Справа № 938/380/21
Провадження № 22-ц/4808/407/25
Провадження №22-ц/4808/408/25
Головуючий у 1 інстанції Чекан Н. М.
Суддя-доповідач Василишин Л. В.
08 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої (суддя-доповідач): Василишин Л. В.,
суддів: Баркова В. М., Максюти І. О.,
секретаря Шемрай Н.Б.
за участю
апелянта ОСОБА_1
представника апелянта адвоката Госедло О.Д.
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача адвоката Рашковської Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 26 грудня 2024 року та додаткове рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 08 січня 2025 року, ухвалені в складі судді Чекан Н. М. в селищі Верховині, у справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Верховинської селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держегокадастру в Івано-Франківській області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про усунення перешкод у користуванні майном, визнання недійсним та скасування рішення Верховинської селищної ради та свідоцтва про право власності на земельну ділянку,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , Верховинської селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держегокадастру в Івано-Франківській області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про усунення перешкод у користуванні майном, визнання недійсним та скасування рішення Верховинської селищної ради та свідоцтва про право власності на земельну ділянку.
Позов мотивований тим, що 01 вересня 2006 року вона та ОСОБА_6 строком на 10 років уклали договір оренди на житлове приміщення, яке складалось з житлового будинку, стайні та вбиральні. Разом з житловим будинком та господарськими спорудами в її користування була передана земельна ділянка площею 0,15 га, що за адресою: АДРЕСА_1 .
В січні 2012 року Верховинська селищна рада звернулася до суду із позовом до неї про виселення. Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 29 травня 2012 року позов задоволено, її виселено з житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. В подальшому, вказане рішення суду було скасовано, а договір оренди на житлове приміщення та на користування земельною ділянкою, укладений 01 вересня 2006 року між нею та ОСОБА_6 визнано чинним та законним.
Надалі, а саме 04 грудня 2015 року, вона набула права власності на зазначений житловий будинок та по периметру земельної ділянки встановила дерев?яну огорожу та металічні стовпчики. З березня 2013 року до жовтня 2021 року вона з чоловіком працювала за межами України, а за будинком в той час доглядали знайомі. Прибувши додому, вона довідалася, що частина її земельної ділянки площею 0,05 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , передана у власність ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Крім того, вона помітила, що ОСОБА_3 встановила огорожу та металічні стовпчики, які розділяють її та спірну земельну ділянку, а також самовільно знесла стайню та вбиральню, що були у її користуванні. Згодом вона також з'ясувала, що Верховинська селищна рада рішенням від 27 квітня 2012 року № 105-13/2012 надала ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,05 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 , а рішенням від 30 липня 2014 року № 211-28/2014 затвердила відповідачці проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передала їй у приватну власність земельну ділянку площею 0,05 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2620855100:02:003:0517.
Крім того, Верховинська селищна рада із земельної ділянки, яка була в її користуванні площею 0,15 га, передала земельні ділянки ще двом особам. Так, земельна ділянка із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0182 га з кадастровим номером 2620855100:02:003:0248, яка розташована по АДРЕСА_1 передана ОСОБА_4 . На запит її представника до ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області отримано відповідь, що технічна документація із землеустрою на вказану земельну ділянку у відділі відсутня. Верховинська селищна рада будь-якої інформації про цю земельну ділянку не надає та відомості щодо неї у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно також відсутні. Водночас земельна ділянка із цільовим призначенням - для особистого селянського господарства площею 0,02 га з кадастровим номером 2620855100:02:003:0330, яка розташована по АДРЕСА_1 передана ОСОБА_5 . Рішення про передачу останньому у власність вказаної земельної ділянки Верховинською селищною радою прийнято 24 липня 2009 року. Однак будь-які документи щодо цієї земельної ділянки Верховинська селищна рада на запит її представника не надає.
Отже, після передачі у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вказаних земельних ділянок в її користуванні залишилася лише земельна ділянка площею 0,05 га. Хоча по факту площею 0,043 га, так як ОСОБА_3 самостійно встановила огорожу без її присутності, в результаті чого збільшила площу наданій їй незаконним рішення Верховинської селищної ради, земельній ділянці.
Позивачка уважає, що рішення Верховинської селищної ради від 30 липня 2024 року № 211-28/2014 є незаконним, оскільки ОСОБА_3 , подаючи заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою до Верховинської селищної ради, не долучила графічних матеріалів та погодження землекористувача про вилучення земельної ділянки, також вищевказана заява не була розглянута на комісії з питань розвитку агропромислового комплексу та земельних відносин. Комісія не надавала висновок та рекомендації за результатами розгляду цієї заяви. Спірна земельна ділянка надана відповідачці незважаючи на те, що користувачем цієї земельної ділянки була саме вона. При цьому, Верховинська селищна рада навіть не повідомляла її про розгляд цього питання. Під час проведення обмірів земельної ділянки вона не була присутня та проект землеустрою щодо відведення відповідачці спірної земельної ділянки розроблено без погодження нею меж земельної ділянки. Внаслідок таких неправомірних дій вона та члени її сім'ї позбавлені права повноцінно користуватися та розпоряджатися домогосподарством та земельною ділянкою.
Крім того, позивачка зазначала, що в листопаді 2020 року комісією Верховинської селищної ради встановлено, що при розробці документації ОСОБА_3 порушено норми ДБН, оскільки відстань від будинку до межі земельної ділянки, яка є огородженою і фактично за цільовим призначенням не використовується, є недопустимою, оскільки наявні перешкоди щодо заїзду до споруди та обслуговування житлового будинку. Надзвичайно мала відстань не дозволяє їй облаштувати каналізаційний септик, дворову вбиральню, питний колодязь, сарай для утримання худоби та птиці, гараж тощо.
З листопада 2020 року вона вживає всіх заходів для усунення перешкод в користуванні своїм майном, однак такі безрезультативні.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд усунути їй перешкоди у користуванні майном, яке розташоване по АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання ОСОБА_2 демонтувати сітчасту огорожу та металічні стовпчики, встановлені нею на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 2620855100:02:003:0517, довжиною 34,69 м від поворотної точки «В» до точки «Г» відповідно до кадастрового плану проекту земелутрою; визнати незаконним та скасувати рішення Верховинської селищної ради від 30 липня 2014 року № 211-28/2014 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,05 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2620855100:02:003:0517; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 26546390 від 09 вересня 2014 року, видане ОСОБА_2 , зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку за № 6930065 від 09 вересня 2014 року та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2620855100:02:003:0517, за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст оскаржуваних рішень суду
Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 26 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Верховинської селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держегокадастру в Івано-Франківській області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про усунення перешкод у користуванні майном, визнання недійсним та скасування рішення Верховинської селищної ради та свідоцтва про право власності на земельну ділянку.
В обґрунтування рішення суд зазначив, що оскільки будь-яких порушень меж або накладення земельних ділянок з кадастровими номерами 2620855100:02:003:0517 та 2620855100:02:003:0429, які розташовані по АДРЕСА_1 та належні сторонам, не встановлено, то відсутні підстави вважати порушеним будь-яке право позивачки, а тому у задоволенні її позовних вимог необхідно відмовити, незалежно від інших встановлених судом обставин, а саме незважаючи на передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки з певним порушенням норм ЗК України.
Додатковим рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 08 січня 2025 року частково задоволено заяву ОСОБА_2 про відшкодування судових витрат, пов'язаних із професійною правничою допомогою та понесений виконавчий збір у цій справі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування судових витрат у розмірі 9600 грн, пов'язаних із професійною правничою допомогою.
У стягненні витрат щодо виконавчого збору за постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року щодо забезпечення позову в розмірі 12584,60 грн відмовлено.
Додаткове рішення суду мотивоване тим, що відповідачкою підтверджено факт понесення нею витрат на правничу допомогу у цій справі, а тому, враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, такі витрати повинні бути відшкодовані на її користь позивачкою.
Щодо відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою виконавчого збору за виконання постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року, якою вжито заходи забезпечення позову, то суд відмовив у стягненні таких з позивачки на користь ОСОБА_2 , зазначивши, що судове рішення про забезпечення позову підлягає негайному виконанню та виконавчий збір за такими документами не стягується. Крім того, із квитанцій, наданих ОСОБА_2 встановлено, що нею сплачено кошти у іншому виконавчому провадженні.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
ОСОБА_1 на рішення суду подала апеляційну скаргу, в якій посилається на його необґрунтованість, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на незгоду із висновками суду першої інстанції про відсутність порушення її прав.
Так, зазначає, що комісією Верховинської селищної ради у акті обстеження її земельної ділянки від 03 листопада 2020 року підтверджено факт того, що при розробці відповідної документації на земельну ділянку ОСОБА_2 порушено норми ДБН, оскільки відстань від будинку до межі земельної ділянки, яка є обгородженою і фактично за цільовим призначенням не використовується є недопустимою, що створює перешкоди щодо заїзду до споруди та обслуговування її житлового будинку. Зазначене є достатньою підставою для встановлення факту порушення її прав. Однак суд першої інстанції вказаний доказ до уваги не взяв та не надав йому відповідної оцінки.
На думку апелянтки, суд першої інстанції також неправильно застосував норми статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України, оскільки внаслідок укладення із ОСОБА_6 01 вересня 2016 року договору оренди вона набула право на користування житловим приміщенням, що розташоване по АДРЕСА_1 площею 76,6 кв.м., а також земельною ділянкою площею 0,15 га. В подальшому Верховинська селищна рада прийняла на баланс селищної ради вказаний житловий будинок та земельну ділянку. А згодом продала їй цей будинок. Враховуючи, що будинок розташований на земельній ділянці площею 0,15 га, то саме таку земельну ділянку селищна рада повинна була передати їй у власність для його обслуговування, а тому дії селищної ради щодо розділення спірної земельної ділянки на чотири окремі земельні ділянки та передача їх у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 є неправомірними.
Стверджувала, що законність користування нею зазначеним житловим будинком, а також спірною земельною ділянкою підтверджується рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 березня 2013 року, а також рішеням апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 липня 2013 року, які суд першої інстанції до уваги не взяв.
Крім того, зазначала, що з огляду на те, що вона була законним користувачем спірної земельної ділянки, ОСОБА_2 до заяви про надання дозволу на розробку їй проекту землеустрою повинна була долучити погодження щодо вилучення у неї частини земельної ділянки. Однак такого документа ОСОБА_2 не було долучено, так як вона не надавала такий документ останній, як і не було долучено графічних матеріалів місця розташування земельної ділянки чи погодження нею меж земельної ділянки як суміжним землекористувачем. Ба більше, заява ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою не була розглянута на комісії з питань розвитку агропромислового комплексу та земельних відносин, відповідно відсутній будь-який висновок комісії за результатами розгляду вказаної заяви.
Також апелянтка уважає, що суд першої інстанції повинен був відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу із неї на користь відповідачки, оскільки остання не подавала попередній розрахунок суми таких.
Просить рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 26 грудня 2024 року скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити її позов у повному обсязі, а також скасувати додаткове рішення цього суду від 08 січня 2025 року і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення судових витрат.
Позиція інших учасників справи
Головне управління Держгеокадстру в Івано-Франківській області подало пояснення, в яких вказало, що ОСОБА_1 отримала у власність земельну ділянку площею 0,05 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у 2017 році, а отже, на той час їй мало би бути відомо про наявність права власності на суміжні земельні ділянки у відповідачки та третіх осіб, які виникли на підставі рішення Верховинської селищної ради від 30 липня 2014 року.
Крім того, управління просило врахувати, що непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки само по собі не може бути підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та передачі земельної ділянки у власність.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Рашковська Л. О. посилається на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції.
Зазначає, що ОСОБА_2 набула право власності на спірну земельну ділянку ще у 2014 році. На час набуття нею права власності на земельну ділянку, позивачка не була ані належним її користувачем, ані суміжним власником, оскільки набула право власності на земельну ділянку площею 0,05 га з кадастровим номером 2620855100:02:003:0429, що по АДРЕСА_1 у 2017 році та на час такого набуття їй було відомо про наявність права власності на суміжні земельні ділянки як у ОСОБА_2 , так і у третіх осіб.
Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду від 26 грудня 2024 року - без змін. Крім того, просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь судові витрати та вирішити питання про повернення їй з Державного бюджету витрат, понесених на виконавчий збір в розмірі 12584 грн.
Інші учасники справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.
