Справа № 755/4695/25
Провадження №: 3/755/2414/25
"08" квітня 2025 р. місто Київ
Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Вовк О.І., розглянувши справу про адміністративні правопорушення, яка надійшла з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Володарка Київської обл., українця, громадянина України, працюючого юристом в АТ «Укрексімбанк», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за частиною першою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), -
ОСОБА_1 , припинивши з 17 березня 2023 року діяльність на посаді
головного спеціаліста відділу взаємодії з регіонами управління регіональної
політики МВС України, маючи 9 ранг державного службовця в межах категорії «В» посад державної служби та будучи суб'єктом декларування відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII), суб'єктом згідно Примітки до статті 172-6 КУпАП, як особа яка припинила діяльність пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, в порушення абзацу другого частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин подав 05 березня 2025 року о 20 годині 19 хвилині шляхом заповнення на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 172-6 КУпАП.
Згідно статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно
додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не
звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до пункту 9 статті 1 Закону правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначено у частині першій статті 3 Законк № 1700-VII , за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Так, на підставі наказу від 21 листопада 2022 року № 858 o/c МВС України (далі МВС України) ОСОБА_1 , призначено на посаду головного спеціаліста відділу взаємодії з регіонами управління регіональної політики МВС України та присвоєно 9 ранг державного службовця.
Згідно пункту 3 частини другої статті 6 Закону України «Про державну службу», інші посади державної служби, не віднесені до категорії «А» і «Б», віднесено до посад категорії «В» державної служби.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про державну службу», державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
У відповідності до пункту 9 частини першої статті 8 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов'язаний додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.
Згідно зі статтею 1 Закону, державний орган - орган державної влади, в тому числі колегіальний державний орган, інший суб'єкт публічного права, незалежно від наявності статусу юридичної особи, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, юрисдикція якого поширюється на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю.
Таким чином, головний спеціаліст відділу взаємодії з регіонами управління
регіональної політики МВС України Кулинич В.С. є державним службовцем в межах категорії «В», суб'єктом на якого поширюється дія цього Закону відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону та суб'єктом відповідальності відповідно до Примітки до статті 172-6 КУпАП, і він зобов'язаний виконувати вимоги Закону, в тому числі зазначені у статті 45 вказаного Закону.
У відповідності з пунктом 15 статті 1 Закону, суб'єкти декларування особи,
зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"г" пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Відповідно до наказу від 17 березня 2023 року № 381 o/c МВС України ОСОБА_1 , державного службовця 9 рангу, головного спеціаліста відділу взаємодії з регіонами управління регіональної політики МВС України звільнено згідно з пунктом 4 частини першої статті 83, пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» (через скорочення посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису державного органу без скорочення численності) та припинено державну службу з 17 березня 2023 року.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 45 Закону № 1700-VII особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3, зобов'язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
12 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України № 3384-IX «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», яким відновлено обов'язок подання декларацій суб'єктів, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до пункт 5 частини першої статті 12 Закону України «Права Національного агентства», Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції, обов'язкові для виконання нормативно-правові акти.
Згідно пункту 15 частини першої статті 11 Закону «Повноваження Національного агентства», до повноважень Національного агентства належить надання рекомендаційних роз'яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, застосування інших положень цього Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів, захисту викривачів.
Відповідно до питання 1 «Які види декларацій існують, коли їх слід
подавати і який звітний період вони охоплюють?» Роз'яснення Національного агентства з питань запобігання корупції № 4 від 13 листопада 2023 року «Щодо фінансової доброчесності: застосування окремих положень Законк № 1700-VII стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку)» визначено, що обов'язок подавати щорічну декларацію виникає в суб'єкта декларування: наступного року після припинення
діяльності, яка передбачає обов'язок подання декларації, або перебування на
посаді, яка зумовлює здійснення такої діяльності (щорічна декларація (після
звільнення). Для цього у розділі І «Вид декларації та звітний період» декларації
слід обрати позначку «я припинив(ла) виконувати функції держави або органу
місцевого самоврядування (після звільнення)».
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 08 листопада 2023 року № 252/23, щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
На виконання вище зазначених вимог, головний спеціаліст відділу взаємодії з регіонами управління регіональної політики МВС України Кулинич В.С., як особа, яка припинила 17 березня 2023 року діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, був зобов'язаний подати декларацію особи, яка припинила діяльність пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік не пізніше 31 березня 2024 року.
Згідно з інформацією, розміщеною у публічній частині Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 з 2023 року подавав декларацію (Кандидата на посаду), а також декларацію (При звільненні), що свідчить про його обізнаність з вимогами та порядком декларування.
Крім цього, ОСОБА_1 21 листопада 2022 року власними підписами засвідчив ознайомлення із загальними правилами поведінки державного службовця, засадами антикорупційного законодавства та обмеженнями, що з цим пов'язані.
Проте, ОСОБА_1 , будучи суб'єктом декларування, який повинен бути
обізнаний щодо обов'язку, способу, та терміну подачі такого типу декларації, за відсутності поважних причин, в порушення абзацу 2 частини другої статті 45 Закону, подав відповідну декларацію лише 05 березня 2025 року об 20 годині 19 хвилині, що встановлено відповідно до відкритих загальнодоступних даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
З приводу несвоєчасності подання декларації ОСОБА_1
надав пояснення, в якому зазначив, що причиною несвоєчасного подання щорічної
декларації після звільнення за 2023 рік стало те, що він забув про необхідність
подання цієї декларації. Інших причин, які б перешкодили своєчасному поданню
декларації не було. Декларацію ОСОБА_1 подав 05 березня 2025 року.
Згідно із частини першої статті 172-6 КУпАП, відповідальність за вказаною статтею
настає за умови несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи,
уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Факт несвоєчасної подачі ОСОБА_1 відповідної декларації встановлений. Поважні причини несвоєчасної подачі декларації ОСОБА_1 не встановлені.
Таким чином, ОСОБА_1 , припинивши з 17 березня 2023 року діяльність на посаді
головного спеціаліста відділу взаємодії з регіонами управління регіональної політики МВС України, будучи суб'єктом на якого поширюється дія Закону № 1700-VII, несвоєчасно 05 березня 2025 року, без поважних причин, подав шляхом заповнення на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, яка припинила діяльність пов'язану з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування за 2023 рік, чим порушив вимоги абзацу 2 частини другої статті 45 Закону № 1700-VII та вчинив правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Одним з основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є
невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виявитися у підриві авторитету державних органів та органів місцевого самоврядування та зашкодити суспільним інтересам, а отже не можуть бути визнані як малозначимі. Тому, незалежно від виду суб'єкту та його службової діяльності, та інших характеристик його обов'язком є діяти лише в рамках
закону.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 з питань офіційного тлумачення положень частини першої статті 276 КУпАП
місцем вчинення правопорушення є адміністративно-територіальна одиниця, на
яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
ОСОБА_1 не виконав вимоги абзацу 2 частини другої статті 45 Закону № 1700-VII, які виникли у нього, як у головного спеціаліста відділу взаємодії з регіонами управління регіональної політики МВС України, та декларацію подавав за адресою: АДРЕСА_1 , (підтверджується поясненням), що і є місцем вчинення правопорушення.
Датою і часом вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією ОСОБА_1 , є фактичний час і дата несвоєчасної подачі декларації особи, яка припинила діяльність пов'язану з виконання функцій держави та місцевого самоврядування за 2023 рік, тобто 05 березня 2025 року о 20 год. 19 хв.
Датою виявлення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією є дата завершення збору доказів, встановлення особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, фактичних даних для висновку про наявність в діях особи вини у вчиненні правопорушення, встановлення складу адміністративного правопорушення та складання протоколу за участю особи - ОСОБА_1 , а саме 20 березня 2025 року.
Юридичними наслідками в даному випадку є несвоєчасне, без поважних причин подання ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, у визначений Законом строк, декларації особи, яка припинила діяльність пов'язану з виконання функцій держави та місцевого самоврядування за 2023 рік.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно статті 255 КУпАП «Особи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення»: У справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати: 1) уповноважені на те посадові особи: органів Національної поліції статті 172-4-172-9 (за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище).
Відповідно до наказу Національної поліції від 05 квітня 2023 року № 363
Департаменту внутрішньої безпеки НПУ (далі - ДВБ) доручено забезпечити
складання протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені главою 13-а КУпАП про адміністративні правопорушення стосовно працівників МВС України та центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України, військовослужбовцями та працівниками Національної гвардії України, поліцейськими відрядженими до органів державної влади, установ та організацій із залишенням на службі в поліції, які перебувають на посадах, передбачених статтею 3 Закону № 1700-VII, а також особами, яких звільнено зі служби (роботи) в апараті МВС України, органів, закладів, установ та підприємств, що належать до сфери управління МВС України, центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через
Міністра внутрішніх справ України, Національної гвардії України.
Крім того ДВБ, відповідно до покладених на нього завдань: здійснює
моніторинг та аналіз стану дотримання антикорупційного законодавства
особами, на яких поширюється дія статті 3 Закону № 1700-VII, здійснює збирання доказів про вчинення корупційних правопорушень та правопорушень, пов'язаних із корупцією, здійснює складання в межах компетенції протоколів про правопорушення пов'язані з корупцією та направлення їх до суду в установленому законом порядку. Таким чином, в структурі Національної поліції України, працівники ДВБ та його структурні (відокремлені) підрозділи є спеціально уповноваженими суб'єктами у сфері протидії корупції, визначені у частині першій статті 1 Законк № 1700-VII .
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП визнав, пояснивши суду, що фактично його діяльність на посаді державної служби була в період з 21 листопада 2022 року по 17 березня 2023 року, тобто менше 4 місяців, а до призначення на посаду державної служби він працював в приватній сфері (банківська діяльність). Після звільнення з посади державної служби знову повернувся до роботи в приватній сфері, і на даний час продовжує працювати на посаді Головного спеціаліста Управління контролю комплаєнс-ризиків АТ «Державний експортно-імпортний банк України». В період його призначення та перебування на посаді державної служби, подання декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до Закону № 1700-VII, не було обов'язковим, оскільки даний обов'язок Законом від 03 березня 2022 року № 2115-IX був відтермінований на строк до трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни. Однак, після звільнення з посади державної служби ним було подано до Національного агентства з питань запобігання корупції Декларацію кандидата на посаду державної служби від 04 квітня 2023 року, а 23 квітня 2023 року було подано до Національного агентства з питань запобігання корупції Декларацію при звільненні з посади державної служби. Отже, ним було сумлінно виконано обов'язок подання декларацій, пов'язаних з державною службою, що підтверджує відсутність у нього умислу щодо ухилення від подачі декларацій. В подальшому, після звільнення з посади державної служби, він повернувся до роботи в приватному секторі, не був і не є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тому ним не було відслідковано зміни в законодавстві. Йому не було відомо про внесені зміни в законодавство. Сукупність вказаних вище обставини стали причиною того, що ОСОБА_1 не було в установлений строк, а саме до 31 березня 2024 року, подано декларацію за 2023 рік, як особи, яка в 2023 році була звільнена з посади державної служби. Звертав увагу суду на те, що після того, як його 04 березня 2025 року було викликано до Національної поліції України для надання пояснень та повідомлено про вказані зміни в законодавстві, він невідкладно, а саме 05 березня 2025 року, подав до Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію за 2023 рік. Отже, у нього не було умислу щодо ухилення від обов'язку подання декларації. Просив суд, при прийнятті рішення врахувати, що він раніше до адміністративної не притягувався; його діями не завдано збитків державним або суспільним інтересам, або безпосередньо громадянам; відсутні обставини, що обтяжують відповідальність; намір приховати майновий стан у нього був відсутній; вина в допущенні порушення ним визнається, тому просив звільнити його від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Прокурор Прокопов О.Е. підтримавв обставини, викладені в протоколі, просив визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП та призначити стягнення у виді штрафу.
Суд вислухавши доводи прокурора, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , дослідивши матеріали адміністративної справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення № 20 від 20 березня 2025 року, підписаний особисто ОСОБА_1 , без зауважень; рапорт, складений уповноваженою на те особою; копія щорічної декларації ОСОБА_1 за 2023 рік після звільнення, подану 05 березня 2025 року; письмові пояснення ОСОБА_1 від 04 березня 2025 року; письмові пояснення ОСОБА_1 від 20 березня 2025 року; лист Департаменту внутрішньої безпеки від 03 грудня 2024 року МВС України про надання інформації та копій документів; лист МВС України від 26 лютого 2025 року до Департаменту внутрішньої безпеки про надання інформації; витяг з Наказу № 858о/с від 21 листопада 2022 року про призначення ОСОБА_1 на посаду головного спеціаліста відділу взаємодії з регіонами Управління регіональної політики; копію Наказу № 381о/с від 17 березня 2023 року про припинення державної служба та звільнення ОСОБА_1 ; копію Наказу № 662 від 14 жовтня 2022 року про затвердження Положення про Управління регіональної політики МВС України; копію Положення про Управління регіональної політики МВС України; копію Наказу № 363 від 05 квітня 2024 року про деякі питання складання уповноваженими особами Національної поліції України протоколів про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, дійшов наступних висновків.
Згідно зі статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно пункту 3 частини другої статті 6 Закону України «Про державну службу», інші посади державної служби, не віднесені до категорії «А» і «Б», віднесено до посад категорії «В» державної служби.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про державну службу», державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
У відповідності до пункту 9 частини першої статті 8 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов'язаний додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції
Пунктом 15 статті 1 Закону, суб'єкти декларування особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"г" пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 45 Закону № 1700-VII особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункту 5 частини першої статті 3, зобов'язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Частиною першою статті 172-6 КУпАП передбачена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Як встановлено матеріалами справи, на підставі наказу від 21 листопада 2022 року № 858 o/c МВС України ОСОБА_1 , призначено на посаду головного спеціаліста відділу взаємодії з регіонами управління регіональної політики МВС України та присвоєно 9 ранг державного службовця.
Крім цього, ОСОБА_1 21 листопада 2022 року власними підписами засвідчив ознайомлення із загальними правилами поведінки державного службовця, засадами антикорупційного законодавства та обмеженнями, що з цим пов'язані.
Таким чином, головний спеціаліст відділу взаємодії з регіонами управління
регіональної політики МВС України ОСОБА_1 був державним службовцем в межах категорії «В», суб'єктом на якого поширювалась дія цього Закону відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону та суб'єктом відповідальності відповідно до Примітки до статті 172-6 КУпАП, і він зобов'язаний виконувати вимоги Закону, в тому числі зазначені у статті 45 вказаного Закону.
Відповідно до наказу від 17 березня 2023 року № 381 o/c МВС України ОСОБА_1 , державного службовця 9 рангу, головного спеціаліста відділу взаємодії з регіонами управління регіональної політики МВС України звільнено згідно з пункту 4 частини першої статті 83, пункт 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» (через скорочення посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису державного органу без скорочення численності) та припинено державну службу з 17 березня 2023 року.
На виконання вище зазначених вимог, головний спеціаліст відділу взаємодії з регіонами управління регіональної політики МВС України Кулинич В.С., як особа, яка припинила 17 березня 2023 року діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, був зобов'язаний подати декларацію особи, яка припинила діяльність пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік не пізніше 31 березня 2024 року.
Згідно з інформацією, розміщеною у публічній частині Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 з 2023 року подавав декларацію (Кандидата на посаду), а також декларацію (При звільненні), що свідчить про його обізнаність з вимогами та порядком декларування.
Проте, ОСОБА_1 , будучи суб'єктом декларування, який повинен бути
обізнаний щодо обов'язку, способу, та терміну подачі такого типу декларації, за відсутності поважних причин, в порушення абзацу 2 частини другої статті 45 Закону, подав відповідну декларацію лише 05 березня 2025 року об 20 годині 19 хвилині, що встановлено відповідно до відкритих загальнодоступних даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Виходячи із диспозиції частини першої статті 172-6 КУпАП, несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є адміністративним правопорушенням, пов'язаним з корупцією, що вчиняється суб'єктом правопорушення, який усвідомив, що його бездіяльність у неподанні (без поважних причин) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в строки встановлені Законом, призвела до порушення Закону (тобто є протиправною) і подальше свідоме неподання декларації може призвести до кримінальній відповідальності за статтею 366-3 Кримінального кодексу України, суб'єкт правопорушення, з метою припинення такого порушення і небажання бути притягнутим до кримінальної відповідальності, вже після пропуску строків подання декларації умисно подає декларацію і бажає так чинити, при цьому розуміє, що тим самим фактично визнає свою провину і викриває себе у вчиненні адміністративного правопорушення за несвоєчасне її подання.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення за несвоєчасне неподання декларації буде відсутня у разі об'єктивної неможливості вчасного її подання, тобто поважних причин (неналежна робота Реєстру, хвороба, інша непереборна сила, що унеможливлює вчасне подання декларації), і її подальше несвоєчасне подання декларації не утворює склад адміністративного правопорушення, окрім випадків, коли суб'єкт правопорушення вже після усунення таких причин, свідомо бездіє тривалий час і не подає декларацію.
Відповідно до пункту 11 статті 1 Закону № 1700-VII (далі Закон №1700-VII) правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Проте, як убачається із долучених до протоколу матеріалів, щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік ОСОБА_1 подав лише 05 березня 2025 року, тобто несвоєчасно без поважних причин, допустивши порушення порядку, передбаченого статтею 45 розділу VII та пункту 2-7 розділу XIII Закону №1700-VI.
При цьому, обставин, які б спростовували дані, що містяться в матеріалах адміністративної справи, з урахуванням наявних у справі належних доказів, судом не встановлено та ОСОБА_1 не надано.
За таких обставин, враховуючи вище викладене, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП.
Згідно положень статті 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Статтею 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відсутність суспільної шкоди від адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, так само як і відсутність шкідливих наслідків від нього не є тими необхідними та достатніми підставами для застосування вимог статті 22 КУпАП.
Враховуючи характер вчинених адміністративних правопорушень, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини у вчинені адміністративних правопорушень, відсутність обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суд вважає за необхідне визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
На підставі статті 40-1 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір» - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись статтями 23, 33, 172-6, 251, 252, 283-285 КУпАП, суд -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративні стягнення у виді штрафу в розмірі пятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва, протягом десяти днів з дня її винесення.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у добровільному порядку у встановлений строк, копія постанови буде направлена до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.
Згідно із статтею 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови, про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та витрати на облік правопорушення.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.
Суддя Дніпровського районного суду
міста Києва О.І. Вовк