Справа № 148/809/25
Провадження №2-а/148/41/25
Іменем України
11 квітня 2025 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого судді Ковганича С.В.
при секретарі Ліванчук А.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині за правилами спрощеного позовного провадженнябез повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Дмитришиної Тетяни Іванівнидо ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Перший відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Дмитришина Тетяна Іванівна звернулася в суд з вказаним вище позовом. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05.12.2024 групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 під час здійснення оповіщення громадян, ОСОБА_1 було зупинено для перевірки військово-облікових документів.
На вимогу групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачем було надано для перевірки військово-обліковий документ в електронній формі (з додатку «Резерв+ ). Під час перевірки військово-облікового документа ОСОБА_1 здійснювалася відеофіксація за допомогою нагрудної камери старшого групи.
Того ж дня, 05.12.2024, офіцером групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_2 лейтенантом ОСОБА_2 , було складено адміністративний протокол № Т/24/2005 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Постановою № 24/3339 від 10.12.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210 КУпАП за порушення вимог передбачених в абз. 3 пп.10-1 п.1 Правил військового обліку призовників військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністра України №1487 від 30 грудня 2022 року, оскільки ОСОБА_1 не мав при собі військово-обліковий документ.
Дана постанова була винесене без участі позивача, оскільки останній з 09.12.2024 по 11.12.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП ВОКЛ ім. М.І. Пирогова та з 12.12.2024 по 20.12.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Вінницька міська клінічна лікарня №1».
ОСОБА_1 дізнався про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 статті 210 КУпАП лише з отриманням повідомлення про відкриття виконавчого провадження, а саме: 24.03.2025 ОСОБА_1 у мобільний застосунок «Дія» прийшло повідомлення про відкриття виконавчого провадження серії ВП №77533591 від 24.03.2025.
Даним виконавчим провадженням серії ВП №77533591 від 24.03.2025 було постановлено виконання постанови №24/3339 від 10.12.2024, яка видана ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до якої з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 стягується штраф у розмірі 34000 гривень.
26.03.2025 за заявою ОСОБА_1 , Першим відділом державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), була надана постанова №24/3339 від 10.12.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП.
Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Також просить поновити строки на оскарження постанови №24/3339 від 10.12.2024 у зв'язку із тим, що постанова отримана ОСОБА_1 не в день її винесення, а 26.03.2025 Першим відділом державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Вважає, що ОСОБА_1 пропустив 10-денний строк звернення до суду з цим позовом з поважних причин.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.
Відповідач - представник ІНФОРМАЦІЯ_1 відзиву на позов та доказів у разі заперечення проти позовних вимог не надав.
Відповідно до ст. 175 ч. 2 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Дослідивши усі докази по справі і оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.
Згідно із ст.5 ч.1 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
В силу ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до копії РЕЗЕРВ +, сформованої 10.02.2025, дійсної до 10.02.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 (Зміїв), рядовий, ВОС 956647, № в реєстрі Оберіг 181120245511777700108. Дата уточнення даних 03.06.2024. (а.с. 10).
05.12.2024, офіцером групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_2 лейтенантом ОСОБА_2 , було складено адміністративний протокол № Т/24/2005 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП (а.с.14).
Постановою № 24/3339 від 10.12.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210 КУпАП за порушення вимог передбачених в абз. 3 пп.10-1 п.1 Правил військового обліку призовників військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністра України №1487 від 30 грудня 2022 року, оскільки ОСОБА_1 не мав при собі військово-обліковий документ. Таким чином, відсутність при собі або відмова пред'явити військово-обліковий документ за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки під час дії воєнного стану являється невиконанням обов'язків, передбачених Правилами військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487. Постановлено накласти на ОСОБА_1 штраф в сумі 17000 грн. (а.с.15).
Відповідно постанови про відкриття виконавчого провадження серії ВП №77533591 від 24.03.2025 Головним державним виконавцем Першого відділі державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ремешивською Катериною Романівною розглянуто заяву стягувача про примусове виконання постанови №24/3339 від 10.12.2024, виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 штрафу у розмірі 34000 гривень, а також постановою від 24.03.2025 було накладено арешт на кошти боржника (а.с. 16-18).
Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору у даній справі.
Згідно виписки № 30116 із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_1 з 09.12.2024 по 11.12.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП ВОКЛ ім. М.І. Пироговатазгідно виписки № 7548 із медичної картки стаціонарного хворого з 12.12.2024 по 20.12.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Вінницька міська клінічна лікарня №1» (а.с.19-21).
Аналізуючи представлені сторонами докази, які досліджені в ході судового розгляду та вирішуючи даний спір, суд виходить із наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Згідно ст. 2 ч.1 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ст. 6 ч.1 КАС України,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210,210-1,211(крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Особливий період діє в Україні з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав, а тому дію особливого періоду не припинено.
Таку правову позицію щодо тлумачення поняття «особливий період» Верховний Суд сформулював у постановах від 11.04.2019 (провадження № 51-9182км 18), від 14.02.2018 (провадження № 61-4157св18 та № 61-3951св18), від 20.02.2018 (провадження № 61-4255св18), від 25.04.2018 (провадження № 61-1664св17), від 21.02.2019 (провадження № 51-7411км 18).
24 лютого 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ, яким затверджено указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації передбаченістаттею 22 Закону України № 3543 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон № 3543).
Так, частина 6 статті 22 Закону №3543 передбачає, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника ТЦК або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби.
Під час перевірки документів уповноважений представник ТЦК або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
При цьому, в даній статті унормовано, що вимоги, зазначені у частині 6 статті 22, стосовно проведення уповноваженими представниками ТЦК фото- і відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, застосовуються з 17.07.2024, згідно із Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX .
Стаття 210 КУпАП визначає покарання за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Крім того, суд звертає увагу, що положення статей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Досліджуючи доводи позивача, суд зазначає, що додаток «Резерв+» є тим мобільним додатком через який формується військово-обліковий документ в електронній формі.
За правилами пункту 2 Порядку № 559 військово-обліковий документ (ВОД) оформляється (створюється) та видається (замінюється):
- в електронній формі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (у разі технічної реалізації);
- у паперовій формі на бланку, форма якого затверджується постановою Кабміну від 16 травня 2024 р. №559.
Відповідно до вимог пунктів 6-7 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі формується засобами:
Електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка;
Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони;
Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації).
ВОД в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації.
Формування та відображення ВОД в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку.
У ВОД в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрихкоду (далі QR-код військово-облікового документа).
За правилами пункту 8-1 Порядку №559 QR-код військово-облікового документа містить відомості про ВОД в електронній формі, які за допомогою відповідних технічних засобів можна відтворити у формі, придатній для зчитування, зокрема у візуальній.
Відповідно до пункту 9 Порядку № 559 військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Згідно інформації, яка міститься на сторінці застосунку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, «Резерв+» це Електронний кабінет призовників, військовозобов'язаних та резервістів. До того ж, на цій сторінці у розділі «Якими нормативно-правовими актами регулюється функціонування «Резерв+» указано, що перш за все це Закон «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII.
Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону № 1951 електронний кабінет це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов'язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Аналіз викладених норм законодавства дає підстави суду дійти висновку, що додаток «Резерв+» є тим мобільним додатком через який формується військово-обліковий документ в електронній формі, а дійсність сформованого військово-облікового документа підтверджується QR-кодом.
За таких обставин, пред'явлення мобільного додатку «Резерв+» є виконанням військовозобов'язаним вимог частини 6 статті 22 Закону №3543.
Не є спростованими обставини, що позивач 05.12.2024 пред'явив представнику Тульчинського РТЦК електронний військово-обліковий документ, який був сформований за допомогою мобільного додатку «Резерв+», адже уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський зобов'язані, з 17.07.2024, здійснювати фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (фото або відеозаписом правопорушення).
Утім, представник ІНФОРМАЦІЯ_6 не надав до матеріалів справи жодних доказів не пред'явлення позивачем 05.12.2024 військово-облікового документу.
Також судом встановлено, що Відповідачем порушена процедура розгляду адміністративного матеріалу, зокрема, особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів та пояснень, захист.
З приводу того, що ОСОБА_1 не прибував на розгляд справи до ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд зазначає, що згідно наданих копій медичних виписок із медичних карток стаціонарного хворого №30116 та №7548,останній на час розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови хворів та офіційно перебував на лікарняному. Таким чином, наведеним доводиться об'єктивність причин неявки позивача на розгляд справи про вчинення ним адміністративного правопорушення, чим також доводиться той факт, що позивачу не було відомо про результати розгляду справи та про наявність оскаржуваної постанови.
Доводи позивача є обґрунтованими в частині порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, та такими, що знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.
Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачяться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.
Згідно ст. 9 ч.1 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
На обов'язковості застосування судами вказаної правової позиції неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема у постанові від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, адміністративне провадження №К/9901/2047/18, колегія суддів Касаційного адміністративного суду зауважила, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Визначення доказів в справах про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований статтею 251 КУпАП. Обов'язок ж доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача відповідно до частини другої статті 71КАС України, покладений на відповідача - суб'єкта владних повноважень. Помилковим є висновок про зобов'язання, виключно, скаржника надати докази відсутності порушення ним відповідних норм чи правил, переклавши, тим самим, обов'язок доказування, регламентований статтею 71 КАС України, з відповідача на позивача.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність накладення ним адміністративного стягнення, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами фактів порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про що зазначено в оскаржуваній постанові.
Крім того, відповідачем не надано навіть заперечень, або відзиву на позовну заяву та документів, на підставі яких позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.
Частина 2 статті 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин справи, суд констатує, що ІНФОРМАЦІЯ_7 не довів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП, що є підставою для скасування спірної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
У справі Barbera, MessequeandJabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі Надточій проти України (скарга №7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (пункт 21 рішення).
Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).
Відповідно до ст. 286 ч.3 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Верховний Суд у постанові від 27.06.2019р. зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Оскільки відповідач, не подав відзив на позов, в тому числі й докази на підтвердження законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови, тому суд доходить висновку, що при винесенні спірної постанови винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 .12.2024 № 24/3339 неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, прийнята відповідачем не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, основана на припущеннях і в порушення прав позивача, чим порушено норми процесуального права, тому є протиправною та відповідно підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір в сумі 605.60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який є суб'єктом владних повноважень.
Так як позивачу постанова №24/339 від 10.12.2024 про адміністративне правопорушення на місці не вручалась, постанова отримана ОСОБА_1 26.03.2025Першим відділом державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), а отже він не міг на протязі 10 днів після винесення оскаржуваної постанови, оскаржити дану постанову, то суд вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду про скасування постанови з поважних причин, а тому він підлягає поновленню.
Також судом враховано, що ухвалою суду від 09.04.2025 у справі в порядку забезпечення позову зупинино стягнення за виконавчим провадженням серії ВП №77533591 від 24.03.2025, яке здійснюється Головним державним виконавцем Першого відділу ДВС у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Ремешивською К.Р. на підставі постанови №24/3339 виданої ІНФОРМАЦІЯ_7 від 10.12.2024 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 34000 гривень, до набрання законної сили рішення Тульчинського районного суду у справі за позовом ОСОБА_1 , представника позивача Дмитришиної Тетяни Іванівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог ч.6 ст.157 КАС України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, тому заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою суду від 09.04.2025 зберігають свою дію до набрання законної сили рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 210, ст. ст. 245, 251, 268, 280 КУпАП, ст. ст. 2, 9, 72, 76-79, 90, 157, 241-246, 286, 293, 295 КАС України, Законом України «Про оборону України», Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», суд, -
Визнати причину пропуску звернення ОСОБА_1 суду поважною і поновити строк звернення.
Позов ОСОБА_1 ,представника позивача адвоката Дмитришиної Тетяни Іванівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Перший відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушеннязадовольнити.
Постанову №24/3339 від 10.12.2024 винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_4 про накладання адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ст.210 ч.3 КУпАП - скасувати.
Провадження по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210 ч.3 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 - 605,60грн. судового збору.
Заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою суду від 09.04.2025 продовжують діяти до набрання законної сили рішення суду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду .
Суддя: