15 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 761/40328/23
провадження № 51-1221ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 16 січня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12023100100003943 від 25 вересня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2024 року
клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 задоволено, кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР
за № 12023100100003943 від 25 вересня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК закрито у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Київський апеляційний суд ухвалою від 16 січня 2025 року вказане рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2024 року залишив
без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Прокурор у касаційній скарзі, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржені судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Вважає, що місцевий суд постановив у підготовчому засіданні незаконне рішення про закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 4-1 ч. 1
ст. 284 КПК, оскільки згідно положень процесуального закону, а саме ч. 3
ст. 314 КПК, у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити
кримінальне провадження лише у випадку встановлення підстав, передбачених
пунктами 5-8, п. 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК, на що не звернув належної уваги і суд апеляційної інстанції, помилково пославшись при цьому на положення ч. 1
ст. 479-2 КПК.
Мотиви суду
Перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку,
що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з такого.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Як убачається з касаційної скарги, прокурор не погоджується із закриттям кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК, лише
з огляду на те, що на стадії підготовчого судового провадження, як він зазначає, суд не має повноважень закрити кримінальне провадження саме із вказаної підстави.
Так, за приписами п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається
у разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до абз. 5 ч. 7 ст. 284 КПК ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених ст. 479-2 цього Кодексу.
Приписами ч. 3 ст. 479-2 КПК закріплено, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
Як убачається з постановленої 17 жовтня 2024 року ухвали, суд першої інстанції
з урахуванням наданих у розпорядження матеріалів кримінального провадження
№ 12023100100003943 від 25 вересня 2023 року, беручи до уваги, що сума викраденого ОСОБА_5 майна (1769,79 грн) не перевищує визначений законом розмір, з якого настає кримінальна відповідність, а також враховуючи позицію Об'єднаної палати ККС Верховного Суду, викладену у постанові від 07 жовтня
2024 року (справа №278/1566/21), про те, що внесені Законом України № 3886-IX
від 18 липня 2024 року зміни мають зворотну дію в часі та є змінами до закону України про кримінальну відповідальність, дійшов висновку, що клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , подане під час підготовчого судового засідання, про закриття кримінального провадження щодо його підзахисного на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК, яке підтримав і обвинувачений ОСОБА_5 , підлягає задоволенню, а кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12023100100003943 від 25 вересня 2023 року,
за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК, закриттю, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність інкримінованого останньому діяння.
У той же час стосовно тверджень прокурорів про неможливість вирішити питання
щодо закриття цього кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК у підготовчому судовому провадженні, враховуючи не дослідження судом необхідних для прийняття такого рішення доказів, суд зазначив таке.
Положеннями чинного КПК в частині вирішення питання щодо декриміналізації діянь не містить вказівки на конкретну стадію судового провадження, на якій суд може прийняти рішення про закриття кримінального провадження у разі встановлення втрати чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність інкримінованого особі діяння.
У свою чергу, із аналізу диспозиції ч. 3 ст. 479-2 КПК слідує, що суд після надходження на його розгляд клопотання учасника провадження щодо закриття кримінального провадження із наведеної підстави зупиняє судовий розгляд та першочергово вирішує таке питання. Так, у разі згоди особи на закриття провадження суд своєю вмотивованою ухвалою, яка повинна узгоджуватися
із вимогами статей 369-372 КПК, закриває кримінальне провадження.
При цьому суд звернув увагу на те, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням сторони обвинувачення, що має чітко визначену форму та містить передбачені ст. 291 КПК реквізити. Як зазначив суд, обвинувальний акт щодо
ОСОБА_5 відповідає закріпленим вимогам, зокрема містить дані про розмір завданої кримінальним правопорушенням шкоди. У той же час, твердження прокурора щодо неможливості суду пересвідчитися у правильності викладених
в обвинувальному акті даних (зокрема стосовно суми завданої шкоди) фактично ставить під сумнів інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення. Однак стороною захисту викладені в обвинувальному акті фактичні обставини
не оспорювалися, також викладені в обвинувальному акті фактичні обставини щодо вартості викраденого товару не оспорювались і прокурором в судовому засіданні.
Апеляційний суд, переглянувши ухвалу місцевого суду щодо ОСОБА_5
за апеляційною скаргою сторони обвинувачення, доводи якої аналогічні доводам
у касаційній скарзі прокурора, ствердив про правильність прийнятого рішення та обґрунтовано залишив вказану ухвалу без змін, зазначивши в ухвалі підстави ухваленого такого судового рішення.
При цьому колегія суддів зауважила, що положення ст. 479-2 КПК не містять вказівки на конкретну стадію, на якій суд може прийняти рішення про закриття кримінального провадження у разі встановлення втрати чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, оскільки законодавцем зазначено «під час здійснення судового провадження», а не «судового розгляду»,
що є ширшим поняттям.
Також суд слушно вказав на положення ч. 5 ст. 28 КПК, відповідно до якої кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.
Врахувала колегія суддів апеляційного суду і те, що прокурором у кримінальному провадженні не оспорювалася та не оскаржувалася законність закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК,
що виключає доцільність призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
На переконання колегії суддів касаційного суду, постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є належно вмотивованими та обґрунтованими, їх зміст відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися під час їх постановлення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судами не були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, тобто такі, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Більш того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що метою судового рішення є досягнення юридичної визначеності, яке переконує сторони і суспільство у справедливості суду, утвердженні ним прав людини та запобігає стану невизначеності в аналогічних ситуаціях. Разом із тим, зі змісту касаційної скарги прокурора незрозуміло, який суспільний інтерес матиме скасування оскаржених ухвал із урахуванням вищенаведеного.
Таким чином, Суд не вбачає підстав для скасування оскаржених судових рішень через допущене, на думку прокурора, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування судових рішень, у касаційній скарзі прокурора не наведено.
Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене, Суд вважає, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК
у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд,
постановив:
Відмовити прокурору ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 16 січня 2025 року щодо ОСОБА_5 .
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3