вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" квітня 2025 р. м. Київ Справа № 911/317/25
Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Агро Транс», с. Новий Мосир Волинської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Апогей Техно Торг», смт. Коцюбинське Київської області
про стягнення 2 220 328,71 грн.,
за участю представників:
від позивача: Скрипчук О.П., адвокат, ордер серії АС №1126733 від 03.02.2025;
від відповідача: не з'явились;
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Топ Агро Транс», с. Новий Мосир Волинської області (далі по тексту - ТОВ «Топ Агро Транс»), 23.01.2025 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Апогей Техно Торг», смт Коцюбинське Київської області (далі по тексту - ТОВ «Апогей Техно Торг»), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 2 220 328,71 грн., з яких:
385 000,00 грн. - сума основного боргу за Договором №503/2024 на перевезення вантажів від 04.03.2024 за підписаним Актом надання послуг №282 від 17.05.2024;
7 922,80 грн. - 3% річних, нарахованих у період з 17.05.2024 по 22.01.2025,
37 605,91 грн. - збитки від інфляції, нараховані у період з червня 2024 року по грудень 2024 року,
1 742 700,00 грн. - пеня за ставкою 2% в день від вартості перевезення, нарахована відповідно до п.6 Заявки №4042 від 24.02.2024 до Договору №503/2024 від 04.03.2024;
471 100,00 грн. - штраф 10% від вартості перевезення, нарахований відповідно до п.6 Заявки №4042 від 24.02.2024 до Договору №503/2024 від 04.03.2024.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 26 643,95 грн.
Позов обґрунтований тим, що позивач, відповідно до Договору №503/2024 на перевезення вантажів від 04.03.2024 та Заявки №4042 від 24.02.2024 до Договору, здійснив перевезення вантажу за погодженим маршрутом та передав його вантажоодержувачу, що підтверджується CMR3095 від 07.05.2024 та Актом надання послуг №282 від 17.05.2024. Вартість перевезення сторонами була визначена в сумі 471 000,00 грн.
Всупереч умовам договору та заявки відповідач здійснив лише часткову оплату за надані послуги в сумі 86 000,00 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
У зв'язку з простроченням грошового зобов'язання з оплати наданих послуг, позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача штраф, пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.01.2025 позовну заяву ТОВ «Топ Агро Транс» залишено без руху, зобов'язано ТОВ «Топ Агро Транс» усунути недоліки позовної заяви, в строк не пізніше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме надати суду докази сплати судового збору відповідно до законодавчо встановленого розміру, а саме в сумі 26 643,95 грн.
24.01.2025 через систему «Електронний суд» представник позивача подала заяву про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію про сплату судового збору №9318 від 29.01.2025 на суму 26 643,95 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.01.2025 відкрито провадження у справі №911/317/25 в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 24.02.2025. Зобов'язано позивача подати до суду оригінали документів, доданих до позовної заяви (для огляду в судовому засіданні).
Цією ж ухвалою суд зобов'язав відповідача ТОВ «Апогей Техно Торг» подати суду докази оплати за надані послуги за Договором №503/2024 на перевезення вантажів від 04.03.2024 та актом надання послуг №282 від 17.05.2024.
Відповідно до ч.7 ст. 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Копію ухвали від 31.01.2025 про відкриття провадження у справі було надіслано та доставлено до електронного кабінету ТОВ «Апогей Техно Торг» 31.01.2025 о 19:46, про що складено та долучено до матеріалів справи довідку Господарського суду Київської області про доставку електронного листа.
З урахуванням положень ч.6 статті 242 ГПК України, гарантований статтею 165 ГПК України п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву сплив 18.02.2025.
Ухвалою від 06.02.2025 заяву представника ТОВ «Топ Агро Транс» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
Ухвалою від 24.02.2025 підготовче судове засідання призначено на 10.03.2025.
