Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/865/25
15.04.2025 Суддя Київського районного суду м. Полтава Самсонова О.А., розглянувши позовну заяву
ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ,
до ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 ,
про стягнення боргу за договором позики,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором позики.
У зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам ст. 175 ЦПК України ухвалою суду від 11 лютого 2025 року позов було залишено без руху, а позивачу надано строк тривалістю сім календарних днів з дня одержання копії ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви.
При цьому копія ухвали про усунення недоліків позовної заяви неодноразово направлялась судом за адресою, зазначеною позивачем в позові - АДРЕСА_1 , але була повернута без вручення за закінченням терміну зберігання 17.02.2025 року та 10.03.2025 року.
Відповідно до п. 102 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. N 270, після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження “не повертати».
Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.
Не одержана позивачем копія ухвали суду, що направлялась судом на його адресу для виконання, повернуті поштовою організацією до суду.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процес. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом (частини 1, 2, пункт 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Будучи обізнаним про його звернення з позовом до суду, позивач всупереч положенням статті 44 ЦПК України, яка покладає на учасника обов'язок добросовісно користуватися процесуальними правами, не цікавився ходом розгляду справи, направлені на вказану ним в позовній заяві адресу копії процесуальних документів не отримав.
На підставі викладеного суд вважає позивача таким, що належним чином повідомлений про необхідність усунення недоліків позовної заяви.
Вимоги суду щодо усунення недоліків позовної заяви позивчем не виконані.
Відповідно до ч. 5 ст. 185 ЦПК України, в разі невиконання позивачем вимог ст.ст. 175,177 ЦПК України у встановлений судом строк заява вважається неподаною та повертається позивачеві.
Враховуючи те, що наданий судом строк скінчився, позивачем вказані в ухвалі суду недоліки позовної заяви усунуті не були, керуючись ч. 5 ст. 185 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики вважати неподаною та повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний строк апеляційної скарги.
Суддя О.А.Самсонова