Справа № 473/418/25
іменем України
"14" квітня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Ротар М.М.., за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.,
За участю заявника ОСОБА_1 , представниці заявника - адвоката Врадій Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Вознесенська міська рада Миколаївської області, про встановлення фактів, що мають юридичне значення,
встановив:
у січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, поданою в її інтересах адвокатом Врадій Л.М., про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік та батько заявниць ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина до складу якої входить житловий будинок АДРЕСА_1 .
Заявниці, як спадкоємці першої черги за законом, прийнявши спадщину, звернулися до приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Кучерової Н.М. з приводу оформлення спадщини. Проте нотаріус відмовила заявницям у вчиненні відповідної нотаріальної дії, оскільки неможливо встановити місце відкриття спадщини, та як наслідок факт прийняття спадкоємцями спадщини, яка відкрилася після смерті їх чоловіка та батька.
У зв'язку з цим заявниці просили про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 також факту прийняття ними спадщини, яка відкрилася після смерті чоловіка та батька.
В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 та її представниця адвокат Врадій Л.М. повністю підтримали заяву та просили про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Заявниця ОСОБА_2 на адресу суду надіслала заяву, в якій просила розгляд заяви здійснювати у її відсутність, заяву підтримує.
Представник заінтересованої особи Вознесенської міської ради Миколаївської області в судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти задоволення заяви.
Заслухавши заявницю та її представника, показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік та батько заявниць ОСОБА_3 (а.с.13,14,21,22,23).
Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді нерухомого майна (а.с.25,26).
Заявниці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як спадкоємці першої черги за законом, прийнявши спадщину, звернулися до приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Кучерової Н.М. з приводу оформлення спадщини. Проте нотаріус відмовила заявницям у вчиненні відповідної нотаріальної дії, оскільки неможливо встановити місце відкриття спадщини, та як наслідок факт прийняття заявницями спадщини, яка відкрилася після смерті чоловіка та батька (а.с. 27,28).
Так, відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР(далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо відкриття та прийняття спадщини.
Враховуючи, що спірні правовідносини виникли щодо спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вони регулюються нормами ЦК УРСР.
Згідно ст. 525 ЦК УРСР, місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (ст.17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, місцезнаходження майна або його основної частини.
Місцем проживання визнається те місце, де громадянин постійно або переважно проживає (ч. 1ст. 17 ЦК УРСР).
Згідно ч. 1ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).
Перелік фактів, які підлягають встановленню судом в окремому провадженні викладений в ч. 1 ст. 315 ЦПК України та не є вичерпним (ч. 2ст. 315 ЦПК України).
Згідно п. 1постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення, наприклад, факти визнання батьківства щодо дітей, які народилися до 1 жовтня 1968 року; батьківства; реєстрації батьківства; факти прийняття спадщини, встановлення місця відкриття спадщини та фактів володіння будівлею на праві приватної власності.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Факт постійного проживання спадкодавця за адресою: АДРЕСА_1 повністю підтвердився дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- показаннями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , згідно яких ОСОБА_3 разом зі своєю дружиною та донькою постійно проживали за адресою: АДРЕСА_1 .
- Актом про проживання від 23 грудня 2024 року та довідкою квартального комітету (а.с. 37,38), згідно яких ОСОБА_3 проживав за адресою АДРЕСА_1 разом зі своєю дружиною та донькою з 1989 року до 1998 року.
- іншими доказами в сукупності.
Згідно ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР діями, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном та (або) подання нотаріальному органу за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини.
Спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. (ст. 553 ЦК УРСР).
Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (ст.549 цього Кодексу).
Відповідно до ст.ст. 548, 549, 554 ЦК УРСР для набуття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Спадкоємець є таким, що прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
При цьому, на відміну від чинного ЦК України, норми ЦК УРСР не містили положень про те, що малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину.
Відповідно до пункту 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, (чинної, на час існування спірних правовідносин) свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст. 549 ЦК УРСР).
Доказом вступу в управління чи володіння майном можуть бути: довідка управління будинками, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взяте майно спадкодавця; довідка фінансового органу, органу держстраху чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому окладному страхуванню або збори; квитанція про сплату податку, платежу, збору; копія рішення суду, яке вступило в законну силу, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис в паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку в період шести місяців після дня смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
Як вбачається з матеріалів справи, показань свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , заявниці ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на час смерті чоловіка та батька ОСОБА_3 проживали за адресою: АДРЕСА_1 та продовжували проживати в ньому після його смерті.
Отже, заявниці, прийняли спадщину, відповідно до п. 1 ч. 1ст. 549 ЦК УРСР.
Враховуючи встановлені судом обставини, заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.258,259,263-265,293,315-316,318-319 ЦПК України, суд
ухвалив:
заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Вознесенська міська рада Миколаївської області, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Вознесенську Миколаївської області на момент смерті постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановити факт прийняття ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Вознесенську Миколаївської області.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення виготовлено 15 квітня 2025 року.
Суддя М.М.Ротар