Справа № 727/918/25
Провадження № 2-адр/727/4/25
14 квітня 2025 року м. Чернівці
Шевченківський районний суд м. Чернівців в складі:
головуючого судді Дубець О.С.
за участю:
секретаря судового засідання Вовкун Н.Ю.
учасників справи:
позивача - не з'явився
представника позивача - не з'явився
представника відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Чернівців за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просив скасувати постанову №1310 від 03 січня 2025 року за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
31 березня 2025 року представником позивача адвокатом Поляком П.П. була подана заява про ухвалення додаткового рішення у справі в якій заявник просить суд поновити процесуальний строк на подання доказів у справі № 727/918/25 та ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В заяві посилається на те, що у позовній заяві від 23 січня 2025 року ним було зазначено, що докази понесення витрат на правничу допомогу будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. З урахуванням наведеного просить суд долучити до матеріалів справи докази понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу та вирішити питання про їх стягнення з відповідача у зв'язку з тим, що позовні вимоги позивача задоволені. Разом із цим позивач просить поновити процесуальний строк на подання цих доказів у зв'язку із тим, що рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 18 березня 2025 року було доставлено до електронного кабінету адвоката 26 березня 2025 року. За таких обставин можливості подати відповідні докази понесених витрат на правничу допомогу у визначений законом строк у сторони позивача не було, як і можливості ознайомитись з таким рішенням.
Ухвалою суду від 02 квітня 2025 року заява про ухвалення додаткового рішення призначена до розгляду в судовому засіданні.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Поляк П.П. не з'явились, адвокат спрямував до суду заяву в якій просив розглянути справу без його участі та участі позивача, просив заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, спрямував до суду заперечення в якому просить відмовити позивачу у винесенні додаткового рішення щодо стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн за безпідставністю заявлених вимог.
Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідно до частини 7 статті 139 КАС України та з урахуванням того, що в даній категорії справ судові дебати не проводяться, учасник справи зобов'язаний подати заяву щодо подання доказів про розмір судових витрат до рішення по суті позовних вимог. Також посилається на те, що адвокатом Поляком П.П. на підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, не додано всіх документів, а саме: засвідченої належним чином копії Типової форми обліку доходів і витрат самозайнятої особи.
Згідно з приписами частини 3 статті 252 КАС України, додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Судом прийнято рішення розглядати заяву адвоката про ухвалення додаткового рішення без учасників справи, що не суперечить наведеному вище.
У відповідності до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв'язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, доходить таких висновків.
23 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. В позовній заяві, в тому числі, позивачем було зазначено, що відповідно до частини 7 статті 139 КАС України докази понесення позивачем витрат у зв'язку з розглядом справи будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 18 березня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Суд визнав протиправною та скасував постанову № 1310 від 03 січня 2025 року за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП закрито та стягнуто на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до поданої представником позивача заяви розгляд справи відбувся без участі позивача та його представника адвоката Поляка П.П.
Рішення суду було доставлено до електронного кабінету адвоката Поляка П.П. 26 березня 2025 року о 21:25 год.
Судом встановлено, що 05 листопада 2024 року між Адвокатським об'єднанням «Поляк і Партнери» (далі - АО) та Галушко Олександром Борисовичем (далі- Клієнт) був укладений Договір № 357/24 про надання юридичної (правничої) допомоги (далі-Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Клієнт доручає, а АО приймає на себе зобов'язання надавати юридичну (правничу) допомогу в обсязі та на умовах передбачених даним договором, відповідно до вимог чинного законодавства України.
25 січня 2025 року сторони підписали Додаткову угоду № 1 до Договору № 357/24 про надання юридичної (правничої) допомоги від 05.11.2024 відповідно до якої до п. 4.1. Договору були внесені зміни шляхом викладення його в такій редакції:
«Винагорода за послуги, які надаються АО (далі-Гонорар) у справі про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення становить 10000 (десять тисяч) гривень».
28 березня 2025 року сторони підписали Звіт про надані послуги у зв'язку із розглядом справи № 727/918/25 відповідно до якого ОСОБА_1 надано таку правничу допомогу у справі № 727/918/25:
23.01.2025 - Підготовка позовної заяви про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - 05:00 год.
23.01.2025 - Підготовка додатків до позовної заяви. Оплата судового збору. Направлення позовної заяви із додатками через підсистему «Електронний суд» - 01:00 год.
Всього - 10000 (десять тисяч) грн - 06:00 год.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 26/25/1 від 28 березня 2025 року ОСОБА_1 здійснив оплату послуг з надання юридичної (правничої) допомоги згідно з договором № 357/24 від 05 листопада 2024 року у розмірі 10000 (десять тисяч) грн.
Відповідно до картки руху документу рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 18 березня 2025 року у справі № 727/918/25 до АСДС надійшло 26 березня 2025 року о 19:58 год.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За змістом частини 1 статті 247 КАС України, суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Частинами 1 та 2 статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Зокрема, частиною 1 статті 132 КАС України, встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог частини 1 статті 134 КАС України, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною 4 статті 79 КАС України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Відповідно до частини 8 статті 79 КАС України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Судом встановлено, що при поданні позову, позивач вказав, що докази понесення витрат у зв'язку з розглядом справи будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
З огляду на наведене суд не бере до уваги заперечення відповідача з приводу того, що позивачем не була подана вчасно заява щодо подання доказів про розмір судових витрат до рішення по суті позовних вимог, оскільки норми КАС України не передбачають подання окремого процесуального документу, як заява щодо подання доказів про розмір понесених судових витрат. Суд вважає, що достатньо того, що учасник справи заявить про це при поданні позову, вказавши в мотивувальній частині позовної заяви.
Частиною 1 статті 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Судом встановлено, що рішення суду у даній справі надійшло до АСДС 26 березня 2025 року, представником позивача заява про ухвалення додаткового рішення була подана 31 березня 2025 року. Отже оскільки позивач та його представник не брали участі в судовому засіданні, яке завершилось ухваленням судом рішення, суд вважає, що процесуальний строк для подання доказів понесених витрат на правничу допомогу представником позивача пропушений з поважних причин та його слід поновити.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
В інших судових рішеннях Верховний Суд також формував правову позицію щодо самостійного зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Схожих висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 02 липня 2020 року по справі № 362/3912/18 і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 201/14495/16-ц у додатковій постанові від 30 вересня 2020 року, самостійно зменшивши судові витрати на професійну правничу допомогу, виходячи із критеріїв реальності та розумності вартості адвокатського гонорару.
Дослідивши матеріали справи та наданий представником позивача звіт про надані послуги, суд вважає, що розмір гонорару є завищеним та не співмірним із складністю справи. Так, даний спір відноситься до категорій справ незначної складності, обсяг доказів та обставин не потребують витрачання значної кількості часу для ознайомлення із ними та викладення своїх міркувань в позові, кількість додатків, долучених до позовної заяви є невеликим та не потребує значного часу для виготовлення їх копії та сканування, позов поданий за допомогою системи «Електронний суд», що також сприяє економії часу для його подання до суду.
Щодо заперечень відповідач про те, що адвокатом на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не додано засвідченої належним чином копії Типової форми обліку доходів і витрат самозайнятої особи, суд зазначає таке.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частина сьома статті 43 Конституції України передбачає, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі «Баришевський проти України», «Двойних проти України», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Частинами першою, третьою статті 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Зазначеним положенням Конституції України кореспондує стаття 16 КАС України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Одним із принципів адміністративного судочинства, який передбачено положеннями статті 139 КАС України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Виходячи із системного аналізу положень частини сьомої статті 139, частини четвертої статті 136 КАС України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду були надані: копія Договору № 357/24 про надання юридичної (правничої) допомог від 05 листопада 2024 року, копія Додаткової угоди № 1 до Договору № 357/24 про надання юридичної (правничої) допомоги від 05.11.2024, копія Звіту про надані послуги у зв'язку із розглядом справи № 727/918/25 та копія квитанції до прибуткового касового ордера № 26/25/1 від 28 березня 2025 року.
Суд вважає, що надані докази є достатніми для вирішення питання про стягнення на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, на яку посилається відповідач, є обов'язковим для обліку доходів та витрат з метою подальшої сплати самозайнятою особою податків в повній мірі. Неподання такого документу суду, не свідчить про те, що послуги адвоката не були оплачені клієнтом, а тому не можуть слугувати підставою для відмови у вирішенні питання про стягнення їх на користь учасника справи на користь якого ухвалено рішення у справі.
З урахуванням наведеного суд вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідач на користь позивач понесених витрат на професійну правничу допомогу. Разом з тим, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн є завищеним, а тому керуючись такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути 3000,00 грн цих витрат.
Керуючись статтями 79, 121, 132, 134, 139, 252, 292-297 КАС України, суд,
Поновити представнику позивача адвокату Поляку Петру Петровичу процесуальний строк для подання доказів у справі № 727/918/25 щодо понесених витрат на правничу допомогу.
Заяву представника позивача адвоката Поляка Петра Петровича про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 коп.)
У задоволенні решти вимог заяви - відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя Дубець О.С.