ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
08 квітня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3282/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання: Алієва К.О.
представники учасників справи в судове засідання не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради»
на рішення Господарського суду Одеської області від 19.11.2024, ухвалене суддею Лічманом Л.В., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 02.12.2024
у справі № 916/3282/24
за позовом: Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія»
про: стягнення 296 763,48 грн,
У серпні 2024 року Комунальне некомерційне підприємство «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» (далі Комунальне підприємство) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (далі ТОВ «ООЕК»), в якому просило суд стягнути з останнього в порядку 1212 ЦК України 296763,48 грн, сплачених за спожиту у грудні 2021 року електричну енергію.
Позов мотивований тим, що вказана сума була сплачена відповідачу на підставі додаткової угоди, визнаної судом недійсною у іншій господарській справі.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.11.2024 у даній справі у задоволенні позову відмовлено.
Місцевий господарський суд виходив з того, що рішенням суду у справі № 916/793/22, яке набрало законної сили, з позивача стягнуто на користь відповідача заборгованість у загальному розмірі 457389,35 грн за спожиту в грудні 2021 року електроенергію. Вказане рішення суду 25.05.2023 було виконано. При цьому, до складу сплачених позивачем грошових коштів увійшли і 296763,48 грн, які позивач просить суд стягнути з відповідача в межах даної справи.
За таких обставин, подаючи позов у даній справі, позивач фактично намагається домогтися перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, всупереч принципам юридичної визначеності та остаточності.
Водночас, суд першої інстанції зазначив, що недійсність додаткових угод, визнана рішенням суду у справі № 916/2093/22, може вважатися нововиявленою обставиною для справи № 916/793/22. У випадку, якщо судове рішення по справі № 916/793/22 буде скасовано після його перегляду за нововиявленими обставинами з ухваленням нового рішення, наприклад, про відмову у позові про стягнення 296763,48 грн, позивач зможе вимагати повернення сплачених коштів на підставі ст. 333 ГПК України, яка регулює питання щодо повороту виконання судового рішення.
Не погодившись з рішенням суду, Комунальне підприємство 23.12.2024 подало на нього апеляційну скаргу.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 (головуючий суддя Ярош А.І., судді Діброва Г.І., Принцевська Н.М.) зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України, а в подальшому, у зв'язку з невиконанням вимог вказаної ухвали, ухвалою суду від 03.02.2025 повернуто на підставі ч. 2 ст. 260 та ч. 4 ст. 174 ГПК України.
05.02.2025 Комунальне некомерційне повторно подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 19.11.2024 у справі № 916/3282/24.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що:
- під час розгляду справи № 916/793/22 позивач подавав клопотання про зупинення провадження та неодноразово наполягав на відкладенні розгляду справи у зв'язку з розглядом справи № 916/2093/22. Але судом було проігноровані такі клопотання, чим порушено його права на захист;
- таким чином, позивач був вимушений звернутися до суду для своїх прав, інтересів та повернення безпідставно стягнутих коштів;
- рішення суду першої інстанції у даній справі ґрунтується лише з посиланням на ст. 320 ГПК України (нововиявлені обставини). Однак суд не має права відмовляти в задоволенні позову через обраний позивачем спосіб захисту.
Разом з апеляційною скаргою скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що при первісному зверненні з апеляційною скаргою ним не було пропущено строк на апеляційне оскарження.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали даної справи, відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою до надходження матеріалів з суду першої інстанції.
14.02.2025 матеріали даної справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 Комунальному підприємству поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 19.11.2024 у справі № 916/3282/24, за апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, встановлено ТОВ «ООЕК» строк до 14.03.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з належними доказами його направлення позивачу), роз'яснено учасникам справи про їх право в цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до ст. 170 ГПК України, призначено справу № 916/3282/24 до розгляду на 08.04.2025 о 14:00 год.
14.03.2025 від ТОВ «ООЕК» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про її безпідставність та необґрунтованість.
