Справа № 154/3234/23
Провадження № 1-кп/156/6/25
Іменем України
15 квітня 2025 року сел.Іваничі
Колегія суддів Іваничівського районного суду Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у сел. Іваничі клопотання прокурора Волинської обласної прокуратури ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 307 КК України у кримінальному провадженні № 12021030000000360 від 08 грудня 2021 року про обвинувачення ОСОБА_6 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2, 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_8 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 307 КК України,
У провадженні Іваничівського районного суду Волинської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021030000000360 від 08 грудня 2021 року про обвинувачення ОСОБА_6 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2, 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_8 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 307 КК України.
В судовому засіданні 15.04.2025 прокурор заявив клопотання про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту до обвинуваченого ОСОБА_8 строком на два місяці.
Клопотання прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_8 , діючи з корисливих мотивів, керуючись метою незаконного збуту психотропних речовин та отримання значних незаконних прибутків, посягаючи на порядок обігу психотропних речовин, встановлений Законом України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини i прекурсори» від 15.02.1995 та Законом України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, ix аналогів i прекурсорів та зловживанню ними» від 15.02.1995, не бажаючи чесно працювати i займатись суспільно-корисною працею, свідомо джерелом свого існування та отримання доходів обрав злочинний шлях та вирішив вчиняти кримінальні правопорушення, пов'язані з незаконним придбанням, перевезенням, зберіганням з метою збуту, а також незаконним збутом наркотичного засобу, обіг якого обмежено - бупренорфіну.
03.02.2023 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК України, тобто, у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті наркотичних засобів, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень.
Ухвалою Іваничівського районного суду від 13.01.2025 року відносно ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк два місяці, тобто до 13.03.2025 року.
Обставинами, які дають підстави обвинувачувати ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, є встановлення фактичних даних, отриманих у передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом порядку, які зафіксовані в протоколах слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, на підставі яких доводиться вина особи.
Враховуючи те, що ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а тому, з урахуванням наведених обставин, які підтверджуються матеріалами кримінального провадження, необхідним є застосувати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки запобіжні заходи у виді особистого зобов'язання aбo особистої поруки, не зможуть належним чином забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 KПK України, встановлені ризики, передбачені у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема це можливість обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зокрема, ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисних, корисливих особливо тяжких злочинів, предметом яких були наркотичні засоби. Під час досудового розслідування задокументовано протиправну діяльність ОСОБА_8 , пов'язану із незаконним придбанням, зберіганням з метою збуту та збутом наркотичного засобу за грошові кошти, встановлено причетність останнього до трьох епізодів незаконного збуту в м. Нововолинську наркотичного засобу свідку ОСОБА_10 (анкетні дані змінено) та ОСОБА_11 , а також двох епізодів збуту наркотичного засобу свідку ОСОБА_12 (анкетні дані змінено). За таких обставин, на думку прокурора, існує ризик, що обвинувачений ОСОБА_8 може впливати на зазначених свідків з метою зміни ними своїх показань aбo відмови від ix дачі перед судом, оскільки такі ще судом не допитані, а тому необхідно запобігти зазначеному ризику шляхом застосування до обвинуваченого запобіжного заходу.
Зважаючи на достатність доказів вини ОСОБА_8 та тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у кримінальних правопорушеннях, враховуючи існування достатніх даних, що обвинувачений не буде дотримуватися покладених на нього процесуальних обов'язків у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, відсутність міцних соціальних зв'язків, є підстави вважати, що ОСОБА_8 може переховуватися від суду, чинитиме тиск та впливатиме на свідків у кримінальному правопорушенні, з метою запобігання притягненню його до відповідальності, зможе вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином. Запобігти наявним вищезазначеним ризикам неможливо без застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_8 з підстав, викладених у ньому. Просив застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладення на нього обов'язків передбачених ст. 194 КПК України, які визначені в ухвалі Іваничівського районного суду Волинської області від 13.01.2025 року.
Обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечив, щодо поданого клопотання, зазначив, що працює на ПрАТ «Нововолинський ливарний завод» позмінно, один тиждень він працює у першу зміну, наступний, - у другу. Просив застосувати до нього особисте зобов'язання, оскільки він покладені на нього обов'язки не порушував, кожного разу прибуває за викликом суду у судові засідання, від органу Національної поліції претензій немає.
Захисник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 в судовому засіданні підтримав позицію свого підзахисного. Адвокат ствердив, що ОСОБА_8 працює у різних змінах на ПрАТ «Нововолинський ливарний завод», просив призначити останньому запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, оскільки в останнього належна процесуальна поведінка.
Захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримали позицію адвоката ОСОБА_9 .
Заслухавши думку присутніх учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Статтею 132 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Згідно зі ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 статті 177 КПК визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Відповідно до частини 1 статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частиною другою ст. 194 КПК України, встановлено, що слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 - 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Оцінюючи наведені підстави для застосування у даній конкретній справі ОСОБА_8 запобіжного заходу, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Основного Закону). Ст. 29 Конституції України гарантується право кожної людини на свободу та особисту недоторканність.
