cправа № 752/6504/23
провадження №: 2-а/752/19/25
02.04.2025 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про вчинення адміністративного правопорушення, -
У квітні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про вчинення адміністративного правопорушення.
Свої вимоги мотивує тим, що позивач працює водієм в службі таксі Uklon. 16.01.2023 виконував замовлення щодо перевезення клієнтів на автомобілі Chery Tiggo 8 від просп. Голосіївський, 58А до вул. Соборна 140А. О 23 год. 04 хв. за адресою просп. Науки представник патрульної поліції зупинив позивача та виніс постанову серії ЕАР № 6418967 про порушення ОСОБА_1 п. 2.3. в) Правил дорожнього руху - керування транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та перевезення пасажирів непристебнутими ременями безпеки, відповідальність за що передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП. Також зазначає, що пасажири були пристебнуті, а відстебнули ремені безпеки лише під час зупинки на вимогу представника поліції.
Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП є недоведеним і необґрунтованим.
З урахуванням вказаних обставин, просить оскаржувану постанову визнати протиправною та скасувати.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14.04.2023 року, у справі відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
На підставі ч. 9 ст. 205 КАС України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Відзив на адміністративний позов в порядку ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідачем було подано.
У поданому відзиві представник відповідача зазначила, що відповідно до винесеної постанови, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «CheryTiggo», номерний знак НОМЕР_1 , 16.01.2023 о 23:04, за адресою м. Київ, Голосіївський просп., 58А, обладнаним засобами пасивної безпеки та пасажири якого не були пристебнуті ременями безпеки, сим порушив п. 2.3 (в) ПДР, та скоїв правопорушення передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП. Також зазначає, що відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», одним із заходів правового режиму воєнного стану є запровадження у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантської години, тобто заборону перебування у період доби (у м. Київ, станом на 16.01.2023 з 23:00 до 05:00) на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень. На підставі викладеного просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Суд, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті на предмет їх належності, допустимості, достовірності у їх сукупності, вважає необхідним відмовити в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 16.01.2023 о 23:06 год. інспектором рядовим поліції Управління патрульної поліції в м. Київ Бойко О.П. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 6418967 від 16.01.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 510,00 грн.
Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 керував транспортним засобомобладнаним засобами пасивної безпеки та перевозив пасажирів з не пристебнутими ременями безпеки, чим порушив п. 2.3.в. Правил дорожнього руху.
Закону України «Про дорожній рух» встановлює єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР, згідно із п. 1.3 ПДР.
Разом з тим, п. 1.9 ПДР, зазначає, що особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.2.3.в. Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язанийна автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними та не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів; (пункт змінено 11.11.2020).
Відповідно до ч. 5 ст. 121 КУпАП, порушення правил користування ременям безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцять неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 3 Розділу 2 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яку затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 р. №1376, якщо під час винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення й адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа органу поліції зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до статті 256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 КУпАП.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Законом України від 14 липня 2015 року № 596-УІІ «Про внесення змін де деякий законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» статтю 258 КУпАП було доповнено новою частиною, якою розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.
Так, відповідно до частини другої статті 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Водночас, за приписами частини четвертої статті 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно зі статтею 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема і передбачених частиною першою, другою і третьою статті 122, статтями 124-1 - 126.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Як вбачається з відео долученим позивачем на диску, інспектор пояснив той факт, що пасажири в автомобілі не пристебнуті ременями пасивної безпеки, що є порушенням ПДР. Позивач цей факт на відео не заперечує, а лише говорить, що це дійсно так та просить вибачення. Також позивач зазначає, що не знав, що за таке правопорушення передбачено штраф.
Разом з цим, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Таким чином, позивачем не надано суду належним та допустимих доказів, які б спростовували обставини, викладені в постанові, щодо скоєного адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновкупро відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про вчинення адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 241-244, 246 КАС України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про вчинення адміністративного правопорушення - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення виготовлено 14.04.2025.
Суддя: Ю.Ю. Мазур