ЄУН 174/254/25
н/п 1-кс/174/90/2025
14 квітня 2025 року м. Вільногірськ
Слідчий суддя Вільногірського міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого СВ ВП № 4 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), розглянувши у судовому засіданні клопотання про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041150000135 від 12.07.2024, за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст.307 КК України,-
В провадженні СВ ВП № 4 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041150000135 від 12.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
10.04.2025, до Вільногірського міського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання слідчого від 04.04.2025 про арешт майна, яке вмотивовано тим, що накладення арешту на майно є необхідним тому, що грошові кошти та мобільний телефон, які були вилучені у ОСОБА_5 , під час затримання та обшуку, незаконно отримані від реалізації наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів, тобто здобуті злочинним шляхом, та можуть містити на собі ознаки кримінального правопорушення, тобто є достатні підстави вважати, що підозрюваний, будучи обізнаним про здійснення відносно нього кримінального провадження та повідомлення йому про підозру у вчинені кримінального правопорушення, може вчиняти дії з метою знищення або приховування майна.
14.04.2025, захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , через підсистему «Електронний суд» подав клопотання про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна, вмотивоване тим, що воно подано з порушенням строків, визначених ч.5 ст.171 КПК України; є необґрунтованим та не доведеним, вилучені грошові кошти є власністю дружини підозрюваного; не відповідає вимогам КПК України; подано особою, яка не має повноважень на звернення з таким клопотанням, відповідно до вимог ч.2 ст.64-2 КПК України, а тому просив відмовити в його задоволенні.
Слідчий ОСОБА_4 та прокурор ОСОБА_3 , в судовому засіданні посилаючись на законність та обґрунтованість заявленого клопотання, просили його задовольнити. В свою чергу щодо клопотання захисника зазначили, що дослідженими та наданими в ході судового розгляду доказами спростовуються всі його твердження.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 заперечували з приводу задоволення клопотання про арешт майна, з підстав викладених в письмовому клопотанні захисником.
Заслухавши позицію слідчого ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного ОСОБА_6 , дослідивши письмові докази, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню по наступним підставам.
Так, відповідно до ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Згідно з ч.1 ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч.1 ст.167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Згідно з п.1 ч.2 ст.167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.
Відповідно до ч.2 ст.168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема є доказом злочину.
Згідно з ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Згідно з ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, виходячи з аналізу вищевказаних норм, слідчий суддя під час досудового провадження накладає арешт на майно, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, яким може бути зокрема речовий доказ, з метою збереження цих доказів.
В судовому засіданні встановлено, що 12.07.2024 СВ ВП № 4 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області внесені відомості до ЄРДР за № 12024041150000135, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України (а.с.6).
В подальшому, за даним фактом 13.03.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України (а.с.7-13).
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 03.04.2025, при обшуку ОСОБА_5 в останнього при собі виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 45 000,00 грн, 4 500,00 доларів США, 400,00 євро та мобільний телефон марки «Моторола» IMEI1: НОМЕР_1 ; IMEI2: НОМЕР_2 (а.с.46-49).
Постановою від 04.04.2025 грошові кошти в сумі 45 000,00 грн, 4 500,00 доларів США, 400,00 євро та мобільний телефон марки «Моторола» IMEI1: НОМЕР_1 ; IMEI2: НОМЕР_2 визнано речовими доказами (а.с.57).
В свою чергу, позицію підозрюваного та захисника, викладену в письмовому клопотанні та підтриману в судовому засіданні, слідчий суддя розцінює як обраний спосіб захисту, з огляду на наступне:
Що до порушення строків звернення з заявленим клопотанням, то з матеріалів долучених до клопотання вбачається, що майно було вилучено 03.04.2025, в свою чергу клопотання про арешт майна було направлено до суду 04.04.2025, що підтверджується штампом «Укрпошти» на поштовому конверті, тобто в межах строку передбаченого ч.5 ст.171 КПК України.
