14 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 686/24978/22
провадження № 51-1284ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2024 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 27 лютого 2025 року у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3
ст. 110 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2024 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього належного на праві власності майна.
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 27 лютого 2025 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Відповідно до обставин кримінального правопорушення, встановлених у вироку суду, ОСОБА_5 , будучи депутатом Державної Думи Федеральних Зборів РФ восьмого скликання, який вступив у повноваження 19 вересня 2021 року, будучи представником влади РФ, уповноваженим брати участь у засіданнях палати і голосувати за прийняття поставлених на голосування актів та інших питань, серед яких питання ратифікації міжнародних договорів Російської Федерації, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з іншими депутатами та представниками влади і Збройних Сил Російської Федерації, усвідомлюючи явну злочинність власних дій та передбачаючи можливість настання тяжких наслідків, у тому числі загибелі людей, зокрема й цивільного населення, розуміючи, що він порушує встановлений статтями 1-3, 68 Конституції України державний устрій та порядок, посягає на суверенітет та територіальну цілісність України, з метою зміни меж її території та розширення впливу РФ, з мотивів перешкоджання Євроінтеграційному курсу розвитку України, відновлення контролю Російської Федерації над політичними та економічними процесами в Україні, усвідомлюючи, що інші співучасники діють всупереч вимогам пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року, порушують принципи Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року та вимоги частини 4 статті 2 Статуту ООН та Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХIХ), ст. 1-3, 68 Конституції України, 15 лютого 2022 року, за адресою Російська Федерація, м. Москва, вул. Охотний ряд, буд. 1, взяв участь у засіданні Державної Думи Федеральних Зборів РФ, де підтримав постанову із зверненням до Президента Російської Федерації з проханням розглянути питання про визнання Російською Федерацією самопроголошених Донецької та Луганської народних республік, як самостійних, суверенних і незалежних держав, а також 22 лютого 2022 року, за тією ж адресою, взяв участь у засіданні Державної Думи Федеральних Зборів РФ, де підтримав ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між РФ і так званою Донецької народною республікою та Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між РФ і так званою Луганською народною республікою. У такий спосіб ОСОБА_5 будучи представником влади, за попередньою змовою групою осіб, вчинив умисні дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, які призвели до загибелі людей та інших тяжких наслідків.
Зазначені рішення Державної думи Федеральних Зборів РФ були частиною злочинного плану, оскільки сам факт їх існування використовувався при створенні приводів для ескалації воєнного конфлікту і був спробою виправдання агресії перед громадянами Російської Федерації та світовою спільнотою.
Дії РФ призвели до тяжких наслідків у виді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у виді знищення будівель, майна та інфраструктури.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_5 , будучи представником влади, за попередньою змовою групою осіб, вчинив умисні дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, які призвели до загибелі людей та інших тяжких наслідків, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 110 КК.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник, вважає, що оскаржувані судові рішення у цьому кримінальному провадженні прийняті з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_5 закрити у зв'язку тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання.
Захисник стверджує, що сукупність доказів покладених в основу вироку не доводять поза розумним сумнівом винуватості підзахисного у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
На переконання захисника, суд позбавив підзахисного здійснити свій захист, оскільки засуджений не був належним чином повідомлений про розгляд справи стосовно нього в судах попередніх інстанцій, а визначені у законі засоби повідомлення особи у разі проведення судового розгляду у відсутності обвинуваченого не є достатніми та дієвими і не дають підстав вважати що
ОСОБА_5 усвідомлював, що проти нього розпочато кримінальне провадження.
Вказує про те, що доручення Генерального прокурора ОСОБА_6 від 14 березня 2022 року про здійснення досудового розслідування слідчим відділом Управління Служби Безпеки України у Хмельницькій області у цьому кримінальному провадженні прийнято без встановлення неефективності досудового розслідування.
Крім того поза увагою судів залишилися доводи захисту про недопустимість як доказів протоколів огляду інтернет-ресурсів та матеріалів інших кримінальних проваджень, оскільки було порушено порядок доступу до речей та документів визначений ст. 164 КПК.
Апеляційний суд формально переглянув кримінальне провадження, безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції і не проаналізував доводи апеляційної скарги сторони захисту, а тому ухвала Хмельницького апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Мотиви Суду
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Перевіривши викладені в касаційній скарзі доводи та копії судових рішень, колегія суддів доходить висновку, що підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі, не має.
Так, згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
На будь-яких інших підставах, зокрема через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, суд касаційної інстанції не вправі приймати рішення про скасування чи зміну оскаржуваних судових рішень, а виходить з обставин, установлених судом.
Як убачається з судових рішень, висновок місцевого суду, з
яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо доведеності винуватості
ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110 КК, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі об'єктивного з'ясування усіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду, детально наведеними у вироку й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, за викладених у вироку обставин, підтверджується сукупністю доказів, які суд першої інстанції безпосередньо дослідив, проаналізував, детально навів у вироку та дав їм відповідну правову оцінку.
Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 419 КПК дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі захисника доводам, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, та обґрунтовано визнав їх неспроможними.
Перевіряючи доводи сторони захисту в частині недоведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції дослідив та взяв до уваги наступні докази, зокрема, фактичні дані, які містяться у протоколах:
- огляду від 10 березня 2022 року публікації у мережі Інтернет на офіційному сайті вищого законодавчого органу влади Російської Федерації, згідно якої за результатами голосування депутатів Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації 15 лютого 2022 року «ЗА» проект постанови № 58243-8 «Об обращении Государственной Думы Федерального Собрания РФ К Президенту Росийской Федерации ОСОБА_7 о необходимости признания Донецкой Народной Республики и Луганской народной Республики» проголосувало 351 депутат із 368 присутніх та відповідно до поіменного списку серед тих, хто голосував «ЗА» зазначено і ОСОБА_5 ;
- огляду від 10 березня 2022 року мережі Інтернет інформаційного ресурсу «ІНФОРМАЦІЯ_4», який є офіційним сайтом вищого законодавчого органу влади Російської Федерації, яким підтверджується, що за результатами голосування депутатів Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації 22 лютого 2022 року «ЗА» проєкт федерального закону № 75578-8 «О ратификаци Договора о дружбе, сотрудничестве и взаимной помощи между Росийской Федерацией и Донецкой Народной Республикой» проголосувало 400 депутатів з 400, які голосували, та відповідно до поіменного списку, серед тих, хто голосував «ЗА», зазначено і ОСОБА_5 ;
- огляду від 10 березня 2022 року у мережі Інтернет інформаційного ресурсу «ІНФОРМАЦІЯ_2», який є офіційним сайтом вищого законодавчого органу влади Російської Федерації, яким підтверджується, що за результатами голосування депутатів Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації 22.02.2022 року «ЗА» проєкт федерального закону № 75577-8 «О ратификаци Договора о дружбе, сотрудничестве и взаимной помощи между Росийской Федерацией и Луганской Народной Республикой» проголосувало 400 депутатів з 400, які голосували, та відповідно до поіменного списку, серед тих, хто голосував «ЗА», зазначено і ОСОБА_5 ;
- огляду від 27 березня 2022 року у мережі Інтернет інформаційного ресурсу «ІНФОРМАЦІЯ_3», який є офіційним сайтом вищого законодавчого органу влади Російської Федерації, на якому відображено дані про те, що ОСОБА_5 є депутатом Державної думи Російської Федерації 8 скликання;
- огляду від 29 березня 2022 року у мережі Інтернет інформаційного ресурсу «ІНФОРМАЦІЯ_3», який є офіційним сайтом вищого законодавчого органу влади Російської Федерації, згідно якого убачається, що за результатами голосування 15, 22 лютого 2022 року депутат Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації ОСОБА_5 голосував «ЗА» постанову № 58243-8 і проєкти законів № 75577-8 і № 75578-8;
- огляду електронних документів від 07 квітня 2022 року, згідно якого здійснено огляд ресурсів мережі Інтернет на предмет наявності інформації щодо реєстрації та руху: постанови № 58243-8 та законів № 75577-8, № 75578-8 від 22 лютого 2022 року, у якому оглянуто тексти проектів федеральних законів, відеозаписи, стенограми та результати голосувань депутатів у засіданнях Державної Думи Федерального Зібрання РФ по зазначеним законопроектам, чим підтверджується що ОСОБА_5 проголосував «ЗА» вказану постанову та закони. У додатках до цього протоколу містяться паспортні дані проекту постанови № 58243-8, текст проекту, у якому наголошується на тому, що: «Депутаты ГосДумы считают обоснованным и морально оправданным признание ДНР и ЛНР», що вказує на пряму зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України. Окрім того, в тексті зазначається, що «такое признание создаст обоснования для обеспечения гарантий безопасности и защиты народов от внешних угроз и обеспечит регулирование всех аспектов сотрудничества и взаимопомощи, включая вопросы безопасности». Також, в додатках містяться паспортні дані законопроектів № 75577-8, № 75578-8, їх тексти, у яких прямо вказується (у статтях 3, 4, 5, 7) про надання з боку РФ військової допомоги для «устранения угрозы». Саме ці статті вказують на початок військових дій на території України;
- оглядів від 29 квітня 2022 року матеріалів кримінальних проваджень № 12022243200000068 від 04 квітня 2022 року, №12022242000000199 від 13 березня 2022 року, №12022243000000515 від 08 березня 2022 року, №12022243000000640 від 28 березня 2022 року, №12022242000000240 від 24 березня 2022 року, №12022243000000580 від 17 березня 2022.
Крім того було оглянуто фактичні дані, які містяться у вироках судів: Деснянського районного суду м.Чернігова від 13 червня 2024 року по справі №748/2059/23; Ічнянського районного суду Чернігівської області від 26 квітня 2023 року по справі 733/923/22, Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 жовтня 2023 року по справі №585/2381/22; Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 січня 2024 року по справі 369/3120/23; Херсонського міського суду Херсонської області від 05 серпня 2024 року по справі №766/1560/24, Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 червня 2024 року по справі №748/2095/23, Тростянецького районного суду Сумської області від 03 червня 2024 року по справі №588/156/24; Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 травня 2024 року по справі №748/1469/24.
Таким чином, внаслідок ратифікації 22 лютого 2022 року договорів про дружбу, співпрацю і взаємну допомогу, РФ під приводом допомоги так званим «Донецькій народній республіці» і «Луганській народній республіці» 24 лютого 2022 року здійснила повномасштабне військове вторгнення на територію України, розпочала бойові дії на території України з метою зміни меж території та державного кордону України, що мало наслідком загибель значної кількості людей, значні руйнування та інші тяжкі наслідки.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалася.
Суд дійшов висновку, що обставини цього кримінального провадження та сукупність безпосередньо досліджених доказів свідчать про вчинення ОСОБА_5 інкримінованого кримінально караного діяння.
Доводи сторони захисту про те, що суди вжили недостатніх заходів для повідомлення ОСОБА_5 про день, час і місце розгляду справи стосовно нього і неналежне інформування про кримінальне провадження є безпідставними.
Відповідно до судових рішень, на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 жовтня 2022 року, досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, здійснювалося в порядку спеціального досудового розслідування, а судовий розгляд - у спеціальному судовому провадженні, згідно ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 листопада 2023 року.
Таким чином, кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 здійснювалося за відсутності обвинуваченого (in absentia).
Верховний суд неодноразово в своїх рішенням аналізував порядок спеціального досудового розслідування та судового провадження. Дійсно така процедура у кримінальному провадженні є специфічною, оскільки проводиться без участі обвинуваченого, а повідомлення особи здійснюється з дотриманням певний правил передбачених процесуальним законом.
Зокрема у постанові Великої Палати від 28 лютого 2024 року справа № 415/2182/20 зазначено, що законодавець дозволяє розгляд справи судом за відсутності обвинуваченого (in absentia), тобто застосування процедури спеціального судового провадження на підставі частини третьої статті 323 КПК. Означена процедура застосовується судом за клопотанням прокурора за умови підтвердження, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження.
