Дата документу 11.04.2025Справа № 554/6857/24
Провадження № 1-кп/554/550/2025
«11» квітня 2025 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст. 121, ч.1 ст. 296 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
В провадженні Октябрського районного суду м. Полтави перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст. 121, ч.1 ст. 296 КК України.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 заявила клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_3 з домашнього арешту на особисте зобов?язання. Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_3 з 01.04.2025 року прийнятий на роботу водієм у ФОП ОСОБА_6 за трудовим договором №1 від 01.04.2025 за графіком, який передбачає нічні зміни з 22.00 години до 06.00 годин. Вказане підтверджується наданими до клопотання документами. ОСОБА_3 , перебуваючи на домашньому арешті, не порушив жодного обов?язку, справно з?являвся до суду, з потерпілим примирився, шкоду відшкодував, останній немає до нього жодних претензій. Підстав вважати, що ОСОБА_3 буде перешкоджати судовому розгляду немає. Крім того, ОСОБА_3 раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, є студентом Полтавського національного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка, проживає разом з батьками. Тому, вважає, що для досягнення мети застосування запобіжного заходу - досягнення дієвості цього кримінального провадження, тобто забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов?язків, слід змінити запобіжний захід з домашнього арешту на особисте зобов?язання.
Обвинувачений повністю підтримав доводи клопотання, просив його задовольнити з підстав зазначених його адвокатом.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне яких, а саме ч.2 ст. 121 КК України є тяжким кримінальним правопорушенням, передбачає покарання у виді позбавлення волі від семи до десяти років. Ризики, наявні під час застосування запобіжного заходу не зникли та не зменшились, продовжують існувати. Так, обвинувачений може переховуватись від суду, оскільки, усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та суворість покарання, може без перешкод залишити місце свого проживання та переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків по кримінальному провадженню, з метою зміни їх показів, оскільки останні по кримінальному провадженню ще не допитувались. Крім того, характер роботи ОСОБА_3 є роз'їзним, пов'язаний з роз'їздами по всій території України, а отже останній може не з?являтись в судові засідання. Тим паче, ОСОБА_3 працевлаштований на підприємство свого батька, а тому останній може встановити будь-який графік, в тому числі і в дні призначення судових засідань. Та обставина, що ОСОБА_3 не порушує покладені обов?язки свідчить про дієвість застосованого до нього запобіжного заходу, а саме домашнього арешту. Тому вважає, що заявлене захисником клопотання є передчасним.
Суд, вислухавши клопотання захисника, думку обвинуваченого, прокурора, який заперечував проти його задоволення, приходить до наступних висновків:
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно ч. 1 ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).
З вимог ч. 2 ст. 177 КПК України вбачається, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі інші обставини, визначені у вказаній статті.
Частиною 1 ст. 201 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Частиною 4 ст. 201 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Так, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, визначених ч.5 ст. 194 КПК України. Обов?язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються (ч. ч. 1, 5, 7 ст. 194 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 121, ч.1 ст. 296 КК України.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_3 ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 05.07.2024 року змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт за місцем проживання строком на 2 місяці із забороною покидати місце проживання у період часу з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин, який в подальшому продовжено, останній раз строком до 11 травня 2025 року.
Вирішуючи клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту на особисте зобов?язання, суд виходить з того, що обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких, такий запобіжний захід було застосовано, та внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом'якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.
Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.
При аналізі обґрунтування поданого захисником клопотання та заперечень прокурора, встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 121, ч.1 ст. 296 КК України, одне з яких, а саме ч.2 ст. 121 КК України, є тяжким кримінальним правопорушенням, за вчинення якого передбачено покарання від семи до десяти років позбавлення волі, в зв'язку з чим, з метою ухилення від покарання, обвинувачений може залишити місце свого проживання та переховуватися від суду, а також незаконно впливати на потерпілого чи свідків у кримінальному провадженні, з метою зміни ними показів, які на сьогодні судом ще не допитувались, які не досліджуватисьписьмові докази по кримінальному провадженню. Процесуальні дії з цього приводу судом не здійснювались.
Та обставина, що обвинувачений повністю відшкодував шкоду потерпілому і останній не має до нього претензій, не свідчить про неможливість впливу на потерпілого, з метою зміни ним показів, адже в судовому засіданні, обвинувачений повідомив, що свою провину визнає частково, а саме вважає, що його дії повинні бути кваліфіковані за ч.1 ст.121 КК України, а не за ч.2 ст. 121 КК України.
Крім того, роз?їзний характер роботи обвинуваченого по всій території України унеможливить своєчасно явку останнього в судові засідання, адже у визначений судом день та час, обвинувачений в силу графіка роботи та своїх посадових обов?язів може не з?являтись до суду, що вплине на дотримання судом розумних строків розгляду кримінального провадження.
Тож, суд вважає, що ризики, передбачені пунктами 1, 3 частини 1 ст. 177 КПК України на сьогодні продовжують існувати. Доказів зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування відносно обвинуваченого більш м?якого запобіжного заходу, або взагалі їх відсутність, суду не надано.
Таким чином, для досягнення мети застосування запобіжного заходу, яка вказана у ст. ст. ст. 131, 177 КПК України - досягнення дієвості цього провадження, тобто забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання ризикам, визначених у ч.1 ст. 177 КПК України, обвинуваченому ОСОБА_3 слід залишити запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем його проживання. Виконання останнім процесуальних обов?язків, покладених на нього судом при застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, свідчить про його дієвість.
Підстав для зміни запобіжного заходу на особисте зобов?язання на сьогодні судом не встановлено, заявлене захисником клопотання суд вважає передчасним, а тому у його задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 179, 181, 201, 331, 369-372 КПК України,
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту на особисте зобов?язання - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили негайно після її проголошення.
Суддя Октябрського районного суду
м. Полтави: ОСОБА_1