Справа № 344/7040/18
Провадження № 22-ц/4808/91/25
Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т.М.
Суддя-доповідач Василишин Л. В.
10 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В.,
суддів: Бойчука І. В., Максюти І. О.,
секретаря Шемрай Н.Б.
за участю
представника апелянта адвоката Шандрівського Т.Г.
представника позивача адвоката Ружицького В.М.
відповідача ОСОБА_1
третьої особи ОСОБА_2
третьої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у представника акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення Івано-Франківського міського суду від 02 листопада 2023 року у складі судді Антоняка Т. М., ухвалене у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, повний текст якого складено 13 листопада 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_4 , як правонаступника ОСОБА_5 , до ОСОБА_1 , акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про звільнення нерухомого майна з-під арешту, визнання права власності на нерухоме майно та зустрічним позовом акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , як правонаступника ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа: Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, про звільнення майна з-під арешту.
Позов мотивований тим, що 15 жовтня 2009 року за договором купівлі-продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу, зареєстрованим в реєстрі за № 2887, ОСОБА_5 придбав нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
23 травня 2018 року ОСОБА_5 звернувся із заявою до відділу реєстрації речових прав Косівської міської ради про реєстрацію права власності на зазначену квартиру, однак державним реєстратором відмовлено у здійсненні реєстрації майна, у зв'язку із арештом нерухомого майна.
За змістом інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 04 серпня 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області на підставі ВП № 38572946 від 02 липня 2013 року головним державним виконавцем ВДВС Івано-Франківського МУЮ винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження.
Позивач зазначав, що арешт на квартиру АДРЕСА_1 не сприяє забезпеченню прав стягувача, а є перешкодою йому для реалізації права власності на вказану квартиру, оскільки квартира, на яку накладено арешт належить позивачу, а не боржникові ОСОБА_1 .
Посилаючись на вказані обставини позивач просив звільнити з-під арешту нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , на яку постановою головного державного виконавця ВДВС Івано-Франківського МУЮ на підставі ВП № 38572946 від 02 липня 2013 року накладено арешт; визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 144,9 кв.м., житловою - 73.3 кв. м.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 17 червня 2021 року замінено позивача ОСОБА_5 його правонаступником - ОСОБА_4 .
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 01 червня 2022 року замінено відповідача АТ «Райффайзен Банк Аваль» на належного відповідача - ПАТ «Державний експортно-імпортниий банк».
11 липня 2022 року АТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернулося із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 (правонаступника ОСОБА_5 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 15 жовтня 2009 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , що посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Слободян Л. А., зареєстрований в реєстрі за № 2887.
Зустрічний позов мотивований тим, що 12 липня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5407С18, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 292 000 швейцарських франків з кінцевою датою погашення 11 липня 2014 року.
На підставі положень кредитного договору та у зв'язку з невиконанням боржником кредитних зобов'язань, банком 27 січня 2009 року направлена вимога про дострокове погашення боргу, який станом на 26 січня 2009 року становив 254 298,37 швейцарських франків.
У зв'язку з невиконанням кредитних зобов'язань, на підставі заяви банку, 23 березня 2009 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис на іпотечному договорі № 5407261 від 20 липня 2007 року, укладеному між банком та ТОВ «Свіча», від імені якого діяв ОСОБА_1 , про звернення стягнення на нерухоме майно (ресторан «Водоспад»), зареєстрованого в реєстрі за № 433. Договірна заставна вартість предмета іпотеки (згідно умов іпотечного договору № 5407261 від 20 липня 2007 року) становила 1 550 000 грн, що за курсом НБУ швейцарського франку на дату укладення оспорюваного договору складала 197 700 швейцарських франків, чого було недостатньо для погашення всієї заборгованості за кредитним договором.
Позичальник за переконанням Банку, почав вчиняти дії щодо укладення договорів відчуження належного йому майна з метою ухилення від виконання кредитних зобов'язань, що підтверджується обставинами, встановленими рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 січня 2013 року у справі № 0907/2-4421/2011. Зокрема, суд визнав недійсним біржовий договір купівлі-продажу транспортного засобу № 185702/09-02, який був укладений ОСОБА_1 23 жовтня 2009 року, оскільки 02 квітня 2009 року був виданий судовий наказ про стягнення з Боржника боргу, і на виконання цього наказу було накладено арешт на все майно Боржника постановою державного виконавця відділу ДВС м. Івано-Франківська від 21 жовтня 2009 року.
Також вказував, що ціна відчуженої ОСОБА_1 квартири була більш ніж в 10 разів менша від ринкової на момент укладення оспорюваного договору. Більш того, за умовами договору купівлі-продажу вартість квартири була оплачена Продавцю під час укладення цього Договору, отже відсутні докази проведення реального розрахунку між сторонами правочину.
Крім того, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 304218878 від 05 липня 2022 року, право власності на квартиру зареєстроване за ОСОБА_1 , а не за ОСОБА_5 .
Позивач вважав, що договір купівлі-продажу квартири від 15 жовтня 2009 року не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності, а фактична мета (воля сторін) цього правочину була спрямована на уникнення ОСОБА_1 від виконання кредитних зобов'язань, що порушує майнові права та інтереси АТ «Укрексімбанк».
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 02 листопада 2023 року позов ОСОБА_4 , як правонаступника ОСОБА_5 , задоволено.
Ухвалено звільнити з-під арешту нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , який накладений постановою про арешт майна боржника, винесеної головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції на підставі ВП №38572946 від 02 липня 2013 року.
Визнано за ОСОБА_4 , як правонаступником ОСОБА_5 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 144,9 кв. м, житловою 73,3 кв. м.
У задоволенні зустрічного позову АТ «Державний експортно-імпортний банк» відмовлено.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 березня 2024 року апеляційну скаргу АТ «Державний експортно-імпортний банк України» задоволено.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 02 листопада 2023 року скасовано та постановлено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_4 , правонаступника ОСОБА_5 відмовлено.
Зустрічний позов АТ «Державний експортно-імпортний банк» задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 15 жовтня 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 2887.
Постановою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_4 , яка підписана представником ОСОБА_6 , задоволено частково.
Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 березня 2024 року скасовано та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
В апеляційній скарзі представник АТ «Державний експортно-імпортний банк», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову ОСОБА_4 , а зустрічний позов АТ «Державний експортно-імпортний банк» задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову. При цьому не врахував, що банк оскаржував договір купівлі-продажу квартири з підстав його фраудаторності, а не з підстав недотримання при його нотаріальному посвідченні вимог щодо перевірки і встановлення факту відсутності обтяжень на майно.
Поза увагою суду першої інстанції залишено і доводи товариства щодо «фраудаторності» договору, зокрема, що боржник розпочав вчиняти правочини з відчуження належного йому майна після початку здійснення банком заходів щодо примусового стягнення кредиту, боржник усвідомлював, що вартість іпотечного майна буде недостатньою для виконання кредитних зобов'язань, і є неминучим звернення стягнення на інше належне йому майно; боржник відчужив транспортний засіб, на який вже був накладений арешт; квартира відчужена за ціною, яка в 10 разів була нижчою від ринкової; відсутні докази реальної оплати вартості квартири; договір не відповідав засадам справедливості, добросовісності та розумності.
Крім того зазначав, що з огляду на наявність обґрунтованих підстав для визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, що не були спростовані ні первісним позивачем, ні судом, оскаржуване рішення в частині задоволення первісного позову є незаконним.
Також вказував, що оскаржуване рішення, крім викладення положень статей 253, 256, 257, 261 ЦК України, не містить ні доводів заперечення АТ «Укрексімбанк» на заяву первісного позивача про застосування строків позовної давності, ні мотивів відхилення судом цих доводів.Зустрічний позов АТ «Укрексімбанк» заявив як заінтересована особа, яка вважає, що спірним правочином, тобто договором купівлі-продажу квартири порушуються її права та інтереси і про його існування, якого дізнався 13 червня 2022 року - з дати надходження до нього ухвали суду від 01 червня 2022 року. Первісний позивач не навів у клопотанні обставин, підтверджених належними і допустимими доказами, з яких можна дійти обґрунтованого і безсумнівного висновку про те, що АТ «Укрексімбанк» міг дізнатись про порушення свого інтересу внаслідок укладення між відповідачами договору купівлі-продажу квартири, раніше ніж 01 червня 2022 року. При цьому ОСОБА_4 помилково ототожнює початок перебігу строку позовної давності за вимогами до ОСОБА_1 за його кредитними зобов'язаннями перед банком, з початком перебігу строку позовної давності за договором, стороною якого Банк не був, про наявність якого не знав і не міг дізнатись.
Позиція інших учасників справи
У письмових поясненнях від 16 січня 2024 року Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції просив апеляційну скаргу АТ «Державний експортно-імпортний банк» задовольнити.
29 січня 2024 року ОСОБА_1 подав заяву про визнання зустрічного позову. При цьому зазначив, що метою укладення договору було уникнення ризику звернення стягнення на квартиру для погашення заборгованості перед банком, розуміючи, що вартості іпотечного майна не буде достатньо для погашення боргу в повній сумі перед банком. Під час підписання та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири не отримав від покупця жодних коштів, оскільки не мав наміру передавати квартиру у володіння та розпорядження ОСОБА_5 . З дати укладення договору він не припинив володіти та користуватися квартирою, сплачувати комунальні платежі.
Заяви (клопотання) учасників справи
У судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта вимоги скарги підтримав, просив її задоволити.
Представник позивача апеляційну скаргу заперечив, просив відхилити її як безпідставну.
ОСОБА_1 апеляційну скаргу визнав, просив її задоволити.
Фактичні обставини справи
Згідно із договором купівлі-продажу квартири від 15 жовтня 2009 року, посвідченим приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Слободян Л. А., зареєстрованим в реєстрі за № 2887, ОСОБА_1 продав ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 . Продаж квартири вчинено за ціною 60590 грн, які покупець оплатив продавцю під час оформлення договору, сторони підтвердили факт повного розрахунку за придбану квартиру та відсутність одна до другої претензій.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 124917918 від 23 травня 2018 року щодо суб'єкта ОСОБА_1 встановлено, що 04 серпня 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області Барчуком В.В., на підставі постанови у ВП 38572946 від 02 липня 2013 року головним державним виконавцем ВДВС Івано-Франківського МУЮ Середюком В. Ю. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Об'єкт нерухомого майна: квартира, що за адресою: АДРЕСА_2 .
12 липня 2007 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 5407018, згідно умов якого останньому надано кредитні кошти в сумі 292 000,00 швейцарських франків з кінцевою датою погашення 11 липня 2014 року.
Забезпеченням зобов'язань позичальника за цим Договором є іпотека - нерухомість нежитлового призначення, ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 542,8 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (п.2.81 Договору).
За виконання зобов'язань за Договором позичальник несе повну відповідальність перед банком усім належним йому майном, у т. ч. коштами, на яке може звертатися стягнення у порядку, визначеному чинним законодавством України (п.2.8.7 Договору).
27 січня 2009 року у зв'язку невиконанням боржником ОСОБА_1 кредитних зобов'язань, ВАТ «Укрексімбанк» надіслано останньому вимогу про дострокове погашення боргу, який станом на 26 січня 2009 року становив 254 298,37 швейцарських франків. Вказану вимогу ОСОБА_1 отримав 19 лютого 2009 року.
23 березня 2009 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис на підставі іпотечного договору № 5407261 від 20 липня 2007 року, укладеного між Банком та ТОВ «СВІЧА», від імені якого діяв Вульчин Т.-І. А. про звернення стягнення на нерухоме майно (ресторан «Водоспад»), зареєстрованого в реєстрі за № 433.
Відповідно до виконавчого напису запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - ресторан «Водоспад», загальною площею 542,8 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ТОВ «Свіча».
За рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного нерухомого майна нотаріус пропонує задовольнити вимоги ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у розмірі заборгованості по основній сумі кредиту станом на 23 березня 2009 року - 246 809,53 швейцарських франків, заборгованість по прострочених відсотках 12036,24 швейцарських франків, заборгованість по комісії - 100 грн та 3700 грн - витрати по вчиненню виконавчого напису.
09 січня 2020 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Нормами процесуального закону визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
У разі смерті фізичної особи суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи (частина перша статті 55 ЦПК України).
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
У постанові від 18 січня 2023 року в справі № 752/16818/18 (провадження № 61-8339св22) Верховний Суд зробив висновок, що процесуальне правонаступництво - це заміна під час провадження у цивільній справі сторін або третіх осіб іншими особами, до яких переходять права та обов'язки у спірних правовідносинах. Суд будь-якої інстанції зобов'язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов'язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб'єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з'ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами. Проте процесуальне правонаступництво можливе лише тоді, коли у майнових відносинах відбулось правонаступництво. Отже, при вирішенні питання про залучення правонаступників учасників справи суду потрібно встановити наявність чи відсутність правонаступництва на підставі норм матеріального права у спірних правовідносинах.
У постанові від 08 лютого 2023 року у справі № 760/9496/21 (провадження № 61-10690св22) Верховний Суд виснував, що визначальним під час вирішення питання про залучення правонаступників до участі у справі є встановлення, чи допускають спірні правовідносини правонаступництво та чи є відомими особи, які прийняли спадщину. Саме для встановлення осіб, які прийняли спадщину, статтею 251 ЦПК України передбачений обов'язок суду зупинити провадження у справі, правовідносини у якій допускають правонаступництво.
З матеріалів справи встановлено, що під час розгляду справи у суді першої інстанції помер ОСОБА_5 , який був позивачем у справі за його позовом до ОСОБА_1 , ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа: Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, про звільнення майна з-під арешту та визнання права власності.
Представник сина ОСОБА_5 - ОСОБА_4 - адвокат Нитка Я. М. 03 лютого 2021 року подав до суду першої інстанції заяву, в якій повідомив про смерть ОСОБА_5 та у зв'язку з цим просив замінити позивача у справі на ОСОБА_4 , як правонаступника останнього. Додатково вказав, що спадщину після смерті батька ОСОБА_4 прийняв, всі спадкоємці щодо спадкового майна відмовилися від прийняття спадщини на користь ОСОБА_4 .
Однак, як встановлено апеляційним судом з матеріалів витребуваної спадкової справи, ОСОБА_4 - син ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька до приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу Тонюк М. М. звернувся 05 травня 2020 року.
ОСОБА_7 - син ОСОБА_5 відмовився від прийняття спадщини після смерті батька на користь сина померлого (його брата) - ОСОБА_4 , що підтверджується відповідною заявою від 02 червня 2020 року, адресованою приватному нотаріусу Косівського районного нотаріального округу Тонюк М. М.
05 червня 2020 року до приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу Тонюк М. М. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 звернулася ОСОБА_8
ОСОБА_9 у заяві, поданій 19 червня 2020 року приватному нотаріусу Косівського районного нотаріального округу Тонюк М. М. вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її чоловік - ОСОБА_5 . На день його смерті залишилося спадкове майно. Їй відомо, що вона має право звертатися до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право власності на 1/2 (одну другу) частку майна у зв'язку із смертю чоловіка. Однак вона заявила, що майно є особистою приватною власністю її чоловіка, тобто належить йому вцілому, звертатися із заявою і отримувати свідоцтво на 1/2 (одну другу) частку майна після смерті чоловіка вона не буде. Крім того, вона відмовляється від прийняття спадщини в користь сина померлого - ОСОБА_4 .
19 червня 2020 року ОСОБА_10 звернулася до приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу Тонюк М. М. із заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_5 на користь сина померлого (її брата) - ОСОБА_4 .
08 липня 2020 року ОСОБА_2 , в інтересах малолітнього сина ОСОБА_11 звернулася до приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу Тонюк М. М. із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_11 за законом після смерті батька - ОСОБА_5 .
Отже, згідно із довідкою приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу Тонюк М. М. від 10 грудня 2021 року, спадкоємцями, які прийняли спадщину після ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , є:
за заповітом, посвідченим Ромовською О. В., приватним нотаріусом Косівського районного нотаріального округу 10 серпня 2006 року за реєстром № 2833 (дублікат видано ОСОБА_12 , державним нотаріусом Івано-Франківського обласного державного нотаріального архіву 29 квітня 2020 року за реєстром № 1-28) - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
за законом - діти померлого:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (до 4/6 часток);
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (до 1/6 частки);
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (до 1/6 частки).
Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про заміну позивача ОСОБА_5 його правонаступником - ОСОБА_4 не зупинив провадження у справі для встановлення осіб, які прийняли спадщину та не перевірив інформацію представника ОСОБА_4 - адвоката Нитки Я. М. щодо відсутності інших спадкоємців, чим допустив порушення норм процесуального права. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що встановивши настання обставин, з якими закон пов'язує процесуальне правонаступництво, суд не пов'язаний наявністю чи відсутністю клопотання учасників справи про залучення правонаступника та вимогами такого клопотання, оскільки це прямий обов'язок суду перевірити наявність підстав для залучення до участі у справі правонаступника відповідної сторони. Вказані дії суду призвели до того, що судом не було залучено до участі у справі інших спадкоємців ОСОБА_5 - ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , в інтересах якого із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_2 .
У липні 2022 року АТ «Державний ескпортно-імпортний банк України» звертаючись до суду із зустрічним позовом, відповідачем визначив лише ОСОБА_4 як правонаступника ОСОБА_5 , що в свою чергу призвело до того, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про права та обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі, тоді як процесуальним обов'язком позивача є визначення належних відповідачів у справі.
Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості на стадії перегляду справи в апеляційному порядку вирішувати питання щодо залучення співвідповідачів та правонаступників позивача у зв'язку з обставинами, які виникли під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Водночас апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_13 та ОСОБА_11 інтереси якого представляє ОСОБА_2 , були залучені апеляційним судом до участі у справі як треті особи без самостійних вимог на предмет спору.Однак вирішення заявлених вимог не відповідає їх процесуальному статусу - треті особи, а апеляційний суд позбавлений можливості змінити процесуальний статус учасників справи.
Крім того, як встановлено з матеріалів спадкової справи, ОСОБА_13 у своїй заяві від 21 серпня 2020 року про вжиття заходів до охорони спадкового майна та надання інформації вказувала, що окрім іншого, на розгляді Івано-Франківського міського суду перебуває цивільна справа № 344/7040/18 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання права власності та зняття арешту. Вона, як законний спадкоємець бажає отримати письмове підтвердження про те, що її дійсно включено в коло спадкоємців за законом, щоб набути в тому числі, прав сторони відповідних судових проваджень, як і інші спадкоємці.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Отже, апеляційний суд приходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно задоволити частково, а рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог через неналежний суб'єктний склад.
Керуючись статтями 374,376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задоволити частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 02 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_4 , правонаступника ОСОБА_5 , до ОСОБА_1 , Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про звільнення нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 з-під арешту, накладеного постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції у ВП 38572946 від 02.07.2013 року та визнання за ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_1 та у задоволенні зустрічного позову Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 15.10.2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Слободян Л.А., зареєстрованого в реєстрі за № 2887 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 15 квітня 2025 року.
Суддя-доповідач Л. В. Василишин
Судді: І. В. Бойчук
І. О. Максюта