25.02.2025 через систему «Електронний суд» представник позивача подала заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка була задоволена ухвалою від 26.02.2025.
Ухвалою від 10.03.2025 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 24.03.2025.
13.03.2025 від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання від 11.03.2025, до якого додано оригінали документів, витребуваних ухвалою від 31.01.2025 про відкриття провадження. Крім того, у клопотанні представник позивача в порядку ст.95 ГПК України просить суд оригінали документів після їх дослідження у судовому засіданні повернути рекомендованим листом з повідомленням.
Ухвалою від 24.03.2025 підготовче провадження закрито, призначено справу №911/317/25 до судового розгляду по суті на 07.04.2025.
У судове засідання з розгляду справи по суті 07.04.2025 з'явився представник позивача. Відповідач повторно не з'явився, уповноважених представників для участі в судовому засіданні не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та докази на його підтвердження не подав.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч. 3 ст. 202 ГПК України).
Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши позов ТОВ «Топ Агро Транс» до ТОВ «Апогей Техно Торг» про стягнення 2 220328,71 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд
відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).
04.03.2024 між ТОВ «Топ Агро Транс» (перевізник) та ТОВ «Апогей Техно Торг» (замовник) був укладений договір №503/2024 на перевезення вантажів (далі - Договір), за умовами якого:
- замовник замовляє, а перевізник надає послуги по здійсненню перевезення вантажів автомобільним транспортом в міському, міжміському та міжнародному сполученні (п.1.1);
- перевізник зобов'язується прийняти від замовника вантаж для перевезення, відповідно до заявки замовника, та перевезти його до місця, вказаного замовником, а замовник зобов'язується оплатити послуги перевізника відповідно до положень даного договору (п.1.2);
- перевезення вантажу виконується перевізником на підставі заявки, що підписується обома сторонами. В заявці зазначається час та дата підписання, конкретне найменування вантажу, його кількість, розміри, умови та термін перевезення, маршрут перевезення, місце та час завантаження та розвантаження. У разі здійснення міжнародного перевезення - місце замитнення та розмитнення (п.2.1);
- прийнята до виконання заявка підтверджується перевізником шляхом їх підписання (п.2.5);
- послуги оплачуються замовником у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника на підставі рахунків виконавця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця у строки та порядку, що вказані у заявці (п.4.3);
- у разі, якщо замовник не оплачує послуги перевізника у зазначений в даному договір термін, замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі 2% від вартості перевезення за кожен день прострочення платежу (п.5.3);
- даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (за наявності) і діє до 31.12.2024, якщо жодна зі сторін письмово у десятиденний термін до закінчення дії договору не виявила бажання припинити дію договору, термін дії договору автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік (п. 8.1).
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги визначені статтею 193 Господарського кодексу України. Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
24.04.2024 сторони підписали заявку №4042 до Договору №503/2024 від 04.03.2024, в якій визначили:
найменування вантажу та його характеристики - Ponsee Elephant 8W, 23 тонни;
дату та адресу завантаження - 07.05.2024, Рига (Латвія);
адресу замитнення Кельце PL, пункт пропуску Ягодин та адресу розмитнення Виноградів;
дату та адресу розвантаження - 17.05.2024, Київ (Україна);
вартість перевезення - 471 000 грн.;
нормативний простій (завантаження та замитнення 24 год, розмитнення та розвантаження 48 год), штраф за понаднормативний простій (150 євро за кожну добу, що почалася);
умови оплати - до 2 календарних днів після розвантаження;
реєстраційні номери ТЗ - НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ;
водій - Гуд Володимир.
Перевезення здійснюється по CMR (п.1);
По факту надання транспортних послуг сторони складають та підписують Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) (п.2.);
Неустойка за порушення строків оплати - штраф 10% від вартості перевезення та пеня 2% від вартості перевезення за кожен день прострочення оплати (п.6).
За приписами статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. При перевезенні вантажів автомобільним транспортом складається міжнародна автомобільна накладна (CMR).
