Справа № 755/5828/25
"15" квітня 2025 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , отримавши обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025105040000279 від 23.03.2025, по обвинуваченню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Малий Букрин, Миронівського району, Київської області, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України,-
23 березня 2025 року, приблизно о 20 год. 50 хв., ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував за адресою: м. Київ, вул. Дашкевича, 2, поряд з житловим будинком.
В цей час, у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.
Реалізуючи свій злочинний умисел, 23.03.2025, приблизно о 20 год. 50 хв., перебуваючи за адерсою: м. Київ, вул. Дашкевича, 2, поряд з житловим будинком, ОСОБА_2 діючи умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, які виразилися в зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, що супроводжувалось особливою зухвалістю, в частині пошкодження майна, обравши об'єктом своїх хуліганських дій трамвай, який проїжджав поряд, взяв до рук пневматичний пістолет SAS Makarov, серійний номер № НОМЕР_1, та здійснив два постріли по склу трамваю, внаслідок чого воно розбилося. Дії ОСОБА_2 були помічені перехожими, які перебували поряд.
У результаті протиправних дій ОСОБА_2 завдано матеріальної шкоди філії комунального підприємства «Київпастранс» Дарницькому трамвайному ремонтно-експлуатаційному депо на суму 25 689 грн. 62 коп.
Прокурор звернувся з клопотанням про розгляд кримінального проступку у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні та за відсутності учасників кримінального провадження.
До обвинувального акту відносно ОСОБА_2 долучена письмова заява обвинуваченого, що складена у присутності захисника ОСОБА_3 , відповідно до якої ОСОБА_2 беззаперечно визнає свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини та погоджується на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без його участі.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, суд не вбачає.
Верховний Суд у постанові від 04.12.2023 по справі № 462/3095/20 зазначив, що у кримінальному праві виправлення засудженого є таким впливом покарання на свідомість особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, за допомогою якого усуваються ті її негативні риси, які призвели до вчинення кримінального правопорушення. Виправлення виявляється у внесенні коректив у соціально-психологічні характеристики засудженого, нейтралізації негативних криміногенних настанов, вихованні законослухняності та поваги до положень закону, в тому числі і кримінального. Досягнення мети виправлення означає, що в особистості засудженого в результаті застосування до нього покарання відбулись такі зміни, які фактично унеможливлюють вчинення ним нового кримінального правопорушення з огляду на зміни його ціннісних орієнтирів, що неможливо без усвідомлення та засудження винуватим вчиненої ним власної суспільно небезпечної дії. При обранні форми реалізації кримінальної відповідальності суд у визначених законом межах наділений правом вибору не лише виду та розміру покарання, а й порядку його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Призначаючи покарання ОСОБА_2 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, особу обвинуваченого, який офіційно не працює, раніше судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, а також враховує його вік та стан здоров'я.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а тому суд, зокрема, враховуючи, що обвинувачений офіційно не працює, не вважає за доцільне призначати йому покарання у виді штрафу, в тому числі із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року. Також, суд приймає до уваги те, що такий вид покарання як пробаційний нагляд, який полягає у обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства, а тому з урахуванням схильності обвинуваченого ОСОБА_2 до вчинення суспільно небезпечних діянь, такий вид покарання як пробайційний нагляд, на переконання суду, не сприятиме виправленню ОСОБА_2 , а також запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Крім цього, суд зауважує, що вирішення питання про призначення виду та розміру покарання належить до дискреційних повноважень суду, який розглядає кримінальне провадження по суті.
Так, Верховний Суд у своїй постанові від 05.02.2024 по справі № 754/6054/22 витлумачив, що підставами для судового розсуду в ході призначення покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, у яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, під час врахування пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначення «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб'єкта.
Враховуючи вищевикладене, суд, вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 296 КК України у виді обмеження волі. На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Обмежень, які б унеможливлювали призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі, що передбачені ч. 3 ст. 61 КК України, судом не встановлено.
Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлено.
В порядку ст. 100 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів. Цивільний позов не заявлено.
Керуючись ч. 1 ст. 296 КК України, ст. ст. 100, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 КВК України, строк відбуття покарання ОСОБА_2 відраховувати з дня його прибуття і постановки на облік у виправному центрі після набрання вироком законної сили.
Після набрання вироком законної сили, речові докази у кримінальному провадженні, а саме: пневматичний пістолет SAS Makarov, серійний номер № НОМЕР_1 , що переданий на зберігання до камери схову речових доказів Дніпровського УП ГУНП у м. Києві (квитанція № 023936 від 25.03.2025) - знищити.
Після набрання вироком законної сили, речові докази у кримінальному провадженні, а саме: металевий уламок, пластикові уламки та фрагмент скла, що передані на зберігання до камери схову речових доказів Дніпровського УП ГУНП у м. Києві (квитанція № 023937 від 25.03.2025) - знищити.
Відповідно до ч. 3 ст. 376 КПК України, роз'яснити ОСОБА_2 право на звернення з клопотанням про помилування.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом 30 днів з дня отримання копії вироку.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. ст. 381, 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1