Доводи, що вилучені грошові кошти належать дружині ОСОБА_5 - ОСОБА_7 , слідчий суддя оцінює критично, так як ні підозрюваним та його захисником не надано беззаперечних доказів причетності ОСОБА_7 до вилучених коштів, як і доказів їх спільного проживання та ведення спільного господарства. Оскільки, рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 30.05.2013, яке набрало законної сили 19.07.2013, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 розірвано, та встановлено, що шлюбні відносити між сторонами фактично припинені з 12.03.2013 (а.с.97-98, 99-100), що підтверджується і повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 16.07.2024 (а.с.93-96).
В свою чергу, як вбачається з протоколу огляду предмету та перегляду відеозапису від 25.03.2025, при відтворенні відеозапису від 18.03.2025, встановлено, що ОСОБА_7 повідомила працівників поліції, які прибули для вручення їй повістки для передачі ОСОБА_5 , що їй невідоме місце знаходження її колишнього чоловіка, а також наголосила на тому, що вона з ним офіційно розлучена та їй невідоме місце його знаходження (а.с.91-92).
Крім того, грошові кошти, на які слідчий просить накласти арешт були вилучені у ОСОБА_5 03.04.2025 в м. Одеса, а тому ідентифікувати їх як кошти отримані ОСОБА_7 від продажу автомобіля 25.03.2025, як це зазначає ОСОБА_5 , слідчий суддя не має можливості.
Згідно відомостей №63/01 від 14.03.2025 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб (а.с.101) за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , в свою чергу ОСОБА_7 - колишня дружина, за даною адресою не зареєстрована, що ще раз спростовує їх факт проживання однією сім'єю з підозрюваним ОСОБА_5 , тобто твердження захисника, що в даному випадку з клопотанням повинен звернутися прокурор, оскільки арешт стосується майна третьої особи, не знайшло свого підтвердження.
Враховуючи викладене вище, внесене слідчим та погоджене прокурором клопотання відповідає вимогам ст.171 КПК України.
Під час вирішення справи по заявленому клопотанню враховані вимоги п.п.1, 2 ч.2 ст.173 КПК України.
Так, слідчим суддею встановлено, що 13.03.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України. 03.04.2025 його затримано та відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 03.04.2025, при обшуку виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 45 000,00 грн, 4 500,00 доларів США, 400,00 євро та мобільний телефон марки «Моторола» IMEI1: НОМЕР_1 ; IMEI2: НОМЕР_2 . Постановою від 04.04.2025 вказане майно визнано речовими доказами по справі.
Згідно ч.11 ст.170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Під час судового розгляду заявленого клопотання встановлено, що метою накладення арешту на майно, яке вилучено в ході затримання та обшуку особи від 03.04.2025, є збереження речового доказу та запобігання його знищенню, перетворенню, відчуженню чи приховуванню від органів досудового розслідування. Підставою для арешту майна є наявність достатніх підстав вважати, що вилучені речі могли зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, та можуть бути використані як докази факту чи обставин вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи, що досудове слідство ще триває.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Вилучене в ході огляду майно є власністю ОСОБА_5 , тому правила звернення з клопотанням в порядку ст. 64-2 КПК України не застосовуються.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню, в зв'язку з чим слід накласти арешт на тимчасово вилучене під час затримання та обшуку особи майно, шляхом заборони його користування та розпорядження з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речового доказу.
Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
Відповідно до ст.175 КПК України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором, на яких також покладається обов'язок визначення місця зберігання тимчасово вилученого майна.
Керуючись ст.ст.98, 100, 131, 132, 167, 168, 170-175, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ ВП № 4 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 від 04.04.2025 про арешт майна в кримінальному провадженні №12024041150000135 від 12.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.1 ст.307 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на грошові кошти в сумі 45 000,00 (сорок п'ять тисяч) гривень, 4 500,00 (чотири тисячі п'ятсот) доларів США, 400 (чотириста) євро, мобільний телефон марки «Моторола» IMEI1: НОМЕР_1 ; IMEI2: НОМЕР_2 , шляхом заборони користування та розпорядження цим майном.
Відповідно до ст.175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 15.04.2025.
Слідчий суддя підпис ОСОБА_1