У 2006 році Україна приєдналась до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі - Конвенція), яка застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
За приписами статті 5 Конвенції вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника. Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником (стаття 9 Конвенції).
На виконання заявки №4042 від 24.04.2024 ТОВ «Топ Агро Транс» здійснило перевезення та видало вантаж отримувачу ТОВ «Апогей Техно Торг», про що свідчить залучена до матеріалів справи копія CMR №3095. Відповідно до вказаної CMR, вантаж розмитнено 15.05.2024, одержано відповідачем без жодних зауважень, однак дати одержання вантажу у CMR не вказано.
17.05.2024 сторони підписали Акт надання послуг №282 від 17.05.2024 на суму 471 00000 грн., за виконанні послуги з перевезення вантажу.
Для сплати вказаного акту позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №282 від 17.05.2024.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами заявки №4042 від 24.04.2024 відповідач мав обов'язок оплатити надані послуги протягом 2 календарних днів після розвантаження. Разом із тим, CMR №3095 від 07.05.2024 не містить дати розвантаження товару.
Суд відхиляє твердження позивача про те, що строк оплати слід відраховувати із дати розмитнення, оскільки дата розмитнення не є датою розвантаження вантажу, а строк оплати визначений саме моментом розвантаження.
Відповідно до пункту 2 заявки №4042 від 24.04.2024 у випадку, якщо відправлений замовнику акт виконаних робіт (надання послуг) ним не підписаний та не опротестований (заперечений) протягом 7 банківських днів з моменту отримання його замовником, він рахується прийнятим без змін та підлягає оплаті в повному обсязі.
За таких обставин, суд встановив, що строк оплати за актом надання послуг №282 від 17.05.2024 настав 28.05.2024, а з 29.05.2024 настало прострочення.
Як вбачається з наданого позивачем акту звірки взаємних розрахунків за 2024 рік, який підписаний в односторонньому порядку позивачем, акт надання послуг №287 від 17.05.2024 на суму 64 000,00 грн., який не є спірним, був оплачений відповідачем 03.07.2024, номер платіжного документа 93, сума 100 000,00 грн.
Суд звертає увагу на те, що Акт звірки взаємних розрахунків, підписаний в односторонньому порядку, не є первинним документом, що фіксує факт господарської операції між сторонами, та не належним доказом існування та розміру заборгованості.
Разом із тим, відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом.
Позивач визнає, що акт №287 від 17.05.2024 був оплачений повністю в сумі 64 000,00 грн., інша частина в сумі 36 000,00 грн. зарахована в оплату спірного акта №282 від 17.05.2024.
Також, позивач визнає часткову оплату спірного акту на суму 50 000,00 грн. за платіжним документом №146498 від 14.10.2024, у зв'язку з чим сума основного боргу за актом №282 від 17.05.2024 становить 385 000,00 грн.
Крім того, відповідно до ч. 1-2 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідач, доказів оплати наданих послуг за актом №282 від 17.05.2024, у розмірі більшому, ніж визнає позивач, суду не подав, у тому числі на вимогу п.4 ухвали від 31.01.2025 про відкриття провадження, яка набрала законної сили та є обов'язковою для виконання на всій території України.
Відповідно до частини 1 ст. 610, частини 1 ст. 612, частини 2 ст. 614 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
З огляду на те, що позивач подав для огляду оригінали підписаного сторонами договору від 04.03.2024, заявки №4042 від 24.04.2024, підписаного сторонами Акту надання послуг №282 від 17.05.2024, факт виконання перевезення підтверджується CMR №3095 з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу (без дати), вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 385 000,00 грн. є документально підтвердженою, обґрунтованою та такою, яку слід задовольнити повністю.
У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 1 742 700,00 грн. пені за період з 17.05.2024 по 22.01.2025. Щодо вказаних вимог суд встановив таке.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, штрафом є є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 6 статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини другої статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 6 Заявки №4042 від 24.04.2024 неустойка за порушення строків оплати - пеня 2% від вартості перевезення за кожен день прострочення оплати.
При цьому, суд звертає увагу, що конструкція «за кожний день прострочення оплати», встановлена в п. 6 заявки, є порядком нарахування пені, а не строком. Відповідно до висновків, викладених у постанові ВП ВС від 16.10.2024 у справі №911/952/22, застосування в тексті господарського договору формулювання «за кожен день прострочення» не можна вважати встановленням іншого, ніж визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України строку нарахування пені.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
За статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з преамбулою вказаного Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.
Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена від суми простроченого платежу на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2024 у справі №910/4629/21, від 20.01.2022 у справі №910/20734/20, від 12.03.2020 у справі №907/65/18, від 27.05.2019 у справі №910/20107/17, від 18.04.2019 у справі №914/1126/14.
Суд встановив, що:
1) рішенням правління НБУ від 25.04.2024 №133-рш «Про розмір облікової ставки Національного банку України» розмір облікової ставки НБУ з 26.04.2024 встановлено на рівні 13,5% річних, відтак розмір подвійної облікової ставки НБУ в день становить 0,0739726% (13,5% помножити на 2 і поділити на 365);
2) рішенням правління НБУ від 13.06.2024 №205-рш «Про розмір облікової ставки Національного банку України» розмір облікової ставки НБУ з 14.06.2024 встановлено на рівні 13% річних, відтак розмір подвійної облікової ставки НБУ в день становить 0,0712328%;
3) рішенням правління НБУ від 25.07.2024 №272-рш «Про розмір облікової ставки Національного банку України» розмір облікової ставки НБУ з 26.07.2024 встановлено на рівні 13% річних, відтак розмір подвійної облікової ставки НБУ в день становить 0,0712328%,
4) рішенням правління НБУ від 19.09.2024 №340-рш «Про розмір облікової ставки Національного банку України» розмір облікової ставки НБУ з 20.09.2024 встановлено на рівні 13% річних, відтак розмір подвійної облікової ставки НБУ в день становить 0,0712328%,
5) рішенням правління НБУ від 31.10.2024 №391-рш «Про розмір облікової ставки Національного банку України» розмір облікової ставки НБУ з 01.11.2024 встановлено на рівні 13% річних, відтак розмір подвійної облікової ставки НБУ в день становить 0,0712328%.
За таких обставин, розрахунок позивачем пені від вартості перевезення, а не від суми простроченого платежу за ставкою 2%, яка перевищує граничну встановлену законом ставку (подвійна облікова ставка НБУ), не відповідає чинному законодавству.
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання з оплати мало бути виконано. Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Інше договором між сторонами не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, пеня обчислюється від суми простроченого платежу, з дати, наступної за останнім днем строку оплати, та до переддня фактичної оплати, або до відповідної дати через шість місяців після спливу строку оплати.
З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Суд, здійснивши власний розрахунок пені, застосувавши граничний встановлений законом її розмір, встановивши вірний період нарахування (29.05.2024 - 29.11.2024), врахувавши визнану позивачем часткову оплату
Основний борг, грн.Строк оплатиОплатаПеріод простроченняПеня, грн
471 000,0028.05.2024029.05.2024-02.07.202411 916,56 грн.
36 000,00 грн. (03.07.2024)
435 000,00 003.07.2024-13.10.202431 828,69 грн.
50 000,00 грн. (14.10.2024)
385 000,00 014.10.2024-29.11.202412 854,37 грн.
Всього 56599,62 грн.
встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені становить 56 599,62 грн., у зв'язку з чим вказану вимогу слід задовольнити частково.
Крім того, у зв'язку з порушенням строків оплати позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від вартості перевезення, а саме у сумі 47 100,00 грн.
