09 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 2-3817/05
провадження № 61-16990св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Бідюк Яни Володимирівни, на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області
від 22 квітня 2005 року у складі судді Клімова В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року у складі колегії суддів:
Макарова М. О., Барильської А. П., Свистунової О. В.,
Описова частина
Короткий зміст вимог позову
1. У провадженні Краматорського міського суду Донецької області перебувала цивільна справа № 2-3817/05 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Короткий зміст ухвал суду першої інстанції
2. Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 22 квітня
2005 року у вказаній справі затверджено мирову угоду, за умовами якої:
ОСОБА_2 відмовляється від двокімнатної квартири АДРЕСА_1 та від двокімнатної квартири АДРЕСА_2 на користь
ОСОБА_1 .
3. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишають в загальному користуванні трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 .
4. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна - закрито.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
5. Не погодившись із ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 22 квітня 2005 року ОСОБА_2 звернулася до Дніпровського апеляційного суду із апеляційною скаргою на вказану ухвалу міського суду.
6. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 22 квітня 2005 року залишено без змін.
7. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до матеріалів відновленого судового провадження та змісту оскаржуваної ухвали міського суду, зміст мирової угоди станом на 2005 рік влаштовував всіх учасників справи, які,
в свою чергу, були присутніми в судовому засіданні при затвердженні мирової угоди.
8. При цьому апеляційний суд керувався принципом юридичної визначеності, оскільки оскаржувана ухвала ніким із учасників справи протягом досить тривалого проміжку часу не оскаржувалась.
9. Доводи апелянта про вихід міським судом у змісті оскаржуваної ухвали за межі позовних вимог колегія суддів визнала безпідставними, з огляду на те що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін, а предметом спору у справі, в свою чергу, є поділ майна подружжя, зокрема, квартир, від яких відповідач відмовився на користь позивача за умовами мирової угоди.
10. При цьому до суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження того, що спірні квартири не були предметом позову, стороною відповідача надано не було.
11. Водночас суд апеляційної інстанції вказав на неможливість перевірити зазначені твердження, оскільки згідно листа керівника апарату Краматорського міського суду Донецької області матеріали справи було знищено у 2013 році
у зв'язку зі спливом строку зберігання матеріалів справи.
12. Додатково суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині посилань апелянта на вирішення питання про затвердження мирової угоди за її відсутності, оскільки безпосередньо зі змісту оскаржуваної ухвали міського суду вбачалось як укладення, так і підписання мирової угоди безпосередньо у судовому засіданні. При цьому Краматорським міським судом Донецької області, відповідно до змісту ухвали від 22 квітня
2005 року, роз'яснено сторонам у справі наслідки затвердження мирової угоди,
а також закриття провадження у справі.
13. Таким чином, на переконання апеляційного суду, скасування ухвали суду суперечитиме принципу юридичної визначеності.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
14. У грудні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Бідюк Я. В., на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 22 квітня 2005 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року
у вказаній справі.
15. Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Бідюк Я. В., на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 22 квітня 2005 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 26 листопада 2024 року, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
16. Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
17. У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Бідюк Я. В., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати.
18. Підставою касаційного оскарження представник ОСОБА_2 - адвокат Бідюк Я. В., зазначає порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме: недотримання балансу законних прав подружжя на спільне майно, оскільки зміст затвердженої мирової угоди не містить взаємних поступок; зі змісту оскаржуваної ухвали неможливо встановити предмет спору; ухвала суду першої інстанції не містить роз'яснень сторонам наслідків визнання мирової угоди та закриття провадження в справі, а застосовані судом норми процесуального права не відповідають порядку ухваленого судового рішення; суд апеляційної інстанції при апеляційному перегляді справи не перевірив дотримання місцевим судом вимог статей 174, 175 ЦПК України, щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах; апеляційний суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, оскільки відповідачка не брала участі в справі, не укладала з позивачем мирової угоди, до квітня 2024 року не була обізнана про вказану справу, більше того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи. Додатково зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив договір дарування від 10 листопада 2016 року, зміст якого, на переконання заявника касаційної скарги, підтверджує те, що ОСОБА_2 не було відомо про наявність оскаржуваної ухвали Краматорського міського суду Донецької області від 22 квітня 2005 року.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
19. У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - адвоката Головкіної Н. А., на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Бідюк Я. В., сформований заявником у системі «Електронний суд», у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
20. Зокрема, вказує на неправильне визначення заявником касаційної скарги підстав касаційного оскарження судових рішень у справі, що, на переконання адвоката Головкіної Н. А., свідчить про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі.
