18 грудня 2007 р.
№ 2-25/6981-2007
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Т.Б. Дроботової,
суддів :
Н.О. Волковицької,
Л. І. Рогач
розглянувши матеріали
касаційної скарги
Приватного підприємства "Ловко-3"
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.09.2007р.
у справі
№ 2-25/6981-2007 господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфрост"
до
Приватного підприємства "Ловко-3"
про
стягнення 350942,00грн. збитків
за участю представників:
позивача
не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)
відповідача
Ільїн С.А., директор
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфрост" звернулося до господарського суду з позовом до приватного підприємства "Ловко-3" про стягнення 350942 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди за приписами статей 224, 225 Господарського кодексу України, покликаючись на неможливість використання позивачем свого майна внаслідок неправомірних дій відповідача.
Також, позивачем заявлено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову на підставі статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України через заборону відповідачу вчиняти дії у відношенні орендованого майна шляхом обмеження в пересуванні (заборони виходу в море) з будь-якого порту України наступних суден, що перебувають у Маріупольському морському рибному порту, м. Маріуполь: малий риболовецький траулер сейнер "Октант", 1989 р. спорудження, ідентифікаційний № 8370182, позивний сигнал UZUM; середній чорноморський сейнер "Карс", 1991р. спорудження, ідентифікаційний №8847155, позивний сигнал UVIT.
Клопотання про забезпечення позову вмотивовано тим, що після прийняття судового рішення про передачу відповідачем орендованого майна позивачу відповідач продовжує ухилятись від виконання рішення суду; під час розгляду судом справи про витребування орендованого майна відповідач вчиняв дії, спрямовані на унеможливлення виконання судового рішення та збільшення збитків позивача.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.05.2007 р. (суддя Копилова О.Ю.) задоволено клопотання позивача та відповідно до статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони усім заінтересованим особам, органам реєстрації здійснювати по відношенню до орендованого майна - малого риболовецького траулеру сейнеру "Октант", 1989 р. спорудження, ідентифікаційний № 8370182, позивний сигнал UZUM; середнього чорноморського сейнеру "Карс", 1991 р. спорудження, ідентифікаційний №8847155, позивний сигнал UVIT, які належать приватному підприємству "Ловко-3", будь-яких дій по відчуженню, переоформленню, перереєстрації прав. Забезпечуючи позов, суд послався на вчинення відповідачем дій, що свідчать про ухилення від виконання своїх зобов'язань за договорами, в зв'язку з чим сума заподіяних збитків може збільшитись.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.09.2007 р. (головуючий -Плут В.М., судді Борисова Ю.В., Горошко Н.П.) ухвалу місцевого суду залишено без змін; при цьому апеляційний господарський суд вказав, що, застосовуючи заходи до забезпечення позову, місцевий господарський суд діяв правомірно, виходив із суті та змісту позовних вимог та передбачених законодавством підстав їх застосування .
Не погоджуючись з ухвалою та постановою судів попередніх інстанцій відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити до місцевого господарського суду для розгляду по суті. При цьому скаржник послався на грубе порушення судами принципів рівності сторін у судовому процесі, втручання у господарську діяльність підприємства.
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав та не скористався правом на участь представника в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Право здійснення забезпечення позову та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, в силу вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу, повинна довести його необхідність та адекватність.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом даного позову є стягнення з відповідача грошової суми: збитків у вигляді недоотриманого прибутку, завданих невиконанням відповідачем судового рішення (постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.04.2007р. по справі № 2-17/18987-2006), яким зобов'язано відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем вищевказаними суднами.
Застосовуючи заходи по забезпеченню позову, суди попередніх інстанцій послались на ухилення відповідачем від виконання обов'язків за договором, в зв'язку з чим сума завданих позивачу збитків може збільшитись.
З вищевикладеного вбачається, що судами попередніх інстанцій грубо порушено норми процесуального права, що визначають підстави та порядок застосування заходів забезпечення позову; судами проігноровано встановлену ними обставину, що предметом спору є стягнення грошових сум, а не майно підприємства, в якості підстави забезпечення позову помилково визначено не можливість утруднення виконання судового рішення (про стягнення відповідної грошової суми), а невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, що вбачається, на думку судів, зі змісту справи, чим фактично висловлено позицію судів про спір між сторонами.
Таким чином, судова колегія зазначає, що ухвала місцевого господарського суду про застосування заходів забезпечення позову не містить викладення обставин, що, згідно з вищевказаними нормами законодавства, є підставами забезпечення позову, та не обґрунтовує припущення про унеможливлення виконання рішення суду.
Переглядаючи ухвалу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд на вказане порушення уваги не звернув та не усунув його.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення » зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Разом з тим, оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають за вище вказаних підстав.
Як наслідок, прийняті господарськими судами ухвала та постанова не відповідають положенням статей 66, 67, 86, 105 Господарського процесуального кодексу України, та не є законними та обґрунтованими.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу приватного підприємства "Ловко-3" задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.09.2007р. у справі № 2-25/6981-2007 господарського суду Автономної Республіки Крим та ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.05.2007р. скасувати.
Справу передати до господарського суду Автономної Республіки Крим для здійснення провадження.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач