08 квітня 2025 року
м. Харків
справа № 619/6498/24
провадження № 22-ц/818/1815/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Пилипчук Н.П.
суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю.
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживачів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 10 грудня 2024 року, постановлене суддею Жорняк О.М.,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення грошових коштів в розмірі 55768,66 грн.
В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_1 є споживачем банківських послуг, які надаються АТ «Універсал Банк» (далі за текстом - АТ «Універсал Банк»). На підставі Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг» від 13.05.2019 їй був відкритий картковий рахунок № НОМЕР_1 (проект «Monobank») з кредитним лімітом. Станом на 21.02.2024 за вказаним картковим рахунком до Договору про надання банківських послуг від 13.05.2019 кредитний ліміт складає 80000,00 грн. В провадженні Дергачівського районного суду перебувала цивільна справа №755/11737/21 за позовом АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Згідно позовної заяви представника відповідача від 15.03.2021 він просив суд стягнути з неї заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 13.05.2019 у розмірі 176463,66 грн та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2646,96 грн. До позовної заяви від 15.03.2021, зокрема, додано: скановану копію документа «Анкета-заява до Договору про надання банківських послуг» від 13.05.2019; скановану копію Витягу з Умов обслуговування рахунків фізичної особи. Підписання вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов обслуговування рахунків фізичної особи АТ «Універсал Банк» не може вважатися укладенням кредитного договору. Таким чином, Анкета-заява До Договору про надання банківських послуг» від 13.05.2019 та Умови обслуговування рахунків фізичної особи АТ «Універсал Банк без дати та підпису банку не можуть вважатися ані частиною кредитного договору, ані договором приєднання до кредитного договору. Доданий Розрахунок заборгованості за договором № б/н від 13.05.2021, станом на 15.03.2021 свідчить про її суму заборгованості 176463,66 грн. Виписка по картковому кредитному рахунку за договором № б/н від 13.05.2019 за період з 01.01.2019 по 21.02.2024 свідчить про розмір заборгованості, який становить 200123,43 грн. В результаті ґрунтовного аналізу Виписки по картковому кредитному рахунку за договором № б/н від 13.05.2019 за період з 01.10.2019 по 21.02.2024 та Розрахунку заборгованості Відповідача представником Позивача був складений Узагальнюючий розрахунок заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 13.05.2019. У відповідності до Узагальнюючого розрахунку заборгованості від 15.08.2024 розмір сплачених Позивачем коштів за наданим кредитом за період з 01.01.2019 по 15.08.2024 включно складає 135768,66 грн. У відповідності до Виписки по картковому кредитному рахунку за договором № б/н від 13.05.2019 за період з 01.01.2019 по 21.02.2024 розмір кредитного ліміту (тіло кредиту) складає 80 000,00 грн. Звертає увагу Суду на той факт, що з урахуванням правових позицій Верховного Суду, висловлених в Постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 у цивільній справі № 342/180/17 та Постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у цивільній справі 619/1384/21 нараховані відсотки за договором № б/н від 04.12.2018 позивачем сплаті не підлягають. Таким чином, переплата за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 13.05.2019 р. складає 55 768,66 грн. Враховуючи зазначене, позивач має право на отримання суми переплати за договором про надання банківських послуг № б/н від 13.05.2019 в розмірі 55 768,66 грн. від Відповідача.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 10 грудня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Зазначає, що у відповідності до оскаржуваного рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 10.12.2024 р. у цивільній справі № 619/6498/24 Суд дійшов до висновку про те, що грошові кошти, питання про стягнення яких порушується позивачкою, були сплачені нею на рахунок АТ «Універсал Банк» на виконання вимог кредитного договору від 13.05.2019, що підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили, тобто рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 21.12.2021 р. у цивільній справі № 755/11737/21. У відповідності до рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21.12.2021 р. у цивільній справі № 755/11737/21 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості позов було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 13.05.2019 р. у розмірі 176 463,66 грн. та сплачену суму судового збору в розмірі 2 270,00 грн. Однак з вказаним висновком суду першої інстанції при розгляді цивільної справи № 619/6498/24 погодитися не можна. Вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення не були враховані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, зокрема, викладені в Постанові Великої палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у цивільній справі № 342/180/17 та Постанові Верховного Суду від 18.05.2022 р. у цивільній справі № 697/302/20. Отже, з урахуванням вищевказаних правових висновків Верховного Суду, зобов'язання Апелянта, як позичальника за Договором про надання банківських послуг» від 13.05.2019 р., перед Відповідачем, як кредитором за Договором про надання банківських послуг» від 13.05.2019 р., полягають в поверненні кредитних коштів в розмірі 80 000,00 грн., тобто тіла кредиту, яке відповідає кредитному ліміту за Договором про надання банківських послуг» від 13.05.2019 р. У відповідності до Виписки по картковому кредитному рахунку за договором № б/н від 13.05.2019 р. за період з 01.01.2019 р. по 21.02.2024 р. розмір заборгованості складає 200 123,43 грн. В результаті ґрунтовного аналізу Виписки по картковому кредитному рахунку за договором № б/н від 13.05.2019 р. за період з 01.10.2019 р. по 21.02.2024 р. був складений Узагальнюючий розрахунок заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 13.05.2019 р. (далі за текстом - Узагальнюючий розрахунок заборгованості від 15.08.2024 р.). У відповідності до Узагальнюючого розрахунку заборгованості від 15.08.2024 р. розмір сплачених Апелянтом коштів за наданим кредитом за період з 01.01.2019 р. по 21.02.2024 р. включно складає 135 768,66 грн. У відповідності до Виписки по картковому кредитному рахунку за договором № б/н від 13.05.2019 р. за період з 01.01.2019 р. по 21.02.2024 р. розмір кредитного ліміту (тіло кредиту) складає 80 000,00 грн. Звертає увагу на той факт, що з урахуванням правових позицій Верховного Суду, висловлених в Постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 р. у цивільній справі № 342/180/17 та Постанові Верховного Суду від 22.11.2023 р. у цивільній справі 619/1384/21 грошові кошти, сплачені Апелянтом за договором про надання банківських послуг № б/н від 13.05.2019 р. підлягають зарахуванню в рахунок сплати тіла кредиту. Таким чином, розмір коштів, надмірно сплачених Відповідачем за договором № б/н від 13.05.2019 р. складає: 135 768,66 грн. (розмір сплачених коштів) - 80 000,00 грн. (тіло кредиту) = 55 768,66 грн. Вважає, що у відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Представником АТ «Універсал Банк» надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що АТ «Універсал банк» не визнає в повному обсязі заявлені позовні вимоги та вважає, що представник ОСОБА_1 адвокат Мариничев Ю.П. зловживає процесуальними правами на звернення до суду з надуманих підстав за відсутності спору між сторонами. У даній справі заявлені позовні вимоги про стягнення з АТ «Універсал Банк» грошових коштів в розмірі 55 768 грн 66 коп та обґрунтовані надмірною переплатою ОСОБА_1 за договором про надання банківських послуг №б/н від 13.05.2019 року. Розмір переплати фактично дорівнює розміру процентів, які позивачка сплатила за користування кредитними грошовими коштами, однак вважає, що не зобов'язана була їх сплачувати, оскільки не укладала кредитний договір з АТ «Універсал Банк». Втім, з аналогічним обґрунтуванням позовних вимог, представник ОСОБА_1 адвокат Мариничев Юрій Павлович звертався 22.02.20224 року до Дергачівського районного суду Харківської області, однак заочним рішенням у справі №619/1401/24 йому було відмовлено у стягненні з АТ «Універсал Банк» суми переплати за договором про надання банківських послуг №б/н від 13.05.2019 в розмірі 55 768 грн 66 коп. Вказане рішення суду обґрунтоване наявністю укладеного 13.05.2019 року між ОСОБА_1 і АТ «Універсал Банк» публічного договору про надання банківських послуг за яким ОСОБА_1 зобов'язана сплачувати Банку проценти за користування кредитними грошовими коштами. Даний факт є преюдиційним і не підлягає доказуванню, оскільки він встановлений Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 21.12.2021 року у справі №755/11737/21, яким задоволено позовні вимоги АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 та стягнуто з неї на користь Банку заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 13.05.2019 станом на 15.03.2021 у розмірі - 176 463 грн 66 коп. Представник ОСОБА_1 адвокат Мариничев Ю.П. оскаржив в апеляційному порядку рішення суду у справі №755/11737/21, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не підписувала жодних кредитних договорів з АТ «Універсал Банк», а підписання Анкети-заяви не може вважатись укладенням кредитного договору. Втім, Постановою Полтавського апеляційного суду від 27.02.2024 року апеляційна скарга була залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Ухвалою КЦС ВС від 29.08.2024 року у справі №755/11737/21 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження. Разом з тим, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15.06.2022 року у справі №756/286/22 відмовлено ОСОБА_1 з задоволенні позовних вимог до АТ «Універсал Банк» про: 1) застосування наслідків нікчемного договору № б/н від 13.05.2019 року, укладеного між АТ «Універсал Банк» і ОСОБА_1 ; 2) стягнення грошових коштів в розмірі 144 045 грн 76 грн в порядку ст. 216 ЦК України; 3) стягнення з АТ «Універсал Банк» моральної шкоди в розмірі 190 578,02 грн. Дане рішення не оскаржувалось в апеляційному порядку та набрало законної сили. Таким чином, спір між ОСОБА_1 і АТ «Універсал Банк» щодо укладення/неукладення договору про надання банківських послуг №б/н від 13.05.2019 вирішено остаточно судом під час розгляду справи №755/11737/21. Вочевидь, що остаточне вирішення судом спору щодо укладення/неукладення договору виключає можливість існування невирішеного спору про наявність/відсутність зобов'язань у ОСОБА_1 за договором сплачувати проценти за користування кредитними грошовими коштами. Не може залишатись поза увагою той факт, що у позовній заяві про захист прав споживачів від 18.08.2024 року не зазначено будь-яких нових обставин, які не були предметом дослідження судами під час розгляду справ №755/11737/21, №756/286/22, №619/1401/24. Нових доказів також не надано. Звертає увагу суду, що Позивач заявив позовні вимоги про повернення грошових коштів на підставі ст. 1212 ЦК України при тому, що вони були сплачені на виконання умов укладеного договору про надання банківських послуг, що є недопустимим. Зазначає, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК. Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у Постанові від 23.12.2020 по справі №184/2049/16 - відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що грошові кошти, питання про стягнення яких порушується позивачкою, були сплачені нею на рахунок АТ «Універсал Банк» на виконання вимог кредитного договору від 13.05.2019, що підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили, отже підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивачки грошових коштів відповідно до визначеного нею способу захисту своїх прав у порядку статті 22 ЦК України - відсутні.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підставі Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг» від 13.05.2019 ОСОБА_1 був відкритий картковий рахунок № НОМЕР_1 (проект «Monobank») з кредитним лімітом 80000,00 грн.
Як зазначає позивач ОСОБА_1 із Виписки по картковому кредитному рахунку за договором № б/н від 13.05.2019 за період з 01.01.2019 по 21.02.2024 нею встановлено, що розмір коштів, надмірно сплачених нею за договором № б/н від 13.05.2019 складає: 135768,66 грн - 80 000,00 грн (тіло кредиту) = 55768,66 грн.
Як свідчать матеріали справи, рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 21.12.2021 по справі №755/11737/21 стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 13.05.2019 у розмірі 176463,66 грн.
Постановою Полтавського апеляційного суду по справі № 755/11737/21 від 27.02.2024, рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 грудня 2021 року залишено без змін.
Ухвалою КЦС ВС від 29.08.2024 року у справі №755/11737/21 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження.
Також матеріали справи містять дані про те, що у січні 2022 року ОСОБА_1 зверталась до суду із позовом про застосування наслідків нікчемного договору № б/н від 13.05.2019 року, укладеного між АТ КБ«Універсал Банк» і ОСОБА_1 , в порядку ст. 216 ЦК України просила стягнути з АТ КБ «Універсал Банк» грошові кошти в розмірі 144045, 76 грн.; стягнути з АТ «Універсал Банк» моральну шкоду в розмірі 190578,02 грн.
Між тим, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15.06.2022 року у справі №756/286/22 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до АТ «Універсал Банк» про: 1) застосування наслідків нікчемного договору № б/н від 13.05.2019 року, укладеного між АТ «Універсал Банк» і ОСОБА_1 ; 2) стягнення грошових коштів в розмірі 144 045 грн 76 грн в порядку ст. 216 ЦК України; 3) стягнення з АТ «Універсал Банк» моральної шкоди в розмірі 190 578,02 грн. Вказане рішення не оскаржувалось в апеляційному порядку та набрало законної сили.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
За змістом вказаних приписів ЦК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.
При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.
Позивач також має довести , що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток
Порушення цивільного права, яке потягло за собою завдання особі матеріальних збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 15 січня 2020 року у справі №393/214/17.
Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК України.
Отже, як вбачається з позовних вимог ОСОБА_1 , вона просить стягнути з АТ «Універсал Банк» грошові кошти у розмірі 55 768,66 грн та обґрунтовує тим, що надмірно переплатила вказані кошти за договором про надання банківських послуг №б/н від 13.05.2019 року.
Між тим, як свідчать матеріали справи, грошові кошти, питання про стягнення яких порушує позивач, були сплачені нею на рахунок АТ «Універсал Банк» на виконання рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21.12.2021 року, яке набрало законної сили.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивачки грошових коштів відповідно до визначеного нею способу захисту своїх прав у порядку статті 22 ЦК України.
Проаналізувавши встановлені обставини справи, та надавши їм правову оцінку, з урахуванням зазначених вище положень діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п.п. в п. 4 ч. 1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст.367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382-384,389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 10 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Н.П. Пилипчук
Судді: О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова