Справа № 752/9804/20
Провадження по справі № 1-кп/752/381/25
іменем України
"19" березня 2025 р. Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
під час судового розгляду кримінального проводження № 12020100010000871 дані про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.02.2020 стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Києва, кожен з яких обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 28 ч.1 ст. 122 КК України,
за участю сторін та учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , (в режимі ВКЗ).
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (в режимі ВКЗ)
потерпілого - ОСОБА_9 ,
встановив:
У травні 2020 прокурор відділу Київської міської прокуратури №1 ОСОБА_10 подав до Голосіївського районного суду м. Києва обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020100010000871 від 02.02.2020 стосовно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яки пред'явлено обвинувачення у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 28 ч.1 ст. 122 КК України.
Згідно обвинувального акта ОСОБА_5 , разом з ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 02.02.2020 о 05 год. перебували у ході першого поверху будинку АДРЕСА_1 біля ліфтової кімнати, де у них виник словесний конфлікт із ОСОБА_9 з приводу порушення правил оренди квартири АДРЕСА_2 , яка розташована у вказаному будинку. В ході конфлікту у ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 групою осіб без попередньої змови між собою. Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_5 мав намір нанести ОСОБА_9 один удар правою ногою в область стегна, від якого останній ухилився. В цей же час ОСОБА_3 , який знаходився праворуч від ОСОБА_9 , наніс останньому два удари кулаками правої та лівої рук в область потилиці. Після цього, ОСОБА_4 , який знаходився ліворуч від ОСОБА_9 , наніс декілька ударів кулаками правої та лівої рук в обличчя ОСОБА_9 . Після цього ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , продовжили наносити кулаками рук множинні удари в область голови ОСОБА_9 , від чого останній впав на підлогу та втратив свідомість. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, обвинувачені продовжили наносити удари ногами в область голови та тулуба потерпілого після чого покинули місце вчинення кримінального правопорушення.
Протиправними діями ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , потерпілому ОСОБА_9 заподіяно наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-лицева травма у вигляді струсу головного мозку, переломів латеральної та передньої стінок лівої верхньощелепної пазухи з крововиливом у обидві пазухи, повітряні комірки решітчастої кістки, переломів скронево-лобного відростка в області шва вилицевої кістки зліва, вінцевого відростка нижньої щелепи зліва, кісток носа зі зміщенням уламків та викривленням носової переділки вправо, підшкірних гематом м?яких тканин обличчя, орбітальної області, навколовушного, підщелепного простору з наявністю емфіземи м?яких тканин, пара орбітальних гематом з обох сторін, більше зліва, з субкон?юнктивальними крововиливами, саден голови, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу.
Такі діяння ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 122 КК України - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров?я, вчиненого групою осіб, без попередньої змови між собою.
Під час судового розгляду захисником ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 заявлено клопотання про звільнення його підзахисного від кримінальної відповідальності, передбаченої за ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 122 КК України, оскільки закінчилися строки притягнення до кримінальної відповідальності, передбачені п.3 ч.1 ст. 49 КК України, враховуючи, що моменту подій минуло більше ніж 5 років, а кримінальне правопорушення ж нетяжким злочином. Також захисник вказував на те, що строки давності у даному провадження щодо його підзахисного не зупинялися та не переривалися
Обвинуваченому ОСОБА_3 було роз'яснено суть обвинувачення, підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, які не є реабілітуючими, і право заперечувати проти закриття кримінального провадження.
Так ОСОБА_3 винуватість у вчиненні інкримінованих йому діянь визнав частково. Клопотання захисника підтримав та просив звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закрити провадження щодо нього. Вказував на те, що йому є зрозумілим, що така підстава його не реабілітує, але він не наполягає на повному судовому розгляді. Також вказував на те, що він не притягувався до кримінальної відповідальності, після дій, вчинення яких йому інкримінуються. Також зазначив, що він не переховувався від органів досудового розслідування, суду.
Прокурор ОСОБА_6 не заперечувала проти задоволення клопотання сторони захисту про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності. Також вказувала на те, що відсутні підстави вважати, що строки давності щодо ОСОБА_3 переривалися та/або зупинялися.
Під час судового розгляду захисником ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 заявлено клопотання про звільнення його підзахисного від кримінальної відповідальності, передбаченої за ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 122 КК України, оскільки закінчилися строки притягнення до кримінальної відповідальності, передбачені п.3 ч.1 ст. 49 КК України, враховуючи, що моменту подій минуло більше ніж 5 років, а кримінальне правопорушення ж нетяжким злочином. Також захисник вказував на те, що строки давності у даному провадження щодо його підзахисного не зупинялися та не переривалися. Його підзахисний є обвинуваченим за ч.3 ст. 187 КК України у іншому кримінальному провадженні, яке перебуває на розгляді у суді, між тим, обвинувальний вирок не ухвалювався й винуватість ОСОБА_11 у вчинені інкримінованого йому правопорушенні, події якого відбулися 29.04.2020, не доведена, судовий розгляду зупинений.
Обвинуваченому ОСОБА_4 було роз'яснено суть обвинувачення, підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, які не є реабілітуючими, і право заперечувати проти закриття кримінального провадження.
Так ОСОБА_4 винуватість у вчиненні інкримінованих йому діянь визнав частково. Клопотання захисника підтримав та просив звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закрити провадження щодо нього. Вказував на те, що йому є зрозумілим, що така підстава його не реабілітує, але він не наполягає на повному судовому розгляді. Також вказував на те, що він не притягувався до кримінальної відповідальності, після дій, вчинення яких йому інкримінуються. Також зазначив, що він не переховувався від органів досудового розслідування, суду.
Прокурор ОСОБА_6 не заперечувала проти задоволення клопотання сторони захисту про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності. Також вказувала на те, що відсутні підстави вважати, що строки давності щодо ОСОБА_3 переривалися та/або зупинялися.
З тих саме підстав обвинуваченим ОСОБА_5 було заявлено клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Обвинуваченому ОСОБА_5 було роз'яснено суть обвинувачення, підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, які не є реабілітуючими, і право заперечувати проти закриття кримінального провадження.
Так ОСОБА_5 винуватість у вчиненні інкримінованих йому діянь визнав частково. Не наполягає на повному судовому розгляді. Також вказував на те, що він притягувався до кримінальної відповідальності, після дій, вчинення яких йому інкримінуються, але був звільнений від відбування покарання з випробуванням. У подальшому був звільнений від відбування покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку.
Прокурор ОСОБА_6 вважала, що клопотання ОСОБА_5 може бути задоволено, але наразі воно є передчасним, оскільки відсутні судові рішення.
Потерпілий заперечував проти задоволення клопотання. Вважає, що ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, які він отримав в результате неправомірний дій обвинувачених, визначені невірно та є значно тяжчими. Він не погоджувався з кваліфікацією, яка пред'явлена обвинуваченим. Також звертав увагу, що сторона захисту наполягала на тому, що судовий розгляду слід розпочинати спочатку, між тим як суд вже міг ухвалити вирок щодо обвинувачених. Вважає, що сторона захисту навмисно затягувала судовий розгляд. Також звертав увагу, що обвинувачений ОСОБА_5 вчиняв злочини після подій даного злочину, тому не може не можна вважати, що строки були зупинені.
Суд, вирішуючи клопотання сторони захисту, приходить до наступного.
Згідно із ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Згідно із ч.2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Згідно із ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках та у порядку, передбачених КК України, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.
Відповідно до ст.49 КК України однією з підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності є закінчення строків давності.
Згідно даних обвинувального акта, інкриміновані обвинуваченим діяння кваліфіковані за ч.1 ст.28 ч.1 ст. 122 КК України та були вчинені 02.02.2020.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КК України, на момент його вчинення, враховуючи санкцію статті, згідно зі ч.4 ст.12 КК України (станом на 02.02.2020) відносилось до злочинів середньої тяжкості.
Згідно із п.3) ч.1 ст. 49 КК України (в редакції статті із змінами, внесеними згідно із Законами №245-VII від 16.05.2013, №1183-VII від 08.04.2014) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять роки - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.
Станом на дату проведення судового розгляду з моменту вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення минуло 5 років.
Відповідно до ч.2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років.
Відповідно до ч.3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.
Даних про те, що строки давності щодо обвинуваченого ОСОБА_3 зупинялися або переривалися судом не встановлено.
Щодо обвинуваченого ОСОБА_4 судом встановлено, що він є обвинуваченим за ч.3 ст. 187 КК України у кримінальному провадженні, події щодо якого відбувалися 29.04.2020, яке перебуває на розгляді у суді.
Згідно із ч.1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому КПК України, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Оскільки обвинувальний вирок щодо ОСОБА_4 на день розгляду даного клопотання не ухвалювався, тому відсутні підстави як вважати ОСОБА_4 таким, що вчинив злочин, так і вважати, що строки давності щодо нього переривалося відповідно до ч.3 ст. 49 КК України.
Вказані обставини також дають підстави діти висновку, що строки давності щодо обвинуваченого ОСОБА_4 на зупинялися та не переривалися.
За таких обставин суд приходить до висновку, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підлягають звільненню від кримінальної відповідальності за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, з підстав закінчення строків давності, передбачених ст.49 КК України, а кримінальне провадження щодо них закриттю на підставі п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Суд також вважає, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 на даний час не підлягає задоволенню, оскільки не додані документи, які б давали можливість встановити питання щодо зупинення або переривання строків.
Позов потерпілого ОСОБА_9 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, підлягає залишенню без розгляду згідно із ст.129 КПК України.
Судові витрати на залучення експерта (висновок № 159/20 від 23.09.2020) в розмірі 10460,16 грн. покладають на рахунок держави.
Керуючись ч.2 ст. 4, ч.1,3 ст. 5, ст. 44, п.1 ч.1 ст.49 КК України, п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 3 ст. 288 КПК України, суд,-
постановив:
Клопотання сторони захисту задовольнити частково.
Звільнити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 28 ч.1 ст. 122 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, закривши кримінальне проводження № 12020100010000871 від 02.02.2020 щодо них.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, залишити без розгляду.
Відмовити обвинуваченому ОСОБА_5 у задоволенні клопотанні про звільнення від кримінальної відповідальності.
Судове провадження стосовно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 28 ч.1 ст.122 КК України, зупинити до його звільнення з військової служби.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали буде оголошено 24.03.2025 о 17 год.
Суддя ОСОБА_1