Заяви (клопотання) учасників справи
У судовому засіданні апелянтка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Госедло О. Д. вимоги апеляційної скарги підтримали, просили такі задоволити.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник - адвокат Рашковська Л. О. заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, просили оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, були повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Фактичні обставини справи
01 вересня 2006 року ОСОБА_6 , як орендодавець, та ОСОБА_7 , як орендар, уклали Договір оренди на житлове приміщення, згідно із умовами якого орендодавець передав орендонаймачу в тимчасове користування житлове приміщення (житловий будинок, стайню, вбиральню) площею 76,6 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_1 та в користування земельну ділянку площею 0,15 га. Згідно із пунктом 2.1. договору, орендодавець зобов'язався передати орендонаймачу житлове приміщення в користування упродовж 10 років від дати підписання договору (а.с. 24, том 1).
10 листопада 2012 року ОСОБА_8 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 62, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_9 (а.с. 74, том 2).
Згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 27 травня 2008 року, ОСОБА_6 на підставі рішення № 23 від 24 квітня 2008 року належить житловий будинок загальною площею 76,6 кв.м., житловою площею 53,9 кв.м., стайня та вбиральня, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 34, том 2).
Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2009 року позов ОСОБА_10 та зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено частково.
Визнано незаконними та скасовано: рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верховинської районної ради «Про повернення конфіскованої будівлі сім'ї ОСОБА_6 » від 29 липня 2005 року, рішення Верховинської селищної ради від 17 грудня 1996 року № 2 про передачу у власність ОСОБА_10 земельної ділянки площею 0,15 га, рішення Верховинської селищної ради «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна в АДРЕСА_1 № 23 від 24 квітня 2008 року.
Зобов'язано Коломийське МБТІ скасувати запис № 110 у книзі № 11 про реєстрацію права власності на нерухоме майно в АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 .
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 про визнання права власності на будинковолодіння в АДРЕСА_1 та позовних вимог ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні будинковолодінням по АДРЕСА_1 та змемльною ділянкою 0,15 га і про стягнення судових витрат - відмовлено (а.с. 136-138, том 1).
Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 березня 2009 року залишено без змін рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2009 року (а.с.22-25, том 2).
Рішенням Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області від 21 травня 2010 року скасовано свідоцтво про право власності на будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 ; відмінено рішення Верховинської селищної ради від 17 грудня 1996 року в частині передачі у власність ОСОБА_10 земельної ділянки площею 0,15 га для обслуговування будівель; прийнято на облік у комунальну власність Верховинської селищної ради будинок по АДРЕСА_1 , який був у комунальній власності до його передачі ОСОБА_6 ; вирішено оформити право власності на житловий будинок, що в АДРЕСА_1 , за територіальною громадою селища Верховина в особі Верховинської селищної ради (а.с. 50, том 2).
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 06 травня 2011 року, будинок загальною площею 76,6 кв.м., житловою площею 53,9 кв.м. по АДРЕСА_1 належить на праві комунальної власності територіальній громаді селища Верховина в особі Верховинської селищної ради на підставі рішення № б/н від 21 травня 2010 року (а.с. 168, том 2).
Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 29 травня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2012 року задоволено позов Верховинської селищної ради до ОСОБА_7 про виселення, вирішено виселити її з житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 березня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_7 задоволено частково, скасовано ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2012 року та справу передано на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с. 15-17, том 2).
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 липня 2013 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_7 . Скасовано рішення Верховинського районного суду від 29 травня 2012 року. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Верховинської селищної ради до ОСОБА_7 про виселення відмовлено (а.с. 18-21, том 2).
Рішенням двадцять дев'ятої сесії п'ятого демократичного скликання Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області від 21 травня 2010 року відмовлено ОСОБА_7 у наданні земельної ділянки площею 0,15 га в АДРЕСА_1 , оскільки не представлено свідоцтво на право власності на будівлю (а.с. 37, том 2).
Рішенням двадцять четвертої сесії шостого демократичного скликання Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області від 20 грудня 2013 року № 179-24/2013 надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,05 га, що за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд із земель комунальної власності Верховинської селищної ради. Рекомендовано ОСОБА_1 забезпечити розробку та погодження в установленому порядку проекту землеустрою та подати його селищній раді для затвердження та подальшого вирішення питання передачі землі у власність згідно чинного законодавства (а.с. 31, том 2).