Відповідно до п. 6 Заявки №4042 від 24.04.2024 у разі порушення строків оплати стягується неустойка у вигляді штрафу 10% від вартості перевезення.
Суд звертає увагу сторін, що одночасне стягнення передбачених договором двох підвидів неустойки (пені та штрафу), не суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
По-перше, у даному випадку сторонами застосовано два підвиди неустойки, а в межах одного виду відповідальності сторонами може бути застосований різний набір санкцій, про що неодноразово наголошував Верховний Суд. По-друге, таке формулювання сторони погодили у Договорі на підставі вільного волевиявлення, що не суперечить положенням чинного законодавства.
Крім того, стаття 61 Конституції України вміщена у розділі ІІ Конституції «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина» відповідно не розповсюджується на господарсько-правову відповідальність юридичних осіб у господарських зобов'язальних відносинах.
Суд встановив, що відповідач порушив строки оплати акту №282 від 17.05.2024, відтак погоджується, що у позивача виникло право для нарахування штрафу відповідно до п.6 заявки №4042 від 24.04.2024 у розмірі 10% від вартості перевезення.
Суд, перевіривши правильність нарахування штрафу позивачем, встановив, що такий здійснено арифметично вірно, у зв'язку з чим, вказана вимога має бути задоволена повністю в заявленій сумі.
Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 7 922,80 грн., нарахованих за період з 17.05.2024 по 22.01.2025 та інфляційні втрати в сумі 37 605,91 грн. за вказаний період.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Суд, перевіривши правильність розрахунку процентів річних та інфляційних втрат, встановивши вірний період прострочення (з 29.05.2024), не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем (по 22.05.2025 включно), встановив,
Основний борг, грн.Період прострочення3% річних, грн.Період простроченняІнфляційні, грн.
471000,0029.05.24 - 02.07.241351,23червень 202410 362,00
435 000,0003.07.24 - 13.10.243672,54липень-вересень 20249174,15
385 000,0014.10.24 - 22.01.20253189,20жовтень 2024 - січень 202524 827,56 грн.
всього 8212,97 44 363,71
що вірно розрахований розмір процентів річних становить 8212,97 грн., інфляційних втрат становить 44 363,71 грн. Відповідно до частини 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, відтак вимоги про стягнення процентів річних та інфляційних втрат слід задовольнити повністю у заявлених сумах 7922,80 грн. та 37605,91 грн. відповідно.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ТОВ «Топ Агро Транс» частково та ухвалює рішення про стягнення з ТОВ «Апогей Техно Торг» 385 000,00 грн. основного боргу, 56 599,62 грн. пені, 47 100,00 грн. штрафу, 7 922,80 грн. процентів річних та 37 605,91 грн. інфляційних втрат.
У зв'язку із частковим задоволенням позову, відповідно до ст. 129 ГПК України, суд покладає на відповідача відшкодування позивачу сплаченого судового збору пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 6 410,74 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Агро Транс» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Апогей Техно Торг» (08298, Київська обл., Бучанський район, смт Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 13, ідентифікаційний код 44861989)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Агро Транс» (45092, Волинська область, Ковельський район, с. Новий Мосир, вул. Молодіжна, буд. 10, ідентифікаційний код 37580159)
385 000,00 грн. (триста вісімдесят п'ять тисяч гривень нуль копійок) основного боргу,
7 922,80 грн. (сім тисяч дев'ятсот двадцять дві гривні вісімдесят копійок) процентів річних,
37 605,91 грн. (тридцять сім тисяч шістсот п'ять гривень дев'яносто одну копійку) інфляційних втрат,
56 599,62 грн. (п'ятдесят шість тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень шістдесят дві копійки) пені,
47 100,00 грн. (сорок сім тисяч сто гривень нуль копійок) штрафу,
6 410,74 грн. (шість тисяч чотириста десять гривень сімдесят чотири копійки) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 15.04.2025.
Суддя О.В. Конюх