(додаткова)
09 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 643/11256/20
провадження № 61-18139св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Валентинович, ОСОБА_2 , Державне підприємство «Сетам»,
третя особа - приватний нотаріус Харківського міського територіального округу Харківської області Малахова Галина Іванівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Плугатирьова Віталія Вікторовича про стягнення судових витрат
у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка Олександра Валентиновича, ОСОБА_2 , Державного підприємства «Сетам», третя особа - приватний нотаріус Харківського міського територіального округу Харківської області Малахова Галина Іванівна, про визнання недійсними електронних торгів,
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка О. В.,
ОСОБА_2 , Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Харківського міського територіального округу Харківської області Малахова Г. І., про визнання недійсними електронних торгів.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 травня 2023 року позов задоволено.
Визнано недійсними:
електронні торги, проведені ДП «Сетам» 05 червня 2020 року з реалізації арештованого майна за лотом № 420711, а саме чотирикімнатної квартири
АДРЕСА_1 ;
протокол від 05 червня 2020 року № 483496 проведення електронних торгів
з реалізації арештованого майна за лотом № 420711;
акт від 19 червня 2020 року про проведені електронні торги арештованого нерухомого майна за лотом № 420711, затверджений приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ярмоленком О. В.;
свідоцтво, видане 23 червня 2020 року на ім'я ОСОБА_2 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Малаховою Г. І. про право власності на чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 на підставі акта про проведені електронні торги арештованого нерухомого майна від 19 червня 2020 року, затвердженого приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ярмоленком О. В., та державну реєстрацію
23 червня 2020 року права власності ОСОБА_2 на цю квартиру.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Харківського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 травня 2023 року
в частині визнання недійсними протоколу від 05 червня 2020 року № 483496; акта від 19 червня 2020 року; свідоцтва від 23 червня 2020 року скасовано та прийнято нову постанову в цій частині про відмову в задоволенні цих вимог.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 26 лютого 2025 року взадоволенні заяв представника ОСОБА_1 - Плугатирьова В. В. про закриття касаційного провадження на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від
03 травня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від
15 листопада 2023 року відмовлено.
Касаційні скарги приватного виконавця Ярмоленка О. В., ДП «Сетам»
і представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 травня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року
в оскаржуваній частині залишено без змін.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення
17 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Плугатирьов В. В. подав до Верховного Суду заяву, у якій просить стягнути з приватного виконавця Ярмоленка О. В., ДП «Сетам», ОСОБА_2 на користь
ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді касаційної інстанції при розгляді справи № 643/11256/20 в сумі 15 000,00 грн. Заявник також просить поновити ОСОБА_1 строк на подання заяви про стягнення судових витрат та доказів понесення судових витрат.
Заява мотивована тим, що 11 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Плугатирьов В. В. подав до Верховного Суду заяву, в якій повідомив, що ОСОБА_1 має судові витрати на правничу допомогу у зв?язку
з розглядом судом касаційних скарг в сумі 15 000,00 грн, а також, що докази на підтвердження обсягу та вартості послуг з правничої допомоги буде надано до суду протягом п?яти днів з дати ухвалення судом судового рішення за результатом розгляду справи.
На підтвердження факту наявності у позивачки судових витрат на правничу допомогу заявник надав: копію ордера від 27 квітня 2023 року серії АХ
№ 1127575, копію договору про надання правничої допомоги від 26 квітня 2023 року № б/н; копію додаткової угоди від 17 березня 2025 року
№ 2 до договору про надання правової допомоги, в якій сторони погодили вартість правничої допомоги в сумі 15 000,00 грн; копію акта приймання-передання наданих послуг від 17 березня 2025 року № 2, у якому зазначена вартість наданих послуг у розмірі 15 000,00 грн, з описом наданих послуг (комплексне супроводження (надання правничої допомоги) судової справи
у Верховному Суді у справі № 643/1256/20 під час розгляду касаційних скарг; підготовка та подання до суду процесуальних та інших документів, заяв, клопотань, пояснень; моніторинг розгляду справи; поточні консультації клієнта щодо ходу розгляду справи). До заяви також додано квитанції про доставку 17 березня 2025 року документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС: ДП «Сетам», Ярмоленко О. В. , ОСОБА_6 . Також додано копію опису вкладень до цінних листів і квитанції про відправлення поштової кореспонденції, а саме копії ордера, копії договору про надання правничої допомоги від 26 квітня 2023 року, копії додаткової угоди від 17 березня 2015 року, копії акта приймання-передання наданих послуг від 17 березня 2025 року по договору від 26 квітня 2023 року № б/н на адресу приватного нотаріуса Малахової Г. І. і ОСОБА_2 .
Щодо пропуску строку на подання заяви заявник посилається на те, що ця заява подана на четвертий день з моменту коли стало відомо про ухвалення
у справі постанови судом касаційної інстанції.
Щодо заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення
Верховний Суд направив учасникам справи копію заяви про ухвалення додаткового рішення у справі.
21 березня 2025 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду клопотання, у якому просить відмовити представнику ОСОБА_1 - Плугатирьову В. В. в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції в сумі 15 000,00 грн.
Клопотання мотивоване тим, що Плугатирьов В. В. порушив вимоги ЦПК України щодо порядку подання розрахунку суми судових витрат. Заявлений розмір витрат на правничу допомогу є необґрунтованим і таким, що не відповідає нормам ЦПК України.
Приватний виконавець Ярмоленко О. В. і ДП «Сетам» заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення не подавали.
Мотиви, якими керується Верховний Суд
У частині восьмій статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу (стаття 246 ЦПК України).
Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу учасник справи зобов'язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.
Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення
з цього питання.
Норма частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судових дебатів немає.
Указані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною
у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19).
Згідно з частинами першою - третьою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з огляду на таке.
У частині восьмій статті 141 ЦПК України передбачено, що докази щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Із матеріалів справи відомо, що 11 лютого 2025 року представник
ОСОБА_1 - адвокат Плугатирьов В. В. подав до Верховного Суду заяву,
у якій повідомив, що ОСОБА_1 має судові витрати на правничу допомогу у зв?язку з розглядом судом касаційних скарг в сумі 15 000,00 грн, а також, що докази на підтвердження обсягу та вартості послуг з правничої допомоги буде надано до суду протягом 5 днів з дати ухвалення судом судового рішення за результатом розгляду справи.
Згідно з повідомленням про доставлення електронного листа документ
в електронному вигляді - постанова про залишення касаційної скарги без задоволення від 26 лютого 2025 року у справі № 643/11256/20 - доставлено до Електронного кабінету Плугатирьова В. В. 13 березня 2025 року о 20:40 год.
Відповідно до частини шостої статті 272 ПК України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, днем вручення постанови Верховного Суду від 26 лютого
2025 року є 14 березня 2025 року (робочий день, наступний за днем його відправлення), і саме з цього дня розпочався п?ятиденний строк для подання заяви про ухвалення додаткового рішення, який закінчується 18 березня
2025 року.
За наведених обставин і беручи до уваги те, що заява про ухвалення додаткового рішення подана 17 березня 2025 року, тобто в межах п?ятиденного строку, визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про поновлення строку на подання доказів щодо розміру понесених судових витрат, оскільки причини пропуску цього строку
є поважними.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основними рішеннями, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або не вирішені всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Завданнями розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних
з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою - шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі
№ 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних
з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Установлено, що 26 квітня 2023 року між Адвокатським об?єднанням «Кобрін
і партнери» (далі - Адвокатське об?єднання) і ОСОБА_1 (далі - клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги б/н, за умовами якого клієнт доручає, а Адвокатське об?єднання приймає на себе зобов?язання
з надання правничої допомоги клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
17 березня 2025 року між Адвокатським об?єднанням і ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання правової допомоги, за умовами якого сторони погодили вартість правничої допомоги для супроводження справи № 643/11256/20 у Верховному Суді під час розгляду касаційних скарги в сумі 15 000,00 грн.
17 березня 2025 року між Адвокатським об?єднанням і ОСОБА_1 підписано акт приймання-передачі наданих послуг № 2, у якому зазначено вартість наданих послуг у розмірі 15 000,00 грн, з описом наданих послуг (комплексне супроводження (надання правничої допомоги) судової справи
№ 643/1256/20 у Верховному Суді; підготовка та подання до суду процесуальних та інших документів, заяв, клопотань, пояснень; моніторинг розгляду справи; поточні консультації клієнта щодо ходу розгляду справи). Також вказано, що замовник претензій по об?єму, якості та строках виконання робіт (надання послуг) не має.
У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності втілено, зокрема,
у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку тільки тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду
у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що, попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України
Висновок за результатом розгляду заяви
Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих Адвокатським об?єднанням послуг, колегія суддів вважає, що заява адвоката Плугатирьова В. В. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції підлягає задоволенню у сумі 15 000,00 грн, а саме по 5 000,00 грн з приватного виконавця Ярмоленка О. В., ДП «Сетам» і ОСОБА_2 .
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони.
Керуючись статтями 133, 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити представнику ОСОБА_1 - адвокату Плугатирьову Віталію Вікторовичу строк на подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Плугатирьова Віталія Вікторовича задовольнити.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка Олександра Валентиновича на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з Державного підприємства «Сетам» на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили
з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов