Справа № 524/5569/22
Провадження №2/524/63/25
10.04.2025 року Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Ткаченко Я.С., розглянув у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, упущеної вигоди та моральної шкоди, заподіяних внаслідок ДТП,
У вересні 2022 року до суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, упущеної вигоди та моральної шкоди, заподіяних внаслідок ДТП.
В обґрунтування позову зазначав, що 09 грудня 2021 року близько 16 год. 20 хв. на перехресті вулиці Горького та вулиці Сумської, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Daewoo Lanos» д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху по вул. Горького другорядною смугою, під час здійснення ним виїзду на головну смугу по вул. Сумській, не зупиняючись та не впевнившись у безпеці свого руху проїзду, здійснив ушкодження належного ОСОБА_1 , транспортному засобу «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався по головній смузі по вул. Сумській. Внаслідок ДТП автомобіль позивача зазнав механічні пошкодження.
Після ДТП водії склали «Європротокол», згідно якого відповідач визнав вину повністю. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у акціонерному товаристві «Страхова компанія «Мега-Гарант». Завдану позивачу шкоду не відшкодовано ні страховою компанією, ні відповідачем.
Крім того, позивач вказав, що у нього був запланований продаж автомобіля 14.12.2021 року і він отримав авансовий платіж від майбутнього покупця у розмірі 10 000,00 грн. за укладання договору купівлі-продажу. Оскільки автомобіль після ДТП втратив товарний вигляд, покупець відмовився від укладання договору, що потягло за собою повернення авансу. Позивач також заявив про спричинену йому моральну шкоду, розмір якої оцінив у 10 000,00 грн.
Просив стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у розмірі 26 000,00 грн., з яких: 6 000,00 грн. матеріальна шкода, 10 000,00 грн. упущена вигода, а також стягнути 10 000,00 грн. моральної шкоди, а також сплачений судовий збір.
Ухвалою судді Гончаренка О.В. від 09 грудня 2022 року відкрито провадження у справі, залучено сторін, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 30 травня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 6000 грн., у відшкодування моральної шкоди 2000 грн., а також судовий збір у розмірі 305,35 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
27 липня 2023 р. до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення суду. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.07.2023 року визначено головуючим суддю Семенову Л.М.
Ухвалою судді Семенової Л.М. від 27 липня 2023 року прийнято справу до свого провадження, призначено судове засідання.
Ухвалою суду від 03 серпня 2023 року (головуючий-суддя Семенова Л.М.) скасовано заочне рішення суду від 30 травня 2023 року, призначено справу до розгляду.
10 серпня 2023 року до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог. Позивач просив стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у розмірі 30 485,92 грн., з яких: 10 485,92 грн. матеріальна шкода, 10 000,00 грн. упущена вигода, а також стягнути 10 000,00 грн. моральної шкода, а також сплачений судовий збір в розмірі 1073,60 грн. та 4 000,00 грн. витрат на проведення експертизи.
18 жовтня 2023 року до суду від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшов відзив на уточнену позовну заяву. Представник вказав, що у цій справі погоджена сума страхового відшкодування у 6000,00 грн. і знаходиться в межах ліміту страхового відшкодування. Належним відповідачем у цій справі має бути страховик АТ «СК «Мега-Гарант». Щодо упущеної вигоди, то на її підтвердження позивачем не надано жодного доказу, тому така вимога є безпідставною. Щодо моральної шкоди вказав на її безпідставність та необґрунтованість. Заявив про понесення відповідачем витрат на професійну допомогу у розмірі 5 000,00 грн. та судового збору у розмірі 536,80 грн. за подачу заяви про перегляд заочного рішення суду.
Ухвалою суду від 01 листопада 2023 року (головуючий-суддя Семенова Л.М.) визнано явку позивача обов'язковою.
Розпорядженням керівника апарату суду за № 248 від 16 січня 2024 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв'язку з достроковим закінченням відрядження (як тимчасове переведення) судді Семенової Л.М. до Автозаводського районного суду м. Кременчука. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 січня 2024 року визначено головуючим - суддю Нестеренка С.Г.
08 липня 2024 року до суду від позивача надійшло клопотання про відмову відповідачу у стягненні витрат на правничу допомогу у зв'язку із не підтвердженням вартості витрат, їх не співмірністю та необґрунтованістю та заперечення проти клопотання щодо неналежного відповідача.
25 лютого 2025 року до суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів.
У судовому засіданні позивач уточнений позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на обставини та підстави, викладені в ньому. Заперечив щодо стягнення з нього на користь відповідача судових витрат. У подальшому просчив здійснити розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 проти уточненого позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на уточнену позовну заяву. Просив відмовити у задоволенні позову, стягнути на користь відповідача понесені судові витрати. Пізніше подав письмову заяву про здійснення розгляду справи за відсутності відповідача та представника відповідача.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не прибув з невідомих суду причин. Був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив, заяв, клопотань щодо розгляду справи у його відсутності до суду не подавав.
Представник третьої особи - АТ «Страхова компанія «Мега-Гарант» у судове засідання не прибув з невідомих суду причин. Були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки свого представника суд не повідомили. Свого відношення до позову не висловили.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступне.
09 грудня 2021 року о 16 год. 20 хв. в м. Кременчуці на перехресті вулиці Горького та вулиці Сумської, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Daewoo Lanos» д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху по вул. Горького другорядною смугою руху, при виїзді на головну дорогу по вул. Сумській, не зупинився та не впевнився у безпеці свого руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі.
Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, відтак позивачу як власнику майна було завдано матеріальної шкоди.
На місце ДТП працівники поліції не викликалися, водії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склали «Європротокол», згідно якого відповідач визнав свою вину повністю (а.с. 16).
На час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Daewoo Lanos» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 була застрахована в АТ «Мега-Гарант» відповідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/2381436 від 28.10.2021 року, з лімітом відповідальності 130 000 грн., розмір франшизи 0 грн.
10 грудня 2021 року ОСОБА_1 повідомив АТ «СК «Мега-Гарант» про дорожньо-транспортну пригоду та одночасно просив виплатити йому страхове відшкодування.
22 грудня 2021 року ОСОБА_1 уклав з АТ «СК «Мега-Гарант» угоду про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування, відповідно до якої сторони погодили оцінити розмір шкоди, заподіяної потерпілому в сумі 6 000,00 грн. (а.с. 24).
04 серпня 2023 року позивач звернувся до АТ «СК «Мега-Гарант» із вимогою-претензією про виплату страхового відшкодування у погодженому розмірі 6000,00 грн.
Страхова компанія не виконала своїх обов'язків та не виплатила позивачу ОСОБА_1 , як потерпілому, завданий матеріальний збиток в межах ліміту відповідальності.
До матеріалів справи позивачем додано лист МТСБУ від 08.02.2023 року, з якого постає, що АТ «СК «Мега-Гарант» втратило статус асоційованого членства в МТСБУ, тому останній не має заходів впливу до такого страховика. МТСБУ не володіє інформацією щодо ліквідації АТ «СК «Мега-Гарант» чи визнання вказаної страхової компанії банкрутом.
08 серпня 2023 року суб'єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_4 складено звіт про оцінку автомобіля «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_2 , за яким вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля становить 10 485,92 грн., вартість матеріального збитку становить 10 485,92 грн., ринкова вартість автомобіля 154 778,50 грн.
Після проведеної оцінки автомобіля позивач збільшив свої позовні вимоги.
Судом встановлено, що 24.03.2023 року до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань був внесений запис № 004801100070001611 про припинення АТ СК «Мега-Гарант» за рішенням засновників, строк пред'явлення вимог кредиторами до 24.05.2023 року.
Таким чином, АТ «СК «Мега-Гарант» перебуває в процесі припинення за рішенням засновників, запис про ліквідацію до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не внесений.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.
Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
У частині першій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов'язків з доказування, а саме кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків наявності підстав звільнення від доказування.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За правилами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У пункті 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що уразі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 цього Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Враховуючи наведене, державою був творений інститут обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з метою забезпечення відшкодування шкоди потерпілим. Верховний Суд у правових позиціях неодноразово висловився щодо відшкодування спричиненої шкоди в результаті ДТП саме страховиком в рамках страхової суми.
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою. Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, від 22 лютого 2022 року по справі № 201/16373/16-ц).
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що АТ «СК «Мега-Гарант» та ОСОБА_1 дійшли згоди про виплату страховиком страхового відшкодування у розмірі 6000,00 грн., з якою ОСОБА_1 погодився і не наполягав на проведенні оцінки чи експертизи пошкодженого майна, що підтверджено угодою про розмір та спосіб страхового відшкодування, укладений між страховиком та потерпілим.
Однак, страхове відшкодування в зазначеному розмірі фактично не було виплачено АТ «СК «Мега-Гарант» на користь ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене, у позивача фактично виник спір не з ОСОБА_2 , як особою винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, а з його страховиком АТ «СК «Мега-Гарант» у межах ліміту відповідальності.
Власник пошкодженого автомобіля ОСОБА_1 , подавши заяву про виплату страхового відшкодування та в подальшому, надавши реквізити рахунку для перерахування грошових коштів, фактично погодився із розміром та способом здійснення страхового відшкодування, який був узгоджений на той час із страховиком.
Як вказувалося раніше, ліміт відповідальності страховика становив 130 000 грн., франшиза 0 грн., а тому страховик повинен відшкодувати позивачу суму страхового відшкодування, оскільки саме страховик АТ «СК «Мега-Гарант» не виконав своїх зобов'язань згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/2381436 від 28.10.2021 року.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-цсформувала висновок щодо особи, зобов'язаної відшкодувати шкоду у випадку, якщо страхова компанія позбавлена ліцензії, виключена з МТСБУ, перебуває в стані припинення, банкрутства, фактично не провадить діяльності, вказавши на таке: - у разі укладення страховою компанією договору зі страхувальником після виключення із членства в МТСБУ відповідальність за спричинену шкоду в ДТП за цим страховим договором має нести винна особа; - у разі ліквідації страховика або визнання його банкрутом страховик зобов'язаний передати до МТСБУ всі матеріали щодо укладених ним договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності; - МТСБУ відшкодовує шкоду за страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований (виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань); - у разі початку процедури банкрутства страховика потерпіла особа може звернутися з вимогою про відшкодування шкоди за процедурою, передбаченою Кодексом України з питань банкрутства, та захистити своє право на відшкодування шкоди в такий спосіб; - законодавство не передбачає обов'язку МТСБУ на відшкодування шкоди замість виключеного члена в разі виключення його зі складу членів МТСБУ з інших підстав. У таких випадках страховик повинен нести матеріальну відповідальність самостійно на загальних підставах.
Відповідно до витягу з ЄДРЮО, ФОП та громадських формувань від13.01.2025 року, АТ «СК «Мега-Гарант» знаходиться в стані припинення, тобто не є ліквідованим та виключеним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Таким чином, суд вважає, що у зв'язку з початком процедури ліквідації, АТ «СК «Мега-Гарант» зобов'язане було включити вимоги позивача про виплату даного страхового відшкодування до ліквідаційного балансу боржника, що не було зроблено, чим були порушені законні права та інтереси позивача. Тому, належним способом захисту прав позивача у даному випадку буде вимога про зобов'язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника вимоги у заявленому позивачем розмірі.
Позивач позовних вимог до АТ «СК Мега-Гарант» не заявляв.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024 року у справі за № 990/8150/23 міститься висновок про те що, звертаючись до суду, позивач самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Своєю чергою, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
З огляду на зазначене вище, позивачу слід відмовити у задоволенні позову в частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди за безпідставністю.
Щодо вимог про стягнення упущеної вигоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 22 ЦК України під упущеною вигодою слід розуміти доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Обов'язок щодо доведення розміру тих доходів, яких особа отримала б у випадку непосягання на її право, покладається на позивача, який зобов'язаний довести, що доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі виконання ним своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Як на упущену вигоду позивач посилається на те, що напередодні ДТП планував продати свій автомобіль та отримав від покупця ОСОБА_5 аванс у розмірі 10 000,00 грн. в рахунок продажу автомобіля, який після ДТП повернув покупцю.
В обґрунтування вимоги про відшкодування упущеної вигоди позивач надав суду копію своєї розписки від 01.12.2021 року про отримання авансу від ОСОБА_5 за продаж автомобіля із зобов'язанням переоформити право власності на покупця 14.12.2021 року.
Суд вважає, що доводи позивача про майбутнє переоформлення автомобіля ним через 14 днів після отримання авансу, були лише його намірами на продаж автомобіля, тим більше, що і доказів повернення авансу матеріали справи не містять.
Суд констатує, що запланований продаж автомобіля не перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із порушенням, тому не є упущеною вигодою в розумінні ст. 22 ЦК України, до того ж такий факт не доведений позивачем належними і допустимими доказами.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача в цій частині, тому в стягненні упущеної вигоди в розмірі 10 000,00 грн. необхідно відмовити за безпідставністю.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до Постанови пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до п. 9 зазначеної вище постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Так, в позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 10 000,00 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що йому була спричинена моральна шкода, яка полягає у пережитому в ДТП переляку, нервовому стресі, моральних стражданнях, порушенні звичайного способу життя.
Проте, позивачем не доведено, якими саме діями відповідача було завдано моральну шкоду й причинний зв'язок між ними, оскільки вимоги позивача полягають у відшкодуванні майнової шкоди, яку йому відмовилася виплатити страхова компанія АТ «СК «Мега-Гарант».
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП в ході судового розгляду судом не встановлено, суд приходить до висновку, що у задоволення позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди слід відмовити за безпідставністю.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що в позові ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, упущеної вигоди та моральної шкоди, заподіяних внаслідок ДТП, слід відмовити за безпідставністю.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приймає до уваги наступне.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 1073,60 грн. та 4000,00 витрат за проведення експертної оцінки автомобіля.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, судові витрати покладаються на позивача.
Стороною відповідача заявлено про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 536,80 грн. та 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Таким чином, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження заявленого відповідачем розміру витрат з надання професійної правничої допомоги в сумі 5000 грн. стороною відповідача надано: копію витягу з угоди на представництво інтересів у цивільній/адміністративній справі № 57 від 26.08.2022 року, копію квитанції № 57 від 26.08.2022 року на суму 5 000,00 грн., копію ордеру адвоката Пасюка В.В. від 29.08.2022 року та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
При цьому, стороною відповідача до матеріалів справине додано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Пасюком В.В. та який погоджено з відповідачем ОСОБА_2 на обумовлену вартість послуг у 5000,00 грн. Суд розцінює заявлений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. як попередній розрахунок таких витрат.
Станом на день розгляду справи відповідач та його представник не подали до суду остаточний розрахунок витрат на правничу допомогу, однак мають право подати такий розрахунок протягом 5-ти днів після ухвалення судом рішення по справі відповідно положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Щодо вимоги про стягнення з позивача на користь відповідача судового збору у розмірі 536,80 грн. за подачу заяви про перегляд заочного рішення суду, то таку вимогу слід задовольнити, як документально підтверджену.
Сторони не заявляли про понесення ними інших судових витрат. Справа розглянута в межах заявлених вимог та наданих сторонами у справі доказів.
Керуючись ст. 15, 16, 22, 1166, 1192 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76 - 83, 133, 141, 258, 259, 263 - 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, упущеної вигоди та моральної шкоди, заподіяних внаслідок ДТП.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 536,80 грн. у повернення сплаченого судового збору.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Третя особа: АТ «Страхова компанія «Мега-Гарант», код ЄДРПОУ: 30035289, юридична адреса: м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, буд. № 6/8.
Повний текст рішення суду виготовлено 15 квітня 2025 року.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.
Рішення набирає законної сили, якщо не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: