Справа № 211/1294/25
Провадження № 1-кп/211/430/25
іменем України
15 квітня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг клопотання слідчого СВ ВП №1 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором-стажистом Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12024041720001188 від 03.10.2024 року відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, який не працює, не одружений, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей та інших осіб не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
за ознаками суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,
за участю сторін кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_4 , потерпілої - ОСОБА_6 , захисника - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції), законного представника - ОСОБА_8 , особи, стосовно якої ставиться питання про застосування примусових заходів медичного характеру - ОСОБА_5 ,
встановив:
11 лютого 2025 року до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшло клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12024041720001188 від 20.02.2024 року відносно ОСОБА_5 , за ознаками суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
Клопотання обгрунтовано тим, що 26.09.2024 в ранковий час ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи разом із цивільною дружиною ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на лавці біля 1-го під'їзду, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , побачив раніше знайому йому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка виходила з вищевказаного під'їзду.
ОСОБА_6 , проходячи повз лавочки, звернулась до ОСОБА_9 та ОСОБА_5 із проханням з приводу того, щоб вони не заважали найманим нею працівникам завершити ремонт її квартири.
Одразу після цього, ОСОБА_5 , 26.09.2024 приблизно о 06 год. 30 хв. перебуваючи біля 1-го під'їзду, розташованого за адресою: вул. Вадима Гурова, буд. 41 в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу, перебуваючи в стані неосудності внаслідок хронічного психічного захворювання - шизофренія, яке повністю позбавляло його можливості усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, підвівся з лавки, підійшов до ОСОБА_6 , та зі значною силою наніс 1 (один) удар долонею правої руки в область правого плеча ОСОБА_6 , від чого остання впала на землю.
У подальшому, ОСОБА_5 , продовжуючи свої злочинні дії підійшов до
ОСОБА_6 , яка знаходилась в положенні лежачи на землі обличчям до низу, та зі значною силою наніс не менше двох ударів правою ногою в область правого плеча останньої.
Після того як у конфлікт втрутилась ОСОБА_9 , ОСОБА_5 припинив свої злочинні дії та залишив місце вчинення кримінального правопорушення.
Внаслідок дій ОСОБА_5 , ОСОБА_6 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді розриву правого ключично-акроміального зчленування з вивихом акроміального кінця ключиці, яке відповідно до висновків експертів №№ 1925, 1941 від 15.10.2024 за своїм характером відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалого розладу здоров'я більше 21 доби.
У судовому засіданні прокурор просив клопотання задовольнити з підстав, зазначених в клопотанні.
Особа, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру - ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він пам'ятає події вчинення діяння, яке йому інкримінують, саме через загострення хвороби він так вчинив.
Потерпіла ОСОБА_6 суду пояснила, що того дня зранку вийшла вигулювати собаку. Із нею поздоровались ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , зав'язалась бесіда з приводу собаки. Потім вона вирішила попрохати ОСОБА_11 не перешкоджати робітникам доробити ремонт. Він підірвався і вдарив рукою її по плечу, від удару вона впала, потім відчула ще удари. Ксенія відтягла ОСОБА_11 до під'їзду. Вони відшкодували витрати на лікування по чекам в сумі 28000 грн. Позов відтримала, проти клопотання не заперечувала.
Законний представник ОСОБА_5 - ОСОБА_8 не заперечувала проти клопотання, просила його задовольнити.
Захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні не заперечував проти клопотання, просив обрати примусовий захід медичного характеру згідно з висновком судово-психіатричної експертизи.
Заслухавши учасників судового провадження, вивчивши клопотання та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.
Факт вчинення суспільно небезпечного діяння ОСОБА_5 підтверджується безпосередньо дослідженими судом доказами, а саме:
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 26.09.2024 від ОСОБА_6 , відповідно до якого остання просить притягнути до кримінальної відповідальності сусіда з кв. АДРЕСА_3 , на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 26.09.2024 близько 06:30 годин, перебуваючи навпроти першого під'їзду їхнього будинку, наніс їй один удар кулаком правої руки в праве плече та один удар правою ногою в область правого плеча, чим спричинив їй тілесні ушкодження (Т.1, а.с. 14);
- копією медичної довідки ві 26.09.2024 з КП «Криворізька міська лікарня № 1» КМР, згідно із якою ОСОБА_6 , 1988 року народження, з 26.09.2024 знаходиться на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні з діагнозом: розрив правого ключично-акроміального з'єднання (Т.1, а.с. 20);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 09.10.2024, відповідно до якого у присутності понятих потерпіла ОСОБА_6 розповіла та показала механізм спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_5 26.09.2024 приблизно о 06:30 год. біля їх дому (Т.1, а.с. 26-28);
- висновком експерта № 1925 від 15.10.2024, складеним судово-медичним експертом ОСОБА_12 на основі судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_6 з урахуванням відомих обставин справи, відповідно до якого у ОСОБА_6 виявлено розрив правого ключично-акроміального зчленування з вивихом акроміального кінця ключиці, що підтверджується даними огляду, медичних документів на її ім'я, даними рентгенологічного дослідження. Характер тілесних ушкоджень у потерпілої свідчить про їх утворення від дії тупого предмета (предметів) за механізмом удар (удар-стиснення). Ступінь загоєння виявлених ушкоджень (дані мед. Документів) свідчить, що термін їх виникнення може відповідати часу зазначеному в постанові. Виявлені у неї ушкодження відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров'я більше 21 доби. В області правої ключиці виявлено не менше 1 точки прикладення фізичної сили. Ушкодження виникли від дії тупого твердого предмета (предметів), особливості яких не відобразилися, такими предметами могли бути кулак руки, взута нога та інші тупі тверді предмети, які мали подібні властивості. Взаємне розташування потерпілої та нападаючого могло бути різним, могло змінюватися, в момент отримання ушкоджень потерпіла була звернена травмованими ділянками тіла до предметів травми. Локалізація та характер виявлених ушкоджень мало характерні для виникнення внаслідок падіння на площину (Т.1, а.с. 49-51);
- висновком експерта № 1925 від 15.10.2024, складеним судово-медичним експертом ОСОБА_12 на основі судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_6 з урахуванням відомих обставин справи, згідно із яким виявлені у потерпілої ОСОБА_6 ушкодження могли утворитися при механізмі, на який вона сама вказує, про що свідчить локалізація та характер виявлених у неї ушкоджень (Т.1, а.с. 60-61).
Отже, дослідивши надані сторонами кримінального провадження докази, а також оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд доходить висновку, що ОСОБА_5 вчинив суспільно-небезпечне діяння за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України - умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Згідно з висновком судово-психіатричного експерта №33-К від 24.01.2025 року, проведеної ДФ судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння, виявляв і в даний час виявляє психічний розлад у формі шизофренії. Зазначений психічний розлад позбавляв іспитованого можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діянні. За своїм психічним станом іспитований у даний час також не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними. За своїм психічним станом, відповідно до ст.92 К України, потребує застосування примусового заходу медичного характеру у вигляді госпіталізації до спеціального закладу з надання психіатричної допомоги (Т.1, а.с. 131-134).
Частиною 2 ст. 513 КПК України визначено, що визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
Відповідно до вимог ст. 92 КК України примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.
При цьому, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які зокрема вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння (п. 1 ч. 1 ст. 93 КК України).
Частиною 2 ст. 19 КК України передбачено, що не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Кримінальним, Кримінально-процесуальним кодексами України, цим Законом та іншими законами. За рішенням суду застосовуються такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до психіатричного закладу з суворим наглядом.
Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 03.06.2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», визначаючи відповідно до частин 3-5 ст. 94 КК України тип психіатричного закладу, до якого слід госпіталізувати неосудного, необхідно виходити як з його психічного стану, так і з характеру вчиненого ним суспільно небезпечного діяння. Для об'єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб (ч. 1 ст. 94 КК України) суд має спочатку з'ясувати думку експертів-психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які можуть бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною, а потім, з урахуванням висновків експертів і характеру вчиненого цією особою суспільно небезпечного діяння, ухвалити рішення про вибраний ним вид примусових заходів медичного характеру (тип психіатричного закладу, який його здійснюватиме).
Суд звертає увагу на те, що метою примусових заходів медичного характеру є не тільки обов'язкове лікування особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, але й запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь (ст. 92 КК України). Для досягнення цієї мети суд має визначити конкретний вид примусового заходу, враховуючи всі передбачені ст. 94 КК України критерії в їх сукупності.
Відповідно до ст. 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КК України обрання судом певного виду примусового заходу медичного характеру залежить від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КК України госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах звичайного нагляду.
Ураховуючи висновки судово-психіатричної експертизи, а також вимоги ч. 3 ст.94 КК України, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання та застосування до ОСОБА_5 згідно з висновком судово-психіатричної експертизи примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до спеціального закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним режимом.
Речові докази по справі відсутні.
Судові витрати по справі відсутні.
Щодо цивільного позову.
Потерпілою ОСОБА_6 заявлено цивільний позов до ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди в сумі 100000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 513 КПК України, під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує такі питання:
1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;
2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;
3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності;
4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;
5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
Таким чином, зі змісту ст. 513 КПК України, вбачається, що цивільний позов про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок учинення злочину чи суспільно небезпечного діяння, у справі про застосування примусового заходу медичного характеру суд не вирішує, а він має бути розглянутий у порядку цивільного судочинства.
Зважаючи на наведене цивільний позов, заявлений потерпілою підлягає залишенню без розгляду, одночасно суд роз'яснює потерпілій, що позов має бути розглянуто у порядку цивільного судочинства.
Запобіжний захід не обирався.
Долю речових доказів вирішити у відповідності до положень ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 369, 371, 372, 512-513 КПК України, ст.ст.93,94 КК України, ст.ст. 13, 19 Закону України «Про психіатричну допомогу», суд-
постановив:
клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом до Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» (м.Дніпро, вул.Бехтерева, 1).
Копію ухвали направити до Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради» (м.Дніпро, вул.Бехтерева, 1) - для виконання.
Речові докази - скляну пляшку з-під шампанського, яка зберігається в камері зберігання речових доказів ВП №1 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області - знищити.
Цивільний позов ОСОБА_6 - залишити без розгляду, роз'яснивши потерпілій право звернутися з цивільним позовом у порядку цивільного судочинства.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали оголошений 15.04.2025 року о 15:00 годині.
Суддя ОСОБА_1