Справа № 471/108/23
Провадження №2/471/4/25
15 квітня 2025 року
Братський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючого судді - Гукової І.Б.,
за участю секретаря - Прокопчук Н.Г.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Мірошниченко О.В.,
представника відповідача - Козиревич О.С.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду с-ще Братське цивільну справу № 471/108/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Сторожук В.М.» про скасування державної реєстрації,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Фермерського господарства «Сторожук В.М.» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.
В подальшому позивачем було надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просив суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 14,86 га з кадастровим номером 4821455000:01:000:0157 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих в межах території Братської селищної ради Миколаївської області.
30 жовтня 2007 року між ним та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого позивач передав в строкове платне користування орендарю належну йому на праві власності земельну ділянку строком на 15 років, тобто до 21 січня 2023 року. Договір зареєстрований в Книзі реєстрації договорів оренди землі 21.01.2008 року за № 040800900070.
Після закінчення строку дії договору оренди, відповідач не пропонував йому переукладати договір оренди.
Після звернення до ЦНАП позивач довідався про існування договору оренди землі, який було нібито укладено між ним та ФГ «Сторожук В.М.» від 03 березня 2016 року строком на 20 років. Відомості щодо реєстрації внесено за 05.04.2016 року № 29105573. Проте такий договір оренди землі він не підписував, а підпис у цьому договорі йому не належить.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просив суд скасувати реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 05.04.2016 року.
Під час судового засідання позивач та його представник позовні вимоги підтримали, суду пояснили, що договір оренди, укладений між позивачем та ФГ «Сторожук В.М.» позивач не підписував. Про його наявність дізнався лише після того, як звернувся до ЦНАП. Висновком судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що підпис на договорі оренди належить не йому, а тому просить суд скасувати державну реєстрацію речових прав та стягнути з відповідача на його користь судові витрати.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що позивачу було відомо про договір оренди від 29.03.2016 року, після його підписання позивач протягом семи років отримував оренду палату саме від відповідача ФГ, про що свідчать підписи на видаткових касових ордерах. Просила суд відмовити у задоволенні позову.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 14,86 га з кадастровим номером 4821455000:01:000:0157 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Братської селищної ради Миколаївської області
30 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого позивач передав в строкове платне користування орендарю належну йому на праві власності земельну ділянку строком на 15 років, тобто до 21 січня 2023 року. Договір зареєстрований в Книзі реєстрації договорів оренди землі 21.01.2008 року за № 040800900070.
05 квітня 2016 року державним реєстратором Южноукраїнського міського управління юстиції проведено державну реєстрацію речового права, право оренди земельної ділянки кадастровий номер 4821455000:01:000:0157 на підставі договору оренди укладеного 03 березня 2016 року № б/н на 20 років від імені ОСОБА_1 та ФГ «Сторожук В.М., про що прийнято відповідне рішення № 29105573.
Наполягаючи на задоволенні позову, ОСОБА_1 посилався на те, що договір оренди від 29 березня 2016 року з відповідачем він не укладав та не підписував його, підпис в договорі йому не належить.
Висновком експерта № СЕ-19/115-24/18435-ПЧ від 02.12.2024 встановлено, що підпис в графі Орендодавець в договорі оренди земельної ділянки від 03.03.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Сторожук В.М.», виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням його підпису.
Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до статті 6 та частини першої статті 627 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовані у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно із статтею 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно із частиною першою статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження №14-79цс21) вказано, що укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону №1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22)).
Об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23) зробила висновок, що належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача; позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права оренди щодо спірної земельної ділянки, з одночасним припиненням такого права, не є належним способом захисту порушеного права, а вимога про зобов'язання повернути позивачу спірну земельну ділянку є похідною.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).
Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб'єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20 (провадження № 61-17025св21), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21)).
Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов'язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 вказував, що договір оренди від 03.03.2016 року він не підписував, тому в позовній заяві просив суд скасувати рішення про його державну реєстрацію.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23) дійшла висновку, що у задоволенні позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди щодо спірної земельної ділянки з одночасним припиненням такого права належить відмовити з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту.
Аналогічні правові висновки викладені й у постанові Верховного Суду від 16 січня 2025 року у справі № 136/921/19.
Позовних вимог про визнання відсутнім права оренди позивач не заявляв, у зв'язку із цим відсутні підстави для кваліфікації оспорюваного договору оренди землі від 03.03.2016 року як неукладених.
З огляду на наведене, в позові ОСОБА_1 слід відмовити через обрання позивачем неналежного способу захисту.
Викладене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22, Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 567/1408/22, Верховного суду у справі №136/921/19 від 16 січня 2025 року.
Відповідно до ст.. 141 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 259, 265, 268 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Сторожук В.М.» про скасування державної реєстрації - відмовити.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Фермерське господарство "Сторожук В.М., ЄДРПОУ 38540824, адреса: вул. Набережна,78, с-ще Братське, Вознесенський район, Миколаївська область.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів до Миколаївського апеляційного суду.
Суддя Гукова І.Б.