Справа № 643/5766/25
Провадження № 1-кс/643/1918/25
15 квітня 2025 року слідчий суддя Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 62023000000000415 від 25.05.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 353, ч. 2 ст. 307 КК України, -
Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000415 від 25.05.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 353, ч. 2 ст. 307 КК України.
Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Харківської обласної прокуратури.
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , будучи тимчасово звільненим наказом начальника ГУНП в Харківській області № 39 від 20.01.2023 з органів Національної поліції, оскаржуючи вказане рішення у судовому порядку, не маючи постійного джерела доходу, на початку травня 2023 року, однак не пізніше 09.05.2023, точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, будучи колишнім працівником органів Національної поліції України (далі - НПУ) та достовірно обізнаним про встановлений законодавством України порядок реагування працівниками НПУ в разі виявлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення, а також про наслідки застосування санкцій адміністративно - та кримінально-правового характеру за вчинення відповідних правопорушень, маючи корисливий намір, спрямований на заволодіння майном інших осіб, вирішив зайнятися злочинною діяльністю, а саме скоєнням в умовах воєнного стану особливо тяжких злочинів проти власності - вимагання грошових коштів від осіб, які беруть участь у незаконному обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, з погрозою обмеженням прав, свобод і законних інтересів таких осіб, а також розголошення відомостей, які останні бажають зберегти в таємниці.
Розробивши злочинний план, колишній працівник НПУ - ОСОБА_4 вирішив залучити до здійснення злочинної діяльності раніше знайомих йому осіб, а саме цивільних осіб ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які погодились вчиняти злочини діючи за попередньою змовою групою осіб.
Так, ОСОБА_4 , діючи з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб спільно із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , 09.05.2023 фактично затримали ОСОБА_8 , який здійснював придбання та зберігання наркотичних засобів, після чого, застосовуючи погрози обмеженням прав, свобод і законних інтересів останнього, а також розголошення відомостей, які ОСОБА_8 бажає зберегти в таємниці, вимагали від останнього та отримали грошові кошти в розмірі 76000 грн, чим ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 4 ст. 189 КК України -вимагання, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою обмеженням прав, свобод і законних інтересів потерпілого, а також розголошення відомостей, які потерпілий бажає зберегти в таємниці, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, а також ч. 2 ст. 353 КК України, тобто самовільне присвоєння владних повноважень, поєднане із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, з використанням службового посвідчення працівника правоохоронного органу.
Крім того, ОСОБА_4 , діючи з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб спільно із ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , 27.09.2023 фактично затримали ОСОБА_9 , який здійснював придбання та зберігання наркотичних засобів, після чого, застосовуючи погрози обмеженням прав, свобод і законних інтересів останнього, а також розголошення відомостей, які ОСОБА_9 , бажає зберегти в таємниці, вимагали від останнього та отримали грошові кошти в розмірі 39000 грн, чим ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 4 ст. 189 КК України -вимагання, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою обмеженням прав, свобод і законних інтересів потерпілого, а також розголошення відомостей, які потерпілий бажає зберегти в таємниці, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, повторно, а також ч. 2 ст. 353 КК України, тобто самовільне присвоєнні владних повноважень, поєднане із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, з використанням службового посвідчення працівника правоохоронного органу.
Надалі, ОСОБА_4 , оскарживши в судовому порядку наказ начальника ГУНП в Харківській області про його звільнення з 08.11.2023 був поновлений на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №3 Харківського районного управління поліції №3 ГУНП в Харківській області, а з 24.07.2024 призначений на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області.
Поновившись на службі, в середині серпня 2024 року, однак не пізніше 23.08.2024, точна дата, час та місце під час досудового розслідування не встановлені, ОСОБА_4 , обіймаючи посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, маючи спеціальне звання лейтенант поліції, здійснюючи функції представника влади та відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України, приміток до ст. ст. 364, 368 КК України, вже будучи службовою особою, маючи корисливий намір на продовження отримання доходу від злочинної діяльності, отримавши переваги надані йому для виконання службових обов'язків, у вигляді отримання інформації від оперативних джерел, доступу до інформаційних електронних систем, таких як ІПНПУ та інших, а також інформації від спілкування з іншими працівниками поліції, дійсного службового посвідчення працівника НПУ, тощо, усвідомлюючи, що він, діючи самостійно або за попередньою змовою групою осіб, не зможе реалізувати свій злочинний корисливий умисел, розуміючи переваги скоєння кримінальних правопорушень у складі організованої групи, знаючи усі її ознаки, вирішив створити та очолити організовану груп, до складу якої залучив раніше йому знайомого ОСОБА_5 а також цивільну особу - ОСОБА_10 , визначивши спрямованість її злочинної діяльності - вчинення тяжких корупційних злочинів у сфері службової діяльності, а саме: одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе та третьої особи за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій, а також в інтересах третьої особи, з використанням наданого службового становища, вчинене організованою групою.
Так, діючи в складі організованої групи її учасники - працівник Національної поліції України ОСОБА_4 та цивільні особи ОСОБА_5 та ОСОБА_10 систематично вимагали та одержали неправомірну вигоду від осіб, які беруть участь у незаконному обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, за непритягнення останніх до кримінальної відповідальності, а саме:
-23.08.2024 ОСОБА_4 діючи у складі організованої групи за участю ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , а також за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , перебуваючи неподалік від будинку, розташованого за адресою: м. Харків, пр. Олександрівський, 132, вимагали та одержали від ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 50000 гривень у якості неправомірної вигоди за нереєстрацію відповідно до діючого законодавства факту придбання та зберігання ОСОБА_11 наркотичної речовини, чим ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України - організація одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе та третьої особи, за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого службового становища, вчинене організованою групою, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди;
-10.09.2024 ОСОБА_4 , діючи у складі організованої групи за участю ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , перебуваючи у дворі будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , вимагали та одержали від ОСОБА_12 грошові кошти у сумі 80000 грн, у якості неправомірної вигоди за нереєстрацію, відповідно до діючого законодавства, факту незаконного придбання та зберігання її співмешканцем ОСОБА_13 наркотичного засобу, чим ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України - організація одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе та третьої особи, за невчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданого службового становища, вчинене повторно, організованою групою, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди;
-10.10.2024 ОСОБА_4 , діючи у складі організованої групи за участю ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , перебуваючи неподалік від будинку АДРЕСА_2 , вимагали та одержали від ОСОБА_14 грошові кошти у сумі 38000 грн, у якості неправомірної вигоди за нереєстрацію у встановленому законодавством порядку інформації про вчинення ОСОБА_14 кримінального правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, та, як наслідок, не ініціювання внесення відповідним органом досудового розслідування вказаних відомостей до ЄРДР та не притягнення останніх до кримінальної відповідальності, чим ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України - організація одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе та третьої особи, за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого службового становища, вчинене повторно, організованою групою, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
09.04.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 4 ст. 189 КК України - вимагання, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою обмеженням прав, свобод і законних інтересів потерпілого, а також розголошення відомостей, які потерпілий бажає зберегти в таємниці, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, та вчиненні вказаних дій повторно;
- ч. 2 ст. 353 КК України, тобто самовільне присвоєння владних повноважень службової особи, поєднане із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, з використанням службового посвідчення працівника правоохоронного органу;
- ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України, тобто у організації одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе та третьої особи за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій, а також в інтересах третьої особи, з використанням наданого службового становища, вчинене організованою групою, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, та вчиненні вказаних дій повторно.
09.04.2025 ОСОБА_4 затримано, в порядку ст. 615 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 353, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_4 підозрюється, зокрема, у вчиненні тяжких злочинів передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368 КК України, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, а також особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
При цьому встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно інформаційної довідки № 417811944 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, відомості про власника квартири за адресою: АДРЕСА_3 , відсутні.
Водночас, згідно листа КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» ХМР вих. № 3311/0412/25 від 21.03.2025 - квартира за адресою: АДРЕСА_3 , належить на праві спільної власності - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Виходячи зі змісту вимог ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, одним з яких, згідно з п. 7 ч. 2 вказаної статті, є арешт майна, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, та є тимчасовим позбавленням за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Враховуючи, що у органу досудового розслідування наявні достатні підстави вважати, що існує реальна загроза перереєстрації права власності на вказане майно до закінчення розгляду клопотання, тому з метою забезпечення арешту майна є доцільним проводити розгляд даного клопотання без виклику власника майна.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Таким чином, необхідність арешту майна зумовлюється необхідністю забезпечення можливої конфіскації майна та обґрунтованою підозрою вважати, що незастосування цього заходу перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що майно може бути відчужене, приховане, знищене або пошкоджене.
За викладених обставин, виникла необхідність у накладенні арешту на майно, яке фактично перебуває у володінні та користуванні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить на праві спільної сумісної власності - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Прокурор в судове засідання не з'явився, разом з клопотанням надав заяву в якій посилаючись на велике навантаження на органи Харківської обласної прокуратури, просив вказане клопотання розглянути за відсутності прокурора.
Відповідно до ч.2 ст.172 власник майна ОСОБА_4 про розгляд клопотання не повідомлявся.
В зв'язку з розглядом клопотання за відсутності учасників кримінального провадження, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України.
Розглянувши клопотання та дослідивши додані до нього матеріали, слідчий суддя вважає клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Виходячи зі змісту вимог ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, одним з яких, згідно з п. 7 ч. 2 вказаної статті, є арешт майна, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, та є тимчасовим позбавленням за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Враховуючи, що у органу досудового розслідування наявні достатні підстави вважати, що існує реальна загроза перереєстрації права власності на вказане рухоме майно до закінчення розгляду клопотання, тому з метою забезпечення арешту майна є доцільним проводити розгляд даного клопотання без виклику власника майна.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Згідно вимог ч. 6 ст. 132 КПК України, до клопотання слідчого, прокурора про застосування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
Більш того, в статті 223 КПК України викладені вимоги до проведенні слідчих (розшукових) дій. Так, відповідно до ч.1, 2 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні; підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Стороною обвинувачення доведено, що зазначене в клопотанні прокурора майно, яке фактично перебуває у володінні та користуванні підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , яка відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 06.05.2003 відділом приватизації Харкіської міської ради р. № НОМЕР_1 , належить на праві спільної сумісної власності - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має значення для забезпечення даного кримінального провадження. Незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаного майна в подальшому може перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України, сторона обвинувачення довела слідчому судді необхідність арешту цього майна, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Також, згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A №98).
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131-132, 170-175, 309, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт шляхом заборони відчуження, перереєстрації, реєстрації, в тому числі в межах виконавчих проваджень, на майно, яке фактично перебуває у володінні та користуванні підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , яка відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 06.05.2003 відділом приватизації Харкіської міської ради р. № НОМЕР_1 , належить на праві спільної сумісної власності - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заборонити органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, як виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, але не обмежуючись Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб'єктам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам, державним виконавцем, приватним виконавцям та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії (реєстрації прав власності, скасування реєстрації прав власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) на нерухоме майно належне на праві спільної сумісної власності - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: квартиру, за адресою: АДРЕСА_3 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Роз'яснити, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою під час проголошення ухвали - в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1