Справа № 128/5147/24
Провадження № 2/145/409/2025
15.04.25 с-ще Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Іванця В. Д. ,
за участю секретаря Урсуляк Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів"звернулося до суду з позовом, в якому вказує, що 20.07.2024 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 79187889, шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ "Про електронну комерцію".
Договором позики передбачено, що позичкодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Відповідно до умов договору позики позикодавець надає позичальнику кредит в сумі 14000 грн, строком на 10 днів, дата повернення позики (останній день) - 29.07.2024, з фіксованою процентною ставкою 1,5% в день, розмір процентної ставки на прострочену позику у день - 2,70%, розмір процентів на позику річний - 28849,07%, орієнтована загальна вартість кредиту - 16100 грн.
Однак усупереч умовам договору позики, відповідач не виконував своїх зобов'язань, у зв'язку із чим має заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 79187889 від 20.07.2024 у розмірі 22904 грн, яка складається із: заборгованості за основним боргом - 14000 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими базовими відсотками - 2100 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами на прострочену позику - 6804 грн.
Просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 79187889 від 20.07.2024у розмірі 22904 грн, яка складається із: заборгованості за основним боргом - 14000 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими базовими відсотками - 2100 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами на прострочену позику - 6804 грн та понесені судові витрати, які складаються із: витрати зі сплати судового збору - 3028 грн, витрат на професійну правничу допомогу - 7100 грн.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 19.02.2025 справу прийнято до свого провадження суддею Іванцем В.Д. та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім цього, відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач ОСОБА_1 про розгляд справи був належно повідомлений, копію ухвали, копію позовної заяви та доданих документів 19.02.2025 отримав його представник - адвокат Лісниченко С.В., що стверджується розпискою.
07.03.2025 представником відповідача Лісниченком С.В. подано суду заяву про долучення письмових пояснень, відповідно до зазначеної заяви відповідач позовні вимоги визнає частково, а саме визнає заборгованість у частині стягнення з нього заборгованості за основним боргом у розмірі 14000 грн та заборгованості за нарахованими та несплаченими базовими процентами у розмірі 2100 грн, в решті вимог просить відмовити, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, відповідно до якої нарахування позивачем відсотків за користування коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставним.
Крім того, 07.03.2025 представником відповідача Лісниченком С.В. подано заяву про зменшення витрат на правову допомогу, у якій останній просив зменшити розмір витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до розміру 3000 грн, посилаючись на те, що справа є невеликої складності, розглядається без виклику сторін, враховуючи принцип співмірності та виконаних адвокатом робіт (послуг) просить зменшити судові витрати, що буде відповідати принципу розумності та буде відповідати відшкодуванню витрат пов'язаних з написанням позовної заяви.
Позивач заперечень на вищезазначені заяви до суду не подав.
Оскільки Тиврівським районним судом Вінницької області не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 272 ЦПК України.
У зв'язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Судом установлено, що 20.07.2024 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 79187889 (а.с.10-12).
Договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) - 43340.
Згідно з п. 1 Договору позики, за цим договором позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, для задоволення власних потреб, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Відповідно до п. 5 підписанням цього договору позики відповідач підтверджує, що: він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 ЗУ "Про споживче кредитування", ст. 7 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», та нормативно правовими актами НБУ України.
Згідно з п. 18 договору позики якщо сума позики, зазначена в п. 2 Договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк нараховуються проценти за понадстрокове користування позикою (її частиною) за ставкою, визначеною п. 2 договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України "Про споживче кредитування" та іншими актами законодавства.
Умови та порядок надання ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» грошових коштів у позику регламентовано Правилами надання грошових коштів у позику ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики Продукт "Легкий") (далі - Правила) (а.с. 16-25).
Згідно з п. 6.1. Правил за користування позикою позичальник сплачує Товариству проценти у розмірах, визначених у договорі позики. Позичальник зобов'язаний повернути отриману суму позики та проценти за користування нею відповідно до умов укладеного договору позики.
Відповідно до п. 6.2. Правил проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики, виходячи із строку фактичного користування позикою та до повного погашення заборгованості за договором позики.
Згідно з п. 6.5. Правил у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів з урахуванням обмежень, встановлених Законом України "Про споживче кредитування" та іншими актами законодавства.
ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" умови договору виконало, надавши грошові кошти в розмірі 14000 грн, строком на 10 днів, процентна ставка 1,50% (фіксована).
Здійснення переказу на рахунок одержувача підтверджується довідкою виданою керівником напрямку взаєморозрахунків з партнерами та платіжними системами АТ "ТАСКОМБАНК" від 12.12.2024 № 37203/47.1 (а.с.27)
Відповідач умови договору не виконував, у зв'язку із чим станом на 04.11.2024 має заборгованість, у розмірі 22904 грн, яка складається із: заборгованості за основним боргом - 14000 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими базовими відсотками - 2100 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами на прострочену позику - 6804 грн, що стверджується розрахунком заборгованості (а.с.29-33).
Згідно з умовами договору позики № 79187889 кредит надано у розмірі 14000 грн, на 10 днів, під 1,50 % процентної ставки (фіксованої) за один день.
Номінальна відсоткова ставка 1,50 % за один день користування кредитом від 14000 грн становить 210 грн за день (14000/100 х 1,50).
Отже, заборгованість за відсотками становить 2100 грн за 10 днів (210 х 10), що узгоджується із таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с.13).
Ураховуючи наведене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача кредиту (основний борг) за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 79187889 у розмірі 14000 грн, та проценти за цим же договором позики за період з 20.07.2024 по 29.07.2024 у розмірі 2100 грн - підлягають до задоволення.
Однак, що стосується заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами на прострочену позику у розмірі 6804 грн, суд враховує наступне.
У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Також суд звертає увагу, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (пункт 6.28)).
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 уточнила висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в пункті 123 постанови від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, про те, що з огляду на умови кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у п. 141 зазначеної постанови вказала, що у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Отже, з урахуванням системного аналізу норм ЦК України, що регулюють правовідносини із надання грошових коштів у позику, та правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що умови п. 18 договору позики, укладеного між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , та п. 6.5. Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики Продукт "Легкий") щодо нарахування процентів поза межами строку дії договору позики (строку, на який надавалась позика) з 30.07.2024 по 16.08.2024 у розмірі 6804 грн, за понадстрокове користування позикою, є саме мірою відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у розумінні ст. 625 ЦК України.
Так, відповідно до п. 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З цих причин у цій частині позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на оплату витрат на правничу допомогу в сумі 7100 грн, суд виходить з такого.
Відповідно до частин 1-5 ст. 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.202 у справі № 755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як убачається з матеріалів справи, між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів"та адвокатським об'єднанням «Правовий діалог» 03.08.2023 укладений договір про надання правничої допомоги №03-08/2023 (а.с.36-39). До позову додано акт приймання-передачі наданої правової допомоги за договором про надання правничої допомоги від 03.08.2023 №03-08/2023 (а.с.45).
Також до матеріалів справи долучено платіжну інструкцію в національній валюті №9ba76d від 28.11.2024 (а.с.46), згідно з якою від імені ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів"на рахунок отримувача АО "Правовий діалог" проведена оплата у розмірі 7100 грн, призначення платежу: оплата за юридичні послуги відповідно до договору №03-08/2023 від 03.08.2023, та згідно з рахунком № 164 від 26.11.2024. Без ПДВ.
Вищенаведені документи судом можуть бути оцінені як належні та достатні у розумінні положень статей 77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів"витрат на професійну правничу допомогу.
Водночас, суд погоджується із посиланням представника відповідача, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним зі складністю справи, оскільки справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, має невеликий обсяг досліджуваних доказів, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 3000 грн, крім того, позивач не подав заперечень на заяву відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
За таких обставин суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 3000 грн, тим самим частково задовольнивши дану вимогу.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі грн 2128,48 грн (16100*3028/22904). Всього з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 5128,48 грн (2128,48+3000).
Керуючись ст. 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 615, 625, 638, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 7, 10, 12, 13, 75-79, 81, 137, 141, 263, 265, 273 ЦПК України, суд, -
Позов задоволити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" суму заборгованості в розмірі 16100 (шістнадцять тисяч сто) гривень 00 копійок.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" судові витрати в сумі 5128 (п'ять тисяч сто двадцять вісім) гривень 48 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 15 квітня 2025 року.
Учасник справи, якому повне судове рішення не буде вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подано протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", код ЄДРПОУ 39861924, юридична адреса: площа Арсенальна, буд. 1Б, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Іванець В. Д.