваліфікується як умисне встановлення та поширення в суспільстві злочинного впливу, тобто дії особи, яка завдяки авторитету, іншим особистим якостям чи можливостям сприяє, спонукає, координує або здійснює інший вплив на злочинну діяльність, організовує або безпосередньо здійснює розподіл коштів, майна чи інших активів (доходів від них), спрямованих на забезпечення такої діяльності, за відсутності ознак, зазначених у ч. 5 ст. 255 КК України - тобто особою, яка не перебуває у статусі суб'єкта підвищеного злочинного впливу, у тому числі у статусі «вора в законі», вчинені в слідчому ізоляторі».
Статтею 5 Конвенції (пп. «с» п. 1) передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім, зокрема, такого випадку і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 КПК України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених КПК України.
Оцінюючи зміст наведеної вище підозри, слідчий суддя виходить з того, що, оскільки вирішення питання щодо обгрунтованості підозри в даному випадку нерозривно пов'язане з оцінкою обставин затримання ОСОБА_5 , - підставою для обмеження права людини на свободу і особисту недоторканість в розумінні ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод може бути лише підозра (обвинувачення), яке відповідає критеріям, сформульованим у практиці Європейського суду з прав людини.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент вчинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.
Разом з цим, Європейський суд з прав людини у справі "Абрамян проти Росії" від 9 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті пп. "а" п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню "обвинувачення" особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення. Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі "Даллос проти Угорщини", п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом "b" п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі "Пелісьє та Сассі проти Франції").
Таким чином, неконкретне обвинувачення, пред'явлене обвинуваченому, призведе до порушення його прав на захист та позбавляє суд можливості роз'яснити йому суть обвинувачення, що гарантує обвинуваченому право захиститися від чітко сформованих інкримінованих обставин вчинення злочину та залежно від цього обрати певну лінію захисту.
Слідчий суддя вважає слушними і бере до уваги мотиви і доводи, викладені в ухвалі Закарпатського апеляційного суду від 13.05.2024 у справі № 308/9015/21, де предметом судової оцінки були, в тому числі, обставини, пов'язані з обвинуваченням особи за ст. 255-1 КК України.
Так, відповідно до ст. 255 КК України під злочинним впливом у цій статті та статтях 255-1, 255-3 КК України слід розуміти будь-які дії особи, яка завдяки авторитету, іншим особистим якостям чи можливостям сприяє, спонукає, координує або здійснює інший вплив на злочинну діяльність, організовує або безпосередньо здійснює розподіл коштів, майна чи інших активів (доходів від них), спрямованих на забезпечення такої діяльності.
Об'єктивною стороною кримінального правопорушення, передбаченого ст. 255-1 КК України, є встановлення в суспільстві злочинного впливу яке може виражатися у будь-яких діях спрямованих на: сприяння злочинної діяльності; спонукання до злочинної діяльності; координування злочинної діяльності, здійсненні іншого впливу на злочинну діяльність, а також виражається в організації розподілу коштів, майна чи інших активів (доходів від них), спрямованих на забезпечення злочинної діяльності та здійсненні розподілу коштів, майна чи інших активів (доходів від них), спрямованих на забезпечення злочинної діяльності.
Таким чином, відповідальність настає не за будь-які дії, а за дії, спрямовані на сприяння, спонукання, координування та здійснення іншого впливу саме на злочинну діяльність, а також за організацію або безпосереднє здійснення розподілу коштів, майна чи інших активів (доходів від них), спрямованих на забезпечення саме злочинної діяльності, а не будь-якої іншої діяльності.
