Справа № 489/7262/24
Провадження № 2/489/1892/25
Ухвала
Іменем України
15 квітня 2025 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі
головуючого судді Костюченко Г.С.,
розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки домоволодіння та встановлення порядку користування земельною ділянкою
встановив:
В провадженні Ленінського районного суду міста Миколаєва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі частки домоволодіння та встановлення порядку користування земельною ділянкою.
За вказаним позовом позивач просить суд виділити ОСОБА_2 у натурі 5/12 часток із майна, що є у спільній частковій власності домоволодіння АДРЕСА_1 та визначити порядок користування земельною ділянкою між співвласниками домоволодіння відповідно до ідеальних часток у праві власності на нерухоме майно.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 23.09.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі №489/7262/24 за позовомОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі частки домоволодіння та встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Призначено розгляд справи на 04.12.2024.
Окрім того, встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Роз'яснено право відповідача у зазначений строк надіслати суду та одночасно іншим учасникам справи відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України.
Також, даною ухвалою суду відповідачу було роз'яснено його право на пред'явлення зустрічного позову у строк для подання відзиву, відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України. Тобто, зустрічний позов відповідач має право пред'явити протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач від 28.01.2025 ОСОБА_1 не отримала копію ухвали суду про відкриття провадження у справі від 04.12.2024, а також копію позовної заяви із додатками та судову повістку.
Разом з тим, 14.01.2025 відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду з письмовою завою про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає та не заперечує проти задоволення позову.
07.04.2025 відповідачем за первісним позовом, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Чуб Т.В. подано зустрічний позов до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки домоволодіння та встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Представник просив прийняти зустрічний позов ОСОБА_1 до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 та об'єднати вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду в одне провадження з первісним позовом.
При цьому, на адресу суду не надходило клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про поновлення строку для подачі зустрічного позову.
Вивчивши матеріали зустрічного позовуОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки домоволодіння та встановлення порядку користування земельною ділянкою, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право подати зустрічний позов.
Частиною сьомою статті 178 ЦПК України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Згідно положень ч. 2, 3 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі “Мельник проти України» (“Melnyk v. Ukraine» заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).
Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ЦПК України.
Таким чином, право на пред'явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним, подаючи зустрічну позовну заяву заявник повинен дотримуватись вимог ЦПК України щодо її подання.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною першою статті 49 ЦПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Пунктом 3 частини другої статті 49 ЦПК України визначено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 432 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 120 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
За приписами частини 3 статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.
Частиною сьомою статті 178 ЦПК України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Згідно статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
У даному випадку у системному зв'язку з наведеними вище приписами застосуванню підлягають також норми статті 126 ЦПК України за якими право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином у разі подання зустрічного позову поза межами строку встановленого судом для подання відзиву, суд повертає заяву заявнику.
Отже, право на подання зустрічного позову може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.
За приписами статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Суд виходить з того, що обрахування строку на подання відзиву на позов починається відповідно для кожного учасника справи з наступного дня після дати отримання ним ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Реалізація процесуальних прав та обов'язків учасників справі перебуває у тісному зв'язку зі стадіями судового провадження і пов'язана з перебігом процесуальних строків.
Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів цивільно-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження цивільного процесу у визначених ЦПК України часових рамках.
Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ЦПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.
Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов'язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб'єктивних процесуальних прав та обов'язків.
Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов'язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.
Питання щодо поновлення/продовження процесуального строку безпосередньо пов'язана з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов'язком та спрямоване на реалізацією саме його суб'єктивних процесуальних прав (обов'язків).
Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення/продовження строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими.
Можливість поновлення/продовження процесуальних строків виникає у тому разі, коли у передбачені строки виконати певному учаснику справи певні процесуальні дії є неможливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації та суд має право поновити/продовжити строк, установлений відповідно законом або судом, за клопотанням конкретного відповідного учасника справи в разі його пропущення з поважних причин. У зв'язку з цим для суду має значення й строк, який минув з моменту закінчення строку, встановленого законом або судом до вчинення учасником справи процесуальної дії, стосовно якої заявлено клопотання.
При цьому, варто зазначити, що ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці щодо України неодноразово звертав увагу на норми, що стосуються процесуальних строків, але в аспекті порушення принципу правової визначеності у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, Європейський суд з прав людини у справі у справі Melnik v. Ukraine ЄСПЛ зазначив, що норми, які регулюють строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Зазначені правові висновки також відображені у Постанові Верховного Суду по справі № 237/3566/17.
Судом встановлено, що 14.01.2025 відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду з письмовою завою про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає та не заперечує проти задоволення позову.
Таким чином, суд вважає що відповідачем отримано копію ухвали суду про відкриття провадження та в якій йому було роз'яснено його право подачі відзиву на позовну заяву та строк його подачі, що становив п'ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали, право на подачу зустрічного позову у строк встановлений для подачі відзиву.
Відповідач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Чуб Т.В. лише 07.04.2025 подала до суду зустрічну позовну заяву.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає за необхідне повернути позивачу ОСОБА_1 зустрічну позовну заяву в зв'язку з пропуском строку звернення до суду з таким позовом.
З клопотанням про поновлення пропущеного строку для подання зустрічного позову ОСОБА_1 та її представник до суду не звертались.
Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (стаття 194 ЦПК України).
Отже, зустрічна позовна заява, подана до суду поза межами строку для подання відзиву, підлягає поверненню судом заявнику.
Керуючись статтями 49, 53, 81, 84, 127, 178, 193, 274, 279 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Матеріали зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки домоволодіння та встановлення порядку користування земельною ділянкою повернути заявнику.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя Г.С. Костюченко
Повний текст ухвали складено 15.04.2025.