Будь-яких інших заяви чи клопотань від учасників справи не надходило.
В судове засідання 08.04.2025 представники учасників справи не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, у зв'язку з чим колегія суддів, враховуючи приписи ч. 1 ст. 202 ГПК України, дійшла висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.
Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів цієї справи та встановлено судом, 04.01.2021 між ТОВ «ООЕК» (Постачальник) та Комунальним підприємством (Споживач) укладено договір № 04-21300-ВЦ про закупівлю електричної енергії строком з 01.01.2021по 31.12.2021.
В подальшому до вказаного договору сторонами укладено ряд додаткових угод, якими збільшено ціну електричної енергії.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.02.2023 у справі № 916/793/22, яке набрало законної сили (не оскаржувалось в апеляційному порядку) задоволено позов ТОВ «ООЕК» та стягнуто з Комунального підприємства 457389,35 грн заборгованості за спожиту у грудні 2021 року електричну енергію за договором.
Рішення виконано 25.05.2023, про що свідчить наявна в матеріалах справи платіжна інструкція.
Сторонами не заперечується, що до складу сплачених Комунальним підприємством грошовихї коштів увійшли і 296763,48 грн, які воно просить стягнути з ТОВ «ООЕК» в межах даної справи № 916/3282/24.
Разом з тим, рішенням Господарського суду Одеської області від 29.03.2023 у справі № 916/2093/22, залишеним без змін постановами судів апеляційної та касаційної інстанції від 15.06.2023 та від 26.03.2024 відповідно, за позовом Комунального підприємства до ТОВ «ООЕК»: визнано недійсними укладені між ними додаткові угоди № 4 від 19.04.2021, № 5 від 20.04.2021, № 6 від 27.09.2021, № 7 від 27.09.2021, № 8 від 27.09.2021, № 9 від 06.12.2021, № 10 від 06.12.2021, № 11 від 06.12.2021; стягнуто з ТОВ «ООЕК» на користь Комунального підприємства 528991,47 грн.
Суди виходили з того, що оспорюваними додатковими угодами незаконно збільшено ціну товару; внаслідок визнання недійсними додаткових угод підстава для оплати електричної енергії за більшою ціною, ніж обумовлена договором, відсутня, тому ТОВ «ООЕК» має повернути Комунальному підприємству 528991,47 грн вартості електричної енергії, спожитої до листопада 2021 включно.
Листом від 02.05.2024 № 938 Комунальне підприємство повідомило ТОВ «ООЕК» про те, що за результатами проведення Південним офісом Держаудитслужби заходів державного фінансового контролю діяльності Комунального підприємства, складено вимогу щодо усунення виявлених порушень, в якій вказано, що ТОВ «ООЕК» має повернути Комунальному підприємству кошти в загальній сумі 296763,48 грн, сплачені на виконання додаткових угод, визнаних недійсними судом у справі № 916/2093/22.
У відповідь на вказаний лист, ТОВ «ООЕК» листом від 12.06.2024 № 587/20-02-2349 відмовилось повертати кошти, посилаючись на чинність судового рішення у справі №916/793/22.
Колегією суддів під час підготовки до розгляду даної справи, шляхом опрацювання інформаційних даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, також встановлено, що 29.11.2024 на адресу Господарського суду Одеської області надійшла заява Комунального підприємства про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2023 року у справі № 916/793/22 за нововиявленими обставинами, в якій воно просить суд прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ООЕК» повністю та повернути стягненні у Комунального підприємтсва 457389,35 грн.
В якості нововиявлених обставин Комунальне підприємство посилається на те, що додаткова угода № 11 до договору, відповідно до умов якої сторонами було узгоджено зміну ціни за електричну енергію, що стало підставою для задоволення позову у справі № 916/793/22, була визнана недійсною у справі № 916/2093/22.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.12.2024 за заявою Комунального підприємства про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відкрито провадження у справі № 916/793/22, а в подальшому, ухвалою суду від 29.01.2025 провадження за заявою Комунального підприємства зупино до закінчення розгляду даної справи №916/3282/24.