Рішенням одинадцятої сесії шостого демократичного скликання Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області від 12 січня 2012 року № 86-11/2012 затверджено проект землеустрою щодо знеособленого відведення земельної ділянки площею 0,05 га по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку з метою продажу її з аукціону на території Верховинської селищної ради за рахунок земель запасу селищної ради (землі житлової та громадської забудови); включено в перелік ділянок, які підлягають продажу на земельних торгах (аукціоні) у 2012 році відповідно до рішення Верховинської селищної ради від 02 серпня 2011 року земельну ділянку площею 0,05 га, що знаходиться в межах населеного пункту с-ща Верховина Верховинської селищної ради (категорія земель - житлової та громадської забудови, функціональне використання - для обслуговування житлового будинку); затверджено технічний паспорт земельної ділянки 0,05 га, яка виставляється на земельні торги (аукціон) одним лотом для продажу, та особливі умови продажу; затверджено вартість лота на основі витягу з технічної документації про визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,05 га в сумі 12359,42 грн; затверджено на основі висновку про вартість об'єкта оцінки вартість лота житлового будинку загальною площею 76,6 м.кв., що розташований по АДРЕСА_1 для подальшого продажу на аукціоні в сумі 97640,58 грн; вирішено житловий будинок та земельну ділянку продати на аукціоні одним лотом із стартовою ціною продажу в сумі 110000 грн (а.с. 47-49, том 2).
У матеріалах справи наявний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , який зареєстровано в Державному кадастрі 10 вересня 2014 року (а.с. 148-184, том 2).
04 грудня 2015 року Верховинська селищна рада Верховинського району Івано-Франківської області в особі голови Верховинської селищної ради Мицканюка В. М. та ОСОБА_1 , від імені якої діяла ОСОБА_11 , уклали договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 76,6 кв.м., житловою площею 53,9 кв.м. В другому абзаці пункту 7 договору зазначено, що житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,05 га, цільове призначення якої: для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 2620855100:02:003:0429. Договір посвідчено Мартищук О. Я., приватним нотаріусом Верховинського районного нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 1947 (а.с. 14, том 2).
09 листопада 2017 року ОСОБА_1 подала до Верховинської селищної ради заяву про передачу їй земельної ділянки у власність площею 0,05 га для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2620855100:02:003:0429, на якій розташований житловий будинок придбаний нею у селищної ради на підставі договору купівлі-продажу № 1947 від 04 грудня 2015 року (а.с. 144, том 1).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, сформованої 23 червня 2021 року за № 262880242, земельна ділянка з кадастровим номером 2620855100:02:003:0429 площею 0,05 га, що за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області № 142-18/2017 від 21 грудня 2017 року та житловий будинок загальною площею 76,6 кв.м., житловою площею 53,9 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу № 1947 від 04 грудня 2015 року, що за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності належать ОСОБА_1 (а.с. 50-51, том 1)
Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 встановлено, що ОСОБА_12 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками є: ОСОБА_10 та ОСОБА_13 (а.с. 73, том 2).
08 серпня 2009 року ОСОБА_12 уклала шлюб із ОСОБА_14 , про що складено актовий запис № 35 Верховинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Верховинському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), внаслідок чого змінила прізвище на ОСОБА_15 (а.с.71, том 2).
05 липня 2014 року ОСОБА_16 уклала шлюб зі ОСОБА_17 , про що складено актовий запис № 29 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Верховинського районного управління юстиції в Івано-Франківській області, у зв'язку з чим змінила прізвище на ОСОБА_2 (а.с. 72, том 2).
Із виписки із рішення тринадцятої сесії шостого демократичного скликання Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області від 27 квітня 2012 року № 105-13/2012 встановлено, що Верховинська селищна рада надала дозвіл ОСОБА_16 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,05 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 (а.с. 19, том 1).
Рішенням двадцять восьмої сесії шостого демократичного скликання Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області від 30 липня 2014 року № 211-28/2014 року затверджено ОСОБА_16 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,05 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 . Вирішено передати ОСОБА_16 в приватну власність земельну ділянку площею 0,05 га з кадастровим номером 2620855100:02:003:0517 із земель комунальної власності в межах населеного пункту селища Верховина для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 (а.с. 20, том 1).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, сформованої 29 червня 2021 року за № 263582292, ОСОБА_2 на праві власності згідно зі свідоцтвом про право власності серії та номер: НОМЕР_4 , виданим 09 вересня 2014 року зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 2620855100:02:003:0517 площею 0,05 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21, том 1).
Згідно із висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 07 червня 2024 року № 1/2/22-29, проект землеустрою 0517 по складу розроблений із врахуванням вимог статті 50 Закону України «Про землеустрій» та затверджений відповідно до вимог статей 122, 186 ЗК України. Однак при розробці Проекту землеустрою 0517 не враховані вимоги статтей 132, 151 ЗК України, статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також порушені вимоги «Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками», що затверджена Наказом Держкомзему № 376 від 18 травня 2010 року та інших нормативно-правових актів.
Фактичне землекористування ОСОБА_3 відповідає затвердженому проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 0,05 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 2620855100:02:003:0517.
Однак при передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_3 Верховинською селищною радою Верховинського району Івано-Франківської області порушені вимоги статтей 125, 132, 151 ЗК України та статті 56 Закону України «Про землеустрій».
Розміри та конфігурація земельних ділянок, що відображена на кадастрових планах земельних ділянок за кадастровими номерами 2620855100:02:003:0429, 2620855100:02:003:0517, які є складовою документації із землеустрою розробленої різними землевпорядними організаціям та без врахування поділу земельної ділянки комунальної власності загальною площею 0,15 га, яка згідно рішення 29 сесії 5 демократичного скликання Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області від 21 травня 2010 року № б/н, була вилучена площею 0,15 га із земель приватної власності ОСОБА_10 .
Встановлено розбіжність в суміжних межах, а саме: в точках 2 і 1 та 11 і 12, земельних ділянок за кадастровими номерами 2620855100:02:003:0429, 2620855100:02:003:0517, що становить 1,68 м.
Встановити фактичне розташування будівель, споруд та інших об'єктів відносно меж земельної ділянки за кадастровим номером 2620855100:02:003:0517, Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 0,05 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 немає можливості у зв'язку з відсутністю координат поворотних точок об'єктів нерухомого майна в матеріалах справи.
Порушення меж (або накладання) земельних ділянок з кадастровими номерами 2620855100:02:003:0517 та 2620855100:02:003:0429 відповідно до правовстановлюючих документів не встановлено, а також згідно документації із землеустрою земельні ділянки не накладаються, що підтверджується відомостями із Державного земельного кадастру (а.с.187-206, том 3).
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Зазначені норми права визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Отже, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Отже, при вирішенні спору важливе значення має встановлення наявності в особи, яка звернулася із позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Тобто, встановивши, що права або інтереси позивача не порушені, суд відмовляє в задоволенні позову за безпідставністю, недоведеністю чи необґрунтованістю.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18) зроблено висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту потрібно встановити, які саме права (правомірні інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного права чи неправомірність або неефективність вибраного позивачем способу захисту прав, які суд за результатами вирішення спору вважатиме порушеними, невизнаними або оспорюваними, є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові.
Крім цього, частиною першою статті 393 ЦК України визначено, що правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Згідно із частинами другою, третьою статті 152 ЗК України закріплено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Заявляючи позов, ОСОБА_1 просила усунути їй перешкоди у користуванні майном, яке розташоване по АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання ОСОБА_2 демонтувати сітчасту огорожу та металічні стовпчики, встановлені нею на земельній ділянці та скасувати рішення, свідоцтво про право власності на земельну ділянку і державну реєстрацію виходячи з того, що спірна земельна ділянка перебувала у її користуванні та без вилучення безпідставно передана у власність відповідачці та третім особам.
Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, позивачка не довела факт порушення її прав, оскільки не довела наявність у неї на праві власності чи праві користування земельної ділянки площею 0,15 га, що за адресою: АДРЕСА_1 , з частини якої виділено ділянку відповідачці.
У справі відсутні докази, які б підтверджували наявність у позивачки прав на земельну ділянку, яка виділена органом місцевого самоврядування відповідачці. Позивачка при цьому посилалася на наявність у її користуванні земельної ділянки площею 0,15 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яку вона отримала у оренду згідно договору і тривалий час нею користувалася. Однак посилання апелянтки з цього приводу на договір оренди від 01 вересня 2006 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 помилкове, оскільки договір стосувався тільки оренди житла. Будь-якого оформленого права на земельну ділянку у орендодавця ОСОБА_6 на час його укладення не було.