Міжнародне співтовариство ставить доволі високі вимоги до якості законів, ясності їхнього формулювання, правильного тлумачення та коректного застосування. Венеціанська комісія у своїй доповіді від 04 квітня 2011 року "Верховенство права" вказала, що правова визначеність є елементом верховенства права та є істотно важливою для питання довіри до судової системи. Аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону легко доступним, закон має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку. Як вказав Європейський Суд у рішенні по справі «Ольссон проти Швеції», норма національного закону не може розглядатися як право, якщо її не сформульовано з достатньою точністю так, щоб громадянин мав змогу, якщо потрібно, з відповідними рекомендаціями, до певної міри передбачити наслідки своєї поведінки. Згідно з усталеною практикою Європейського суду поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб (рішення у справах «Олександр Волков проти України», «C.G. та інші проти Болгарії» та ін).
Окрім того, Європейський суд зазначає, що відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить, в тому числі, і на судових органах, які застосовують та тлумачать закони (рішення у справах «Вєренцов проти України», «Кантоні проти Франції»).
Згідно з усталеною судовою практикою, під словосполученням «злочинна діяльність» розуміється, не будь-яка протиправна діяльність, за яку особу може бути притягнуто до іншої, а не кримінальної відповідальності, а діяльність за яку особу може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, зокрема за вчинення відповідних злочинів чи готуванням до їх вчинення.
У контексті підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255-1 КК України, наведені вище правові позиції ЄСПЛ вимагають того, щоб така підозра містила посилання на конкретні факти певних діянь ОСОБА_5 , із вказівкою на їх місце, час, спосіб та наслідки вчинення, які в цілому, окремо чи в сукупності, можуть означати вчинення ним злочинного впливу в розумінні диспозиції цієї статті.
Зокрема, але не виключно, повідомлення про підозру у вчиненні такого кримінального правопорушення, має містити відомості про те, коли і кого ОСОБА_5 спонукав до злочинної діяльності і до якої саме злочинної діяльності (з вказівкою на конкретні час, місце і спосіб вчинення злочинів під впливом ОСОБА_5 ), коли і чиї саме дії координував, коли і як здійснював розподіл грошових коштів (із вказівкою сум і одержувачів, мети їх витрачання і джерел походження тощо), які саме дії і чиї саме дії він організовував, у яких саме спорах між якими ув'язненими і з приводу чого, коли і як ОСОБА_5 виступав в ролі арбітра, тощо.
Однак повідомлення про підозру, вручене ОСОБА_5 09.04.2025, жодних конкретних відомостей про вчинення інкримінованого йому злочину не містить, що робить таку підозру неконкретною, невизначеною, необмеженою і навіть неосяжною, і тому явно необґрунтованою в розумінні ст. ст. 5, 6 Конвенції.
При цьому, докази, додані до клопотання на підтвердження «обґрунтованості», також не надають можливості встановити жодної конкретної обставини вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому діяння, оскільки, як слушно відзначила сторона захисту, допитані свідки надали показання проти ОСОБА_5 з чужих слів, не вказавши конкретне джерело своїх показань, і також не надали відомостей про жодні конкретні факти злочинного впливу з боку ОСОБА_5 ; додані до клопотання протоколи огляду матеріалів негласних слідчих дій не можуть бути взяті до уваги під час розгляду клопотання про запобіжний захід, оскільки слідчий не надав ані матеріалів на підтвердження законності таких слідчих дій, ані оригінальних носіїв, на які були зафіксовані результати цих слідчих дій.
Як наслідок, затримання ОСОБА_5 на підставі повідомлення про підозру, викладеного у наведеній вище редакції, становило явне порушення пп. «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, ст. 29 Конституції України і ст. 12 КПК України, що одночасно вказує на обґрунтованість скарги адвоката ОСОБА_6 на незаконне затримання ОСОБА_5 .
Також відсутність обґрунтованої підозри виключає наявність обставин, зазначених у п. п. 2 і 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, і тому слідчий суддя не вбачає за необхідне надавати відповідним доводам сторін щодо цих обставин.
Відповідно до ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 206, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
Відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Скаргу адвоката ОСОБА_6 на незаконне затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити з-під варти негайно в залі суду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню
Повний текст ухвали оголошений об 11 год. 50 хв. 14.04.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1