Справа №211/2480/25
Провадження № 1-кп/211/565/25
15 квітня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025050010009039 від 03.03.2025 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Золотоноша Черкаської області, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, неодружений, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей та інших осіб не має, військовослужбовець, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
за участю сторін кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 (дистанційно), обвинуваченого - ОСОБА_6 (дистанційно),
встановив:
03.03.2025 близько 10 год. 00 хв., тобто в умовах воєнного стану, під час шикування особового складу у АДРЕСА_2 , командир 4 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 капітан ОСОБА_7 , який є начальником за посадою та військовим званням для навідника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_6 , на підставі бойового розпорядження тимчасово виконуючого обов'язки командира 2 механізованого батальйону окремої президентської бригади військової частини НОМЕР_2 №БР-119 від 02.03.2025, віддав бойовий наказ солдату ОСОБА_6 щодо необхідності до 17.00 години 03.03.2025 року «висунутись для несення спільного бойового чергування разом з військовослужбовцями 4 мр, 6 мр 2 мб оПбр, ВП «КАРДАН» в районі населеного пункту ТОРЕЦЬК. Провести інженерне облаштування та нести спільне бойове чергування, стійко утримувати вказану позицію».
При цьому наказ виданий в установленому Законом порядку, відповідною особою в межах наданих йому повноважень, зміст наказу не суперечив чинному законодавству, та не був пов'язаний з порушенням конституційних прав та свобод солдата ОСОБА_6 , не носив в собі явно злочинного змісту, у зв'язку з чим підлягав беззастережному та неухильному виконанню з боку останнього.
Однак, солдат ОСОБА_6 , у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 28, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 03.03.2025 приблизно о 10 год 00 хв., тобто в умовах воєнного стану, під час шикування особового складу у АДРЕСА_2 , усно та відкрито відмовився виконати зазначений наказ начальника, відданий командиром 4 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 капітаном ОСОБА_7 .
На підставі викладеного, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, а саме: непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
По кримінальному провадженню №62025050010009039 від 03.03.2025 між обвинуваченим ОСОБА_6 , його захисником ОСОБА_5 та прокурором ОСОБА_8 11.03.2025 року була укладена угода про визнання винуватості та скріплена підписами сторін.
Відповідно до п. 2 угоди підозрюваний ОСОБА_6 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні та зобов'язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.
Згідно із п. 5 угоди сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_6 за ч.4 ст. 402 КК України із застосуванням ст.ст. 62,69 КК України у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців тримання в дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців.
Обвинуваченому, захиснику, прокурору судом роз'яснено наслідки укладення та затвердження зазначеної угоди згідно ч. 2 ст. 473 КПК України. У разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право протягом встановлених строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення, звернутися до суду, який затвердив угоду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, пояснив, що розуміє права, визначені ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид і міру покарання, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Просить затвердити угоду про визнання винуватості, яку він уклав добровільно.
Захисник ОСОБА_5 проти затвердження угоди не заперечував.
Прокурор просив затвердити угоду, укладену із ОСОБА_6 , яка 11.03.2025 року була підписана добровільно, йому зрозумілі наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди, передбачені ст.473 КПК України.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
За умовами ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, яке згідно ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів.
У судовому засіданні встановлено, що обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин; сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зміст якої відповідає вимогам ст. 472 КПК України, та розуміють наслідки затвердження такої угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України. Вид та міра покарання, на яку обвинувачений погоджується, обрана з врахуванням загальних засад призначення покарань, передбачених ст.ст. 65-67 КК України та з урахуванням положень ст. ст. 62, 69 КК України. Судом не встановлено підстав для відмови в затвердженні угоди, визначених в ч. 7 ст. 474 КПК України.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення узгоджених сторонами виду і міри покарання.
Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді від 05.03.2025 обвинуваченому ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, який суд вважає за необхідне продовжити до набрання вироком законної сили.
Судові витрати по справі відсутні.
Речові докази по справі відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 124, 314, 368- 370, 373, 374, 472-475 КПК України, суд-
ухвалив:
затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 11.03.2025 року між обвинуваченим ОСОБА_6 , захисником ОСОБА_5 та прокурором Покровського відділу Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №62025050010009039 від 03.03.2025.
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та призначити йому узгоджене сторонами кримінального провадження покарання, із застосуванням положень ст. ст. 62, 69 КК України, у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців тримання в дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців.
Строк відбування покарання обраховувати з моменту приведення вироку до виконання, в строк відбуття зарахувати період тримання під вартою з 03.03.2025 по день набрання вироку законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день тримання в дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_9 продовжити до набрання вироком законної сили.
Роз'яснити ОСОБА_6 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.
Вирок на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно вручити прокурору, обвинуваченому.
В умовах дії воєнного стану проголошена резолютивна частина вироку 15.04.2025 у порядку ч. 15 ст.615 КПК України.
Суддя ОСОБА_1