Справа № 161/2699/25
Провадження № 2-а/161/71/25
14 квітня 2025 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого - судді Пахолюка А.М.
при секретарі - Корнійчук А.А.
в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Свій позов мотивує тим, що 30.01.2025 року, начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , було складено щодо нього постанову по справі про адміністративне правопорушення №182ЛРТЦК за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (далі - постанова) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25500 грн.
Вважає дану постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки, винесена без дослідження суб'єктивної сторони правопорушення та за відсутності доказів вчинення ним вказаного правопорушення, оскільки, він особисто звертався до відповідача для уточнення військово-облікових даних, подачі заяви на відстрочку та жодного разу працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 повісток йому не вручалося.
Крім того, вказує, що жодних повідомлень з Укрпошти чи рекомендованих листів на свою адресу він не отримував, тому він не мав наміру ухилятися від явки до відповідача. Вважає, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
З врахуванням наведеного, просить суд визнати протиправною та скасувати постанову №182ЛРТЦК від 30.01.2025 року, закрити провадження у справі, стягнути судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 12.02.2025 року відкрито провадження у справі без виклику сторін.
У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив, що 30.01.2025 року працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 було виявлено, що позивач не прибув на виклик по врученій засобами поштового зв'язку повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 27.08.2024 року на 09:00 год. та не повідомив про причини неявки, відтак, було достатньо підстав, що свідчили про порушення ОСОБА_1 . Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 30.01.2025 року, за особистої присутності позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення та винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3. ст. 210-1 КУпАП за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, оскільки в зазначений час та місце ОСОБА_1 не з'явився за викликом до відповідача.
Відтак, вважає, що жодних порушень вимог чинного законодавства України відповідачем не допускалось, протиправних дій чи бездіяльності не вчинялось. Просив відмовити в задоволенні позову.
На підставі п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 9 ст. 205 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження без фіксування судового процесу технічними засобами згідно з вимогами ч. 4 ст. 229 КАС України.
Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30.01.2025 року головним спеціалістом командування ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 було складено протокол №182 про адміністративне правопорушення відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 11 зворот, 12).
Із вказаного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 , 27.08.2024 року не прибув на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив вимоги ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с. 11 зворот, 12). В поясненнях до протоколу позивач зазначив, що жодної повістки від відповідача він не отримував за адресою реєстрації місця проживання.
На підставі вказаного протоколу 30.01.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , було винесено щодо ОСОБА_1 постанову по справі про адміністративне правопорушення №182ЛРТЦК за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (далі - постанова) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді максимального штрафу у розмірі 25500 грн. (а.с. 10 зворот, 11).
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Частинами першою, третьою статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Вказана норма КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила військового обліку.
Згідно зі ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період. Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 дод. 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються в тому числі поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Із позовної заяви вбачається, що 30.01.2025 року ОСОБА_1 було зупинено працівниками патрульної поліції через порушення Правил дорожнього руху, окрім посвідчення водія, ним було пред'явлено військово-облікові документи, а саме: військовий квиток, оригінал довідки про відстрочку та особистий телефон із інформацією із застосунку Резерв+, однак, йому було повідомлено, що він перебуває в розшуку з метою адміністративного затримання працівниками поліції як військовозобов'язаного, який вчинив адміністративне правопорушення, у вигляді порушення правил військового обліку, та був доставлений у приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 , де було встановлено, що позивач не з'явився по повістці 27.08.2024 року.
Судом встановлено, що згідно опису вкладення Укрпошта від 16.08.2024 року (номер відправлення 0504032780022), позивачу була направлена повістка №2701 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою уточнення облікових даних, проходження медичного огляду на 27.08.2024 року (а.с. 44).
Разом з тим, із роздруківки трекінгу Укрпошта щодо направлення повістки на адресу позивача, вбачається, що дані про відправлення за номером 0504032780022 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі (а.с. 56).
Відтак, судом достеменно встановлено, що ОСОБА_1 не було відомо про час та місце його прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 саме 27.08.2024 року для уточнення даних, та те, що він свідомо ухилився від такого обов'язку та не з'явився до відповідача.
Крім того, згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 №4179 від 29.11.2024 року, виданої ОСОБА_1 , останньому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме як чоловік, який має дітей віком до 18 років, оскільки матір дітей померла (а.с. 21). Вказана довідка була видана позивачу 29.11.2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 та будь-яких відомостей про його неявку 27.08.2024 року та порушення законодавства про військовий обов'язок та мобілізаційну підготовку йому пред'явлено не було.
Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Будь-який яких належних та допустимих доказів, що підтверджують обізнаність позивача про явку саме на 27.08.2024 року для уточнення облікових даних, відповідач не надавав та не долучив до матеріалів відзиву.
В позовній заяві ОСОБА_1 категорично заперечив свою вину у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а матеріали справи не містять беззаперечних доказів умисного порушення позивачем вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки, самостійно з'являвся до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для справи.
Постанова про адміністративне правопорушення не може оцінюватися судом в розумінні ст. 73 КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази, які б її обґрунтовували в матеріалах справи відсутні.
У відповідності до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи вищевикладене, суд дослідивши представлені докази, вважає, що при складанні постанови посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 не були з'ясовані всі обставини справи, не надано будь-яких належних доказів винуватості позивача, а тому на підставі ч. 3 ст. 286 КАС України, позов ОСОБА_1 слід задовольнити та скасувати оскаржувану постанову, закрити справу про адміністративне правопорушення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.132 КАС України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу і пов'язані з проведенням експертиз.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 понесено витрати за правничу допомогу адвоката у розмірі 15000 грн., на підтвердження розміру якої позивачем надано договір про надання правничої (правової) допомоги №04-02/01 від 04 лютого 2025 року, додатковою угодою №1 до договору про надання правничої (правової) допомоги №04-02/01 від 04 лютого 2025 року, актом приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) від 07 лютого 2025 року, квитанція до прибуткового касового ордера №07-02/01 від 07 лютого 2025 року у розмірі 15000 грн. (а.с. 30-32).
Разом з тим, на думку суду, з відповідача в користь позивача слід стягнути суму в розмірі 2000 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.При цьому, суд враховує принцип співмірності витрат на правничу допомогу адвокатата визначені у ч. 5 ст. 134 КАС України обставини, а саме, складність справи, характер та кількість підготовлених та поданих адвокатом документів, значення справи для сторони та публічний інтерес до справи.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 77, 79, 241-246, 286, 293 КАС України, суд, -
Позовну заяву задовольнити.
Скасувати постанову серії№182ЛРТЦК від 30 січня 2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП ОСОБА_1 та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору та 2000 (дві тисячі) грн. витрат на правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області Пахолюк А.М.