Справа № 296/3713/25
1-кс/296/1803/25
Іменем України
14 квітня 2025 року м.Житомир
Слідчий суддя Корольовського районного суду м.Житомира ОСОБА_1 , розглянувши скаргу ОСОБА_2 на рішення слідчого судді, розгляд скарги від 23.01.2025
ОСОБА_2 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира зі скаргою на рішення слідчого судді ОСОБА_3 від 17.02.2025 справа № 296/872/25, якою повернуто його скаргу від 24.01.2025. Також просить розглянути його скаргу від 23.01.2025.
09.04.2025 слідчим суддею заявлено відвід від розгляду скарги у справі № 296/3713/25.
Ухвалою слідчого судді ОСОБА_4 від 11.04.2025 відмовлено у задоволенні заяви про відвід слідчого судді ОСОБА_1 Справу № 296/3713/25 передано слідчому судді ОСОБА_1 .
Дослідивши зміст скарги ОСОБА_2 , слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Можливість особи звернутися до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є її невід'ємним правом. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні урегульований Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України).
Зокрема, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора під час досудового розслідування має відбуватись з дотриманням певних умов.
При цьому, у пунктах 1-11 частини першої статті 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій та бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні.
Зазначені у ч.1 ст.303 КПК України положення щодо можливості оскарження конкретних дій, бездіяльності слідчого, прокурора не дають жодних підстав для різного (неоднозначного) їх тлумачення.
Наведений у даній статті перелік рішень, дій або бездіяльності, що може бути предметом оскарження, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 березня 2019 року у справі за №807/1456/17, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Зі змісту скарги вбачається, що ОСОБА_2 подає скаргу на рішення слідчого судді ОСОБА_3 , однак оскарження рішення слідчого судді можливо шляхом звернення до суду апеляційної інстанції, а не шляхом звернення до слідчого судді зі скаргою.
Крім цього, у скарзі ОСОБА_2 просить розглянути скаргу від 23.01.2024, яку додає до даної скарги. У скарзі від 23.01.2025 ОСОБА_2 просить продовжити всі терміни звернення зі скаргою та розглянути скаргу від 25.11.2024та задовільнити таку.
Згідно з ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Приписами ч.ч.6, 7 ст.304 КПК України також передбачено, що ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку. Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Враховуючи зміст вищевказаних положень КПК України слід вказати, що питання про поновлення /продовження терміну оскарження рішення слідчого судді віднесено до повноважень апеляційного суду. Разом з тим ОСОБА_2 не позбавлений права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому ст.303, 304 КПК України зі скаргою на бездіяльність слідчого або прокурора.
З огляду на вищезазначене, слідчий суддя не уповноважений вирішувати питання порушені у скарзі ОСОБА_2 від 09.04.2025, а тому в прийнятті до розгляду такої слід відмовити.
Керуючись статтями 303, 304, 306, 307, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Відмовити у прийнятті до розгляду скарги ОСОБА_2 поданої на рішення слідчого судді, розгляд скарги від 23.01.2025.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її підписання.
Слідчий суддя ОСОБА_1