Справа № 162/157/25
Провадження №3/157/347/25
09 квітня 2025 року місто Камінь-Каширський
Суддя Камінь-Каширського районного суду Волинської області Антонюк О.В., з участю секретаря судового засідання Солошик Д.В., особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , прокурора Глущик І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення, що надійшла від Управління стратегічних розслідувань у Волинській області, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , не працевлаштований,
за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України),
ОСОБА_1 , будучи головним спеціалістом Любешівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) з 28.12.2019 по 15.01.2021, та відповідно до підпункту «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону, у порушення вимог ч. 2 ст. 45, п. 2-7 Розділу XIII «Прикінцеві положення» цього Закону, без поважних причин несвоєчасно подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік (щорічна декларація (після звільнення), а саме подав її лише 31 березня 2024 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КпАП України.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення визнав та пояснив, що, як він на той час вважав, декларацію після звільнення за 2021 рік йому необхідно подати до 1 квітня 2024 року, тому й подав декларацію лише 31 березня 2024 року. Про необхідність подання декларації він знав, несвоєчасно її подав не умисно, а, можливо, через те, що не зовсім серйозно поставитися до цього питання. Жодного умислу на скоєння адміністративного правопорушення він не мав.
Прокурор Глущик І.О. у судовому засіданні підтримала викладені у протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 обставини і просила визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КпАП України, та застосувати до останнього стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3, зобов'язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Законом України № 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» від 20 вересня 2023 року, який набрав чинності 12 жовтня 2023 року, викладено у новій редакції п. 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» .
Пунктом 2-7 Розділу XIII «Прикінцеві положення» цього Закону у новій редакції встановлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.
Згідно із підпунктом «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування є суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державну службу» державний службовець це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
З копії наказу № 159/К від 27 грудня 2019 року «Про особовий склад відділів державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)» вбачається, що ОСОБА_1 працював до звільнення у структурі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на посаді головного спеціаліста Любешівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), 9 ранг державного службовця в межах категорії «В» посад державної служби.
Як вбачається з копії наказу № 83/К від 13 січня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 », ОСОБА_1 - головного спеціаліста Любешівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) з 15 січня 2021 року звільнено із займаної посади за угодою сторін на підставі пункту 3 частини 1 статті 38 Закону України «Про державну службу».
З копії повідомлення від 15 січня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 ознайомився із повідомленням Сектору з питань запобігання і виявлення корупції Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), у якому зазначається про те, що статтею 45 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено: « 1. Особи, зазначені у пункті 1, підпунктах 2а», «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація). За минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. 2. Особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. 3. Особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльінсть, зазначену у підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3, зобовязані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік».
З повідомлення за підписом в.о. завідувача сектору з питань запобігання і виявлення корупції Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Миглей М. № 365/18-13/24/ПНАЗК від 16.02.2024 та супровідного листа до нього № 18-20/689-24 від 16.02.2024 вбачається, що Національному агентству з питань запобіганню корупції було повідомлено про факт неподання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме декларації після звільнення за 2021 рік, ОСОБА_1 , який працював у Західному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції на посаді головного спеціаліста Любешівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік (щорічна декларація (після звільнення) подав, однак несвоєчасно.
Так, згідно з повідомленням Управління проведення спеціальних перевірок та контролю за своєчасністю подання декларацій НАЗК № 47-07/93133-24 від 05.12.2024, що надійшов до ДСР НПУ 09.12.2024 року, НАЗК було встановлено, що ОСОБА_1 несвоєчасно подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік. Отже, факт несвоєчасного подання декларації було виявлено НАЗК 05.12.2024.
З роздруківки з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та відомостей про послідовність дії користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинив ОСОБА_1 , дата реєстрації 14.09.2018 15:21, період з 12.10.2023-01.04.2024, вбачається, що ОСОБА_1 декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік (щорічна декларація (після звільнення), подав 31 березня 2024 року, тобто несвоєчасно.
ОСОБА_1 не надав суду доказів на підтвердження поважності причин несвоєчасного подання ним зазначеної декларації.
Таким чином, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КпАП України, доведена.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення та особу ОСОБА_1 , який вперше притягується до адміністративної відповідальності, вину у скоєнні адміністративного правопорушення визнав, по місцю роботи характеризується позитивно, а також ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, вважаю за достатнє та необхідне застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Доводи ОСОБА_1 про те, що вищезазначене адміністративне правопорушення він вчинив не умисно, не є підставою для звільнення його від адміністративної відповідальності, оскільки за змістом ст. ст. 9-11 КпАП України, адміністративне правопорушення може бути вчинено особою як умисно, так і необережно. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 у дохід держави належить стягнути судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Керуючись ст. ст. 23, 33, 40-1, ч. 1 ст. 172-6, п. 1 ч. 1 ст. 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накласти на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі частини другої статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати ОСОБА_1 штрафу протягом 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, постанову про накладення штрафу надіслати для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем його проживання.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 стягнути подвійний розмір штрафу - 1 700 (одну тисячу сімсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Камінь-Каширський районний суд Волинської області.
Дата складення повного тексту постанови - 11 квітня 2025 року.
Суддя: О.В. Антонюк