14 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 294/1656/20
провадження № 61-2064св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Чуднівська міська рада Житомирського району Житомирської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Чуднівської міської ради Житомирського району Житомирської області на ухвалу Житомирського апеляційного суду в складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Павицької Т. М., Шевчук А. М. від 08 січня 2025 року,-
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чуднівської міської ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 11 грудня 1989 року він уклав з ОСОБА_2 договір найму житла, а саме житлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У 1990 році ОСОБА_2 залишила йому будинок у дар і виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю. З того часу і по сьогоднішній день він продовжує проживати у цьому будинку, сплачує комунальні платежі, тобто добросовісно та відкрито володіє цим майном більше тридцяти років. Постійно доглядає за будинком та утримує його, робить у ньому поточний та капітальний ремонт. У 1994 році він отримав дозвіл на прибудову веранди до частини житлового будинку відповідно до рішення виконкому Чуднівської селищної ради № 139 від 27 жовтня 1994 року. Здійснив прибудову та поточний ремонт всього помешкання.
Позивач вказував, що у 2012 році він звернувся до інженера з інвентаризації нерухомого майна з відповідною заявою на виготовлення технічного паспорту, оскільки відсутні будь-які документи на будинок. Відповідно до виготовленого паспорту самочинне будівництво відсутнє, будинок та інші господарські будівлі не є аварійними та придатними до користування.
Зазначав, що неодноразово звертався до Чуднівської міської ради з проханням визнати за ним право власності на частин вказаного домоволодіння, оскільки він понад 15 років безперервно користується нерухомими майном.
Оскільки він проживає у вказаному будинку з 1989 року та після проведеного ремонту і здійсненої ним прибудови веранди з 1994 року, до цього часу добросовісно, відкрито володіє вказаним будинком на законних підставах і його право ніким не оспорювалося, вважав, що у нього є всі підстави бути визнаним власником майна за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України.
З урахуванням зазначеного, позивач просив визнати за ним право власності за набувальною давністю на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 14 грудня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 за набувальною давністю на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 добросовісно заволодів та відкрито і безперервно володіє понад десять років житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , а тому наявні достатні підстави для визнання за позивачем права власності на вищевказаний житловий будинок за набувальною давністю.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 01 липня 2024 року апеляційну скаргу Чуднівської міської ради Житомирського району Житомирської області задоволено. Рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 14 грудня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про задоволення позовних вимоги, оскільки ОСОБА_1 достовірно знав про те, що власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 , яка за життя у встановленому законом порядку не відмовилася від свого права власності на належне їй майно. Позивачем не доведено всіх умов, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю. Під час розгляду справи позивач надав докази про те, що він володіє майном за волею власника нерухомого майна. Зазначає, що власником є ОСОБА_2 . Сам по собі факт користування позивачем житловим будинком, проведення ним добудови та ремонтних робіт не є підставою для виникнення у нього права власності за набувальною давністю.
Постановою Верховного Суду від 27 листопада 2024 року ухвалу Житомирського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 02 липня 2024 року скасовано, а справу передано до суду апеляційної інстанції на новий розгляд зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вирішуючи питання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не надав належної оцінки заяві Чуднівської міської ради Житомирського області від 20 серпня 2021 року, яка підписана Чуднівським міським головою і зареєстровано 25 серпня 2021 року у суді першої інстанції, у якій міська рада вказала про обізнаність з тим, що у провадженні Чуднівського районного суду Житомирської області знаходиться цивільна справа № 294/1656/20 і водночас розгляд справи просила проводити без її участі. Отже Чуднівська міська рада Житомирської області не може вважатися особою, не повідомленою про розгляд справи, у розумінні пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України. Апеляційна скарга подана відповідачем 08 лютого 2024 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення. Апеляційний суд вказаним належної оцінки не надав та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для поновлення відповідачу строку на подання апеляційної скарги.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 08 січня 2025 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Чуднівської міської ради Житомирського району Житомирської області від 14 грудня 2022 року - відмовлено.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що Чуднівська міська рада Житомирського району Житомирської області була обізнана про існування справи в суді, протягом розумного строку мала можливість проявити заінтересованість щодо руху справи, проте подала апеляційну скаргу після спливу одного року з моменту ухвалення рішення у справі.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У лютому 2025 року представник Чуднівської міської ради Житомирського району Житомирської області - Брох В. В. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 08 січня 2025 року, у якій просить скасувати зазначену ухвалу апеляційного суду, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом в порушення норм процесуального права не враховано, що в рішенні Чуднівського районного суду від 14 грудня 2022 року відсутня дата складення повного судового рішення, розгляд справи в суді першої інстанції відбувся в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, судове рішення не надсилалось відповідачеві Чуднівській міській раді в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення, заява відповідача про направлення процесуальних документів по справі на електронну офіційну адресу відсутня в матеріалах справи.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У березні та квітні 2025 року ОСОБА_1 та його представник - адвокат - Саламаха А. А., подали відзив на касаційну скаргу Чуднівської міської ради Житомирського району Житомирської області, у якій просять зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду залишити без змін. Зазначають, що ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі, немає.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2025 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 294/1656/20 з Чуднівського районного суду Житомирської області.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
«Право на суд», одним із аспектів якого є право на доступ, не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Накладення обмеження дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Частиною третьою статті 354 ЦПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Результат аналізу вказаної правової норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.
При цьому суд, реалізуючи свої дискреційні повноваження, має оцінити обставини справи, пов'язані з надсиланням та отриманням рішення суду, можливістю учасника справи подати апеляційну скаргу, строк протягом якого заявник звернувся до апеляційного суду після отримання рішення суду тощо. Водночас суд з одного боку має виходити з конституційної засади забезпечення права на апеляційного оскарження, а з іншого, зважаючи на розумність строків, запобігти порушенню принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
Згідно частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Відповідно до частини першої статті 124 ЦПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.
Аналіз вказаних процесуальних норм дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.
Виключенням з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24), системно аналізуючи положення ЦПК України, дійшла висновку про те, що особа, не повідомлена про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 цього Кодексу), - це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження у справі і яка відповідно не знала / не могла знати про розгляд справи.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для реалізації права на подання апеляційної скарги визначальним є не стільки участь заявника у всіх засіданнях суду, скільки отримання ним повного судового рішення, адже без ознайомлення з повним судовим рішенням неможливо зрозуміти мотиви суду, з яких він виходив, ухвалюючи рішення, а отже, неможливо сформулювати підстави апеляційної скарги.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічний правовий висновок виклав Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
У справі, яка переглядається, апеляційний суд установив, що рішення суду першої інстанції ухвалено 14 грудня 2022 року. Інформації щодо дати виготовлення повного тексту судового рішення немає.
Із матеріалів справи відомо, що на адресу Чуднівської міської ради надсилалася копія ухвали від 25 листопада 2020 року та копія позовної заяви з додатками. Крім того, на вище зазначеному супровідному листі міститься відмітка, що зазначені документи було отримано 10 серпня 2021 року та стоїть підпис відповідальної особи.
У подальшому була подана до місцевого суду заява Чуднівською міською радою Житомирського району Житомирської області від 20 серпня 2021 року № 04-19/1442, яка підписана Чуднівським міським головою та зареєстрована судом першої інстанції 25 серпня 2021 року, за змістом якої представник відповідача просить проводити розгляд справи без їх участі за наявними матеріалами справи.
Таким чином правильними є висновки апеляційного суду про те, Чуднівська міська рада була обізнана про існування справи в суді.
Також із матеріалів справи вбачається, що представник відповідача Брох В. В. ознайомився із матеріали цієї справи 28 грудня 2023 року, та отримав копію рішення суду першої інстанції.
Апеляційна скарга подана відповідачем 08 лютого 2024 року, тобто після спливу одного року з ухвалення рішення у справі, при цьому Чуднівська міська рада Житомирського району Житомирської області була обізнана про існування справи в суді, протягом розумного строку мала можливість проявити заінтересованість щодо руху справи, проте подала апеляційну скаргу після спливу одного року з моменту ухвалення рішення у справі.
Апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 14 грудня 2022 року. Водночас правильно встановив, що випадків, коли апеляційна скарга може бути подана учасником справи після спливу одного року відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України, немає.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновком суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. Разом з тим згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного суду від 08 січня 2025 року - без змін, оскільки підстав для її скасування немає.
З огляду на те що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Чуднівської міської ради Житомирського району Житомирської області залишити без задоволення.
Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 08 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун