Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/336/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
15.04.2025 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати у кримінальних справах у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04.04.2025 стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч.4 ст. 187, ч.3 ст.289, ч.5 ст.185 КК України
У провадженні Кіровського районного суду м. Кіровограда перебуває кримінальне провадження № 12017120110000044 від 02.02.2017 року стосовно ОСОБА_6 обвинуваченого за ч.4 ст. 187, ч.3 ст.289, ч.5 ст.185 КК України.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04.04.2025 обвинуваченому продовжено строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою на 60 днів, а саме до 02.06.2025 року включно.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою Обвинуваченому ОСОБА_6 містить ті ж самі загальні доводи, що і попередні аналогічні клопотання без будь-яких конкретних фактів та доказів. Прокурором для продовження тримання Обвинуваченого під вартою не зазначені винятково вагомі причини підтверджені доказами.
В клопотанні прокурора відсутні конкретні свідчення того, яким чином звільнення Обвинуваченого з-під варти може бути небезпечним для результатів провадження або завдати їм шкоди. Посилання прокурора на загальну складність справи та серйозність обвинувачень щодо Обвинуваченого не може вважатися достатніми причинами для тримання Обвинуваченого під вартою протягом більш ніж рік.
Сама по собі тяжкість кримінальних правопорушень у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_6 не може бути підставою для тривалого тримання під вартою.
Всі речі та документи які мають значення по справі є речовими доказами і зберігаються в матеріалах кримінального провадження і надані прокурором до суду. Прокурор не зазначаючи які саме речі та документи, які є речовими доказами може знищити Обвинувачений не вказує яким чином Обвинувачений може знищити речові докази, які вже знаходяться у суді.
Прокурор не вказує, що при бажанні здійснення опосередкованого впливу обвинувачений може здійснювати і з місць позбавлення волі, а тому обмеження волі не може перешкодити будь-якій особі здійснювати опосередкований вплив на будь-яку особу. При цьому, жодного свідка прокурором не заявлено, а якщо відсутні свідки то як на них можна впливати прокурор не вказав.
Крім того, з клопотання прокурора видно, що кримінальне провадження триває з 2017 року і за вказаний період не було жодного випадку здійснення Обвинуваченим дій, можливість вчинення яких припущена прокурором.
Тобто, прокурор свавільно, без будь-яких доказів зазначив необгрунтовані припущення, що Обвинувачений може незаконно впливати на свідків.
З клопотання видно, що з 16.05.2018 до обвинуваченого не застосовувався жодний запобіжний захід, а тому жодного разу обвинувачений не порушував умови запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
При цьому, кримінальне провадження направлено до Кіровського районного суду м. Кіровограда 11.05.2018 і лише 28.02.2020 оголошено розшук Обвину Баченого, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обрано Кіровським районним судом м. Кіровограда лише 09.02.2021.
Прокурор не вказує, яким чином у вказаний період викликався до суду Обвинувачений в оскаржуваній ухвалі це також не відображено.
Обвинувачений одружений 17.03.2018 на ОСОБА_7 , у шлюбі народилась дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідні документи надані до суду, але прокурор не вказує вказані обставини взагалі.
ОСОБА_6 виїхав за кордон України у 2018 році не з метою ухилення від суду, а з метою заробітку для утримання дочки та дружини, при цьому за кордоном ОСОБА_6 був офіційно працевлаштований в Республіці Польща.
ОСОБА_6 перебував за кордоном разом з дружиною і дитиною.
Сторона обвинувачення обґрунтовує обвинувачення ОСОБА_6 заявами про вчинення злочинів, висновками експертів про вартість викраденого, які є взагалі не є доказами вини обвинуваченого і відеозаписами слідчих експериментів, які с недопустимими доказами.
Вважає, що обвинувачення обґрунтовується неналежними та недопустимими доказами.
Прокурором не надано жодного доказу та не наведено жодних достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а клопотання має ідентичний текст з усіма попередніми клопотаннями поданими прокурором, при цьому прокурором не вказано жодної обставина, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою та взагалі не надано жодного доказу, що виправдовує подальше тримання Обвинуваченого під вартою.
ОСОБА_6 вину у вчинені кримінальних правопорушень не визнав та його вина не підтверджується жодними доказами і не зважаючи на це прокурор у порушення ет. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України вважає, що ОСОБА_6 обгрунтовано обвинувачується і до нього неминуче буде застосоване покарання у вигляді позбавлення волі.
Прокурор, обвинувачений та його захисник, клопотань про участь сторін під час розгляду апеляційної скарги не заявляли, тому відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України, апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали провадження та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Як встановлено ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
При цьому, у відповідності до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Слід враховувати вимоги статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено, що серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , дотримався вказаних вище вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено колегією суддів в судовому засіданні суду апеляційної інстанції та, що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах кримінального провадження, в судовому засіданні судом першої інстанції, в порядку ст. 331 КПК України, розглянуто клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , з обґрунтуванням доцільності обрання даного запобіжного заходу.
Вирішуючи питання продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були заявлені під час попереднього застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися і виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Так, як вбачається з матеріалів клопотання раніше обвинуваченому ОСОБА_6 обирався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, однак обвинувачений в судові засідання неодноразово не з'являвся, у зв'язку чим був оголошений у міжнародний розшук. 04.04.2024 року ОСОБА_6 був затриманий в Польщі та екстрадований до України, де йому і було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини, на які посилається прокурор в обґрунтування доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, дають достатні підстави вважати, що і на даний час продовжують існувати ризики того, що обвинувачений ОСОБА_6 може перешкоджати судовому провадженню, переховуватися від суду з метою уникнути можливої кримінальної відповідальності, вчинити інші кримінальні правопорушення.
Також, колегією суддів не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відпала необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжному заході у виді тримання під вартою.
Вищезазначені обставини на переконання колегії суддів є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу у триманні під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують право поваги до особистої свободи. Зміна запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження в суді.
Крім того, на переконання колегії суддів матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.
Колегією суддів враховується наявність реального ризику того, що ОСОБА_6 перебуваючи на свободі, з метою уникнення кримінальної відповідальності та під тяжкістю покарання, яке йому загрожує, в умовах воєнного стану, буде переховуватись від кримінального переслідування, може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити нові кримінальні правопорушення.
Тому, апеляційні доводи захисника-адвоката ОСОБА_5 про необґрунтованість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , колегія суддів вважає безпідставними.
Враховуючи вищенаведене, районний суд при розгляді даного клопотання прокурора повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, у зв'язку із чим посилання адвоката ОСОБА_5 на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення вимог Кримінального процесуального Закону при її винесенні, на переконання колегії суддів, є безпідставними.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування або зміни ухвали суду, колегією суддів не встановлено.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_5 необхідно залишити без задоволення, а ухвалу районного суду без зміни.
Керуючись ст.ст. 183, 199, 331, 405, 406, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04.04.2025 про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою в кримінальному провадженні № 12017120110000044 від 02.02.2017 року за ч.4 ст. 187, ч.3 ст.289, ч.5 ст. 185 КК України на 60 днів, а саме до 02.06.2025 включно без визначення застави - залишити без змін.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: ( підписи )
Згідно з оригіналом:
Суддя Кропивницького
апеляційного суду ОСОБА_2