Номер провадження 2-р/754/5/25
Справа № 754/931/15-ц
15 квітня 2025 року суддя Деснянського районного суду міста Києва Сенюта В.О., розглянувши заяву представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - Штронди Антона Михайловича про роз'яснення судового рішення від 29.01.2016 по справі №754/931/15-ц, -
Представник заявника АТ КБ «Приватбанк» - Штронда А.М., через систему «Електронний суд» звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із заявою про роз'яснення судового рішення по цивільній справі 754/931/15 від 29.01.2016.
Подана заява обґрунтована тим, що 29.01.2016 рішенням Деснянського районного суду міста Києва позов ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення депозитного вкладу, нарахованих відсотків та штрафних санкцій задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ «Приват Банк» на користь ОСОБА_1 суму банківського вкладу за договором № SAMDNWFD0070048956100 від 13.12.2013 в розмір 25 000 дол. США, відсотки за угодою в розмірі 1 880, 14 дол. США, пеню в розмірі 4 493.83 дол. США. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12.07.2016 та постановою Верховного Суду від 28.03.2018 рішення залишено без змін. Станом на 14.04.2025 на виконанні Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконвчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавчий документа за вказаним рішенням, в зв'язку з чим відкрито провадження НОМЕР_1. В свою чергу, стягнуті за рішенням суду з банку відсотки за користування банківським вкладом за своєю природою є доходом позивача (фізичної особи), який відповідно до законодавства підлягає оподаткуванню. Однак, приймаючи вказане рішення Деснянський районний суд міста Києва не врахував положення Податкового Кодексу, які є імперативними і обов'язковими до виконання. За таких обставин, заявник просить роз'яснити судове рішення.
Дослідивши письмові матеріали заяви, суд вважає за необхідне повернути заяву заявнику без розгляду, виходячи з наступного.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Розділ VI ЦПК України врегульовує процесуальні питання, пов'язані з виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), як заключного етапу у процесі реалізації захисту цивільних прав.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з абз. 2 ч. 2, 4 ст. 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Вимога про надання доказів надіслання заяви, скарги, клопотання чи заперечення іншим учасникам справи (провадження) стосується подання таких на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.
Такий правовий висновок сформований у постанові Верховного суду від 05.11.2020 у справі №591/1581/20.
Так, згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимоги Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку.
У відповідності до положень пунктів 59, 61 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.
Із наведених норм вбачається, що належним доказом направлення копії заяви про роз'яснення судового рішення та доданих до неї документів іншим учасникам справи може бути лише бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв'язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.
Саме опис вкладення є офіційним підтвердженням наявності у відправленні того пакету документів, який був надісланий відправником (постанова Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №914/1955/17).
Крім того, суд звертає увагу на те, що подання заяви про роз'яснення рішення через систему "Електронний суд" не звільняє заявника від обов'язку направити заяву із додатками стягувачу у паперовій формі листом з описом вкладення, оскільки письмові матеріали справи не містять доказів наявності у стягувача електронного кабінету.
Відтак, суд приходить до виснвоку, що заявником не було долучено доказів направлення заяви з додатками стороні позивача.
Таким чином, відсутність доказів направлення заяви про роз'яснення судового рішення позивачеві свідчить про невиконання заявником вимог ст. 183 ЦПК України.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 271 ЦПК України, суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення.
Невиконання вимог ч. 2 ст. 183 ЦПК України унеможливлює розгляд заяви у строк, встановлений ст. 271 ЦПК України.
Таким чином, неотримання учасниками справи копії заяви про роз'яснення судового рішення порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє учасників справи можливості своєчасно ознайомитись з відповідними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.
Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 року №2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття «обмеження основоположних прав і свобод» від прийнятого у законотворчій практиці поняття «фіксація меж самої сутності прав і свобод» шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визначаючи таку практику допустимою. При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 року №9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду в прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.
Отже, зазначені вимоги до заяв, передбачені ЦПК України, носять не формальний характер, а є обов'язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом своїх порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її залишення без руху або повернення.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судового процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16.12.1992 року, заява №12964/87).
У рішенні у справі «Bellet v. France» від 04.12.1955 року, заява №23805/94, ЄСПЛ зазначив, що статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21.10.2010 року).
Відповідно до ч. 4 ст. 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
При цьому повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення (ч. 7 ст. 185 ЦПК України).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 183, 260, 261 ЦПК України, суд, -
Заяву представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - Штронди Антона Михайловича про роз'яснення судового рішення від 29.01.2016 по справі №754/931/15-ц - повернути заявнику без розгляду.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Повний текст ухвали суду складено - 15.04.2025.
Суддя В.О.Сенюта