21. Крім того, вказує на помилковість посилань касаційної скарги на порушення норм процесуального права, визначених ЦПК України у редакції від 18 березня 2004 року, оскільки на час вирішення питання про затвердження мирової угоди чинним був ЦПК України 1963 року.
22. Відтак, звертає увагу Верховного Суду на те, що зміст ЦПК України 1963 року не передбачає жодних застережень щодо можливості укладення сторонами спору мирової угоди на підставі взаємних поступок, а зміст статті 179 ЦПК України
1963 року лише наділяє сторони спору правом на укладення мирової угоди під час розгляду справи судами, не висуваючи жодних умов до такої угоди, повністю віддаючи врегулювання спірних відносин на розсуд сторін у справі.
23. Таким чином, на переконання заявника відзиву, доводи касаційної скарги щодо обов'язку суду при затвердженні мирової угоди перевірити дотримання балансу законних інтересів сторін не ґрунтується на приписах ЦПК України
1963 року.
24. Додатково адвокат Головкіна Н. А. у змісті відзиву на касаційну скаргу вказує на те, що оскаржувана ухвала міського суду не суперечить приписам Сімейного кодексу України у редакції від 01 січня 2003 року (на момент затвердження мирової угоди).
25. Також у лютому 2024 року засобами поштового зв'язку надійшов відзив представника ОСОБА_1 - адвоката Головкіної Н. А., на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Бідюк Я. В., аналогічний за змістом відзиву, сформованому у системі «Електронний суд».
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26. У провадженні Краматорського міського суду Донецької області перебувала цивільна справа № 2-3817/05 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
27. Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 22 квітня
2005 року у вказаній справі затверджено мирову угоду, за умовами якої:
ОСОБА_2 відмовляється від двокімнатної квартири АДРЕСА_1 та від двокімнатної квартири АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишають в загальному користуванні трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 .
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна закрито.
28. Не погоджуючись із вказаною ухвалою міського суду, ОСОБА_2
у квітні 2024 року, звернулася до Дніпровського апеляційного суду із апеляційною скаргою на зазначену вище ухвалу міського суду.
29. На підставі розпорядження Голови Верховного Суду № 8/0/9-22
від 15 березня 2022 року територіальну підсудність судових справ Краматорського міського суду Донецької області було змінено на Індустріальний районний суд
м. Дніпропетровська, а надалі рішенням Вищої ради правосуддя № 747/0/15-23
від 25 липня 2023 року із 07 серпня 2023 року територіальну підсудність судових справ Краматорського міського суду Донецької області було змінено шляхом визначення підсудності справ Дніпропетровському районному суду Дніпропетровської області.
30. На підставі розпорядження Голови Верховного Суду № 40 від 22 липня
2022 року територіальну підсудність судових справ Донецького апеляційного суду було змінено на Дніпровський апеляційний суд.
31. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року витребувано із Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області матеріали цивільної справи №2-3817/05.
32. 14 серпня 2024 року на адресу Дніпровського апеляційного суду надійшов лист за підписом керівника апарату Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області, в якому останній зазначив, що витребувана цивільна справа до районного суду не надходила та не передавалась.
33. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2024 року копії матеріалів апеляційного провадження № 22-ц/803/5827/24 направлено до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі
№ 2-3817/05 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна,
у місячний строк.
34. Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області
від 26 вересня 2024 року відкрито провадження у справі про відновлення судового провадження у цивільній справі № 2-3817/05 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна.
35. Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області
від 01 жовтня 2024 року відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі № 2-3817/05 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна в частині ухвали Краматорського міського суду Донецької області
від 22 квітня 2005 року.
36. 08 жовтня 2024 року матеріали відновленого провадження надійшли на адресу Дніпровського апеляційного суду.
37. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року поновлено представнику ОСОБА_2 - адвокату Бідюк Я. В., строк на апеляційне оскарження ухвали Краматорського міського суду Донецької області від 22 квітня 2005 року.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Бідюк Я. В., на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 22 квітня 2005 року залишено без руху із наданням строку для усунення її недоліків.
38. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Бідюк Я. В., на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 22 квітня 2005 року.
39. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Бідюк Я. В., залишено без задоволення.
Ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 22 квітня 2005 року залишено без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
40. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
41. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
42. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
43. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише
в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
44. Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
45. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
46. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
47. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника
ОСОБА_2 - адвоката Бідюк Я. В., підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
48. Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність.
49. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19 (провадження № 61-7013св20), постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц (провадження
№ 61-28728сво18), постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого
2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21)).
50. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
51. Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
52. Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata («вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності») (постанова Верховного Суду від 14 лютого 2024 року в справі № 436/9142/12 (провадження
№ 61-16754св23), постанова Верховного Суду від 29 листопада 2023 року в cправі
№ 910/5786/22).
53. У рішенні від 19 лютого 2009 року в справі «Христов проти України», заява
№ 24465/04, ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року в справі «Брумареску проти Румунії»).
54. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
55. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право
в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
56. Стаття 129 Конституції України закріплює основні засади судочинства, які
є конституційними гарантіями права на судовий захист.
57. Згідно з пунктами 1, 9 статті 129 Конституції України одними із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом
і судом а також обов'язковість судового рішення.
58. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
59. Цивільний процесуальний кодекс України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали про визнання мирової угоди) (далі - ЦПК України 1963 року) втратив чинність 01 вересня 2005 року. У зв'язку із наведеним колегія суддів відхиляє доводи заявника касаційної скарги стосовно неврахування судом першої інстанції положень статті 175 ЦПК України у редакції ЦПК України 2004 року щодо врегулювання спору на основі взаємних поступок, оскільки на момент укладення мирової угоди останні не набули чинності.
60. Положеннями статті 179 ЦПК України 1963 року передбачено, що заява позивача про відмову від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін заносяться до протоколу судового засідання і підписуються відповідно позивачем, відповідачем або обома сторонами.
Якщо відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем або мирова угода сторін викладені в адресованих суду письмових заявах, ці заяви додаються до справи, про що зазначається в протоколі судового засідання.
До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін суд роз'яснює позивачеві або сторонам наслідки відповідних процесуальних дій.
Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін суд постановляє ухвалу, якою одночасно закриває провадження в справі.
В ухвалі повинні бути зазначені умови затверджуваної судом мирової угоди сторін.
У разі неприйняття судом відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем або незатвердження мирової угоди сторін суд постановляє про це мотивовану ухвалу.
61. Відповідно до пункту 5 статті 227 ЦПК України 1963 року суд закриває провадження в справі якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.
62. В разі закриття провадження в справі повторне звернення до суду по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається (стаття 228 ЦПК України 1963 року).
63. Мирова угода - це укладена сторонами і затверджена судом угода в силу якої позивач і відповідач шляхом взаємних поступок ліквідовують цивільно-правовий спір, який виник між ними.
64. Зі змісту ухвали про затвердження мирової угоди вбачається, що саме
в судовому засіданні сторони дійшли мирової угоди, яка полягає в наступному: відповідачка відмовляється від двокімнатної квартири за адресою:
АДРЕСА_4 та від двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_5 та не заперечує залишити
у спільному користуванні з позивачем трикімнатну квартиру за адресою:
АДРЕСА_6 .
Відповідач, в свою чергу, відмовляється від позовних вимог про поділ майна подружжя.
65. Таким чином, умови мирової угоди свідчать що сторонами спір про поділ майна подружжя було врегульовано.