Згідно зі ст. 9 Основного Закону чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Україною 17.07.1997 ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950), яка набрала чинності для України 11.09.1997. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини. Саме така правова позиція висловлена у п.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України».
Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення, наведеного у п.175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04) від 21.04.2011 року, де зазначено, що обґрунтована підозра - це існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти і інформація, якими сторона обвинувачення обґрунтовує причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінальних правопорушень, кваліфікованих за ч. ч. 2, 3 ст. 307 КК України, в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування відображені з достатньою мірою для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 28.10.1994 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), заява № 14310/88, зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження, що є завданням наступних етапів кримінального процесу. Як вбачається із додатків до обвинувального акта, стороною обвинувачення зібрані певні докази у кримінальному провадженні, котрі дозволяють об'єктивному спостерігачу з великим ступенем упевненості стверджувати про причетність ОСОБА_8 до скоєння кримінальних правопорушень. Однак ці докази мають бути досліджені на більш пізніх етапах судового розгляду справи.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_8 органом досудового розслідування пред'явлені обвинувачення у скоєнні кількох тяжких та особливо тяжких умисних кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, за найтяжче з яких санкція відповідної частини статті КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Обвинувачений є особою молодого віку, є працевлаштованим, мешкає у м. Нововолинськ, умови попередніх запобіжних заходів не порушував, виконував покладені на нього обов'язки.
В даній конкретній справі, оцінюючи існування ризику з боку ОСОБА_8 переховуватися від суду, колегія суддів звертає увагу на те, що з плином часу ризик переховуватися від правосуддя, котрий існував з боку ОСОБА_8 , істотно зменшився, обвинувачений тривалий час перебував в умовах ізоляції від суспільства, в подальшому умови домашнього арешту, відповідно до ухвал Іваничівського районного суду, не порушував .
Водночас стороною обвинувачення не надано до суду жодних доказів, котрі дозволяли б поза розумним сумнівом припускати можливість впливу обвинуваченого на свідків у кримінальному провадженні, про наявність протиправного тиску на них з боку обвинуваченого (звернень з цього приводу до правоохоронних органів тощо). Доказів наявності соціальних зв'язків обвинуваченого зі свідками стороною обвинувачення також не надано.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Летельє проти Франції» (Letellier v. France), заява № 12369/86, від 26.06.1991, п. 39, визнав, що реальна небезпека чинення тиску на свідків може таки бути на початку справи, але з часом вона значно зменшується й врешті зникає зовсім. Таким чином, прокурором не було доведено існування з боку ОСОБА_8 ризику здійснення протиправного впливу на свідків у кримінальному провадженні.
Оцінюючи існування з боку ОСОБА_8 ризику вчинити інше кримінальне правопорушення суд враховує, що інкриміноване особі діяння на теперішній час припинилось зовсім, твердження сторони обвинувачення про можливість вчинити інше правопорушення є абстрактним, не було підтверджене певними доказами у підготовчому та судових засіданнях, а ґрунтується лише на припущеннях сторони обвинувачення.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення може бути цілком нівельований застосуванням щодо ОСОБА_8 більш м'якого, ніж запропонований стороною обвинувачення, запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання.
Враховуючи викладені вище обставини, на думку колегії суддів, запобіжний захід у виді особистого зобов'язання буде достатній для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та для виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_8 обов'язків. Тому є достатні підстави вважати, що такий ступінь обмеження прав обвинуваченого, як особисте зобов'язання відповідає дійсним інтересам суспільства і є необхідним для досягнення завдань кримінального провадження, та у розглядуваному випадку має перевагу над принципом презумпції невинуватості.
Частиною 1 ст. 179 КПК України передбачено, що особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України такі обов'язки можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців, який також може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України.
Колегія суддів вважає за необхідне покласти на ОСОБА_8 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України та зобов'язати його - не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу суду; - повідомляти суд про зміну свого місця проживання/роботи; - негайно прибувати до суду за першим викликом; - утримуватися від спілкування із свідками та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні.
Частинами 1 - 2 ст. 318 КПК України передбачено, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку. Судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов'язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У судове засідання викликаються потерпілий та інші учасники кримінального провадження.
Судовий розгляд відбувається безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку (ч. 1 ст. 322 КПК України).
У зв'язку з зайнятістю сторін у інших кримінальних провадженнях та слідчих діях, суд вважає за необхідне відкласти судове засідання на 30.04.2025 на 14:00 год. з повідомленням учасників кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 179, 193, 194, 196, 331, 372, 376, 395 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов'язання строком на два місяці з 15 квітня 2025 року до 15 червня 2025 року включно.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 , такі обов'язки:
- не відлучатися із м. Нововолинська Волинської області, в якому він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- негайно прибувати до суду за першим викликом;
- утримуватися від спілкування із свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні № 12021030000000360 від 08 грудня 2021 року.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_8 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судове засідання щодо розгляду кримінального провадження № 154/3234/23 відкласти на 30.04.2025 на 14:00 год.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання обвинуваченим ОСОБА_8 покласти на прокурора.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду виготовлено 15.04.2025 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1
судді ОСОБА_2
ОСОБА_3