Так, законодавець врегулював здійснення процедури in absentia, зокрема порядок повідомлення особи, яка переховується на тимчасово окупованій території України або на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
Відповідно до ч. 1 ст. 297-5 КПК повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Згідно з приписами абзацу 6 ч. 3 ст. 323 КПК повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов'язково публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст. 297-5 цього Кодексу та на офіційному веб-сайті суду. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Відповідно до судових рішень, у цьому кримінальному провадженні вимоги ч. 1
ст. 297-5 і абзацу 6 ч. 3 ст. 323 КПК, щодо повідомлення ОСОБА_5 про розгляд стосовно нього справи були дотримані.
Повідомлення ОСОБА_5 про призначені судові засідання здійснювалося шляхом публікацій в газеті «Урядовий кур'єр», яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, а копії процесуальних документів, що підлягали врученню ОСОБА_5 , відповідно до вимог ч. 2
ст. 297-5 КПК направлялися захиснику ОСОБА_8 . Наявні у справі документи суд визнав такими, що свідчать про обізнаність ОСОБА_5 щодо розпочатого кримінального провадження. Своїм правом прийняти участь у розгляді кримінального провадження стосовно нього він не скористався і будь-яких клопотань з цього приводу до суду не направляв.
Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
З матеріалів кримінального провадження суди встановили, що під час досудового розслідування ОСОБА_5 відповідно до ч. 8 ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК, 08 квітня 2022 року повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110 КК, яка була направлена на електронну адресу Державної Думи Федеральних зборів Російської Федерації та повістки про виклик останнього до старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ у Хмельницькій області для його допиту як підозрюваного.
Вказана інформація була опублікована в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, зокрема в газеті «Урядовий кур'єр», на офіційних веб-сайтах Офісу Генерального прокурора та УСБУ у Хмельницькій області.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Зважаючи на специфіку судового провадження (in absentia), колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій вжили прямо передбачені кримінальним процесуальним законом заходів щодо інформування ОСОБА_5 про здійснення стосовно нього кримінального провадження.
Верховний Суд не заперечує, що під час здійснення спеціального (досудового розслідування) судового провадження, можуть вживатися додаткові заходи, не визначені у статтях 297-5, 323 КПК щодо повідомлення особи. Водночас нездійснення таких додаткових заходів, за умови дотримання чітко передбаченого процесуальним законодавством України порядку здійснення повідомлення (виклику) особи щодо якої здійснюється кримінальне провадження відповідно до процедури in absentia, само по собі не є порушенням вимог КПК.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_5 обмежений у праві на перегляд вироку ухваленому в спеціальному судовому провадженні є безпідставними, оскільки особа засуджена в порядку судового провадження (in absentia) не позбавлена права оскаржити ухвалені стосовно неї судові рішення навіть після закінчення строків на їх оскарження, подавши скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на оскарження з наведенням поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 3 ст. 400 КПК якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених статтею 138 цього Кодексу, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених статтею 399 цього Кодексу.
Таким чином, особа стосовно якої здійснюється спеціальне судове провадження навіть після закінчення строків на апеляційне/касаційне оскарження не позбавлена права подати скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на оскарження, якщо причини її неявки дійсно виявляться поважними, під час якого вона не буде позбавлена можливості ставити питання про усунення порушень, які, на її думку, були допущенні під час спеціального досудового розслідування та судового розгляду.
Доводи сторони захисту про те, що доручення Генерального прокурора
України ОСОБА_6 від 14 березня 2022 року про здійснення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні прийнято без встановлення неефективності досудового розслідування попереднім органом досудового розслідування були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який обґрунтовано їх відхилив з чим погоджується колегія суддів.
Так, апеляційний суд встановив, що постанова Генерального прокурора України ОСОБА_6 від 14 березня 2022 року про зміну підслідності кримінального провадження є обґрунтованою і відповідає вимогам закону. Зокрема у ній зазначено, оцінку досудового розслідування, мотиви, які стали підставою для зміни підслідності кримінального провадження, в тому числі, неефективність проведення досудового розслідування, оскільки прокурор враховала кількість осіб відносно яких розслідувалося кримінальне провадження, введення воєнного стану в України, а тому Територіальне управління Державного бюро розслідувань у м. Хмельницький не забезпечить у повній мірі виконання завдань кримінального провадження та ефективне досудове розслідування, а тому досудове розслідування доручено слідчому відділу Управління Служби Безпеки України у Хмельницькій області.
Також були предметом перевірки доводи сторони захисту про те, що протоколи огляду інтернет-ресурсів та інших кримінальних проваджень є недопустимими доказами, оскільки порушено порядок здійснення доступу до речей та документів, які суд визнав неспроможними, з чим погоджується колегія суддів.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до приписів частин 1, 2 ст. 93 КПК збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом як проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, так і витребування та отримання від органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
При цьому необхідно зважати на те, що згідно з ч. 4 ст. 132 КПК для оцінки потреб досудового розслідування варто враховувати можливість отримати речі й документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, без застосування заходу забезпечення кримінального провадження.
Отримання тимчасового доступу до речей, документів і, за наявності підстав для того, розпорядження про надання можливості вилучення речей і документів, обумовлене, за приписами ст. 163 КПК, необхідністю доведення стороною кримінального провадження наявності достатніх підстав вважати, що без такого доступу та вилучення існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, або таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів.
За відсутності таких обставин, тим більше за умови добровільного надання документів стороною чи учасником кримінального провадження, у володінні яких вони перебувають, не виникає підстав та умов до звернення з клопотанням до слідчого судді стосовно застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді тимчасового доступу до документів і речей.
Крім того, захисник у скарзі не обґрунтовує необхідність отримання доказів в порядку саме тимчасового доступу, враховуючи, що огляд інтернет-ресурсів був здійснений в загальнодоступних офіційних сайтах без обмеженого доступу, а огляд кримінальних проваджень з дозволу органу досудового розслідування.
Ухвалюючи рішення, апеляційний суд виходив із того, що сукупність досліджених місцевим судом доказів доводить, що ОСОБА_5 , будучи депутатом Державної Думи РФ та представником влади, достовірно знав про незаконність, протиправність зміни меж території та державного кордону України. З протоколів огляду даних про голосування підтверджено, що будучи депутатом Державної Думи Федеральних зборів РФ, під час засідань палати 15 лютого 2022 року, розуміючи, що діє всупереч встановленим національним нормативно-правовим актам та міжнародним правовим актам, підтримав постанову із зверненням до президента РФ з проханням розглянути питання про визнання РФ самопроголошених Донецької та Луганської народних республік, як самостійних, суверенних і незалежних держав. Далі, 22 лютого 2022 року підтримав ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між РФ і так званою Донецькою народною республікою та Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між РФ і так званою Луганською народною республікою. Вказані обставини були встановлені даними з офіційного сайту державної установи РФ, що наявні загальному доступі, де фіксується в автоматичному режимі позиція кожного з депутатів, що унеможливлює вчинення вказаних дій іншими особами.
Крім того апеляційний суд, за результатами перегляду кримінального провадження не встановив процесуальних порушень, щодо порядку збирання наведених у вироку доказів.
Суд звертає увагу, що ОСОБА_5 засуджений за кримінальне правопорушення, яке відноситься до злочинів проти основ національної безпеки України. Здебільшого докази, які лежать в основі у цій категорії справ є електронні (цифрові) докази, які містяться у відкритих чи закритих мережах. Зокрема мережа інтернет, різноманітні сайти; засоби масової інформації; соціальні мережі, приватні месенджери, телеграмканали; комп'ютерна техніка, мобільні телефони, флешносії, карти пам'яті тощо.
В цьому конкретному кримінальному провадженні, доказами є фактичні дані протоколів огляду публікацій на офіційному сайті Державної Думи РФ, які мають загальний доступ, а факти які вказують на протиправний характер дій ОСОБА_5 є загальновідомими.
Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу сторони захисту без задоволення, дотримався вимог статей 370, 419 КПК
Касаційна скарга захисника не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження.
Оскільки з касаційної скарги та судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає, Верховний Суд на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2024 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 27 лютого 2025 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3