Предметом позову у даній справі є вимога Комунального підприємства стягнути з ТОВ «ООЕК» в порядку 1212 ЦК України 296763,48 грн, сплачених за спожиту у грудні 2021 року електричну енергію з тих підстав, що вказана сума була сплачена відповідачу на підставі додаткової угоди, визнаної судом недійсною у іншій господарській справі № 916/2093/22.
Як вже зазначалось, відмовляючи у задоволенні позову у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач фактично намагається домогтися перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, всупереч принципам юридичної визначеності та остаточності. Водночас, суд зазначив, що недійсність додаткових угод, визнана рішенням суду у справі № 916/2093/22, може вважатися нововиявленою обставиною для справи № 916/793/22, і у випадку, якщо судове рішення у справі № 916/793/22 буде скасовано після його перегляду за нововиявленими обставинами з ухваленням нового рішення, наприклад, про відмову у позові про стягнення 296763,48 грн, позивач зможе вимагати повернення сплачених коштів на підставі ст. 333 ГПК України, яка регулює питання щодо повороту виконання судового рішення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл. 83 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Згідно з п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України положення гл.83 цього Кодексу застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Необхідною умовою для застосування положень вказаної глави ЦК України є 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (п.6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20, на які посилається скаржник).
Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Насамперед колегія суддів звертає увагу, що грошові кошти у розмірі 457389,35 грн, до складу яких увійшла і спірна сума (296763,48 грн) які є платою за спожиту в грудні 2021 року електричну енергію, поставлену на виконання договору, були сплачені на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2023 у справі № 916/793/22.
Своїм право на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення Комунальне підприємство не скористалося, рішення суду у справі № 916/793/22 набрало законної сили.
Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. В його основі лежить положення «res judicata», відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень, які після їх прийняття не мають переглядатися до безмежності.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Принцип правової (юридичної) визначеності визнається одним із елементів належної судової процедури у контексті п. 1 ст. 6 Конвенції.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав важливість забезпечення принципу юридичної визначеності як елементу верховенства права, який, окрім іншого, вимагає, щоб ухвалене судами остаточне рішення не могло бути скасованим (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії» від 28.11.1999, заява № 28342/95). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду й нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (пункти 51- 52 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рябих проти Росії» від 24.07.2003, заява №52854/99; ухвала Європейського суду з прав людини щодо прийнятності заяви № 62608/00 «Агротехсервіс проти України»; пункти 42- 44 рішення Європейського суду з прав людини від 09.06.2011, заява № 4994/04 у справі «Желтяков проти України»).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подаючи позов у даній справі, позивач фактично намагається домогтися перегляду судового рішення у справі № 916/793/22, яке набрало законної сили.
Водночас, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що положеннями Глави 3 Розділу IV ГПК України визначена процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, яка є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин.
Перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення, для досягнення істини у справі.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13.
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 907/910/22, від 14.01.2025 у справі № 914/1565/23, від 20.01.2025 у справі № 910/12395/22.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2020 у справі № 910/8113/16 висловила правову позицію, відповідно до якої суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14.02.2025 у справі № 921/504/20, від 25.09.2024 у справі № 910/4490/22, від 23.02.2024 у справі № 909/837/13, від 17.01.2024 у справі № 910/542/21.
Наведене свідчить про сталу та послідовну практику Верховного Суду в питанні застосування норм процесуального права, якими визначено порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів зазначає, що суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин, а не за результатом розгляду нового позову, про що і зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, з висновком якого колегія суддів цілком погоджується.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
В силу приписів ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр» Одеської обласної ради» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 19.11.2024 у справі № 916/3282/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повна постанова складена 14.04.2025.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська