Справа № 161/4590/25
Провадження № 1-кп/161/768/25
м. Луцьк 15 квітня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025030580000614 від 09.02.2025, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , громадянин України, освіта середня спеціальна, одружений, має на утриманні малолітню дитину, не працює, несудимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Згідно з положеннями ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівники Національної поліції відносяться до працівників правоохоронних органів.
Наказом Департаменту патрульної поліції від 23.11.2020 №863о/с ОСОБА_5 призначено на посаду інспектора управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції.
Відповідно до розстановки сил та засобів від 08.02.2025 ОСОБА_5 заступив на чергування у складі групи реагування патрульної поліції «Цунамі 101» з 19 год. 00 хв. 08.02.2025 по 07 год. 00 хв. 09.02.2025.
Обвинувачений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 09 лютого 2025 року, близько 01 години 00 хвилин, під час дії комендантської години на території Волинської області запровадженої наказом начальника Волинської обласної військової адміністрації від 24.02.2022 № 1, з подальшими змінами внесеними наказом від 28.09.2022 №391, перебуваючи в під'їзді №2 будинку АДРЕСА_2 , знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, з метою перешкоджання службовій діяльності працівника поліції, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень працівникові правоохоронного органу, а саме інспектору УПП у Волинській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_5 , умисно, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, а також те, що ОСОБА_5 , являється працівником правоохоронного органу та безпосередньо здійснює службові обов?язки, наніс потерпілому один удар кулаком правої руки в ділянку лівого ока, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді синця на нижній повіці лівого ока, що відповідно до висновка експерта №127 від 11.02.2025 року за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_3 інкримінується умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, тобто вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч.2 ст.345 КК України, визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, показав, що дійсно наніс поліцейському один удар кулаком. Зазначив, що попросив у потерпілого вибачення, вживав заходи щодо відшкодування шкоди потерпілому, однак через неузгодженість щодо суми відшкодування, станом на день розгляду кримінального провадження, шкоду не усунув. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд його суворо не карати.
Допитаний безпосередньо в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 підтвердив факт нанесення обвинуваченим ОСОБА_3 тілесного ушкодження за обставин, зазначених в обвинувальному акті. Підтвердив те, що обвинуваченим вживалися заходи щодо відшкодування шкоди, однак у зв'язку із розбіжностями у позиції щодо суми відшкодування, яка не узгоджена, шкода не усунена.
Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з'ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 своїми умисними протиправними діями, які виразилися в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, тобто вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.345 КК України.
Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.
У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії нетяжкого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає, щире каяття, оскільки така обставина підтверджена у судовому засіданні.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 у відповідності до ст.67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість, несудимий, є особою молодого віку, одружений, на його утриманні перебуває малолітня дитина, має постійне місце проживання, на обліку в лікарів не перебуває, вживав заходів для примирення та відшкодування збитків потерпілому.
На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи серед альтернативних видів покарань, передбачених санкцією закону, за якою визнав ОСОБА_3 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті.
Підстав для призначення покарання у виді обмеження волі суд не вбачає з огляду на наявність обтяжуючої обставини.
На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.
Окрім того, суд враховує, що позиція потерпілої сторони у судовому засіданні щодо обрання заходу примусу не є обов'язковою для суду, натомість ураховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст.65 КК України, і не має над ними юридичної переваги.
З огляду на конкретні обставини справи, приймаючи до уваги наявність обставини, що пом'якшує покарання, міцні соціальні зв'язки, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання із випробуванням на підставі ст.75 КК України, встановивши при цьому іспитовий строк 2 роки, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Суд вважає за доцільне скасувати, обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Разом з тим, на підставі ч.3 ст.194 КПК України, суд зобов'язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду.
Окрім того, суд зараховує в строк відбування покарання обвинуваченого термін його перебування під вартою, а також під домашнім арештом, у відповідності до вимог ст.72 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.345 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ч.1 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;
Речові докази, а саме: DVD-R диск залишити при матеріалах кримінального провадження впродовж всього часу їх зберігання.
Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту скасувати.
На підставі ч.3 ст.194 КПК України, зобов'язати ОСОБА_3 прибувати за кожною вимогою до суду.
Зарахувати ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.72 КК України, в строк відбування покарання: строк попереднього ув'язнення з 09.02.2025 по 10.02.2025 включно, з розрахунку що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі; та строк цілодобового домашнього арешту з 10.02.2025 по 15.04.2025 включно, з розрахунку що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий