10 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 756/2340/23
провадження № 51-4436км24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_1 ,
судді ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 24 січня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 17 червня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідуваньза № 12022100000000898, стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Потсдам Німеччина та проживає в АДРЕСА_1 , засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд першої інстанції порушив вимоги ч. 7 ст. 474 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) при затвердженні угоди про примирення, оскільки не перевірив її на відповідність вимогам цього Кодексу. Зокрема, умови угоди, на думку прокурора, суперечать вимогам Закону, оскільки необґрунтовано застосовано ст. 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_6 та угода протирічить інтересам суспільства.
Також прокурор указує, що суд апеляційної інстанції, порушуючи вимоги ст. 419 КПК України, належним чином не перевірив доводів його апеляційної скарги та не дав на них вичерпних і переконливих відповідей.
Захисник ОСОБА_7 надіслала до Суду заперечення, у якому просила касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Представник потерпілої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 надіслав до Суду заяву про розгляд справи за відсутності потерпілої та її представника. При цьому просив касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Зміст судових рішень і встановлені судами обставини кримінального провадження
Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 24 січня 2024 року затверджено угоду про примирення, укладену між обвинуваченим ОСОБА_6 та потерпілою ОСОБА_8 , визнано ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
Київський апеляційний суд ухвалою від 17 червня 2024 року апеляційну скаргупрокуроразалишив без задоволення, а вирок - без зміни.
Як установили суди, 27 листопада 2022 року близько 22:30 ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «Nissan X Trail», н.з. НОМЕР_1 , допустив порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 «б», 2.9 «а» та 18.1 Правил дорожнього руху України, виїхав на нерегульований пішохідний перехід, де поблизу будинку № 30-А по вул. Г. Дніпра у м. Києві, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , спричинивши їй середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України, за обставин, встановлених судом першої інстанції та детально наведених у вироку.
Позиції учасників судового провадження
Прокурору судовому засіданні підтримала і просила задовольнити касаційну скаргу. Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, проте в судове засідання вони не з'явилися.
Мотиви Суду
Відповідно до положень ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_6 та кваліфікація його дій за ч. 1
ст. 286-1 КК України у касаційній скарзі не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Доводи касаційної скарги прокурора щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону є безпідставними.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Частиною 1 ст. 55 КПК України визначено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Оболонського районного суду м. Києва від 24 січня 2024 року затверджено угоду про примирення, укладену 24 серпня 2023 року, між обвинуваченим ОСОБА_6 та потерпілою ОСОБА_8 , відповідно до умов якої ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1
ст. 286-1 КК України та призначено узгоджене вказаними сторонами покарання.
Суд першої інстанції, ухвалюючи вирок на підставі угоди між потерпілою та обвинуваченим, обґрунтовано керувався положеннями статей 468, 469, 471, 473, 474 КПК України та ухвалив рішення, яке відповідає цим вимогам закону.
Суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду, в межах своїх повноважень та в порядку, визначеному ст. 404 КПК України, за апеляційною скаргою прокурора, доводи якої аналогічні доводам касаційної скарги, щодо неможливості укладення угоди про примирення потерпілої з обвинуваченим у даному кримінальному провадженні, ретельно перевірив їх, дав їм належну оцінку й ухвалив рішення, яке відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій Суд уважає законними, обґрунтованими та такими, що узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 06 грудня 2018 року (справа № 756/11661/17), згідно з якою при визначенні того, чи можна укладати угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим щодо двооб'єктних (багатооб'єктних) злочинів суд має не тільки керуватись вимогами статей 468, 469, 474 КПК України, а й встановити, чи не суперечить зміст такої угоди інтересам суспільства та чи забезпечено баланс інтересів сторін угоди про примирення.
Угода про примирення являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів учасників кримінально-правового конфлікту та забезпечення їх балансу. Адже сторони шляхом компромісних і взаємовигідних рішень між собою адаптують норми права про примирення щодо конкретного випадку, чим задовольняють свої інтереси, а в результаті і суспільні інтереси.
Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що зміст укладеної між обвинуваченим ОСОБА_6 і потерпілою ОСОБА_8 угоди про примирення жодним чином не суперечить інтересам суспільства, у ній повною мірою забезпечено баланс інтересів сторін угоди про примирення для цілей норм статей 469, 474 КПК України.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення може бути оскаржений обмеженим колом суб'єктів із підстав, які чітко визначені кримінальним процесуальним законом, а саме ч. 3 ст. 394 КПК України.
Доводи касаційної скарги прокурора про необґрунтоване застосування судом першої інстанції положень ст. 69 КК України, які аналогічні доводам його апеляційної скарги, були визнані такими, що не можуть бути предметом розгляду, виходячи з вимог п. 3 ч. 3 ст. 394 КПК України про те, що вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення може бути оскарженим прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена. З таким висновком погоджується суд касаційної інстанції.
Будь-яких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, передбачених ст. 412 КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
Отже, підстави для задоволення касаційної скарги прокурора відсутні.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 24 січня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 17 червня 2024 року стосовно ОСОБА_6 залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3