66. Визнаючи мирову угоду та закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, застосувавши положення статті 179 ЦПК України 1963 року, вказав, що саме в судовому засіданні сторони дійшли мирової угоди, умови мирової угоди підписані сторонами, їм роз'яснено наслідки затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі, передбачені статтями 179, 227, 228 ЦПК України 1963 року.
67. Колегія суддів враховує, що ОСОБА_2 не надала доказів на підтвердження того, що вона не знала та не могла знати про справу і, відповідно, не підписувала мирову угоду.
68. При цьому, оскарження ухвали суду першої інстанції про затвердження мирової угоди через 19 років після вирішення спору є порушенням принципу res judicata (принципу остаточності рішення), що, зокрема, свідчить про недобросовісність дій заявника (постанова Верховного Суду від 27 травня
2021 року у справі № 2-2/08 (провадження № 61-1254св21)).
69. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо виходу судом першої інстанції за межі позовних вимог при затвердженні мирової угоди, а також вирішення питання про затвердження мирової угоди за відсутності відповідача (заявника касаційної скарги), оскільки саме на заявника касаційної скарги, в силу вимог частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України, покладено обов'язок доведення обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Саме заявник касаційної скарги в даному конкретному випадку несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням або невчиненням таких дій.
70. З аналогічних підстав не заслуговують на увагу посилання касаційної скарги на укладення позивачем 10 листопада 2016 року, із дозволу ОСОБА_2 , договору дарування квартири АДРЕСА_2 , оскільки саме по собі укладення останнього достовірно не підтверджує необізнаність ОСОБА_2 про існування мирової угоди у справі.
71. Таким чином, оскільки матеріали цивільної справи було знищено у 2013 році, відповідно до строків зберігання справ, що підтверджується листом керівника апарату Краматорського міського суду Донецької області, а ОСОБА_2, як відповідачем у справі відповідних доказів на підтвердження наведених обставин надано не було, Верховний Суд погоджується із висновками апеляційного суду щодо недоведеності як виходу судом першої інстанції за межі позовних вимог, так і щодо вирішення питання про затвердження мирової угоди за відсутності відповідача.
72. З урахуванням зазначеного, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
73. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
74. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Розподіл судових витрат
75. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених
у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
76. У відзиві на касаційну скаргу адвокат Головкіна Н. А. порушує питання про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесених останнім судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції
у розмірі 100 000,00 грн.
77. 25 лютого 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Бідюк Я. В., подала до Верховного Суду заяву, в якій просила зменшити суму судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу до 5 000,00 грн, у зв'язку з їх необґрунтованістю а також неспівмірністю зі складністю справи та виконаної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом Головкіною Н. А. на виконання таких робіт.
78. Згідно з частиною другою статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, у разі відмови - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
79. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
80. За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
81. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства
є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
82. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв'язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
83. Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
84. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
85. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
86. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
87. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися
88. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)).
89. Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява
№ 19336/04 від 23 січня 2014 року, § 268).
90. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
91. Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
92. Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі
№ 904/4507/18).
93. З наданих до відзиву документів на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу, вбачається, що правничу допомогу позивачеві ( ОСОБА_1 ) у суді касаційної інстанції надавала адвокат
Головкіна Н. А. на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги від 29 квітня 2024 року № 19/2024.
