Справа № 199/3699/25
(3/199/2197/25)
іменем України
15.04.2025 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Воробйов В.Л. за участю:
- особи, відносно якої було складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1
- захисника ОСОБА_1 - адвоката Присенко О.Г.
розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, громадянина України, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-2 КУпАП,
Відповідно рішення Вищої ради правосуддя від 24.09.2024 № 2797/0/15-24 змінена з 7 жовтня 2024 року територіальна підсудність судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №265527 від 08.03.2025 слідує, що «08.03.2025 о 07:00 годині за адресою: Донецька область, Покровський район, м. Добропілля, вул. Перемоги, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_1 , та не виконав вимогу про зупинку, наданою працівником поліції за допомогою червоного світловідбиваючого диску, чим порушив п. 2.4 КУпАП, за що передбачена відповідальність за ст. 122-2 КУпАП».
ОСОБА_1 у судовому засіданні свою провину не визнав, пояснив, що на його думку працівники поліції стояли у «неналежному місці», та коли він сам зупинився, побачивши, що за ним слідує автомобіль поліції та вийшов поспілкуватися з працівниками поліції, сказав їм, що не побачив належного повідомлення працівника поліції про зупинку транспортного засобу.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Присенко О.Г. у судовому засіданні судовому підтримала позицію ОСОБА_1 та заперечувала факти викладені у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ,оскільки останній зупинився, та працівники поліції безпідставно зупинили його автомобіль.
Також, захисником Присенко О.Г. було подано клопотання про закриття провадження по справі у відношенні ОСОБА_1 за ст. 122-2 КУпАП, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши наявні докази, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого «ст. 122-2 КУпАП», у зв'язку з наступним.
Так, відповідно до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 122-2 КУпАП, працівниками поліції було долучено в якості доказу: протокол серії ЕПР1 №265527 від 08.03.2025 року, довідка ІТС ІПНП відносно ОСОБА_1 від 08.03.2025 року, диск з відеозаписом.
Відповідно до п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог ПДР, за що передбачено відповідальність за «ч. 1 ст. 122-2 КУпАП», а саме невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.
Згідно ст. 7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених цим законом.
Відповідно до ст.ст.245, 246, 252, 256, 268, 280, 283 КУпАП, суддя при розгляді справи розглядає всі питання факту і права, але в межах порушеного провадження, дотримуючись принципів судочинства та здійснення правосуддя, коли висновки судді не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви вини тлумачаться на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим докази повинні бути оцінені суддею на їх достатність для достовірних і безперечних висновків про скоєний на принципах забезпечення доведення вини за ст.129 Конституції України, і визнання провини згідно зі ст.252 КУпАП не може мати наперед встановленої сили.
У відповідності зі ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» - право на справедливий суд, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення
Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона).
Об'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення. Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони правопорушення є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв'язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння. Крім того, серед ознак об'єктивної сторони порушення є місце та час його вчинення.
Суб'єктивна сторона правопорушення - це внутрішня сторона правопорушення, що характеризує психічну діяльність особи в момент здійснення правопорушення. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є провина (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст. 35 Закону України “Про національну поліцію» Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, і свідчить про те, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, і свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддя учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративний правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративне правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначена і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстроване в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не помішували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Так, відповідно до вищезазначеного протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкримінується порушення п.2.4 ПДР України, а саме невиконання водіями вимог про зупинку, що було кваліфіковано працівниками поліції за «ст. 122-2 КУпАП», який містить частину 1 та 2.
Водночас, суд зазначає, що працівником поліції, яким було складено протокол про адміністративне правопорушення, не було зазначено відповідно до якої частини Кодексу України про адміністративні правопорушення він кваліфікує дії ОСОБА_1 , за «частиною 1 або за частиною 2», також сам протокол про адміністративне правопорушення не містить посилання на таку відповідну частину ст. 122-2 КУпАП.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
В даному випадку, суд дійшов висновку про грубе порушення працівником поліції процесу складання протоколу та обов'язкових відомостей, які повинні бути зазначені у даному документі, про відсутність належної кваліфікації працівником поліції дій ОСОБА_1 .
З цього приводу суд зауважує, що суд позбавлений права самостійно здійснювати кваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вказувати вірну кваліфікацію таких дій, оскільки неминуче таким чином позбавиться статусу незалежного органу правосуддя, перебираючи на себе функції органу обвинувачення.
Крім того, під час судового розгляду судом встановлено, що працівниками поліції було грубо порушено право ОСОБА_1 на захист, оскільки протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №265527 від 08.03.2025 був складений працівником поліції без його участі, ОСОБА_1 не надав пояснень, останньому не були роз'яснені його права, що підтверджується відсутністю жодного підпису ОСОБА_1 у протоколі або відмітка працівника поліції про відмову ОСОБА_1 від підпису під час його ознайомлення з змістом протоколу.
Крім того, на відеозапису працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 , що на нього буде складено протокол але подальші дії працівника поліції з цього привиду відеозапис не фіксує.
Водночас, під час ознайомлення з відеозаписом під назвою «MOV_0416», було встановлено, що ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_1 , та самостійно, без використання спеціальних технічних засобів, окрім світловідбиваючего диску, зупинився на узбіччі з дотримання відповідних правил дорожнього руху, з увімкненими габаритами та вийшов до працівників поліції.
Тобто, поліцією не було доданого жодного допустимого та належного доказу законності зупинки ними ОСОБА_1 відповідно до ст. 42 Закону України “Про національну поліцію» та невиконання останнім вимоги п. 2.4 ПДР України, а саме невиконання водіями вимог про зупинку.
При цьому, згідно із вищезазначеним відеозаписом суд зазначає, що чіткої дії рукою, жезлом, працівника поліції щодо зупинення транспортного засобу, яка може бути усвідомлена водієм ОСОБА_1 , не вбачається.
Також, суд зазначає, що відповідно до відеозапису під назвою «0000000_00000020250308070045_0001», працівниками поліції не було повідомлено про причину зупинку транспортного засобу, окрім відповіді поліцейського, що автомобіль, яким керує ОСОБА_1 перебуває на іноземній реєстрації, водночас ст. 35 КУпАП Закону України «Про національну поліцію» має вичерпний перелік причин зупинки, в яких не входить вищезазначена зупинка транспортного засобу «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_1
Так, згідно із ч. 3 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті, при цьому, відповідно до відеозапису під назвою «0000000_00000020250308070045_0001», дана норма працівником поліції не була виконана.
В матеріалах справи відсутні достатні дані, які б свідчили про те, що дії ОСОБА_1 за вказаних у протоколі обставин були направлені на невиконання вимоги працівників поліції про зупинку.
При цьому, відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 добровільно зупинив свій транспортний засіб з дотриманням правил дорожнього руху. При розгляді даної категорії справ має значення як повнота та правильність матеріалів про адміністративне правопорушення, складених та переданих в суд уповноваженими особами органів Національної поліції.
Утім, у цій справі протокол про адміністративне правопорушення, який є доказом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, не містить даних про те, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення за ч. 1 або за ч. 2 ст. 122-2 КУпАП. Немає їх і в матеріалах справи та не встановлено в ході перевірки й дослідження обставин.
Також, свідки за даною справою які би підтвердили обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не встановлені, відсутні, та такі у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який міститься у постанові від 10 травня 2018 року у справі №760/9462/16-а.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 року зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Також у розумінні правової позиції висловленої у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 року №489/4827/16а вбачається, що свідчення службової особи - інспектора патрульної поліції не можуть вважатись об'єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб'єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху, тому і вищевказаний рапорт працівника поліції не можна вважати доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП.
Отже, працівниками поліції не було надано жодного належного та допустимого доказу адміністративного правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 , ні за ч.1, ні за ч.2 ст. 122-2 КУпАП, та не вбачається не виконав вимоги працівників поліції про зупинку, як і умислу щодо вчинення таких дій, що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
З огляду на вищенаведене, для встановлення істини по справі та належної оцінки дій ОСОБА_1 має значення мотив його поведінки, направленість умислу особи.
Відповідно до п.39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 р. у справі №463/1352/16-а, в силу принципу невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеності невинуватості цієї особи.
Зміст загальноприйнятого європейського стандарту доказування «поза розумним сумнівом», сформульованого у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» та «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, полягає в тому, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
У постанові від 21 січня 2020 року (справа № 754/17019/17) Верховний Суд зазначив, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
При цьому суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Отже, враховуючи, що згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд.
Згідно ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на підставі суворого додержання законності.
За даних обставин, доходжу до переконання, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, а саме: відсутня суб'єктивна сторона, адже відсутні будь-які дії щодо не зупинки транспортного засобу на вимогу працівника поліції.
Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вище наведене, беручи до уваги, події та обставин, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про відсутність поставленого у вину працівниками поліції в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись п. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАП,
На підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-2 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.
Суддя: В.Л.Воробйов
15.04.2025