А в силу рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 30 січня 2009 року (а.с.136-138, том 1), яке ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 березня 2009 року залишено без змін (а.с.22-25, том 2) ОСОБА_6 не мала жодних прав ні на будинок, ні на ділянку біля нього і вони перейшли в розпорядження територіальної громади.
Таке право не оформила за час користування житлом і сама позивачка. Вперше вона отримала ділянку за спірною адресою площею 0,05 га у 2017 році. Рішенням Верховинської селищної ради від 21 травня 2010 року (а.с. 37, том 2) відмовлено ОСОБА_7 ( ОСОБА_9 ) у наданні земельної ділянки площею 0,15 га. Попередньо, у 2015 році, на підставі договору купівлі-продажу вона придбала у власність будинок у сільської ради, який орендувала за спірною адресою. Посилання ОСОБА_1 з цього приводу на судові рішення про її виселення неналежні, оскільки не стосуються прав на земельну ділянку.
Отже, позивачка у 2017 році набула право власності на земельну ділянку площею 0,05 га для обслуговування будинку, тоді як відповідачка набула право власності на земельну ділянку площею 0,05 га, яка є предметом позову в цій справі, раніше - у вересні 2014 року.
Тобто апелянтка на час передачі земельної ділянки відповідачці, не мала ні права користування, ні права власності ні на ділянку 0,15 га, ні на ділянку 0,05 га, що за адресою: АДРЕСА_1 і доводи апеляційної скарги з цього приводу не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи.
Щодо тверджень апелянтки про те, що суд не звернув увагу на неможливість заїзду до її земельної ділянки та порушень ДБН в силу вставлення огорожі відповідачкою з посиланням на акти комісії сільської ради та висновок експертизи, необхідно зазначити таке.
Дійсно, Актом обстеження земельної ділянки від 03 листопада 2020 року зазначено, що при розробці відповідної документації на земельну ділянку ОСОБА_2 порушено норми ДБН, оскільки відстань від будинку до межі земельної ділянки, яка є обгородженою і фактично за цільовим призначенням не використовується є недопустимою, що створює перешкоди щодо заїзду до споруди та обслуговування її житлового будинку.
Проте даним актом не встановлено суті порушення, яка саме відстань не дотримана та які ДБН порушено. Він не може вважатися достатньою підставою для встановлення факту порушення прав позивачки в цій частині. Щодо посилання апелянтки з цього приводу як на підтвердження своїх доводів, на висновок експерта, то останнім не досліджувалися наведені обставини, питання з цього приводу не ставилися. Зазначення у висновку, що «… при передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_3 Верховинською селищною радою Верховинського району Івано-Франківської області порушені вимоги статтей 125, 132, 151 ЗК України та статті 56 Закону України «Про землеустрій» не стосується порушення будівельних норм в частині розміщення будівель відносно встановленої огорожі. Інших доказів на підтвердження існування таких порушень позивачкою не представлено.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що виявлення експертом недоліків порядку оформлення документації на земельну ділянку відповідачки, не мають правового значення для вирішення позову ОСОБА_1 по суті, оскільки такі не стосуються прав та інтересів останньої.
В частині доводів скарги на додаткове рішення колегія суддів приходить висновку, що такі не заслуговують на увагу. Суд першої інстанції дав належну оцінку доказам щодо понесених витрат відповідачки та ухвалив обґрунтоване рішення з врахуваннм заперечень позивачки. Твердження в апеляційній скарзі щодо неналежної оцінки судом попереднього розрахунку витрат відповідачки безпідставне, оскільки за змістом процесуальної норми статті 134 ЦПК України, попередній розрахунок не повинен містити обґрунтування. Відповідачка у відзиві на позов вказувала про можливі очікувані витрати на правову допомогу, що відповідає змісту наведеної норми.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і не підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 26 грудня 2024 року та додаткове рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 08 січня 2025 рокузалишити без змін.
Відновити дію рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 26 грудня 2024 року.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 14 квітня 2025 року.
Суддя-доповідач: Л. В. Василишин
Судді: В. М. Барков
І. О. Максюта