94. На підтвердження розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу, понесену ОСОБА_1 у суді касаційної інстанції, надано Додаток
№ 2 до Договору про надання правничої допомоги № 19/2024 від 29 квітня
2024 року «Про детальний перелік робіт за цим договором», датований 17 січня 2025 року, розрахунок вартості роботи адвоката за Договором про надання правничої допомоги № 19/2024 від 29 квітня 2024 року в частині Додатку № 2 до Договору про надання правничої допомоги № 19/2024 від 29 квітня 2024 року «Про детальний перелік робіт за цим договором», а також Додаток № 2-1 до Договору про надання правничої допомоги № 19/2024 від 29 квітня 2024 року «Про детальний перелік робіт за цим Договором», згідно з якими позивачеві у справі ( ОСОБА_1 ) була надана правнича допомога у суді касаційної інстанції вартістю 100 000,00 грн (подання до Верховного Суду документів на підтвердження повноважень адвоката на ведення у суді цивільної справи
№ 2-3817/05 (1 година часу роботи адвоката) - 2 000,00 грн; ознайомлення за допомогою системи «Електронний суд» із наявними у Верховному Суді матеріалами цивільної справи № 2-3817/05, детальний аналіз касаційної скарги адвоката Бідюк Я. В. (8 годин часу роботи адвоката) - 16 000,00 грн; ознайомлення із законодавством, яке регулювало питання провадження у цивільних справах станом на 22 квітня 2005 року, а також законодавством, яке регулювало майнові відносини сторін цивільної справи № 2-3817/05 станом на 22 квітня 2005 року
(8 годин часу роботи адвоката) - 16 000,00 грн; роз'яснення клієнту змісту касаційної скарги Бідюк Я. В. застосовно до процесуального та матеріального законодавства, діючого станом на 22 квітня 2005 року, а також до правових позицій Верховного Суду та практики ЄСПЛ з приводу подібних до цивільної справи № 2-3817/05 правовідносин. Узгодження з клієнтом правової позиції
у цивільній справі № 2-3817/05 (3 години часу роботи адвоката) - 6 000,00 грн; складання відзиву на касаційну скаргу, підготування та належне оформлення всіх необхідних документів на підтвердження доводів, викладених у відзиві, долучення до відзиву цих документів у відповідній кількості (20 годин часу роботи адвоката) - 40 000,00 грн; надсилання ОСОБА_2 із використанням засобів
АТ «Укрпошта» відзиву на касаційну скаргу адвоката Бідюк Я. В. з долученими до нього документами. Надсилання адвокату Бідюк Я. В. зазначених документів з використанням підсистеми «Електронний суд». Подання до Верховного Суду з використанням системи «Електронний суд», з дотриманням вимог, передбачених ЦПК України, в межах цивільної справи № 2-3817/05 відзиву на касаційну скаргу
(2 години часу роботи адвоката) -4 000,00 грн. Крім того, відповідно до Додатку №2-1 до Договору про надання правничої допомоги № 19/2024 від 29 квітня
2024 року «Про детальний перелік робіт за цим Договором», ОСОБА_1 зобов'язався виплатити адвокату Головкіній Н. А. гонорар адвоката, розмір якого сторони визначили у сумі 100 000,00 грн.
95. З урахуванням того, що за наслідками касаційного перегляду справи касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Бідюк Я. В., підлягає залишенню без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін, понесені ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції підлягають стягненню на його користь з ОСОБА_2 на підставі частини другої статті 141 ЦПК України.
96. Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану ОСОБА_1 на стадії касаційного перегляду справи, колегія суддів враховує наступне.
97. У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі
№ 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року
у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зауважено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
98. З урахуванням того, що професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції надавалась ОСОБА_1 адвокатом Головкіною Н. А., яка, зокрема, брала участь у розгляді справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на суть спору та завдання стадії касаційного перегляду справи, відсутність необхідності встановлення нових обставин та оцінки доказів, а також беручи до уваги те, що справа в суді касаційної інстанції слухається у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами, колегія суддів вважає, що співмірним, розумним, виходячи з конкретних обставин справи, а також необхідним розміром таких витрат у цій справі є сума 5 000,00 грн.
99. Понесені ОСОБА_2 судові витрати на стадії касаційного перегляду справи, з огляду на відсутність правових підстав для задоволення поданої нею касаційної скарги та положення частини другої статті 141 ЦПК України, підлягають залишенню за останньою.
Керуючись статтями 400, 410, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Бідюк Яни Володимирівни, залишити без задоволення.
2. Ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від22 квітня
2005 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від26 листопада
2024 року залишити без змін.
3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000,00 (п'ять тисяч) грн витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги в суді касаційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович