79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
14.04.2025 Справа № 914/558/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Чорної І.Б., розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Левітрейд», с. Підберізці, Львівська область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ», с. Ставчани, Львівська область
про стягнення 121 451,06 грн
за участю представників:
від позивача: Опришко О.З. - адвокат;
від відповідача: не з'явився;
Обставини розгляду справи.
03.03.2025 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Левітрейд», с. Підберізці, Львівська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ», с. Ставчани, Львівська область про стягнення 121 451,06 грн.
Ухвалою від 07.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 27.03.2025.
20.03.2025 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №7198/25 від 20.03.2025).
Ухвалою від 27.03.2025 суд відклав судове засідання на 14.04.2025.
14.04.2025 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Левітрейд» надійшли додаткові пояснення (вх. №9504/25 від 14.04.2025).
Заяв про відвід суду не поступало.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 09.06.2023 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №090623/КПФТ-08, на виконання умов якого відповідачу згідно видаткових накладних було передано у власність товар на загальну суму 138 670,85 грн. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, заборгованість становить 121 451,06 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 121 451,06 грн.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, відповідач зазначив, що позивачем подано неналежні докази на підтвердження факту поставки товару, оскільки копії таких документів не відображають факту нестачі товару з вказанням відсутніх позицій та сум недопоставки, які були відображені на зворотній стороні видаткових накладних. Також заперечив щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, вказавши, що такий не є пропорційним до складності справи, а розмір судового збору підлягав до сплати у розмірі 2 422,40 грн, оскільки позовна заява подана в електронній формі.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
09.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Левітрейд» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» (покупець) було укладено договір поставки №090623/КПФТ-08.
За цим договором постачальник (позивач) зобов'язується поставляти, а покупець (відповідач) приймати оплачувати товар (п. 1.1. договору).
На виконання умов вищевказаного договору, позивач передав відповідачу згідно видаткових накладних №4454 від 20.02.2024 на суму 34 914,78 грн, №16790 від 20.06.2024 на суму 21 855,36 грн, №23939 від 05.09.2024 на суму 33 714,74 грн, №24695 від 12.09.2024 на суму 33 718,23 грн, №25391 від 19.09.2024 на суму 14 467,74 грн товар на загальну суму 138 670,85 грн.
Згідно п. 3.6. договору, якщо під час приймання була виявлена невідповідність (помилки) в супровідних документах або невідповідність прийнятого товару супровідним документам, в момент приймання складається акт розбіжностей за участю представника покупця та/або вантажоотримувача і особи, яка безпосередньо здійснює доставку (передачу) товару, в якому вказуються виявлені при прийманні невідповідності.
Відповідно до п. 3.14. договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару і підписання сторонами або постачальником та вантажоотримувачем товарно-транспортної накладної та видаткової накладної. Датою поставки товару вважається дата підписання товарно-транспортної накладної та видаткової накладної між постачальником та покупцем або вантажоотримувачем.
Згідно п. 6.6. договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця. Оплата товару, що поставляється в нову торгову точку покупця, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дня першої поставки товару в нову торгову точку або РЦ.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати вартості товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 121 451,06 грн основного боргу.
Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною другою статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Як вбачається із матеріалів справи, позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за договором виконав повністю, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних №4454 від 20.02.2024 на суму 34 914,78 грн, №16790 від 20.06.2024 на суму 21 855,36 грн, №23939 від 05.09.2024 на суму 33 714,74 грн, №24695 від 12.09.2024 на суму 33 718,23 грн, №25391 від 19.09.2024 на суму 14 467,74 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін, підписи скріплені печатками. Оригінали видаткових накладних оглянуто судом, жодних відміток щодо нестач, відсутності певних позицій та сум недопоставок на зворотній стороні вищевказаних накладних судом не виявлено.
Слід також зазначити, що у п. 3.6. договору сторони узгодили, що у разі виявлення невідповідності (помилки) в супровідних документах або невідповідності прийнятого товару супровідним документам підлягає оформленню відповідний акт розбіжностей.
Водночас, відповідач на підтвердження своїх доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, таких актів розбіжностей щодо вищевказаних видаткових накладних не подав, представник позивача складення таких актів щодо зазначених вище видаткових накладних заперечив.
Частинами першою, другою статті 334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.
Як зазначалося судом вище, право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару і підписання сторонами товаросупровідних документів. Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем товаро-транспортної та видаткової накладної.
Таким чином, відповідачем, з огляду на підписання ним видаткових накладних, не спростовано факт поставки товару на загальну суму 138 670,85 грн.
Отже, перебіг строку виконання відповідачем грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору поставки, починається з моменту прийняття товару.
Пунктом 6.6. договору встановлено, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дня поставки товару.
Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником щодо оплати вартості товару, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу у розмірі 121 451,06 грн, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 121 451,06 грн основного боргу.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
Судом становлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.
Водночас позивачем позовна заява подана в електронній формі через підсистему «Електронний суд».
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, розмір судового збору, що мав бути внесений у даній справі, підлягав пониженню на коефіцієнт 0,8 та становити 2 422,40 грн.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, що його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Беручи до уваги те, що позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір у розмірі 605,60 грн підлягатиме поверненню позивачеві за ухвалою суду у випадку подання відповідного клопотання.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ», с. Ставчани, вул. Шевченка, буд. 9а, Львівська область (ідентифікаційний код 43023513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Левітрейд», с. Підберізці, вул. Галицька, буд. 12, Львівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 40286794) 121 451,06 грн основного боргу, 2422,40 грн судового збору.
3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 15.04.2025.
Суддя Мазовіта А.Б.