10 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 484/1926/17
провадження № 51-5211км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
представника ТОВ «Партнер-Агро» ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року про повернення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 вересня 2024 року щодо ОСОБА_8 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 вересня 2024 року задоволено клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження та звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (далі - КК України) у зв'язку із закінченням строків давності. Постановлено звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 367 КК України у зв'язку із закінченням строків давності на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, а кримінальне провадження № 42017000000001070 від 06 квітня 2017 року - закрити.
Обвинувачений ОСОБА_7 оскаржив в апеляційному порядку зазначену ухвалу.
Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 14 жовтня 2024 року повернув апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 вересня 2024 року щодо ОСОБА_8 у зв'язку з тим, що він не є особою, яка відповідно до ст. 393 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) має право подавати апеляційну скаргу на зазначену ухвалу суду.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 ставить вимогу про скасування вказаної ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
З посиланням на Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року, № 11-рп/2007 від 11 грудня 2007 року, №11-ртт/2012 від 25 квітня 2012 року, ст. 24, п. 10, ч. 1 ст. 393 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) вважає, що ухвала місцевого суду стосовно ОСОБА_8 стосується його інтересів, а тому він має право на апеляційне оскарження цього рішення.
Вважає, що суд першої інстанції, зазначивши в ухвалі винуватість ОСОБА_8 у вчиненні службової недбалості, вчиненої шляхом підписання незаконних розпоряджень Первомайської районної державної адміністрації, з переслідуваною іншими обвинуваченими метою незаконного відчуження земель ОСОБА_10 , зробив висновок про те, що іншими обвинуваченими, а саме ним та ОСОБА_11 здійснено заволодіння вказаними земельними ділянками.
Зазначає, що в ухвалі наявні інші твердження, які дають можливість ідентифікації, оскільки вказано його статус як обвинуваченого у цій справі, а також зазначено його посаду - начальник відділу Держкомзему в Первомайському районі Миколаївської області.
На думку скаржника, така преюдиція щодо його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, не лише входить в колізію з нормами КПК України щодо вільної оцінки доказів, а й суперечить передбаченим ст. 7 КПК України загальним засадам кримінального провадження, зокрема верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Натомість міжнародні стандарти у галузі судочинства послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд.
Посилається на ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини, ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вважає, що він має право на оскарження ухвали Вознесенського міськрайсуду від 24 вересня 2024 року щодо ОСОБА_8 , а тому просить скасувати ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року.
Позиції учасників судового провадження
Представник ТОВ «Партнер-Агро» ОСОБА_6 підтримала касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 .
Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 такою, що не підлягає задоволенню.
Заслухавши суддю-доповідача, з'ясувавши позиції учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційноїінстанцій норм матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 про безпідставне повернення його апеляційної скарги, на думку колегії суддів, є обґрунтованими.
Статтею 7 КПК України регламентовано загальні засади кримінального провадження, зокрема право на доступ до правосуддя та принцип забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Так, відповідно до положень ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
До того ж право особи на апеляційне оскарження спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
Тобто право на оскарження процесуальних рішень є однією з найважливіших гарантій захисту особою своїх прав і свобод від їх порушень з боку державних органів, у тому числі й судів. Право на оскарження дій (процесуальних рішень) або бездіяльності не тільки дозволяє забезпечити належний захист власних інтересів, а й сприяє виявленню та усуненню порушень і помилок при здійсненні кримінального провадження.
Положеннями КПК України передбачено, що ухвала суду про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності може бути оскаржена в апеляційному порядку (ч. 5 ст. 288 КПК України); апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом
(п. 10 ч. 1 ст.393 КПК України).
Пунктом 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначено одну з основних засад судочинства - забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ця конституційна засада гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження, та кореспондується з положеннями ст. 24 КПК України, відповідно до яких кожному гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Відтак, при вирішенні питання, чи є підстави для оскарження рішення суду першої інстанції до суду вищого рівня певною особою, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді, ключовим є з'ясування, чи насправді це рішення стосується інтересів конкретної особи.
Суддя Миколаївського апеляційного суду, перевіривши апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 , повернув її з тих підстав, що скарга подана особою, яка не мала на це права (п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України).
Як зазначено у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали судді апеляційного суду, обвинувачений ОСОБА_7 не відноситься до кола осіб, які відповідно до ч. 1 ст. 393 КПК України, вправі подати апеляційну скаргу, оскільки оскаржуване рішення щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності прийнято стосовно іншого обвинуваченого.
З огляду на викладене, повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_7 , суддя апеляційного суду у своїй ухвалі дійшов висновку про відсутність у ОСОБА_7 права на оскарження ухвали Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 вересня 2024 року.
Однак, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, обвинувачений ОСОБА_7 зазначав про те, що оскаржувана ухвала стосується його інтересів, що суд першої інстанції констатував в ухвалі щодо ОСОБА_8 винуватість останнього у вчиненні службової недбалості, вчиненої шляхом підписання незаконних розпоряджень Первомайської райдержадміністрації, з переслідуваною іншими обвинуваченими метою незаконного відчуження земель ОСОБА_10 та фактично зробив висновок про те, що іншими обвинуваченими - ним та ОСОБА_11 здійснено заволодіння вказаними земельними ділянками.
Зазначені обставини залишилися поза увагою судді апеляційного суду, який не перевірив доводи ОСОБА_7 стосовно того, наскільки оскаржувана ухвала місцевого суду стосується його прав та інтересів.
Отже, апеляційний суд не надав належної оцінки доводам ОСОБА_7 ,формально пославшись на те, що останній не входить до кола осіб, які відповідно до ч. 1 ст. 393 КПК України можуть оскаржити таке рішення, та необґрунтовано повернув обвинуваченому його апеляційну скаргу.
Таким чином, допущені суддею апеляційного суду порушення вимог кримінального процесуального закону згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України є істотними, оскільки перешкодили ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
З урахуванням наведеного касаційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 підлягає задоволенню, а ухвала судді апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_7 на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 вересня 2024 року щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3